Процес доказування та його стадії

Третя стадія - подання доказів  сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Сторони зобов'язані подати свої докази до суду до або під час попереднього судового засідання у справі, якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вимог, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин (ст. 131 ЦПК України).

Четверта стадія - витребування доказів судом за клопотанням  осіб, які беруть участь у справі, або за своєю ініціативою. За недостатністю  доказів суд може пропонувати цим особам подати додаткові докази (ст. 132 ЦПК України). Суд, який розглядає справу, за необхідності збирання доказів за межами його територіальної підсудності доручає відповідному суду провести певні процесуальні дії. У випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є труднощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання (ст. 137 ЦПК України).

П'ята стадія - доказування, що є дослідженням доказів, тобто безпосереднє сприйняття і вивчення складом суду в судовому засіданні (ст. 179 ЦПК України) інформації про фактичні дані, представленої сторонами й іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених у законі засобів доказування на підставі принципів усного повідомлення. Письмові докази або протоколи їх огляду оголошуються в судовому засіданні та надаються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках - також експертам, спеціалістам і свідкам. Особи, які беруть участь у справі, можуть давати свої пояснення з приводу цих доказів або протоколу їх огляду (ст. 185 ЦПК України). Протоколи огляду речових доказів оголошуються в судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, можуть дати свої пояснення з приводу цих протоколів, речових доказів, можуть ставити запитання свідкам, експертам, спеціалістам, які їх оглядали (ст. 187 ЦПК України). Свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи. Свідок зобов'язаний з'явитися до суду у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини. У разі неможливості прибуття за викликом суду свідок зобов'язаний завчасно повідомити про це суд. За завідомо неправдиві показання або за відмову від давання показань з непередбачених законом підстав, свідок несе відповідальність, встановлену законом (ст. 50 ЦПК України). Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі (ст. 143 ЦПК України). Експертиза призначається ухвалою суду і є обов'язковою в разі заявлення клопотання про призначення її обома сторонами (ст. 144, 145 ЦПК України). Експертиза проводиться в суді або поза судом, якщо це потрібно у зв'язку з характером досліджень або якщо об'єкт досліджень неможливо доставити до суду. Експерт дає у письмовій формі свій мотивований висновок, що додається до справи (ст. 147 ЦПК України) [3, ст.131, 137, 143-145, 147, 185, 187,].

Спосіб дослідження - це шлях одержання інформації про фактичні дані від засобів доказування, вид і характер здійснюваних процесуальних дій. Порядок дослідження доказів - це системність процесуальної форми виконуваних процесуальних дій з дослідження доказів.

Шоста стадія - оцінювання доказів. Оціночна думка суду про докази формується з початкових етапів судового доказування, але остаточно в повному обсязі визначається в нарадчій кімнаті та впроваджується в зміст постановленого судом рішення, у його мотивувальній частині (ст. 196, 212 ЦПК України). Оцінювання доказів - складне явище, що розглядається в науці неоднозначно: як розумовий процес, що проходить за законами мислення, а не права, і як логічний акт, що виявляється в процесуальних діях.

Отже, оцінювання доказів - це розумова діяльність суб'єктів доказування, що ґрунтується на законах логіки і процесуального права. За законами логіки суб'єкти доказування аналізують докази - кожний окремо, в сукупності, у взаємозв'язку, в єдності та суперечностях.

За законами цивільного процесуального права оцінювання доказів проводять  тільки суб'єкти цивільних процесуальних  правовідносин, суб'єкти доказування. Оцінюється тільки фактичний склад, одержаний безпосередньо в установленому законом процесуальному порядку і з передбачених засобів доказування. Оцінювання спрямовується на встановлення достовірності чи відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення сторін та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, постановлення судом законного й обґрунтованого рішення. Оцінювання доказів втілюється в певній процесуальній дії, тобто має свою об'єктивну процесуальну форму.

Суб'єктами оцінювання доказів  є не тільки суд, а й усі суб'єкти доказової діяльності - особи, які беруть участь у справі. Оцінювання ними доказів є необхідним елементом їх доказової діяльності щодо подання, витребування, дослідження доказів. Неможливо брати участь у дослідженні доказів, висловлювати свої доводи, міркування й заперечення проти міркувань інших осіб, не зробивши оцінювання того чи іншого доказу й усіх їх у сукупності. Але їх оцінка є рекомендаційною, а оцінка суду - владною. Рекомендаційна оцінка доказів виявляється в процесуальних діях: поясненнях, доводах, міркуваннях і запереченнях осіб, які беруть участь у справі, і допомагає суду всебічно, повно, об'єктивно оцінити всі обставини у справі в їх сукупності. Оцінка доказів судом виступає підставою для прийняття ним відповідного за змістом акта застосування права, що має обов'язковий, владний характер, втілений у мотивувальній частині рішення суду [4, с. 216].

Остання стадія повинна закінчуватись  прийнятим рішенням, в якому має  бути узагальнено все розглянуте та зроблено остаточний висновок суду.

У цивільному процесі під  оцінюванням доказів науковці розуміють  визначення належності й допустимості доказів, їх достовірності, достатності та наявності взаємного зв'язку, називаючи ці складові її змістом. Характеризуючи оцінку доказів, деякі теоретики вважають, що оцінка доказів - це остаточне судження суду про достовірність, силу та значення доказу, який має правові наслідки, і зафіксований у відповідній судовій постанові.

У літературі виділяють певні  критерії для класифікації оцінки доказів: залежно від суб'єктів, які оцінюють докази: рекомендаційна, владна (завершальна); залежно від рівня пізнання: попередня, остаточна, контрольна.

Деякі вчені виділяють  певні правила оцінювання доказів:

• суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням;
• докази оцінюються всебічно, у повному обсязі й неупереджено;
• ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Дійсно, у законодавстві  не сформульовано чітких норм, якими має керуватись суд при оцінюванні доказів, оскільки така діяльність підпорядкована розумовій діяльності.

Уважаємо також, що судова оцінка доказів відповідним чином має залежати від запропонованого сторонами аналізу доказового матеріалу, оскільки це випливає з принципу змагальності сторін. Якщо цього аспекту не враховувати, то судові дебати - абсолютно зайва стадія розгляду справи по суті. Так, у стадії судових дебатів сторони також аналізуватимуть надані іншою стороною докази, а тому результати такого аналізу повинні враховуватись судом при власному остаточному оцінюванні доказів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Доказування як інститут цивільного процесуального права - це сукупність норм цивільного процесуального права, що регулюють предмет і межі доказування, права і обов'язки осіб, які беруть участь у процесі доказування, повноваження суду у цьому процесі, зміст стадій процесу доказування, поняття, види та порядок дослідження засобів доказування, умови належності, допустимості, достовірності та достатності доказів. Доказування як процес - це діяльність осіб, які беруть участь у справі щодо подання доказів, доведення їх переконливості, дослідження їх спільно із судом, а також діяльність суду щодо оцінки цих доказів.

Таким чином, можна встановити, що суд має оцінювати докази з  моменту подання заяви за правилами  їх належності і допустимості (ст. 58, 59 ЦПК України), а також під час вирішення питання про відкриття провадження в справі, попереднього судового засідання та на підготовчій стадії. Тобто збирання доказів за принципом змагальності має бути переорієнтованим з дій судді, який тепер не повинен дбати про їх збирання у справі, на активність у цьому процесі сторін. Тому якщо визначити законодавчі норми стосовно прийняття суддею доказів на стадії пред'явлення заяви до суду, попередньому судовому засіданні, підготовчій стадії і обов'язок суду реагувати ухвалою на кожну процесуальну дію сторін зі збирання і забезпечення доказів. Тобто право на надання суду доказів (ст. 27 ЦПК України) сторонами має бути регламентованим на кожній стадії цивільного процесу. Інакше виходить, що сторона може надавати докази на стадії підготовки, а суд, застосовуючи правила належності доказів та допустимості засобів доказування, може відмовити в їх прийнятті до справи, зокрема, відмовити в клопотанні про виклик свідків, приєднанні до матеріалів справи письмових і речових доказів тощо. Тоді сторона не здатна буде оскаржити дії судді, якщо не буде прийнята така ухвала.

Необхідно виділяти оцінку доказів на різних стадіях цивільного процесу з урахуванням ще й часу надання доказів, оскільки при простроченні терміну надання доказів суд буде додатково оцінювати неможливість вчасного подання доказу, тобто поважність таких причин.

Поняття "достатність  доказів" назвати новим важко, оскільки воно має досить широке застосування в юридичній літературі та судовій практиці. Із цим поняттям пов'язана можливість оцінити певну обставину як встановлену. При цьому в судовій практиці кожна сторона надає суду свій аналіз достатності доказів, але суд у своєму рішенні має констатувати обґрунтованість сторонами заявлених позовних вимог.

В юридичній літературі називається  ще два види оцінок - попередня і  контрольна. Попередня здійснюється в попередніх частинах доказової діяльності і втілюється в змісті постановлених ним численних ухвал, як-от: про витребування письмових доказів, призначення експертизи тощо. Контрольна оцінка доказів здійснюється судами апеляційної й касаційної інстанції, які перевіряють законність і обґрунтованість рішень, ухвал, постанов суду за матеріалами, наявними у справі й додатково поданими сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ст. 307, 336 ЦПК).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел:

1. Конституція України // Відомості верховної Ради України. - 1996. - № З0. - Ст. 141.
2. Цивільний процесуальний кодекс України//Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 40-41, 42. – Ст. 492.
3. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 т. / За заг. ред. СЯ. Фурси. - К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2007. - 916 с.
4. Бочаров Д. О. Про місце доказового права у системі права / Д. О. Бочаров // Право України. – 2003. – № 2. – С. 30–34.
5. Васильєв С.В. Цивільний процес: Навчальний посібник. — X.: ТОВ «Одіссей, 2008. - 480 с.
6. Захарова О. С. Докази та доказування у справах, що виникають з шлюбно-сімейних правовідносин : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / О. С. Захарова. – К., 1995. – 21 с.
7. Руда Т. В. Поняття і зміст інституту доказування в цивільному процесуальному праві США та України: порівняльний аспект / Т. В. Руда // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Юридичні науки. - 2008. - Вип. 79. - С. 47-50.
8. Кілічава Т.М. Цивільне процесуальне право : навч. посіб. / Т. М. Кілічава. - К. : Центр учбової літератури, 2007. - 352 с.
9. Комаров В. В. Доказування та докази в цивільному судочинстві : [текст лекцій] / Комаров В. В. – Харків : Українська юрид. академія, 1991. – 36 с.
10. Луспеник Д. Роль суду в цивільному змагальному процесі [Електронний ресурс] / Д. Луспеник // Юридичний журнал. – 2004. – № 5. – Режим доступу : http://justinian.com.ua/article.php?id=1156.
11. Тертишніков В. І. Докази як інструмент судового доказування в цивільному судочинстві / В. І. Тертишніков // Право України. – 2011. – № 10. – С. 77–88.
12. Тертишніков Р. В. Доказування і докази в судочинстві України : [наук.-практ. посібник] / Тертишніков Р. В. – Харків : Фінн, 2009. – 88 с.
13. Фурса С.Я., Цюра Т.В. Докази і доказування у цивільному процесі: Науково-практичний посібник.-К.: КНТ, 2005.-256с.
14. Фурса С.Я. Цивільний процес України: Проблеми і перспективи : наук.-практ. посіб. / С.Я. Фурса, С.В. Щербак, O.I. Єв- тушенко. - К. : Видавець Фурса С.Я. ; КНТ, 2006. - 448 с.
15. Цюра Т. В. Суб’єкти доказування та оцінки доказів у цивільному процесі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Т. В. Цюра. – К., 2005. – 17 с.
16. Шкребець, Д. В. Стадії доказування у цивільному процесі України / Д. В. Шкребець // Держава та регіони. Серія: Право. – 2012. – № 2. – C. 113-117.
17. Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України: Академічний курс : підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / М.Й. Штефан. - К. : Ін Юре, 2005. - 624 с.
18. Штефан М.Й. Цивільний процес. - К.: Ін Юре, 2007. – 327с.
19. Фурса С.Я. Докази і доказування у цивільному процесі : науково-практичний посібник / С.Я. Фурса, Т.В. Цюра. - К. : Видавець Фурса С.Я. ; КНТ, 2005. - 256 с. - (Серія: Процесуальні науки).
20. Цивільний процес : навч. посіб. / [А.В. Андрушко, Ю.В. Білоусов, Р.О. Сте- фанчук, О.І. Угриновська та ін. ; за ред. Ю.В. Білоусова]. - К. : Прецедент, 2005. - 172 с
21. Цивільний процес: Навч. Посіб./ А. Андрушко, Ю. Білоусов, Р. Стефанчук, О. Угриновська та ін.. - За ред.. Ю. Білоусова. - К.: Прецкедент, 2008. - 293с.
22. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч. У двох томах / За заг. ред. Я.М. Шевченко. - К.: Концерн» Видавничий дім «Ін Юре», 2004.
23. Цивільне процесуальне право України: Підручник / Бичкова С. С, Бірюков І. А., Бобрик В. І. та ін.; За заг. ред. С. С. Бичкової.- К. : Атіка, 2009- 760 с.