Українська мова в Одеському державному аграрному університеті

Коли ж зустрічаються колеги-фахівці, то, звичайно, йтиметься про спільні інтереси, важливі наукові досягнення чи наукові відкриття - поєднання розмовного і наукового стилів.

Працюючи з колегами будь-якого  фаху з інших країн чи іноземних  фірм, слід досконало володіти розмовним  стилем, що поєднує в собі інші стилі мовлення. Звідси випливає необхідність навчатися володіти не тільки великим обсягом знань, а й уміти викласти їх у певних стилях.

3.3. Текст як форма реалізації професійної діяльності

"Словник іншомовних слів" подає термін текст (від лат. Іехшт - тканина, зв'язок, побудова) з кількома значення: 1) відтворені на письмі або друком авторська праця, висловлювання, документи, пам'ятки тощо; 2) слова до музичного твору; 3) послідовність мовних та інших знаків, що становлять єдине ціле і виступають об'єктом вивчення й обробки [1, с. 565].

 

"Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів" тлумачить слово "текст" як "зв'язна мова, письмове чи усне повідомлення, що характеризується змістовою і структурною завершеністю, орієнтацією автора на певного адресата" [2, с. 182].

За "Коротким тлумачним словником  української мови", термін "текст" -це 1) висловлювання, яке складається із речень, розміщених у певній послідовності і пов'язаних одне з одним змістом та за допомогою різних мовних засобів; 2) словесна частина (пояснення) альбомів, ілюстративних видань; 3) слова до музичного твору, 4) уривок якогось твору, призначеного для навчальних цілей [3, с. 287].

Текст - це розповідь, опис або роздум чи поєднання всіх названих елементів, і кожен з цих функціональних типів мовлення має свої мовні особливості. Як одна із форм організації фахової діяльності, текст найчастіше подається в офіційно-діловому, науковому, публіцистичному, художньому або конфесійному стилях, виголошений найчастіше в усній формі; у писемному варіанті подаються наукові статті, дослідження, реферати, анотації, рецензії -науковий та офіційно-діловий стилі.

Традиційність, стислість, сувора нормативність, добір  слів, загальнообов'язкові норми графіки, орфографії та пунктуації, строгі правила побудови вирізняють текст, наприклад: ревізійний акт, заповіт, квитанція, заява-зобов'язання (фінансово-економічного змісту); рецепти, листок непрацездатності, висновки лікарського консиліуму (медицина); пісенний текст, лібрето опери й балету, сценарій свята (мистецтво); рапорт, наказ, нота, комюніке, пояснювальна записка, характеристика-подання (військово-дипломатична сфера).

Текст - це вид  писемного мовлення, тобто вторинного порівняно з усним мовленням, бо є можливість перечитати написане, виправити, доповнити, відредагувати, уточнити, поліпшити. Писемне мовлення відзначається суворішою регламентацією, ніж усне, тобто дотриманням певних правил у висловлюванні, оформленні. Особливо високі вимоги ставляться до лексики, адже щоразу треба вибрати з ряду синонімічних наивідповідніше за змістом і забарвленням слово - точне, однозначне, емоційно нейтральне, що стосується наукового та офіційно-ділового стилів.

Подаємо уривок послання митрополита Івана Огієнка  до духовенства, православних українців та католиків-поляків Холмщини і Підляшшя, датованого 4 квітня 1944 року:

"Д митрополит невинною кров 'ю политої Холмщини - православної

землі, пастирським посланням цим  ще раз звертаюсь до всіх холмщаків, як православних україщів, так і  католиків-поляків, зі своїм гарячим  закликом до братерського спокою, до взаємного зрозуміння й повної сусідської згоди"

Отже, писемне мовлення багато в  чому відрізняється від усного. Слід пам'ятати, що усні виступи, доповіді на фахових зборах, нарадах, конферен-

87

 

Українська мова фахового спрямування

ціях, у  полеміках чи дискусіях - то проміжна форма тексту, укладеного заздалегідь чи продуманого напередодні виступу.

Деяким текстам властива жорстка  структура побудови, точність висловлювань. Це стосується офіційно-ділового та наукового стилів. Тексти з цифровою інформацією повинні бути, як вважає А. Коваль, точними, доброякісними, зручними для читання й механічної обробки.

За укладеним чи виголошеним  текстом проглядається рівень освіченості, мовна культура автора.

Наведемо ще один приклад - лист жительки одного з хуторів  в Україні до Президента України.

"Дорогий Леоніде Даниловичу! А приїжджайте до нас у село - не пожалієте. Пише до вас Надежда Підхатна, яка живе на самому краю під лісом, біля кладовища. Сперш, як сюди перейшла, то було страшнувато: все здавалося, що мерці із могил устають. Особенно серед ночі, коли місяць уповні. А тоді звикла потроху і бачу, що не мертвих треба боятися, а живих, отих, що до чужих кишень заглядають та копійки чужі щитають. Знущаються вони наді мною, як тільки можуть, дихнути не дають, а поскаржитись нікому, бо всі вони куплені й продані. Тож у мене єдина надія на вас, що ви приїдете та розберетесь та примірно накажете тих злодюг, що на горі нашому наживаються.

Жду отвєта, як соловей лєта.

Підхатна Надежда Михайлівна.

А мене знайти неважко. Як уїдете в село, дак моя хата ліворуч, одразу за кладовищем..." (А. Дімаров. Зблиски. - К.: Ярославів Вал, 2002. - С. 77).

Хоча  цей документ - лист-прохання -- взято  з новели Анатолія Дімаро-ва "Мітла", та можемо не сумніватися, що саме такого ґатунку листи-прохання й нині громадяни України надсилають у високі державні інстанції. І тут - рівень освіченості простої людини. Але текст - "написаний пером".

Й інший приклад - наказ по особовому складу військового  ВНЗ.

Текст наказу можливий такий.

Узв 'язку з 18-ю річницею Незалежності України та відзначаючи  досягнення у роботі професорсько-викладацького й офіцерського складу, наказую:

1. За бездоганну військову службу, успіхи у роботі, виявлений високий

фаховий рівень у вихованні курсантів  присвоїти вищі військові звання:

полковника — підполковникові  Петричку Василю Васильовичу;

підполковника — майору Ковалю Юрію Андрійовичу.

Ректор

доктор юридичних наук /підпис/ М. О. Ромашок

21.08.2009р.

Поданий текст є стислим документом, який у скупих словах ("Словам -тісно, а думкам - просторо") передає високу оцінку фахового рівня названих

 

осіб (у наведеному прикладі - вигаданих) і сприяє позитивному впливові на слухачів - не тільки на адресата, адже текст документа зазвичай читають перед великою аудиторією. Отже, слово тут багато важить. Можна було б не вживати прикметника "бездоганну" (службу) та прикметника-епітета "високий" (фаховий рівень), і документ був би сухим, нецікавим, за таким текстом не було б видно людини.

Наявні в тексті наказу ще й слова, які належать до маркованої лексики, що вживається в документах офіційно-ділового стилю і надає їм офіційного звучання. Наприклад: наказ, присвоїти, фаховий  рівень.

Текст має дискурс (від фр. сіізкигсе - промова, виступ) - це 1) зв'язне мовлення в конкретних соціокультурних, психологічних умовах. Дискурс відбиває ситуацію безпосередньої мовної діяльності з урахуванням форм спілкування, поведінки, міміки, жестів мовця; 2) текст разом з умовами його творення і сприймання, динамічний контекст культури, в якому здійснюється прочитання тексту та його вплив на свідомість читача [2, с. 47 - 48].

Створенню текстового дискурсу сприяють ужиті в тексті слова-терміни, якщо вони використовуються до місця і в необхідній кількості. Як приклад неоковирності тексту і засмічення його словами-термінами іншомовного походження А. Коваль наводить такий:

"Ефективність заходів, які паралізують вплив вищезгаданих директив, залежить від ступеня стабільності відповідних факторів і від координування цих заходів. Уніфікація, типізація, нормалізація і стандартизація процесів виробництва гарантують рентабельність і продуктивну ефективність індустріальної реконструкції"".

Цей текст, очевидно, із ухвали (рішення) виробничої наради чи наради інженерно-технічних працівників. Аби його зрозуміти, слід не просто бути освіченою людиною, треба ще й звикнути говорити і писати так, щоб мало хто щось із нього зрозумів. Тут відсутня легкість для сприймання тексту, чіткість висловленої думки, багатослів'я й слова іншомовного походження (їх у тексті 16!) не сприяють негайному виконанню прийнятого рішення.

До того, слід ще й до місця використовувати  кожен фаховий термін і в правильному, а не викривленому значенні. Наприклад, з оголошення:

"Доручення для отримання грошей, посилок і кореспонденції може бути засвідчене державними й громадськими установами, підприємствами і військовими частинами, де ті люди працюють".

Відредагуємо  подане оголошення.

Доручення для отримання грошових переказів, посилок і кореспонденції

може бути засвідчене там, де ці одержувачі кореспонденції перебувають  на службі.

Потрібно пам'ятати одну з основних вимог до речень будь-якого типу у кожному фаховому діловому документі - це чітко й містко виражати значний

89

Українська мова фахового спрямування

за обсягом  і складний за змістом матеріал. Так, з метою не виявляти гостроти стосунків із партнером з бізнесових справ варто використовувати пасивну форму дієслів. Наприклад:

Ви не надіслали нам свою рецензію на дисертацію п. Ковачь М. П.

Краще текст  листа-нагадування укласти так:

На жаль, Вами ще не висловлені свої думки щодо дисертації п. Коваль М. П. і не надіслано рецензію.

Вважаємо, тільки самоосвіта, робота над словом сприятиме виробленню граматичної та стилістичної вправності в укладанні текстів професійного змісту і не призведе до "творення" запропонованих "перлів", списаних з періодичних видань та підслуханих:

• Робота наших дипломатів дещо облегчена.
• Ми заключили двосторонній договір.
• На протязі року були перевірки і по графіку, і без графіку.
• У прошлому році в нараді взяли участь сто чоловік керівників ра 
  йонного масштабу.
• Якщо буде згодна на проведення діалогу противна сторона, то...
• Я вибачаюсь перед глядачами і слухачами.
• Треба заохочити випускників ВНЗ працювати на селі.
• В українському експоцентрі можна познайомитися з новою агро 
  технікою.
• Приведіть приклади взаємодопомоги у вашій установі.
• План щодо організації виставки наукової і навчальної літератури, 
  підготовленої і виданої викладачами нашого ВНЗ.

 

 

Тема 1. СПІЛКУВАННЯ ЯК ШСТРУМЕНТ ПР0ФЕС1ЙНОТД1ЯЛЬН0СТ1

1.1.   Сутність спшкування. Спшкування i

комушкащя. ФункцГГспшкування. Види, типи i форми профестного спшкування

Спілкування - це процес взаемодії між людьми, в якому вібувається обмін інформацією, досвідом, уміннями й навичками, результатами npaці. У більш вузькому розумінні - це процес обміну інформацією та досвідом, невід'ємний i дуже важливий аспект людського існування, важлива передумова формування людини як соціальної icстоти, здатної до співіснування з подібними до себе.

Водночас стлкування е  необхщною передумовою юнування суспшьства. У процес! спшкування досягаються оргашзовашсть та еднють д1й окремих таи-вщ\в, здшснюеться 1нтелектуальна взаемод1я, наприклад профес1йна, формують-ся спшьн1 1нтереси та погляди, досягаеться взаеморозумшня, узгоджен1сть дш, згуртовашсть i солщарн1сть, без яких неможлива колективна д!яльн1сть.

Спілкування може бути не тільки засобом, а й метою, процесом шфор-мац1йногО обмшу, внаслщок чого вщбуваеться збагачення досвщом. Через спшкування проходить навчання й виховання людини, засвоення нею р1зних форм сощального досвщу. Водночас саме у сшлкуванш виявляють себе й розкривають риси й властивосп людини, п внутр1шн1й св1т. Правдиво фран-цузький письменник Антуан де Сент-Екзюпер1 вважав "po3Kiui людського спшкування" одним з найвищих людських благ, яким, звичайно, треба вмгги користуватися.

Людське спшкування здшснюеться  в pi3HHx формах i за допомогою pi-зних засоб1в, як1 е невщ'емним чинником культури i постшно вдосконалю-ються та збагачуються.

 

Розділ II. Тема 1. Спілкування як інструмент професійної діяльності

Спілкування може бути прямим - у процесі безпосередніх контактів між партнерами та опосередкованим - коли між учасниками спілкування наявна певна просторово-часова дистанція. Пряме спілкування - це спілкування між членами певного колективу, між керівником і підлеглими, учителем, викладачем і учнями, студентами, курсантами на роботі, на заняттях, спільних зібраннях - між фахівцями чи службовцями однієї ланки. Опосередковане спілкування здійснюється завдяки літературі, творам мистецтва чи витворам культури і має надзвичайно важливе значення для збагачення відносин людини зі світом: людина може усвідомити свою єдність зі світом, суспільством, відчути себе його частиною.

Виділяють такі форми професійного спілкування:

1. Традиційне - закріплене у певних національних звичаях та обрядах.
2. Формальне - регламентується певними нормами й має стереотипний 
   характер (лікар - пацієнт, офіцер - солдат, керівник - підлеглий). Граючи ту 
   чи іншу роль, людина стосовно свого партнера займає певну позицію, вдягає 
   на себе "маску", за якою ховається її власне "Я". Його зручності - наперед 
   спланувати результати.
3. Ділове — дехто вважає його формальним, але успіх у такому виді спі 
   лкування залежить від взаєморозуміння ділових партнерів, від урахування 
   один одного намірів, інтересів, настрою.
4. Дружнє, неформальне - тут розкривається неповторність кожної лю 
   дини, її характер, внутрішній світ, суто людські якості, не обмежені інструк 
   ціями, і не може бути запрограмованим. Учасники імпровізують свою пове 
   дінку, між ними виникає взаєморозуміння і взаємодовіра, взаємна симпатія. 
   Цей вид спілкування перетворюється із засобу на мету.