Українська мова в Одеському державному аграрному університеті

Спеціальні (галузеві) енциклопедії: медична, педагогічна, сільськогосподарська, народного господарства, кібернетики (вперше у світі видано в Україні - автор В. М. Глушков).

,   ^! Довідкова література 

* СВІТ ЕНЦИКЛОПЕДІЙ

1. Енциклопедія     комп'ютерів     (статті      з     історії     персональних 
   комп'ютерів, їх будови, програмного забезпечення, комп'ютерних мереж).
2. Енциклопедія комп'ютерної графіки    (ілюстровані статті з комп'ютер 
   ної графіки, мультимедіа та САПР. Посилання на ресурси Інтернет за тематикою 
   статей. Словник термінів та абревіатур. Галерея зображень, система пошуку).
3. Енциклопедія будівництва та ремонту (все про будівництво будинків, 
   ремонт квартири, дизайн, матеріали, обладнання, інструменти, технології, 
   поради).
4. Домашня енциклопедія (поради та рекомендації для всієї сім'ї: виро 
   щування квітів, лікування хвороб, ремонт, поради автомобілістам. Поради 
   юриста, тости та привітання, довідник).
5. Військова енциклопедія (інформація про різні види зброї,  будова 
   зброї, авіація, енциклопедія виживання, військова історія, законодавство).
6. Енциклопедія зброї (різноманітні види зброї (вогнепальна, ядерна, хі 
   мічна, біологічна), танки, авіація. Законодавство, рейтинг військових ресур 
   сів, форум).
7. Енциклопедія авіації (понад 4,5 тис. статей, які описують біля 6 тис. 
   літальних апаратів та півтори тисячі найменувань авіаційного озброєння з 60 
   країн світу. Фотографії, креслення, книги).
8. Повна енциклопедія світової авіації   (літаки та вертольоти XX століт 
   тя. Понад 2 000 статей з описом, характеристиками, фотографіями).
9. Енциклопедія кораблів (велика енциклопедія кораблів: від Древнього 
   Єгипту до наших днів. Технічні характеристики та фотографії).
10. Енциклопедія космосу та всесвіту (різноманітна інформація про зірки, 
    планети, далекі галактики та інші об'єкти Всесвіту).
11. Популярна медична енциклопедія      (рекомендації   з    профілактики 
    захворювань, методи лікування. Поради з надання першої допомоги та догля 
    ду за хворим).
12. Велика медична енциклопедія (медична бібліотека, статті, консульта 
    ції лікарів, медичне обладнання).
13. Енциклопедія ліків (алфавітний перелік ліків, фармакологічний пока 
    жчик, пошук в описах ліків. Публікації).
14. Енциклопедія здоров'я   (різноманітні статті про вітаміни, мінерали, 
    лікарські рослини. Все про харчування, чоловіче та жіноче здоров'я).

43

 

Українська мова фахового спрямування

ФРАЗЕОЛОГІЧНІ СЛОВНИКИ

1. Фразеологічний        словник        української        мови         [уклад. 
   В. М. Білоноженко та ін.] — К. : Наукова думка, 2003. — 1098 с.
2. Фразеологічний словник української мови : у 2-х т. — К. : Наукова 
   думка, 1993.-569 с.
3. Фразеологічний словник української мови : в 2 т. [уклад. Г. М. Удо 
   виченко]. — К. : Наукова думка, 1984.
4. Коваль А. П. 1 000 крилатих виразів української літературної мови / 
   А. П. Коваль, В. В. Коптілов. — К., 1964.

ДІАЛЕКТНІ СЛОВНИКИ

1. Аркушин Г. Л. Словник західнополіських говірок: у 2-х т. — Луцьк : 
   Вежа, 2000.
2. Гуцульські говірки: Короткий словник / За ред. Я. В. Закревської. 
   Львів, 1997.
3. Словник діалектної лексики Середнього і Східного Полісся. — К. : 
   Вид-во Акад. наук УРСР, 1961.
4. Онишкевич М. Й. Словник бойківських говірок.   — К. : Наукова 
   думка, 1984.

СЛОВНИКИ МОВИ ТВОРІВ ПИСЬМЕННИКІВ

1. Словник мови творів Г. Квітки-Основ'яненка : в 3 т. — X. : Харк. 
   держ. ун-т ім. О. М. Горького, 1978-1979.
2. Словник мови Шевченка : в 2 т. — К. : Наукова думка, 1964.

2.4. Соціопсихолінгвістичний аспект культури мови

Соціолінгвістика - галузь мовознавства, що вивчає функціонування мови в суспільстві, вплив соціальних чинників на мову, стан і статус національної мови у зв'язку з мовною політикою.

Соціолінгвістика  займається дослідженням мовної ситуації, розподілом соціальних функцій між різними мовами і діалектами, що побутують у суспільстві, проблемою вироблення й поширення соціально престижного зразка - нормативної літературної мови. Отже, соціолінгвістика пов'язана з питанням захисту престижу мови, дотриманням її користувачів норм літературної мови: орфоепічних (вимови), орфографічних (правильності написання - отримання єдиних для всіх користувачів правописних правил), морфологічних (словозміни і словотворення), синтаксичних і пунктуаційних (побудови словосполучень, речень, дотримання єдиних правил вживання розділових знаків), стилістичних.

Психолінгвістика - наука, яка вивчає процеси мовної діяльності, сприймання й творення мови, тобто сприймання новостворених слів - неологізмів, сприймання нових синтаксичних конструкцій, а також наміри мовця у процесі здійснення мовного акту.

У сферу психолінгвістики входять  питання мовного впливу, зокрема  й через засоби масової інформації, на суспільну свідомість, отже, й мовного впливу на свідомість людини у процесі фахової діяльності.

 

Психолінгвістика досліджує  зв'язки між змістовою стороною мови, її реалізації в конкретному мовленні, як зазначено вище, та суспільним мисленням. У результаті вивчення асоціативного мислення мовців створюються словники асоціативної сполучуваності, добирається базовий, необхідний матеріал для навчання рідної, а також іноземної мови. Метод психолінгвістики застосовується в судовій практиці, медицині, педагогіці.

Отже, соціопсихолінгвістика (термін "соціопсихолінгвістика" складається із трьох частин: соціо- (від лат. зосіеіаз - суспільство), психо— спільна частина зі словом психологія (від грец. рзусЬе - душа) і лінгвістика (від лат. 1іп§иа - мова) - це поєднання двох наук - соціолінгвістики і психолінгвістики, що вивчають процеси мовної діяльності, функціонування мови в суспільстві, збереження самобутності національних мов, дотримання норм літературного мовлення, статус національної мови у зв'язку з мовною політикою в державі, а також особливість вивчення рідної мови та мов інших національностей громадян держави або іноземних мов міжнародного спілкування.

Соціопсихолінгвістика вивчається на медичних факультетах, у педагогічних інститутах та спеціальних відділеннях філологічних факультетів, у юридичних вищих навчальних закладах з метою допомогти у засвоєнні певної мови (педагогіка), зіставити процес мовлення з поведінкою людини у певних ситуаціях чи станах (медицина, юриспруденція), пов'язуючи з відповідним психічним станом індивіда (пацієнта, підозрюваного та ін.).

Література

Єрмоленко С. Я. Українська мова : [короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів] / Єрмоленко С. Я., Бибик С. П., Тодор О. Г. — К. : Ли-

бідь, 2001. —224 с.

2.5. Мовний етикет. Стандартні етикетні ситуації

Українська нація споконвіку з  притаманними їй рисами - доброзичливістю, чутливістю, гуманізмом, етичною культурою — виробила розвинену систему мовленнєвого етикету - умовних стереотипів спілкування, в підґрунті яких - прагнення до порозуміння, злагоди, ґречності. Як відомо, суспільство виробляє певні стандартизовані норми соціальної поведінки (у тому числі й мовленнєвої), які визначаються уявленнями про шаблони поведінки у конкретній ситуації. Щоб функціонувати як єдине ціле, як складна соціальна система, суспільство має встановити такі рамки поведінки індивідів, у яких ця поведінка стає одноманітною, стабільною. Саме такими рамками і є етикет - система правил зовнішньої культури поведінки, пристойності, гарного тону тощо. У суспільстві він функціонує у двох основних формах поведінки -мовленнєвий і немовленнєвий.

Мовленнєвий етикет - система стійких формул спілкування, рекомендованих суспільством для встановлення мовного контакту співрозмовників, підтримання спілкування у виразній тональності відповідно до їх соціальних ролей і рольових позицій відносно один одного в офіційних і неофіційних об-

47

 

Українська мова фахового спрямування

ставинах (спеціальні висловлювання ввічливості, використання рис національної самобутності).

Вибір стандарту мовленнєвої поведінки, етикетних формул залежить від соціальних якостей (статусу, віку, освіти) адресата мовлення у їх стосунку із якостями автора висловлювання і від характеру взаємин між комунікантами, ступеня їх знайомства і близькості та інших конкретних ситуацій мовлення.

Розглянемо  деякі основні моменти комунікативних ситуацій.

Вітання:

Щодня, зустрічаючись із знайомими  вперше, слід вітатися. І ніщо: ні гарний чи сумний настрій, ні добра чи погана погода (втім, поганої погоди немає, а є, як запевняють жителі туманного Альбіону, лише погане вбрання -не за погодою) - не можуть виправдати нехтування цієї основної форми ґречності. А оскільки форм привітання у світі багато, обмежимося загальновживаними у нас в Україні.

Використовуються  мовленнєві формули:

Добрий ранок, доброго  ранку; добріш день, доброго дня, добридень; добрий вечір, доброго вечора; привіт; доброго здоров 'я; бажаю здоров 'я; моє шанування; радий вас бачити; як справи? як здоров 'я?

Відповіді:

Дякую; добре; прекрасно.

Своє привітання чоловік може супроводжувати легким поклоном, жінка -плавним нахилом голови, а молодь має трохи нижче вклонитися старшим.

Вітаючись, не слід вживати жаргонних  і вульгарних слів: "Привіт, старий" чи "Вітаю, теличко" - навіть звертаючись до найближчих знайомих; не можна махати рукою чи капелюхом; надто галасливо виявляти свої почуття чи вітатися між іншим.

Прощання і побажання:

До побачення; бувайте  здорові; на все добре; добраніч; до завтра; до скорої зустрічі; прощавайте; ідіть здорові; щасливої дороги; хай щастить; в добру годину; з Богом.

Виходячи ненадовго:

Я не прощаюсь; ми ще побачимось; до вечора; до зустрічі.

Проте можна при прощанні з близькими  чи добре знайомими людьми обмежитися і невербальною формою, тобто жестом, усмішкою тощо.

Нехтуючи традиції, молодь послуговується для вітання лаконічними формами: "Привіті", "Салюті". У ситуації "здрастуй - прощай" найчастіше донедавна використовували англійське "Гуд-бай!" чи італійське "Чао\", нині звучить "Покаї", "Давай".

Прохання - подяка:

Прошу Вас...; будьте люб'язні...; будь ласка...; дозвольте ...; Вам не важко буде...; чи не могли б Ви...; добре, що ми про все домовилися; дякую за цінні поради, за нову інформацію; дякую, що вислухали мене; дякую, що знайшли час зустрітися зі мною.

 

Категоричне прохання:

Я просив би Вас...; прошу; будьте ласкаві; цілком можливо; спробуємо.

Прохання - відмова:

Відмова потребує значно складнішої формули:

На жаль, не можу...; мені дуже шкода, але...; шкодую, що не зміг...; із задоволенням би, але...; охоче, але...; мені незручно відмовляти, але...

При цьому  можна дати пораду, використавши такі мовленнєві зразки:

Дозвольте порадити Вам...; дозвольте дати Вам пораду...; я  порадив би Вам...; чи можу я дати Вам пораду...; може, Вам слід було б...

Якщо не почули сказаного:

Пробачте, що Ви сказали? Прошу! Пробачте, я не почув Ваших слів.

Формули вибачення:

Вибачте! Пробачте! Даруйте! Прости мені, друже! Я хочу поросити у Вас пробачення.

Формула: Я вибачаюсь! - помилкова.

Подяка:

Прийміть мою щиру вдячність...; дозвольте висловити Вам подяку...; дуже вдячний за Вашу турботу...; щиро вдячний і зворушений Вашою увагою...; це дуже люб'язно з Вашого боку. Спасибі; спасибі, Ви дуже люб'язні...; дякую. Ви так багато зробили для мене! Спасибі. Я Вам так зобов'язаний! Спасибі Вам велике.

Співчуття:

Прийміть моє найщиріше  співчуття; дозвольте висловити  Вам...; прошу прийняти мої найщиріші...; я розумію Ваше горе; я сумую разом із Вами; дякую за співчуття.

Комплімент:

З тобою так цікаво розмовляти! Ти сьогодні так чудово виступив! Приємно  бачити, як Ви посвіжішали, відпочили...; дякую за комплімент. Це Вам тільки так здається; спасибі, ви надто перебільшуєте; я радий це чути; мені приємно почути це; я те саме можу сказати і про Вас.

Звичайно, важко перелічити всі  формули мовного етикету та й  будь-якого етикету в усіх життєвих ситуаціях і не так просто ними оволодіти. Проте, скориставшись ними, ми зможемо правильно поводитися в товаристві, зажити слави ґречної людини та самореалізуватися у спілкуванні з оточуючими. І хоч наше століття невпинно прямує в бік спрощення манер, проте й досі неабияке значення має оволодіння "кодексом ввічливості", адже через свою чемність ми нічого не втрачаємо, а "завоювати" можемо Людину.

Мовленнєва практика сьогодення підтверджує: все цінне, що нагромаджено в усіх регіонах нашої незалежної держави, є загальним надбанням і може бути використане в подальшому розвитку рідної мови.