Використання дидактичних ігор у корекції порушень звуковимови

Міністерство  освіти, науки, молоді та спорту України

Рівненський державний  гуманітарний університет

Кафедра педагогіки та психології (дошкільної і корекційної)

 

 

 

 

 

 

 

Використання  дидактичних ігор у корекції порушень звуковимови

 

                         

                                     

                                                                 Курсова робота

                                                                                       з логопедії

                                                                                       студентки групи ДЛ-41

                                                                                   педагогічного факультету

        спеціальності «Дошкільна

                                                     освіта»

                                                                     Пилипчук Ольги

                                                                    Володимирівни     

 

                                                                          Науковий керівник:

                                                                             Вик. Печонкіна Л.О.

 

Рівне - 2011

 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………….....3

РОЗДІЛ  І ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ ДИДАКТИЧНИХ ІГОР У КОРЕКЦІЇ ПОРУШЕНЬ ЗВУКОВИМОВИ…….…………………………………………………………...8

      1.1. Поняття дислалії. Її характеристика……………………………………8

      1.2. Дидактична гра у роботі з дошкільниками……………………………18

      1.3. Використання дидактичних ігор у корекції порушень звуковимови..24

РОЗДІЛ ІІ ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ДИДАКТИЧНИХ  ІГОР У КОРЕКЦІЇ ПОРУШЕНЬ ЗВУКОВИМОВИ………………………………………………………………..29

       2.1.Діагностика звуковимови у дітей дошкільного віку………………….29

 2.2. Корекція порушень звуковимови за допомогою дидактичних ігор..33

       2.3. Аналіз результатів дослідження……………………………………….39

Висновки…………………………………………………………………………43

Список використаних джерел…………………………………………………..46

Додатки…………………………………………………………………………...49

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Повноцінний розвиток особистості дитини неможливий без виховання у неї правильної вимови звуків. Однак виконання цього завдання пов'язане з певними труднощами, які є наслідком надзвичайної складності самого явища мови. Мовною функцією дитина опановує поступово, шляхом наслідування вимови звуків і слів дорослих. Оволодіння правильною вимовою більшості звуків відбувається у неї не відразу, а через проміжні звуки [6].

Своєчасне оволодіння мовою  — основа розумового розвитку дитини, запорука повноцінного її спілкування  з навколишніми людьми. Різні відхилення мовного розвитку негативно позначаються на сприйманні мови, висловлюванні власних думок, оволодінні знаннями та формуванні особистості дитини. Мовлення маленької дитини формується в спілкуванні з дорослими. В процесі спілкування виявляється  пізнавальна і наочна діяльність. Оволодіння мовленням зміцнює всю психіку малюка. Дозволяє йому сприймати явища більш усвідомлено і довільно [20].

У дошкільному віці простежується  не правильна вимова дитиною звуків. Це цілком закономірне явище. Усі вікові неправильності вимови зникають у дітей до 4 - 5 років. Але цей процес відбувається не сам по собі, а під впливом мовлення дорослих. Цей вплив доброчинний, коли дитина чує нормальне мовлення, одержує від дорослих вказівки, як слід говорити, і в результаті починає відчувати інтерес до правильного, чистого мовлення. Таким чином, дуже важливо, щоб навколишнє дитини мовленнєве середовище було цілком повноцінним, тобто й батьки, і вихователі говорили правильно, виразно.

Часто у родині, підлаштовуючись до мови маляти, белькочуть, сюсюкають із ним. Подібна манера спілкування не тільки не стимулює дитину до оволодіння правильної звуковимови, але й надовго закріплює її вади.

Часто дітей спонукують заучувати занадто важкі для їх вимовних можливостей вірші. У результаті перевантаження фізіологічних механізмів мовлення вікові неправильності вимови закріплюються й навіть примножуються.

Батьки й вихователі повинні керувати процесом формування в дітей правильнї звуковимови. На заняттях, під час прогулянок, режимних процесів необхідно дуже уважно стежити за мовленням дітей і  домагатися, щоб воно була ясним, чітким й виразним, велике місце повинні займати ігри й заняття, спрямовані на вироблення в дітей чіткої дикції й правильної звуковимови.

Розвитку точної артикуляції  допомагає виховання у дітей  звички дивитися під час мовлення на співрозмовника й у такий спосіб стежити за рухами губ, язика.

Надалі необхідно розвивати  у дітей слухову увагу й  фонематичне сприйняття. Точне слухове  сприйняття звуку стимулює правильну  вимову, а правильна артикуляція  у свою чергу сприяє кращому фонематичному сприйняттю.

Ознайомлення дітей  зі звуками мови доцільно здійснювати  в ігровій формі, зв′язуючи кожен  звук з якимсь конкретним образом (з- пісенька комара, с - пісенька водички, ж - дзижчання жука, бджоли, р – робота, мотора літака, автомобіля, ш - шипіння сердитого гусака й т.п.).

Допомогу дітям із серйозними вадами мовлення надають  спеціалісти -  вчителі-логопеди. Розрізняють  такі види неправильної вимови: пропуск звуків, заміна звуків, спотворення звуків. Чиста і правильна звуковимова залежить від багатьох чинників. Значну роль відіграють індивідуальні особливості дитини, стан її психічного розвитку. Послідовна і систематична робота з дитиною над формуванням звуковимови сприятиме своєчасному виправленню мовленнєвих вад, досягненню на кінець дошкільного віку чіткої вимови усіх звуків рідної мови.

Таким чином, розвиток мовлення, рання діагностика його порушень -  завдання і батьків, і вихователів, і логопедів. Важливо точно знати ступінь розвитку дитини, а також причини недорозвинення її мовлення. Причинами можуть виявитися не тільки важкі розлади, але недолік в спілкуванні, недорозвинення дрібної моторики і т.д [22].

Тема нашої  роботи залишається актуальною, не дивлячись на те, що про формування мовлення взагалі і порушення мовлення у дітей з різними патологіями написано достатньо багато літератури.

У корекційній  роботі з дітьми, які мають вади мовлення, використовуються різні методи і засоби, наша робота стосується саме використання дидактичних ігор у корекції порушень звуковимови. 
        Дидактична гра - одна із форм навчального впливу дорослого на дитину. В дидактичній грі створюються такі умови, в яких кожна дитина отримує можливість самостійно діяти в певній ситуації чи з певними предметами, набуваючи власного дійового і чуттєвого досвіду. Це надзвичайно важливо для дітей з важкими вадами мовлення, у яких досвід дій з предметами дуже бідний, не зафіксований і не узагальнений. Дитині для засвоєння способів орієнтації в оточуючому світі, для виділення і фіксування властивостей і відношень предметів, для розуміння тієї чи іншої дії необхідні багатократні повторення [5]. Л.С. Виготський вважав гру сприятливим середовищем для зародження пізнавальних сил дитини і як основу для перетворення ігрових дій в розумові, ведучим засобом навчання і виховання. Дидактична гра дозволяє забезпечити необхідну кількість повторень на різному матеріалі при збереженні емоційно-позитивного відношення до завдання [18].    

Проблему корекції мовлення у дефектологічній науці  досліджували: Т. Ахутіна, Л.Бартєнєва, Л. Виготський, Є. Вінарська, Т. Власова, І. Власенко, Л. Волкова, О. Жильцова, Р. Левіна, І.Марченко, Є. Пенькова, О. Ревуцька, Є. Соботович, В. Тарасун, М. Шевченко, М. Шеремет та ін. Учені визначили шляхи, розробили ефективні методики корекції мовлення дітей дошкільного і шкільного віку. Коригування мовлення дітей в загальноосвітніх навчальних закладах, зокрема в початковій школі, досліджувалося такими українськими вченими, як В. Бадер, А. Колупаєва і О. Паскаль. Коригування мовлення дітей в загальноосвітніх дошкільних навчальних закладах не було предметом наукового дослідження. Водночас спостереження і спеціальні дослідження (А. Богуш, К. Крутій, С. Цейтлін та ін.) засвідчують наявність у мовленні вихованців дошкільних навчальних закладів низки мовленнєвих помилок у звуковимові, граматичній і лексичній правильності мовлення, побудові зв’язних висловлювань [11].

Отже, протиріччя, що виникло між вимогами з мовленнєвої  підготовки дітей до школи і відсутністю  спеціальних досліджень з методики коригування мовлення дітей старшого дошкільного віку, зумовили вибір теми дослідження “Використання дидактичних ігор у корекції порушень звуковимови”.

Об'єктом нашого дослідження  є мовний розвиток дітей дошкільного віку.

Предметом є корекція порушень звуковимови у дітей дошкільного віку за допомогою дидактичної гри.

Мета: проаналізувати порушення звуковимови у дітей і процес корекції даних порушень з використанням дидактичної гри.

    Для  досягнення цієї мети були  висунуті наступні завдання:

    - розкрити  теоретичні засади проблеми порушення звуковимови дітей дошкільного віку ;

• з’ясувати особливості використання дидактичних ігор у корекції порушень звуковимови;
• розробити систему дидактичних ігор по корекції порушень звуковимови.

Робоча гіпотеза: дидактичні ігри

- як важливий  і ефективний засіб у корекції порушень звуковимови;

- розробити  і апробувати систему дидактичних  ігор для корекції порушень  звуковимови у дітей старшого  дошкільного віку.

Структура курсової роботи: дослідження складається  зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ ДИДАКТИЧНИХ ІГОР У КОРЕКЦІЇ ПОРУШЕНЬ ЗВУКОВИМОВИ

 

1. Поняття дислалії. Її характеристика.

 Дислалія — це порушення вимовної (звукової) сторони мовлення за збереженої іннервації мовленнєвого апарату, що найчастіше виявляється в дитячому віці. Неправильна вимова може фіксуватися батьками і людьми, що оточують дитину, досить рано, оскільки діти оволодівають артикуляцією звуків лише поступово [11].

         Залежно від збереженості анатомічного складу мовленнєвого апарату дислалію поділяють на два види:

         а) функціональну (порушена вимова звуків, тоді як мовленнєвий апарат не має патологічних змін);

        б)  механічну (неправильна вимова зумовлена вираженими порушеннями в будові артикуляційного апарату).

        Причинами функціональної дислалії є:

       а) загальна фізична ослабленість, зумовлена частими соматичними захворюваннями, що спостерігаються в період най-інтенсивнішого формування мовленнєвої функції;

      б)  недостатній ступінь розвитку фонематичного слуху:

      в)  несприятливі соціальні і мовленнєві умови, в яких виховується дитина;

      г) двомовність у сім'ї.

      Причини механічної дислалії— це насамперед природжені або набуті вади кісткової і м'язової будови периферичного, мовленнєвого апарату, серед яких виділяють:

      1) недоліки будови щелепно-зубної системи:

      а) вади у будові зубного ряду (відсутність передніх зубів, рідкі передні зуби, подвійний ряд зубів);

      б)  вади у будові щелеп:

•  прогнатія (верхня щелепа висунута вперед, порушені допустимі норми);

•   прогенія (нижня щелепа висунута вперед, порушені допустимі

норми);

•  передній відкритий прикус;

•   бічний (право-, лівобічний), двобічний прикус;

•   укорочена або дуже масивна вуздечка язика;

      2) патологічні зміни розміру і форми язика (дуже маленький або, навпаки, дуже великий язик);

      3)  неправильну будову твердого і м'якого піднебіння (вузьке, високе, плоске, укорочене). За таких аномалій найпомітніше порушується правильна вимова шиплячих і свистячих звуків, сонорних, страждає зрозумілість мовлення загалом;

      4) атипову будову губ (товсті, масивні, вузькі, тонкі, малорухомі), що призводить до неправильної вимови губних, губно-зубних, а також голосних звуків [25].

       Залежно від кількості порушених груп звуків дислалію поділяють на мономорфну (страждає одна група звуків, наприклад свистячі — с, сь, з, зь, ц) і поліморфну, коли порушено дві і більше