Правові основи управління і контролю в екологічній сфері

     Виконавчі органи рад мають як власні (самоврядні) повноваження у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, так і делеговані державою. До перших  належить попередній розгляд планів використання місцевих природних ресурсів, визначення розміру відшкодувань підприємствами за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, підготовка місцевих програм охорони довкілля. З делегованих повноважень слід виділити здійснення контролю за дотриманням екологічного законодавства, регістрацію суб’єктів права власності чи користування землею, погодження питань про надання дозволів на спеціальне використання природних ресурсів.

     Діяльність  органів внутрішніх справ щодо забезпечення управління у сфері екології обумовлюється їх правовим положенням, основними завданнями, обов’язками і наданими їм правами. Будучи складовою частиною системи органів державного управління, вони спроможні виконувати певною мірою функції як загальнодержавного, так і відомчого управління.

     Місце і роль органів внутрішніх справ у системі державних органів, що здійснюють управління природокористуванням і охороною навколишнього природного середовища, визначаються їх специфічними особливостями. Управлінські дії органів внутрішніх справ здебільшого перебувають у площині захисту управлінських прав інших державних органів, а також у сфері зміцнення законності в екологічних відносинах. Контроль і нагляд за законнісію використовуються органами внутрішніх справ для запобігання, припинення і розкриття протиправних дій у галузі природокористування і охорони природи.

     Органам внутрішніх справ належить реагувати  відповідним чином як на незаконні управлінські дії в галузі екології  так і на бездіяльність державних органів і природокористувачів щодо вдосконалення природокористування і охорони навколишнього природного середовища.

     Удосконалення правового регулювання екологічних  відносин - процес об’єктивний, обумовлений  самим життям, але він відбуватиметься  більш активно, якщо органи внутрішніх справ та інші природоохоронні органи будуть всебічно йому сприяти.

     Потенційні  можливості органів внутрішніх справ  дозволяють їм більш предметне впливати на екологізацію управлінських нормативних актів і відповідних дій державного, відомчого і внутрішньогосподарського характеру. Зокрема, вони могли б ініціювати узагальнення практики реалізації екологічного законодавства у відповідних сферах діяльності, удосконалення методики зміцнення законності, здійснення інших функцій управління в галузі екології⁶.

     Сьогодні  відбувається процес удосконалення  державного управління в галузі природокористування  і охорони природи: значно оновилось екологічне законодавство, розширені права Місцевих Рад щодо вирішення питань використання і охорони природи, створюються нові підрозділи природоохоронного призначення в складі органів внутрішніх справ.

     Водночас  важливого значення набуває природоохоронна  діяльність підприємств, установ і  організацій. ЇЇ змістом є планування заходів щодо охорони природи, організація спеціальної служби охорони природи, удосконалення техніки і технології виробництва відповідно до екологічних вимог, моральне і матеріальне стимулювання цих робіт, виховання у працівників підприємств почуття бережного ставлення до природи.

     Важливо, щоб управління підприємствами, організаціями  і установами все більше набирало екологічної спрямованості. Передбачається велика перебудова роботи підприємств  з точки зору технології виробництва, яка негативно впливає на екологічне середовище. Крім того, завжди має бути науково обгрунтованим їх розташування, щоб вони змогли обмежити свій вплив на здоров’я мешканців міст і сіл.

     Зрозуміло, що екологічною спрямованістю виробництва  повинні займатися не тільки органи управління самих підприємств, але й державні органи управління, в тому числі органи внутрішніх справ. Загальними зусиллями ця проблема буде вирішена швидше.

       Треба враховувати і те, що  чинне законодавство відкриває можливість для органів внутрішніх справ та інших природоохоронних органів діяти цілеспрямованіше і рішучіше проти тих, хто порушує екологічне законодавство, активно впливати на правопорушників, притягуючи їх до адміністративної та кримінальної відповідальності.

     Діяльність  органів внутрішніх справ спрямована на підвищення ефективності управління у сфері екології. Це вимагає відповідної підготовки кадрів, які в них працюють. 
 

2.2. ОРГАНИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ  СПЕЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ 

     Як  відомо, державне управління у сфері  використання і охорони навколишнього  природного середовища здійснюють також спеціально уповноважені на те державні органи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Державний комітет лісового господарства України, Міністерство охорони здоров’я України та їх органи на місцях, Державний комітет України по земельних ресурсах, Державний комітет водного господарства України, Комітет України з питань геології та використання надр і деякі інші.

     Провідним органом у галузі державного управління природокористуванням та охороною довкілля є Міністерство екології та природних ресурсів України (Мінекоресурсів).

     До  компетенції Міністерства екології та природних ресурсів і його органів на місцях входить:

     а) здійснення комплексного управління, проведення єдиної науково-технічної політики з питань охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів, координація діяльності міністерств, відомств, підприємств, установ та організацій у цій галузі;

     б) державний контроль за використанням  і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод. атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, а також за додержанням норм екологічної безпеки;

     в) участь у розробці стандартів щодо регулювання використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища від забруднення та інших шкідливих впливів;

     г) здійснення державної екологічної  експертизи;

     д) подання позовів щодо відшкодування  збитків і втрат, заподіяних у  результаті порушення законодавства  про охорону навколишнього природного середовища;

     е) керівництво заповідною справою, ведення Червоної книги України.

     Міністерство  екології та природних ресурсів України  виконує й інші функції відповідно до положення про нього.

       Завданнями міністерства є моніторинг  навколишнього природного середовища, затвердження або погодження лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення, видача дозволів на здійснення деяких видів спеціального природокористування, проведення екологічної експертизи, державний екологічний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища і природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони України, територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

     Діяльність  Міністерства має комплексний характер і тому у його структурі виділено такі основні підрозділи:

     - Державна служба заповідної справи, яка забезпечує державне управління територіями та об’єктами природно-заповідного фонду, організує ведення Червоної книги України;

     - Державна екологічна інспекція Мінекоресурсів, яка здійснює контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів на території України, на її кордоні, у територіальних водах, на континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні України. До її складу входять Головна державна екологічна інспекція, інспекції республіканського комітету охорони навколишнього середовища та природних ресурсів Автономної Республіки Крим та обласних управлінь екологічної безпеки, а також державні інспекції охорони Чорного і Азовського морів;

     - Управління природокористування, екологічної експертизи, моніторингу та інші.

     На  місцях у системі Мінекоресурсів функціонують Державний комітет по охороні навколишнього середовища і природних ресурсів Автономної Республіки Крим, державні управління екологічної безпеки в областях, містах Києві та Севастополі.

     Рішення Мінекоресурсів з питань, що віднесені  до його компетенції обов’язкові для всіх органів, установ чи організацій. Для здійснення своїх завдань органи міністерства наділені достатньо широкими правами. Так, вони мають право обстежувати підприємства, обмежувати чи тимчасово припиняти їх діяльність; застосовувати економічні санкції за порушення вимог законодавства щодо екологічної, ядерної та радіаційної безпеки; розглядати справи про адміністративні правопорушення; подавати позови про відшкодування збитків, заподіяних навколишньому внаслідок порушення екологічного законодавства.

     Наведені  правоможності Мінекоресурсів та його органів свідчать про досить широку компетенцію цього державного органу в галузі екологічного управління. Але, незважаючи на це, його управлінська діяльність не в змозі охопити всі об’єкти природного середовища. Тому в країні існує система державних органів так званого поресурсового управління природокористуванням, які уповноважені державою здійснювати управлінські дії щодо охорони і регулювання використання конкретних природних об’єктів. Діяльність більшості з них спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство екології та природних ресурсів.

     Для забезпечення державного управління територіями  та об’єктами природно-заповідного  фонду можуть створюватися спеціальні підрозділи Міністерства екології та природних ресурсів України та його органів на місцях.

     Управління  природними, біосферними заповідниками, національними природними парками, регіональними ландшафтними, дендрологічними, зоологічними парками, парками - пам’ятками садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, ботанічними садами здійснюється спеціальними адміністраціями органів, у віданні яких вони перебувають. До складу таких адміністрацій входять відповідні наукові підрозділи, служби охорони, господарського та іншого обслуговування.

     Так, наприклад, функції управління користуванням  та охорони лісів здійснює Державний комітет лісового господарства України та інші органи, у веденні яких перебувають ліси. До системи Держкомлісгоспу належать обласні виробничі лісогосподарські об’єднання (у Закарпатській, Івано-Франківській та Чернівецькій областях -управління лісового господарства), держлісгоспи, лісництва, лісонасіннєві станції. Держкомлісгосп і його органи здійснюють управління і контроль у галузі організації і ведення лісового господарства щодо питань охорони, захисту, використання та відтворення лісів, ведуть державний лісовий кадастр і моніторинг лісів, візначають розрахункову лісосіку, організовують діяльність системи державної лісової охорони.

     Охорона, захист та відтворення зелених насаджень, що не віднесені до лісових ресурсів, у межах населених пунктів здійснюються органами місцевого самоврядування, їх виконавчими підрозділами та органами Мінекоресурсів.

     Єдиної  державної системи органів у  галузі охорони та регулювання використання тваринного світу не існує. Спеціально уповноваженим органом у галузі ведення мисливського господарства є Держкомлісгосп України та його органи на місцях. Для цієї мети у складі комітету функціонує головне управління мисливського господарства, що керує мисливством на території країни. На місцях такі функції виконують відділи охорони, захисту лісу та мисливського господарства обласних лісогосподарських об’єднань, державні лісові, лісомисливські та мисливські господарства.

     Спеціально уповноваженим державним органом у галузі ведення рибного господарства (включаючи добування інших водних живих ресурсів), є Державнний департамент рибного господарства Міністерства аграрної політики України. Його функції полягають в організації охорони, раціонального використання та відтворення водних біоресурсів, забезпеченні ведення рибного господарства і регулюванні промислового і любительського рибальства, видачі відповідних дозволів. Контрольні функції здійснює Головне управління охорони, відтворення водних живих ресурсів, регулювання, рибальства, відповідні басейнові управління, їх відділи та інспекції рибоохорони.