Висновки 

З проголошенням  незалежності в Україні докорінно  змінено організацію державної  влади, виникли інститути, властиві суверенній, правовій державі. Біля витоків  процесу державотворення стояла Верховна Рада України. З кожним роком  свого існування Верховна Рада вдосконалює свою організацію та правову діяльність. З кожним скликанням відбувається збільшення якісних характеристик складу депутатського корпусу. Помітно поліпшилось організаційне, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності законодавчого органу. Законодавча діяльність набула нових ознак і якостей – стала більш систематизованою, послідовною та плановою.

На сьогоднішній день парламенти є рушійним фактором демократичного розвитку держав і гарантією  проти диктатури. Організація влади на засадах парламентаризму надає можливість залучити до участі в управлінні державою найбільш підготовлених до цього представників народу. Парламенти діють від імені народу, виражають його волю та інтереси.

На відміну  від органів виконавчої і судової  влади, органи законодавчої влади приймають свої рішення відкрито, публічно. І хоча не можна не визнати, що й парламенти припускаються помилок, але ж безсумнівним є те, що без парламентів, без парламентаризму існування демократії неможливе.

Розвиток  сучасного українського парламентаризму  здійснюється у руслі загальносвітових процесів і тенденцій. Одночасно йому притаманні й певні національні особливості, які зумовлено не тільки специфікою сучасних соціально-економічних процесів і державного устрою України, але й історичними передумовами та традиціями становлення парламентаризм в нашій державі.

В даній  роботі були розглянуті у загальних  рисах функції та принципи роботи парламенту та розкрито саме організацію роботи Голови ВРУ, народного депутата, депутатських фракцій, комісій та комітетів Верховної Ради України.

Як підсумок, відмічу, що Верховна Рада України - український  парламент – є єдиним органом, який належить до законодавчої гілки  державної влади в нашій державі. Його конституційний склад становлять 450 депутатів, які обираються на загальних, рівних, прямих виборах строком на чотири роки. Кожен депутат незалежно  від того, як він був обраний, представляє  у парламенті народ України в цілому, а не лише виборців свого округу чи прихильників його політичної партії. Верховна Рада України працює сесійно. Це означає, що робочий рік парламенту поділений на два періоди (сесії), розмежовані так званими "парламентськими канікулами". У свою чергу, сесії поділяються на періоди, протягом яких відбуваються пленарні засідання парламенту, на яких Верховна Рада України обговорює різноманітні питання і приймає відповідні рішення, депутати працюють у парламентських комітетах та у виборчих округах. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаних джерел

1. Конституція України . прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року// (зі змінами та доповненнями від 04.02.2011).

2. Закон України «Про статус народного депутата України» вiд 17.11.1992 № 2790-XII

3. Закон України «Про комітети Верховної Ради України» вiд 04.04.1995 № 116/95-ВР

4. Указ Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10.11.1998 N 1235/98

5. Регламент Верховної Ради від 18.11.2010// Відомості Верховної Ради України

6.  Барабаш  Ю.Г. Уповноважений Верховної  Ради з прав людини – зв’язок  між державою і громадським  суспільством: Тези доповідей і  наук. повідомл. студ. наук. конференції  за підсумками наук.-досл. роботи  за 1999/2000 навч. рік «Актуальні проблеми  правознавства України» / За заг.  ред. Панова М.І. – Х.: Нац.  юрид. акад. України, 2000. – С. 79–80.

7. Журавльова  Г.С.  Поняття парламенту та його дефініція // Наук. Вісн. Нац. акад. внутр. Справ України. – 1998. – Вип.3. – С.51-56.

8. Журавський  В.С., Серьогін В.О., Ярмиш О.М. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні: підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.:Концерн „Видавничий дім „Ін Юре”, 2003.

9. Залюбовська  І. К. Інтерпеляція як форма  парламентського контролю за  діяльністю органів виконавчої  влади в Україні // Вісник Одеського  інституту внутрішніх справ. –  Одеса, 2000. – № 1. – С. 24-27.

10. Засади парламентського  контролю та забезпечення його  здійснення через положення Регламенту  Верховної Ради України / Матеріали  науково-практичної конференції  “Парламентський контроль: українські  реалії та світовий досвід”.  – К.: Комітет Верховної Ради  України з питань Регламенту, депутатської етики та організації  роботи Верховної Ради України.  — 2005. — С. 28–36.

11. Законодавство про регламенти однопалатних та двопалатних парламентів // Право України. — 2005. — № 3. — С. 135–139.

12. Косинський  В. Законодавчий процес та процедура,  їх основні стадії та етапи. //Право України, 1999, № 6

13. Конституційне право України / За ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.М. Тодики – К.: Український центр правничих студій, 1999. – 376 с.

14. Основи  конституційного права України  / За ред. акад. АПрН України,  професора В. В. Копєйчикова  — К.: Юрінком, 1997

15. Організація  роботи Верховної Ради України:  досвід і проблеми / Матеріали  «круглого столу» у Верховній  Раді України. — К.: Комітет  Верховної Ради України з питань  Регламенту, депутатської етики  та організації роботи Верховної  Ради України. — 2004. — С. 56–60.

16. Правознавство: Підручник / За ред. В.В. Копєйчікова. – К.: Юрінком інтер, 2002. – 736 с.

17. Регламент  парламенту, його роль у правовій  системі та деякі проблеми  теорії і практики // Держава і  право: збірник наукових праць.  — 2001. — Вип.14. — С. 114–127.

18. Сас С. В. Законодавство про регламент Верховної Ради України: проблеми теорії і практики : дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Інститут законодавства Верховної Ради України. - К., 2005.

19. Офіційний  веб сайт Верховної Ради України  // www. rada.gov.ua

20.  Законодавство України //http://zakon.rada.gov.ua/