Облік поточних зобов`язань підприємства за товари, роботи та послуги

 

     Поточні зобов'язання включають:

     - короткострокові кредити банків;

     - поточну заборгованість за довгостроковими  зобов'язаннями;

     - короткострокові векселі видані;

     - кредиторську заборгованість за  товари, роботи, послуги; 

     - поточну заборгованість за розрахунками:

• з отриманих авансів;
• з бюджетом;
• з позабюджетними фондами;
• зі страхування;
• з оплати праці;
• з учасниками;
• за розрахунками із внутрішніх розрахунків.

     Поточні зобов'язання відображають у ІV розділі "Поточні зобов'язання" Пасиву Балансу за формою, передбаченою у П(С)БО 2 "Баланс" (див. табл. 1.1)

     Для визначення балансової вартості зобов’язань  використовують такі види оцінок:

     - історична собівартість;

     - поточна собівартість;

     - вартість погашення;

     - теперішня вартість.

     Історична собівартість зобов'язання - сума надходжень активів в обмін на зобов'язання або суми грошових коштів чи їх еквівалентів, що, як очікуються, будуть сплачені з метою погашення зобов'язань під час звичайної діяльності підприємства.

     Поточна вартість зобов'язання - недисконтована сума грошових коштів чи їх еквівалентів, яка була б необхідна для погашення зобов'язання на поточний момент.

     Суми  погашення - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства

     Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення .зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства

           Поточні зобов'язання відображають у балансі за сумою погашення — недисконтованою сумою грошових коштів або їхніх еквівалентів, яка будет сплачена для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

        Зобов'язання виникають через існуючі (завдяки минулим операціям чи подіям) борги підприємства чи щодо передачі певних активів чи надання послуг іншому підприємству у майбутньому. Зобов'язання також іноді називають боргами або власними фінансовими зобов'язаннями підприємства.

     На  підприємстві також повинен бути організований поточний контроль, що полягає у щоденному перегляді виписок банку, об'яв банку про рахунки постачальників та інших документів, що надійшли до оплати, а також записів у регістри бухгалтерського обліку. Використовуючи їх, бухгалтер контролює платоспроможність підприємства на найближчий час (таблиця 1.2.).

     Таблиця 1.2.

     План  контролю за здійсненням розрахункової  дисципліни

 

     Основними контрагентами підприємств при  закупівлі предметів та засобів праці є постачальники та підрядники.

     Багато  підприємств купують товари та послуги  в кредит без складання формальної кредитної угоди. Такі операції призводять до виникнення заборгованості, відомої  як кредиторська заборгованість. В  бухгалтерському балансі кредиторська заборгованість відображається як рахунки до сплати.

     Постачальники - це юридичні або фізичні особи, які здійснюють постачання товарно-матеріальних цінностей (сировини, матеріалів, палива, будівельних матеріалів, запасних частин, МШП), що надають послуги (подачу електроенергії, газу, води, пари тощо), виконують роботи (поточний і капітальний ремонт основних засобів тощо).

     Підрядники - спеціалізовані підприємства або фізичні особи, які виконують будівельно-монтажні роботи при спорудженні об'єктів на підставі договорів підряду на капітальне будівництво.

   Організація обліку розрахунків  з постачальниками і підрядниками  повинна забезпечити:

• сврєчасну перевірку розрахунків з постачальниками і підрядниками;
• попередження прострочки кредиторської заборгованості.

     Порядок та форми розрахунків між постачальником та покупцем визначаються в господарських  договорах. Це найбільш поширена і важлива  підстава виникнення зобов’язань, основна  форма реалізації товарно-грошових відносин у ринковій економіці.

     Отже, необхідно правильно організувати облік на підприємстві та дотримуватись нормативних актів щодо методики складання обліку розрахунків з постачальниками та клієнтами на підприємстві.  
 
 

2.  ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ НОРМАТИВНОЇ БАЗИ ТА ОГЛЯД СПЕЦІАЛЬНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

     Економіко-правовий аналіз нормативної бази з обліку поточних зобов’язань розглянемо за допомогою таблиць, які наведено нижче.

     Таблиця 2.1

     Економіко-правовий аналіз чинної нормативної бази з  обліку поточних зобов’язань

 

     Таким чином, рзглянувши нормативну базу з обліку поточних зобов’язань, можна зробити наступне: згідно положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затвердженого наказом  МФУ від 31.03.1999 р. №87, встановлено загальний порядок складання фінансової звітності поточних зобов’язань. Порядок оподаткування поточних зобов’язань регламентується законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. №283/97-ВР, зі змінами і доповненнями. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання» затвердженого наказом МФУ від 31.01.00 №20 зі змінами і доповненнями визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про поточні зобов’язання. Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язаннь та господарських операцій підприємств та установ”. №291 від 30.11.99 р. зі змінами і доповненнями визначає застосування рахунків для обліку поточних зобов’язань.

Таблиця 2.2

Огляд спеціальної  літератури обліку поточних зобов’язань