Поняття третіх осіб в цивільному процесі України

Залучення третіх осіб на бік  позивача чи відповідача можливе  за їх ініціативою, коли вони заінтересовані, щоб винесене судове рішення поширило свою чинність на третіх осіб і позбавило  їх можливості оспорювати його правильність. Для залучення третіх осіб у процес їм надсилається повістка про виклик до суду. Суд за власною ініціативою  може залучити третіх осіб для участі в процесі на боці позивача чи відповідача. Вступ і залучення третіх осіб у процес можливий також при першому  розгляді справи в апеляційному суді.

При участі третіх осіб на стороні  позивача чи відповідача їх процесуальне становище наближене до таких  осіб, але вони не можуть розпоряджатися об'єктом спору і процесу, висувати нові міркування, подавати докази. Разом  зі стороною вони вибувають з процесу [37].

Участь третіх осіб в цивільному процесі ФРН врегульована § 64-70 ЦПК, якими передбачено вступ в процес третьої особи, яка заявляє самостійну вимогу, та вступ в процес третьої особи без самостійних вимог.

Особа, яка заявляє повністю або частково вимогу на речі або  право, щодо якого на розгляді суду перебуває спір між іншими особами (сторонами) має право до вирішення  з законною силою цього спору  заявити свою вимогу у порядку  позову, який спрямований проти обох сторін, у той суд, який прийняв  такий спір до провадження по першій інстанції.

Особа, яка в спорі між  іншими особами юридично заінтересована у винесенні рішення на користь  однієї сторони, може приєднатися до цієї сторони з метою її підтримки. Вступ у процес такої третьої  особи можливий на будь-якій стадії розгляду спору до винесення судом  рішення по цьому спору.

Третя особа без самостійних  вимог повинна прийняти спір на тій  стадії його розгляду, в якій він  перебуває в час вступу. Ця третя  особа вправі використати засоби нападу і судового захисту і дієво  вчиняти всі процесуальні дії, якщо її пояснення і дії не суперечать поясненням і діям основної сторони (до якої вона приєдналася).

Третя особа без самостійних  вимог стосовно основної сторони  не може бути вислухана у твердженні, що спір у тому вигляді, в якому  він перебував на розгляді судці, був вирішений неправильно. Твердження, що основна сторона вела спір з  недоліками, заслуховується лише постільки, поскільки становище спору, яке  існувало в час її вступу в процес, або пояснення і дії основної сторони, перешкоджали використанню засобів  судового нападу або судового захисту, або, оскільки засоби судового нападу чи судового захисту були їй невідомі, не були використані основною стороною навмисно або за наявності грубої вини.

У відповідності з правилом цивільного права законна сила рішення, винесеного в основному процесі (тобто між сторонами), діє стосовно право-відношення між третьою особою без самостійних вимог і противником, і така третя особа вважається процесуальним співучасником основної сторони.

Для вступу в процес третя  особа без самостійних вимог  подає до суду, який веде процес, процесуальний  документ, в якому повинно бути зазначено: назва сторін і спору (справи); вказівка на правовий інтерес  особи, яка вступає в процес без  самостійних вимог; заява про  вступ у процес. Зазначений процесуальний  документ повинен бути надісланий сторонам по спірній справі.

Розділ 2. Треті  особи, які заявляють самостійні вимоги

2.1. Підстави  і процесуальний порядок вступу  у справу третіх осіб, які заявляють  самостійні вимоги

Третіми особами, які заявляють  самостійні вимоги, називаються суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, що вступають у справу в суді, пред'явивши позов на предмет спору  до однієї чи двох сторін, з метою  захистити особисті суб'єктивні  матеріальні права чи охоронювані  законом інтереси.

Характерною ознакою цього  виду третіх осіб є не наявність  самостійних прав на предмет спору, що можуть бути визначені лише судовим  рішенням щодо розгляду справи по суті, а заявлення самостійної вимоги на предмет спору між сторонами, що пред'являється у їх справі. Так, третьою особою буде організація, яка  вступила у справу по спору між  спадкоємцями про поділ спадкового майна, пред'явивши до них вимогу на останнє, оскільки воно спадкодавцем за заповітом було залишене за організацією. У справах за позовами агропромислових  підприємств до матеріально відповідальних осіб про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок загибелі застрахованих  сільськогосподарських тварин, мають  право брати участь як треті особи  з самостійними вимогами органи державного страхування, що виплатили підприємствам  страхову винагороду, пред'явивши позов  до відповідачів про присудження  їм виплачених підприємствам сум  страховки. У справах про поділ  жилого будинку між суб'єктами спільної сумісної власності (подружжям, членами  сім'ї) мають право вступити у  справу третіми особами з самостійними вимогами особи, які брали участь у його будівництві не на підставі угоди про створення спільної власності, пред'явивши позов про  відшкодування своїх затрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику вони надавали не безоплатно.

Треті особи із самостійними вимогами можуть і не вступати у  процес у справі між сторонами, а  порушити самостійну справу – пред'явити  позов до тієї зі сторін, яка, одержавши  позитивне рішення суду на свою користь, порушила чи поставила під загрозу  їхні права та інтереси з приводу  спірного об'єкта. Вони не бажають закінчення вирішення судом справи, оскільки мають побоювання, що визнання права  за стороною може утруднити чи зробити  неможливим одержання спірного , об'єкта, хоч у майбутньому суд і  визнає право за ними на цей об'єкт. Розгляд справи за їх участю дає  можливість зекономити час і процесуальні засоби, зменшити судові витрати і  запобігти ухваленню судом протилежних  за змістом рішень.

Третя особа із самостійними вимогами вступає у справу за своєю  ініціативою шляхом пред'явлення  позову. Але з приводу того, до кого він може бути пред'явлений, у  процесуальній літературі були висловлені дві протилежні точки зору: до обох сторін; до однієї або до двох сторін [25]. Стаття 34 ЦПК України вирішує дане питання за останнім варіантом.

Процесуальною формою втілення самостійної вимоги третьої особи  буде позовна заява, у якій поряд  з іншими, передбаченими ст. 119 ЦПК  України реквізитами, необхідно  викласти зміст позовних вимог, обставини, що обґрунтовують ці вимоги на предмет  спору між сторонами, із зазначенням  доказів, що стверджують позов. Цим  самим підтверджується зв'язок між  вимогою третьої особи і спірними правовідносинами сторін. Саме на нього  і на об'єкт їх матеріального спору  спрямовується вимога третьої особи, повністю чи частково виключаючи вимогу позивача або зустрічний позов відповідача. Але такою вимога третьої особи  стане тоді, коли вона матиме спільні  елементи з первісним позовом. У  обох-вимогах – спільний предмет, оскільки він визначається одними і  тими самими спірними матеріальними  правовідносинами. Збігається і зміст  позовів, оскільки самостійна вимога за правилом ст. 34 ЦПК України заявляється  щодо предмета спору, тобто повинна  суміщатися з первісною. Оскільки наявність обох вимог пов'язана з різним суб'єктним складом, то підстави їх різні, тому що вони покликані обґрунтовувати належність суб'єктів до справи такими особами і їх права на предмет спору (пункти 5, 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України).

Позовна заява третьої  особи із самостійними вимогами оплачується  державним митом за загальними правилами  Декрету Кабінету Міністрів України  від 21 січня 1993 р. «Про державне мито», в редакції Закону України від 20 квітня 2000 р. та статтями 63-69 ЦПК. Цивільний  процес в їх інтересах може бути розпочатий також за ініціативою  прокурора, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, профспілок, інших організацій, а  також окремих громадян у передбачених законом випадках (ст. 121 ЦПК). Пред'явлення позову третіми особами можливе в суді першої інстанції до постановлення судового рішення (ст. 107 ЦПК). Ухвала суду про відмову та допуск третьої особи у справу не може бути оскаржена поданням апеляційної скарги, оскільки такі дії суду не перешкоджають дальшому рухові справи (п. 1 ст. 291 ЦПК). Але особи, які мають право на апеляційне оскарження рішення суду, можуть у апеляційній скарзі викласти свої міркування також з приводу законності ухвали суду з цього приводу.[2]

Відповідно до ст. 107 ЦПК  треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення судового розгляду, пред’явивши позов до однієї чи обох сторін. Ці особи мають усі  процесуальні права і обов’язки  позивача. Рівність їх прав пояснюється тим, що відносно них зроблено припущення, що вони є суб'єктами спірного права [2].

Цивільний процес, який виник  за позовом третьої особи до сторін, має відносну самостійність: його розвиток залежатиме від розвитку процесу  між сторонами, але припинення процесу  між сторонами не викличе обов'язкового припинення процесу між нею і  сторонами. Задоволення сторін укладенням мирової угоди чи в результаті розгляду справи судом першої інстанції не перешкодить третій особі вимагати відповідно розгляду судом її вимоги до сторін чи порушити касаційне провадження.

Після вступу в справу третьої  особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням  цієї особи розглядається спочатку.

Таким чином, підставою для  вступу у справу третіх осіб, що заявляють  самостійні вимоги є пред'явлення  позову до однієї або двох сторін, що беруть участь у справі.

2.2. Процесуальні  права та обов'язки третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги

Відносна самостійність  в розвитку цивільного процесу третіх осіб не впливає на їх повну самостійність  у здійсненні належних їм суб'єктивних цивільних процесуальних прав і  виконанні обов'язків. Свої права  вони реалізують без будь-яких обмежень, виходячи тільки з необхідності захистити  власні майнові і особисті немайнові  інтереси.

Закон дає можливість громадянинові або юридичній особі своєчасно захистити своє суб'єктивне право шляхом вступу до початої справи як третя особа з самостійними вимогами.

Треті особи, що заявляють  самостійні вимоги на предмет суперечки, можуть вступити в справу до ухвали судом рішення. Вони користуються всіма  правами і несуть всі обов'язки позивача. Це означає, що треті особи  володіють всім комплексом процесуальних  прав, властивих сторонам, мають  матеріальну і процесуальну зацікавленість в справі, несуть судові витрати, на них розповсюджуються всі матеріальні  і процесуальні наслідки рішення, що вступило в законну силу.

Для вступу до справи третя  особа з самостійними вимогами повинна  володіти правом на пред'явлення позову і дотримати встановлений законом  порядок його пред'явлення. Підстави, по яких можлива відмова в прийомі позовної заяви, розповсюджується і на третіх осіб з самостійними вимогами.

Таким чином, якщо громадянин або юридична особа висловили  бажання на участь в справі як третя  особа з самостійними вимогами, якщо є необхідні передумови на пред'явлення  позову і дотриманий встановлений законом  порядок його пред'явлення, то суд  повинен прийняти позовну заяву  третьої особи. В той же час  суд не може cпонукати третю особу  до участі в справі, якщо вона не дасть  своєї згоди і не пред'являє  самостійних вимог на предмет  суперечки до первинних сторін.( ДОДАТОК №1)

Проте третя особа може і не знати про розгляд справи в суді. Тому, якщо в процесі підготовки справи до судового розгляду суддя  встановлює, що заявлений позов зачіпає інтереси третьої особи, він повинен сповістити її про справу, що знаходиться у провадженні суду, і час його розгляду, роз'яснивши право на участь в ньому.

Незалежно від моменту  вступу третьої особи в справу (до судового розгляду або в ході його) суд повинен забезпечити  їй рівні процесуальні можливості з  первинними сторонами для захисту  суб'єктивного права.

У випадку, якщо позовна заява  третьої особи залишається без  руху, суддя зобов'язаний надати їй термін для виправлення недоліків.

В разі відмови в прийомі  позовної заяви третьої особи  суддя виносить про це мотивоване рішення. Відповідно до цивільного процесуального законодавства визначення може бути оскаржене окремо від судового рішення  у випадках, прямо передбачених законом, а також коли воно перешкоджає  можливості подальшого руху справи.

Оскільки третя особа  з самостійними вимогами на предмет  суперечки володіє всіма правами  і несе всі обов'язки позивача, а  закон прямо передбачає можливість оскарження рішення судді про  відмову в прийомі позовної заяви, то, виходячи з тексту закону, третя  особа може оскаржити рішення  про відмову в прийомі позовної заяви.

Пред'являючи самостійні вимоги на предмет спору, третя особа, як правило, зачіпає права і інтереси як позивача, так і відповідача, тому відповідачами по його позову в більшості  випадків можуть бути обидві сторони. В деяких випадках позов третьої  особи може бути пред'явлений і  до однієї із сторін.

Процесуальне положення  третьої особи з самостійними вимогами дуже схоже на процесуальне положення співпозивача, тому дуже потрібно визначити їх відмітні ознаки. Таких ознак дві.

• По-перше, третя особа завжди вступає в процес, що вже почався.
• По-друге, самостійний характер вимог третьої особи, які витікають з інших або аналогічних підстав, але не таких же, як у позивача, і завжди повністю або в частці виключає вимогу останнього.

Третя особа і позивач  є передбачуваними суб'єктами різних за своїм змістом матеріальних правовідносин, хоча вони і виникли з приводу  одного об'єкту. Співпозивачі ж –  передбачувані учасники єдиного  складного багатосуб'єктного правовідношення, при обов'язковій співучасті, або  ж декілька, але аналогічних за своїм змістом матеріальних правовідносин, при факультативній співучасті. Їх вимоги не виключають один одного[24].