Світова адвокатура у Новий час

 Світова адвокатура у Новий  час

У період XV1-X1X столітть адвокатура поступово набуває іншу форму. В цей час вона стає самостійною організацією, яка існує і в даний час. В 1873 р. в Австрії, а в 1876 р. в Німеччині адвокат міг браги участь на попередньому слідстві. У Франції з цього приводу були деякі особливості і обмеження. Так, за законом 1897 р. якщо арештований просить про це, адвокат мав можливість бути присутнім на допитах, але питання ставити не міг. Проте саме у Франції вперше виникає класифікація адвокатських професій. Одна з них визначається як правовий захист, інша як судове представництво. У 1822 р. в тексті присяги адвоката були зміни через історичні і політичний подій, які відбулися в країні. До цього часу «община адвокатів і повірених» розпалася, а органом самоврядування сталі комітет або порада. Хоча ще в 17X9 р. уряд декретував участь захистника на попередньому слідстві. Правда, Наполеон І в 1X08 р. позбавив французьку адвокатуру цього права і лише в 1897 р. воно було повернено.

У Німеччині  кількість адвокатів була встановлена  державою. Дисциплінарний нагляд за і\ діяльністю здійснював апеляційний  суд. Фрідріх Великий був відкритим  ворогом адвокатури, він називав  адвокатів «п'явками» і фактично провів одержавлення адвокатури, «пропонувавши замість адвокатів державних урядовців - правових комісарів, які проіснувати до 1849 p., фактично підтвердивши повну помилковість такого рішення. До речі, представників, які одержували за виконану роботу не гонорар, а оплату за послуги, часто називати прокураторами. Права людини у сфері кримінального судочинства, зокрема право оскарження в суд незаконного арешту, було закріплено в юридичному документі Англійської революції «Habeas Corpus Асі» в 1679 р. У кінці XIX в. порядок допуску в адвокатуру у ряді європейських країн був дещо змінений. У шотландських судах великим авторитетом користувалися «правознатоки-засновники», зразково десяток шотландських авторів, які в 1680-1870 pp. своїми робоїами систематизували і завершили створення шотландського права (Стер, Маккензі, Ерськін і ін.) Завдяки цьому традиція права в Шотландії зберегла особливі риси, які говорять про приналежність до римського права, а з цим і самобутність. У Франції відповідно до указу 1822 р. була потрібна наявність 3-річного практичного стажу або 5-річне стажування В 1 Іімеччині статут 1878 р. встановив 3-ргчну практичну підготовку до самостійної роботи.

Гонорарна практика також одержала зміни. Слід зазначити, що в даний період розрізняли оплату за роботу адвоката (salaire) і гонорар, який як добровільна сума нічого не мав з виконаною адвокатом роботою. Тому урядові документи забороняли вимогу від клієнта гонорару У 1807 р Наполеон Бонапарт встановив спеціальні тарифи за виконання адвокатських послуг, але адвокати цього розпорядження не виконували, у зв'язку з чим у 1810р. їх зобов'язали в договорах про надання послуг обов'язково зазначати розмір гонорару. Але і це адвокати продовжуваїи ігнорувати

Як у  Франції, так і в Англії винагорода за захист в суді або надання юридичної  поради перестала бути платнею за особисту послугу, а змінилася на почесний подарунок, який не можна було ні заздалегідь обумовлювати, ні вимагати при судовому стягненні. Клієнт, виплативши гонорар, не міг вимагати його повернення.

З 1807 по 1812 рр. відбувався подальший розвиток організаційно-структурної побудови адвокатської корпорації. Гак, в СТІІА  згідно закону 1871 р. адвокати Нью-Йорка  об'єднатися в самокеровану колегію, яка очолювалася головою і  виконавчою комісією. В Канаді адвокати і повірені увійшли до єдиної самокерованої  колегії, яка роздяглася на 6 відділів або секцій - по округах міст.

4

1. Не дивлячись на особливості процесу зародження і розвитку адвокатури в різних країнах, її поява мала об'єктивні передумови соціального, політичного, правового і морального характеру.
2. До XIX в. остаточно затвердилася додаткова умова щодо допуску до адвокатської професії - це наявність практичного стажу юридичної роботи або стажування.
3. Гонорарна практика одержала зміни (в різних країнах вона мала свої особливості, що ми відзначили вище.
4. Метою адвокатури був захист прав і законних інтересів суспільства взагалі і окремих громадян зокрема.
5. Інститут достовірно незалежної і професійної адвокатури був тією необхідною і найважливішою умовою у формуванні правової, демократичної держави і існування громадянського суспільства.