Використання дидактичних ігор у корекції порушень звуковимови

За допомогою  дидактичних ігор відбувається активне  сприймання запропонованого матеріалу. Ці ігри вимагають зосередженості уваги, кмітливості, влучності та швидкості  пригадування, активності й адекватного використання мови. У процесі гри виробляються та розвиваються розумові операції: аналіз, синтез, порівняння, класифікація, узагальнення.

Гра по корекції неправильної звуковимови у дітей може входити в структуру індивідуальних, підгрупових та фронтальних занять і реалізується у різних формах. У дидактичній грі дітям можуть пропонуваться завдання у вигляді загадок, речень, запитань.

Дидактична  гра, як форма навчання дітей, має  два початки: учбовий (пізнавальний) і ігровий (цікавий). Логопед одночасно є і вчителем, і гравцем. Він навчає й грає з дітьми, а діти, граючись, навчаються.

Логопедичний  вплив спирається на спеціальні принципи: етіопатогенетичний, системності й  урахування мовного розладу, комплексності, диференційованого підходу, поетапності, розвитку, онтогенетичний, урахування особистісних особливостей, діяльнісного підходу, формування мовних навичок в умовах природного мовного спілкування.

Тому, з урахуванням  загальнодидактичних і спеціальних  логопедичних принципів, кожне наступне завдання у дидактичній грі обов’язково пов’язане з попереднім та враховує набуті раніше знання та мовленеві навички вимови того чи іншого звука. Діти набувають потроху, й користуючись цим для набування нового, не втрачають нічого з набутого [21].

У дидактичних іграх формується вміння керувати своєю поведінкою через засвоєння у процесі ігор правил, вироблених дорослими. Отже, дидактичні ігри та ігрові прийоми є засобом виховання дітей під впливом цілеспрямованого керівництва.

При організації  мовних ігор та вправ у корекції вимови звуків треба користуватися такими правилами:

1) ігри не  повинні бути тривалими по  часу (5-10хв.);

2) вони мають  проводитися у неспішному темпі,  для того, щоб дитина мала можливість  зрозуміти завдання, свідомо виправити  помилки, а керівник - допомогти їй у цьому;

3) гра повинна  бути цікавою, живою, заманливою  для дитини;

4) гра може  бути частиною загальноосвітнього  або логопедичного заняття або  проводитися у один з режимних  моментів;

5) у грі треба  домагатися активної мовної участі  усіх дітей, при цьому за можливістю використовувати і рухову активність;

6) у грі треба  розвивати у дітей навички  контролю за чужою та власною  мовою та прагнення вірно та  достатньо точно виконувати мовне  завдання, схвалювати дитячу ініціативу;

7) у процесі гри керівник приймає участь (ступень участі визначається мовними можливостями дітей, завданням та умовами гри): по ходу гри вносить необхідні корективи та поправки у мову дітей, а на кінець гри обов’язково заохочує усіх дітей, відмічає найбільш успішних та обіцяє у наступний раз новий варіант гри або зовсім нову гру [25].

Засвоєння правильної вимови звуків потребує багаторазових варіативних вправ, але дитині для цього не вистачає вольових зусиль. Дидактична гра дозволяє забезпечити необхідну кількість повторень на різному матеріалі при збереженні емоційно-позитивного відношення до завдання.

Результат гри  сприймається дитиною як досягнення (відгадування загадок, придумування слів на заданий звук тощо). Для логопеда результатом гри є рівень засвоєння  дітьми правильної вимови звуків. При підведенні підсумку гри необхідно відмітити досягнення кожної дитини, підкреслити успіхи відстаючих дітей, проявити делікатність і оптимістичне відношення до їх можливостей [26].

Дидактичні  ігри, як адекватний віковим особливостям дітей засіб, використовуються не тільки на корекційних фронтальних і індивідуальних заняттях, на прогулянках, а у всій системі корекційно-виховної роботи з дітьми. Роль логопеда у дидактичній грі подвійна: з однієї сторони він керує пізнавальним процесом, організовує навчання дітей, з іншої - виконує роль учасника гри, партнера, направляє кожну дитину на виконання ігрових дій, а при необхідності дає зразок поведінки у грі. В процесі дидактичної гри логопед розвиває мовленнєву активність дітей, заохочує правильні відповіді на підставі запитання, виховує витримку.

Розглядаючи питання  про роль мовних ігор в логопедичній роботі професор М.Ю Хватцев вказує, що вони  сприяють:

- покращенню  вимови звуків;

- співдружності  педагога з дитиною;

- активній увазі  до мови;

- бажанню оволодіти  тими чи іншими мовними навичками;

- руйнуванню  старих і набуванню нових навичок  мовлення;

- застосуванню  нових мовних навичок у повсякденному  житті.

Використання  дидактичних ігор в корекційній  роботі з дітьми, які мають вади у звуковикові, дає можливість:

- забезпечити  психологічний комфорт на занятті;

- забезпечити  розвиток емоційно-вольової сфери  дітей, їх морально-вольових якостей;

- активізувати  і відновити вищі психічні  функції;

- поліпшити  слухову увагу і па’ять, підвищити  швидкість запам’ятовування;

- підвищити  мовленнєву мотивацію [17].

Основна мета роботи логопеда – формування умінь і  навиків звуковимови. При корекції дислалії  логопедична робота  складається з трьох етапів коректувальної дії, в ході яких логопед застосовує певні види ігор, ставлячи певну мету.

На підготовчому етапі логопедичним завданням є  розвиток довільної уваги, пам'яті, мислення, аналітико-синтетичних операцій. Тут логопед використовує дидактичні ігри повчального  і розвиваючого характеру, настільні ігри (лото, «Танграм» і так далі), ігри, що розвивають логічне мислення. Спеціальним логопедичним завданням при корекції дефектів вимови при дислалії є уміння взнавати і розрізняти фонеми і формування мовно рушійних умінь і навиків. Для формування бази артикуляції в логопедичній практиці розроблений ряд вправ, направлених на підготовку органів артикуляції до відновного процесу. Такі вправи проводяться в ігровій формі («Казка про Веселий Язичок»), розвивають, уточнюють, удосконалюють основні рухи органів мови.

На другому  етапі коректувальної роботи метою  педагога стає формування первинного уміння  правильного вимовляння звуку на спеціально підібраному мовному і ігровому матеріалі. Завдання цього етапу – постановка звуку, формування правильного звуковимовляння, і так само диференціація звуків. Постановка звуків виробляється логопедом шляхом вживання спеціальних засобів і прийомів і може бути досягнута трьома способами: по наслідуванню, механічним і змішаним способом. На цьому етапі ігри можуть застосовуватися в ході процесів автоматизації звуків і диференціації їх в мові: це ігри, засновані на мовному матеріалі (виділення звуків в словах, пошук слів, продовження ланцюжків слів, придумування слів і так далі).

       Третій етап корекційної роботи – етап формування комунікативних умінь і навиків – на своїй меті має сформувати навики і уміння вживання звуків в мові в різних ситуаціях спілкування. Ігри цього етапу мають бути підібрані відповідно до цілей етапу і проводитися у формі творчих вправ [8].

 

РОЗДІЛ  ІІ ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ДИДАКТИЧНИХ ІГОР У КОРЕКЦІЇ ПОРУШЕНЬ ЗВУКОВИМОВИ

 

2.1.Діагностика звуковимови у дітей дошкільного віку

 

       Експериментальна частина нашого дослідження проводилась на базі

НВК Оженинська ЗОШ І-ІІІ ступенів (ліцей) – ДНЗ, ясла-садок впродовж трьох тижнів. Експериментальною роботою були охоплені діти старшої групи №6.

       Дослідження проводилось поетапно. На першому етапі з'ясовувались  особливості звуковимови у дітей старшого дошкільного віку.

        На другому етапі відбулась корекція порушень звуковимови за допомогою системи дидактичних ігор.

Метою констатувального  етапу експерименту було вивчення особливостей звуковимови у дітей старшого дошкільного віку, та з’ясувати, які порушення звуковимови зустрічаються у дітей цього віку.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:  
       1.Провести діагностику стану звуковимови у дітей старшого дошкільного віку.

 2. Провести кількісний та якісний порівняльний аналіз результатів проведеного дослідження.

Для визначення стану цієї проблеми і подальшого планування роботи ми провели обстеження звуковимови у дітей.

У своїй роботі ми використали такий план обстеження звуковимови:

1. попередня  бесіда з дитиною (про її  сім’ю), на основі якої в логопеда складається думка про дитину, її мовний розвиток звуковимову.

2. обстеження  вимови звуків:

а) за наслідуванням:

- ізольовано

- у складах  (прямих, обернених, зі збігом  приголосних);

- у словах  із цими складами (у різних позиціях);

- фразах;

б) у самостійному мовленні:

- у словах  за предметними малюнками;

- у фразах  за сюжетними малюнками;

- у зв’язному мовленні (читання віршів)

3. обстеження  звуковимови у словах різної  звуко-складової структури.

4. обстеження  фонематичного слуху:

а) розрізнення на слух, виділення звука зі звукового, складового, словесного ряду і ряду слів, відбір предметних малюнків на заданий звук;

б) розрізнення  у вимові (промовляння, відтворення  звукових. Складових рядів і слів, добір слів на заданий звук).

У нашому обстеженні взяло участь п’ятнадцять дітей старшої групи (див. додаток А)

Картка  обліку вимови у дітей

№ п/п	Прізвище  та ім’я	Вимова  звуків							Інші  вади	примітка
		свистячих	шиплячих		сонорних	Задньояз. і йотов.	Дзвінк. і глух.
		с, з, ц	ш, ж, ч, ш		л, р	г, к, х, й	б, д, п, т
1.	Бондарчук Стас	+	с		+	+	+		-	-
2.	Гулієва Альбіна	+	+		+	т,л	т		-	Товст.язик
3.	Добровольська Олена	+	с		+	+	+		-	-
4.	Кушнірук Роман	+	+		-гор.	+	+		-	-
5.	Криницька Дарина	+	с,з,ц		+	+	+		-	-
6.	Ковальчук Діма	+	+		гарк.вим.	+	+		-	-
7.	Нагорна Дарина	Між.сигм	ч (між.)		в-	-	п		Заік.	п/зв
8.	Олійник Гліб	+	с		+	+	+		-	-
9.	Прадищук Богданна	+	с		+	+	+		-	-
10.	Чиж Олексій	+	с		+	+	+		-	-
Р 11.	Гордійчук Марія	+	+		-гор.	+	+		-		-
12.	Врублевська Катя	+	с,з		+	+	+		-		-
13.	Цинко Юля	+	+		+	+	+		-		-
14.	Обуховський Діма	+	с	+		+	+	-			-
15.	Матвійчук Денис	+	+	+		+	+	-			-

 

Обстеження  показало:

У 53,3% дітей – свистячий сигматизм;

У 20% дітей – ротацизм;

У 6,7% дітей – вади одзвінчення;

У 13,3% - діти з  нормальною вимовою

Майже у всіх дітей повна відсутність інших  мовленнєвих вад, лише у Нагорної Дарини заікування, що і призвело до порушення звуковимови, таких як: міжзубний сигмантизм, заміна, і відсутність сонорних звуків, відсутність задньоязикових і йотованих звуків, а також зведення усіх дзвінких та глухих звуків до одного – п.

У Гулієвої Альбіни  вади у звуковикові пов’язані  із фізіологічними вадами, у неї  товстий язик, що значно перешкоджає у вимові звуків, тому у неї були виявлені вади одзвінчення. Це недоліки вимови дзвінких приголосних звуків.

Під час обстеження ми виявили, що Ковальчук Діма, Кушнірук Роман, а також Гордійчук Марія не вимовляють правильно сонорні звуки, а саме звук р, ні у відображеному мовленні, ні у самостійному,у них наявний ротацизм.

Результати  обстеження показали, що найбільшу  групу ( вісім дітей з п’ятнадцяти) становлять діти, які мають вади у вимові шиплячих звуків, а саме звука ш, у них наявне таке порушення як стигматизм. Вони замінюють звук ш звуком с. Ось тому саме ці діти були взяті нами, як вибірка нашого дослідження.

Також результати показали, що двоє дітей – Цинко Юля, Матвійчук Денис не мають порушень у вимові звуків.

Отже ми організували корекційну, систематичну, змістовну роботу у напрямку корекції порушень звуковимови шиплячого звука ш, яка враховувала результати попереднього дослідження, рівень знань, умінь, навичок і захоплень кожної дитини. Робота проводилась як індивідуально з кожною дитиною так і з групою.

 

2.2. Корекція  порушень звуковимови за допомогою дидактичних ігор

       Метою формувального етапу експерименту  була розробка й апробація  системи дидактичних ігор для  корекції порушень звуковимови  шиплячих звуків старших дошкільників.

Для проведення корекційної роботи нами було взято чотири дитини із вісьми у яких було виявлено порушення вимови звука ш (Бондарчук Стас, Криницька Дарина, Прадищук Богданна, Чиж Олексій).

На основі аналізу  теоретичних досліджень та результатів  констатувального експерименту нами були визначені етапи формувального дослідження:

І. Постановка шиплячих звуків (за наслідуванням, коли логопед пояснює і показує артикуляцію звука. При цьому увагу дитини звертають на рухи мовленнєвих органів, відчуття рукою характеру видихуваного потоку, вібрації голосових складок).