Принцип об'єктивної істини в цивільному процесі

 

Міністерство  освіти, науки, молоді та спорту України

Київський національний економічний  університет імені Вадима Гетьмана

 

Кафедра цивільного і трудового права

 

 

Реферат

з цивільного процесуального права

на тему:

«Принцип об’єктивної істини в цивільному процесі»

 

 

 

 

 

 

 

        Виконала:

                                студентка 3 курсу, 9 групи

        спец. 6402

  Рижа Наталія  Григорівна

        Перевірив викладач:

доцент Єфімов Олександр Миколайович

 

 

 

 

Київ 2011

ПЛАН

Вступ

1. Пізнання як елемент правозастосувального процесу
2. Поняття об’ктивності в цивільному процесі.
3. Принцип встановлення об’єктивної істини у цивільному процесі.

Висновки

Список використаних джерел

 

Вступ

В процесі політичних і соціально-економічних перетворень в Україні, спрямованих на розбудову демократичної правової держави, визначальна роль належить третій гілці влади – судовій − зокрема, в сфері здійснення правосуддя в цивільних справах, яка виконує важливе завдання, визначене Конституцією України як захист прав та законних інтересів громадян, юридичних осіб та інтересів держави і суспільства.  
Необхідність забезпечення ефективності у виконанні цього завдання вимагає уваги до правового регулювання механізму цивільного судочинства, пошуку науково-обгрунтованих шляхів його вдосконалення.

Неабияку роль у судочинстві, зокрема в цивільному, відіграє система  принципів – закріплених в цивільних процесуальних нормах ідей і поглядів народу на завдання і мету правосуддя в цивільних справах, організаційну його побудову і процесуальну діяльність та процесуально-правове становище учасників процесу.¹ У цій системі самостійне і визначальне місце належить принципу об’єктивної істини, в якому закріплена одна з основоположних вимог, звернених до суду, яка зобов’язує повно і достовірно встановлювати фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.  
Проблема встановлення істини в судочинстві відноситься до числа фундаментальних в теорії і практиці цивільного процесуального права і має як юридичне, так і широке соціально-правове значення. Принцип об’єктивної істини створює умови для функціонування механізму реалізації гарантованого Конституцією України права на судовий захист шляхом забезпечення результативності правореалізаційної діяльності в цивільному процесі та гарантуванням заінтересованим особам цивільної процесуальної діяльності комплексу необхідних правомочностей, неупередженості судового розгляду справи і об’єктивності постановленого по ній рішення. 

Принцип встановлення об’єктивної  істини в цивільному процесі тісно  пов'язаний із іншими принципами системи — законністю, змагальністю, публічністю тощо та процесуальних засобів, що забезпечують його реалізацію в цивільному судочинстві. Такий підхід дозволяє визначити рівень ефективності і реальності процесуального механізму встановлення судом істини у цивільних справах і судового захисту суб’єктивних прав і свобод громадян, юридичних осіб і інтересів держави та на цій основі внести пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання в забезпеченні його дійовості у всіх стадіях розвитку цивільного судочинства.

 

 

 Пізнання як елемент  правозастосувального процесу

Принцип об'єктивної істини обґрунтовується філософськими положеннями про пізнання світу, про достовірність людських знань, про їх об'єктивний характер, незалежно від людини і людства. Поняття істини в юридичних справах відповідає загальному філософському поняттю об'єктивної істини. Пізнання — це невід'ємний елемент правозастосувального процесу. Вони взаємозв'язані одне з другим. Пізнання — це процес відображення дійсності в свідомості особи юриста, і, зокрема, правосвідомість, а істина — це відповідність цього відображення самій дійсності.

Разом із тим, для процесу  застосування правових норм необхідні відображення і вибір правових фактів. Найбільше значення в даному процесі мають юридичні факти і обставини, які повинні бути об'єктивовані в юридичних документах, доказах, знайшли відображення в рішеннях і інших правозастосувальних актах. В даному процесі велику роль відіграє правове мислення юриста.

Поняття об'єктивної істини охоплює не тільки факти самі по собі, але і їх соціально-правове  значення, історичні умови застосування права, суспільну небезпеку і шкоду протиправних діянь, факти порушення прав і законних інтересів суб'єктів суспільних відносин, правовідносини, принципи законності і правопорядку. До таких явищ відносяться нормативно-правові акти.

Збір, аналіз і оцінка юридичних  фактів і доказів входить до фактичних  основ справи. Встановлення ж фактичної  основи справи заключається у всебічному, повному і об'єктивному дослідженні її обставин на підставі норм матеріального і процесуального права.²

 

2. Поняття об’єктивності у цивільному процесі

Sententia ferri debet secundum allegata et probata, non secundum conscientiam.

Об'єктивність — це обґрунтованість  висновків суду дійсним обставинам справи, що досягається за умови  безстороннього і сумлінного до них  ставлення суду та учасників матеріального  спору. Суд оцінює докази за своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується  на всебічному, повному і об'єктивному  розглядові в судовому засіданні  всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 62 ЦПК). Ніякі докази для суду не мають наперед визначеної сили.

Встановлення об'єктивної істини в  справі забезпечується дією інших принципів  цивільного судочинства, активним процесуально-правовим становищем суду в процесі доказування (статті 15, 30, 162 ЦПК).

Суд при постановленні рішення повинен встановити об'єктивну істину. Правосуддя виконає покладені на нього завдання тоді, коли воно здійснюватиметься у відповідності із законом, на основі встановлення об'єктивної істини за фактичними обставинами справи, а не тільки в певних межах і на основі припущення про їх наявність. рішенні повинні бути наведені обставини справи, встановлені судом, доводи за якими суд відхиляє ті чи інші докази (ст. 203 ЦПК). Порушення принципу об'єктивної істини є безумовно, підставою для скасування рішення (статті 312, 338, 346 ЦПК)

 

3. Принцип об’єктивної істини в цивільному процесі