Шпаргалка по "Договорное право"

Пеня як вид неустойки обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення. 
   Пеня може поєднуватися зі штрафом. Так, скажімо за перші 30 днів просрочення виконання зобов'язання може стягуватися пеня за кожний день, а потім штраф.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

24. Завдаток як СЗВЗ

Завдаток — це грошова сума, або рухоме майно, що видається однією зі сторін у рахунок належних з  неї за договором платежів іншій стороні як доказ укладення договору і в забезпечення його виконання. 
   Як вид забезпечення виконання зобов'язань завдаток має такі особливості: 
   - предметом завдатку може бути як грошова сума, так і рухоме майно; 
   - завдатком забезпечується виконання лише договірних зобов'язань, а не зобов'язань, які виникли з інших підстав; 
   - застосування завдатку може мати місце лише за погодженням сторін. 
   Призначення завдатку полягає в наступному: 
   - по-перше, це засіб платежу, оскільки завдаток передається в рахунок належних іншій стороні платежів (наприклад, якщо домовляючись про купівлю меблевого гарнітуру, який коштує 320 гривень, покупець сплатив 100 гривень завдатку, то йому необхідно буде доплатити пізніше ще 220 гривень);  
   - по-друге, дача завдатку є доказом укладання договору, особливо в тих випадках, коли укладення договору не вимагає письмової форми; 
   - по-третє, це засіб забезпечення виконання зобов'язання, який додатково зв'язує сторони. 
   Найчастіше завдатком забезпечується виконання зобов'язань за участю громадян при укладанні договорів купівлі-продажу житлових будинків, квартир, гаражів, найму житлового приміщення. Забезпечувальна функція завдатку полягає в тому, що у разі, коли покупець, передавши завдаток продавцю, вирішить відмовитися від договору купівлі-продажу, то наданий ним завдаток залишається у продавця. Якщо ж від виконання договору ухиляється інша сторона (наприклад, продавець знайшов вигіднішого покупця), то вона зобов'язана не лише повернути завдаток, а й сплатити таку ж за розміром суму, як такий подвійний завдаток.

 

25. Порука як СЗВЗ

Порука — це односторонній, консенсуальний договір, за яким третя особа бере на себе повну або часткову відповідальність за невиконання чи неналежне виконання  боржником його зобов'язання перед кредитором. 
   На відміну від застави, яка надає кредиторові переважне право перед іншими кредиторами боржника задовольнити свої вимоги із вартості заставленого майна, за договором поруки кредитор поряд із боржником набуває в особі поручителя додаткового боржника. ЦК встановлює солідарну відповідальність поручителя і боржника, якщо інше не передбачене в договорі. Сторони можуть передбачити і субсидіарний характер відповідальності поручителя. Якщо ж це спеціально не застережено в договорі, то поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, а саме — за сплату основного боргу, відсотків, неустойки, збитків, витрат, пов'язаних із стягненням боргу, тощо. Звичайно, при цьому обсяг відповідальності поручителя не може перевищувати обсягу відповідальності боржника.  
   Закон передбачає виключно письмову форму договору поруки, оскільки порушення письмової форми має наслідком безумовну недійсність договору. 
   Порука найчастіше має місце у відносинах за участю громадян, коли йдеться про забезпечення виконання грошових зобов'язань

Порука припиняється: 
   - з припиненням забезпеченого нею зобов'язання; 
   - в разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; 
   - якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належно виконане боржником чи поручителем; 
   - при переведенні у встановленому порядку боргу на іншу особу, за яку поручитель не поручився; 
   - після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, а якщо він не встановлений, то по закінченні шести місяців після настання строку виконання, якщо кредитор не звернувся з вимогою до поручителя. 
   Якщо строк виконання основного зобов'язання встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо протягом року після укладення основного договору кредитор не звернувся з позовом до поручителя. Порукою може забезпечуватися лише дійсна вимога.

 

 

 

 

 

26. Гарантія як СЗВЗ

Гарантія становить собою односторонній  договір, за яким одна організація (гарант) зобов'язується нести майнову відповідальність перед кредитором за неналежне виконання зобов'язань боржником. Гарантія має багато схожих рис з порукою, тому норми, які регулюють договір поруки, поширюються і на договір гарантії, якщо інше не передбачено законодавством. У договорі, забезпеченому гарантією, як і у договорі, забезпеченому порукою, участь беруть три особи: кредитор, боржник і гарант. 
   Гарантія має багато схожих рис з порукою, але водночас вона має і деякі специфічні риси: 
   - за договором поруки зобов'язання може бути забезпечене будь-якою особою, за гарантією — як правило, юридичною особою (банк, інша фінансова установа, страхова організація); 
   - обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видана гарантія; 
   - гарантія надається у межах суми, якої бракує боржнику, порука ж забезпечує зобов'язання повністю. Тобто за гарантією виникає субсидіарне зобов'язання, за порукою — солідарне. 
   Зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі: - сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію;   - закінчення строку гарантії;   - відмови кредитора від своїх прав за гарантією.

 

27.Поняття та види  застави. Форма договору

Застава є пріоритетним способом забезпечення зобов'язання. Під заставою розуміють як безпосередню передачу, так й інше виділення боржником певного свого майна кредитору для забезпечення таким чином взятих зобов'язань, гарантування можливості задоволення кредитором своєї вимоги за рахунок цього майна переважно перед іншими кредиторами.

Забезпечення виконання зобов'язання шляхом застави за своєю природою має речово-правовий характер, оскільки заставодавець, який порушує зобов'язання, позбавляється права на річ шляхом примусового її вилучення на підставі судового рішення, якщо інше не встановлено договором або законом.    Предметом застави може бути будь-яке майно, крім того, що за законодавством не може бути відчужене заставодавцем і на яке не може бути звернене стягнення. В заставу можна передавати і очікуване майно, наприклад, майбутній урожай, приплід худоби, плоди та інші прибутки, якщо це передбачено договором. Предметом застави не можуть бути національні, культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності й занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання. Предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації. Залежно від виду договору застави можуть бути встановлені й обмеження щодо предмета застави.

Застава охоплює не лише головну  річ, а й приналежності, основні  плоди, якщо інше не передбачено законом  чи договором.  

 Якщо річ перебуває у спільній  власності, заставити її можна лише за згодою всіх співвласників. Тому бажання чоловіка заставити свою частку однокімнатної квартири без згоди дружини замало. Майно, яке перебуває у спільній частковій власності, може бути самостійним предметом застави лише за умови виділення його в натурі.   

 Договір застави має укладатися  у письмовій формі. У договорі  необхідно зазначити: найменування (прізвище, ім'я та по батькові), місцезнаходження (місце проживання) сторін; суть забезпеченої заставою  вимоги, розмір і строк виконання зобов'язання, опис предмета застави; інші умови, на яких наполягають сторони.Нотаріальне посвідчення договору застави вимагається, якщо предметом застави є: нерухоме майно, транспортні засоби, космічні об'єкти.   

 Договір посвідчується за  місцем знаходження нерухомого майна; якщо предметом застави є транспортні засоби чи космічні об'єкти — за місцем їх реєстрації. Застава нерухомого майна підлягає також державній реєстрації.   У договорі застави визначається суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, та подається опис предмета застави.  

 Ризик випадкової загибелі  чи пошкодження предмета застави  несе, як правило, власник заставленого  майна. Заставодавець має право  відчужувати предмет застави,  передавати його в користування  іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою застоводержателя, якщо інше не передбачено договором. Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, проводиться за загальним правилом шляхом його продажу з публічних торгів. 
   Застава вже заставленого майна допускається, якщо інше не передбачене законом чи договором про заставу. Вимоги заставодержателя, право якого виникло пізніше, задовольняються з вартості предмета застави після повного задоволення вимог попередніх заставодержателів.   Залежно від предмета застави розрізняють такі її види: - іпотека;- заклад; - застава товарів в обігу або переробці;   - застава цінних паперів;  - застава майнових прав. 

28.Застава нерухомого  майна(іпотека)

Згідно ст. 575 Іпотекою є застава  нерухомого майна, що залишилось у володінні заставодавця або третьої особи.

Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку встановлених законом. Згідно ст. 577 договір застави нерухомого майна посвідчується за місцезнаходженням майна.

Посвідчуючи договір іпотеки, нотаріус накладає заборону на відчуження предмета застави, крім випадків, коли сторони домовилися не накладати заборони на його відчуження.

Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним  договором  виникають  з  моменту   його   нотаріального посвідчення.  У  разі іпотеки,  яка виникає на підставі закону або рішення  суду,  взаємні  права   і   обов'язки   іпотекодавця   та іпотекодержателя  виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека,  або з  дня  набрання  законної сили рішенням суду.

Іпотекою може    бути    забезпечене    виконання    дійсного зобов'язання  або  задоволення  вимоги,  яка  може   виникнути   в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Іпотека має  похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною  до  припинення  основного  зобов'язання або до закінчення строку  дії  іпотечного  договору.

У разі порушення боржником основного  зобов'язання  відповідно до іпотеки  іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права  чи  вимоги  яких  на  передане  в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом  порядку  або  зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.  Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає  відповідно до  закону,  таке  право  чи  вимога  має  пріоритет  над  вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та  реєстрації  до моменту державної реєстрації іпотеки.

 

29.Припинення завершення  стягнень на предмет застави

Згідно ст. 593 Припинення прав застави  Припинення застави відбувається у таких випадках:

¨  з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання;

¨  в разі загибелі заставленого майна;

¨  в  разі  придбання  заставодержателем  права  власності    на

¨  заставлене майно;

¨  в разі примусового продажу заставленого майна;

¨  при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави;

¨  У  разі  відмови  кредитора  прийняти  виконання забезпеченою заставою грошової вимоги відповідна сума вноситься заставодавцем у депозит державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса. Якщо внесена   в   депозит   сума   повністю   покриває  борг,  застава припиняється. 

 

30.Притримання СЗВЗ

Якщо у кредитора перебуває  річ, яку належить передати боржнику або особі, зазначеній боржником (наприклад, на підставі укладеного договору зберігання, найму, оренди, підряду), але боржник  не виконує в строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або компенсації кредиторові пов'язаних зі зберіганням речі витрат чи інших збитків або інших підприємницьких зобов'язань, то кредитор має право утримувати цю річ, поки зобов'язання не буде виконане. Це право зберігається у кредитора і в тому випадку, якщо права на цю річ виникли у третьої особи. 
   Особливість притримання як виду забезпечення виконання зобов'язання полягає в тому, що кредитору надане право утримувати річ боржника до виконання останнім зобов'язання, і для реалізації цього права кредитору не потрібно, щоб можливість притримання речі була передбачена договором. Норми щодо притримання речі є диспозитивними, оскільки сторони в договорі можуть передбачити незастосування такого виду забезпечення зобов'язання. 
   Водночас до кредитора, який притримує у себе річ боржника, не переходить право власності на неї.

 

 

 

 

 

 

 

 

31. Підстави припинення договірних зобов’язань (крім виконання)Cт .598 ЦК

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, вста¬новлених договором або законом.Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випад¬ках, встановлених договором або законом.Припинення договірних зобов'язань означає, що контракт завершено: жодна зі сторін не має більше зобов'язань перед іншою за цим контрактом. Припинення може відбуватися в один із таких способів:

Стаття 600. Припинення зобов'язання переданням відступного 

  1. Зобов'язання   припиняється  за  згодою  сторін  внаслідок  передання боржником кредиторові  відступного (грошей,  іншого майна  тощо).    Розмір,   строки   й   порядок   передання   відступного встановлюються сторонами.

     Стаття 601. Припинення  зобов'язання зарахуванням 

     1. Зобов'язання    припиняється    зарахуванням    зустрічних однорідних  вимог,  строк  виконання  яких настав,  а також вимог, строк виконання  яких  не  встановлений  або  визначений  моментом пред'явлення вимоги. 2. Зарахування  зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

     Стаття 602. Недопустимість  зарахування зустрічних вимог 

     1. Не допускається  зарахування зустрічних вимог: 1) про  відшкодування  шкоди,   завданої   каліцтвом,   іншим ушкодженням здоров'я або смертю;  2) про стягнення аліментів;  3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності;  5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

     Стаття 603. Зарахування  у разі заміни кредитора 

     1. У разі заміни  кредитора боржник має право  пред'явити проти вимоги  нового  кредитора  свою  зустрічну   вимогу  до  первісного кредитора. 

     2. У  разі  заміни  кредитора  зарахування проводиться,  якщо вимога виникла  на  підставі,  що  існувала  на  момент  одержання боржником  письмового  повідомлення про заміну кредитора,  і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не  встановлений  чи визначений моментом пред'явлення вимоги. Якщо боржник   не   був   письмово  повідомлений  про  заміну кредитора,  зарахування  проводиться,  якщо  вимога   виникла   на підставі,  що  існувала  на  момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або,  якщо  боржник  виконав  свій  обов'язок  до пред'явлення  йому  вимоги  новим  кредитором,  -  на  момент його виконання.

     Стаття 604. Припинення  зобов'язання за домовленістю  сторін 

     1. Зобов'язання припиняється  за домовленістю сторін.

     2. Зобов'язання  припиняється  за  домовленістю  сторін   про заміну  первісного  зобов'язання  новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).