Суб’єкти цивільно-процесуальних правовідносин

План

Вступ

1. Загальні положення суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин
2. Суд – як суб'єкт цивільно-процесуальних правовідносин
3. Особи, які беруть участь у справі, як один із видів суб’єктів цивільно-процесуальних правовідносин
4. Інші учасники цивільно-процесуальних правовідносин

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Тема моєї курсової роботи «Суб’єкти цивільно-процесуальних правовідносин». Я обрала цю тему, тому що саме в наш час відбуваються складні процеси перебудови судової системи, які передують прийняттю нових законодавчих актів у галузі цивільного судочинства і тому дослідження передумов утворення суб’єктів цивільно-процесуальних правовідносин є досить актуальною темою. Адже саме вони виступають своєрідним стержнем всього цивільного судочинства, який покликаний на захист гарантованих Конституцією України прав, свобод і законних інтересів громадян і організацій.

Досліжуючи суб’єкти цивільно-процесуальних  правовідносин не можна не зауважити, що кожний суб’єкт наділений своєю  специфічною правосуб’єктністю, правами, обов’язками, а також компетенцією і повноваженнями. Тому розглядаючи  всіх цивільно-процесуальних суб’єктів  в даній роботі потрібно класифікувати  на певні групи з огляду на їхню роль і участь у цивільному процесі, тим самим вивчаючи і досліджуючи  їх більш детальніше.

Можна стверджувати, що всі суб'єкти цивільно-процесуальних правовідносин взаємопов'язані між собою і участь в цивільному процесі одних неможлива без участі інших. Тому розкриваючи природу суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин, неможливо зупинятися на більшому дослідженні тих чи інших суб'єктів, потрібно розглядати їх як єдине ціле.

Об'єктом дослідження виступає вивчення поняття суб'єкта цивільно-процесуальних правовідносин, а також його особливостей.

Предметом дослідження є норми цивільно-процесуального законодавства , які регулюють діяльність суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин.

Метою дослідження виступає визначення основних завдань, функцій  і компетенції суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин, які наділені владними повноваженнями, а також права і обов'язки суб'єктів, які беруть участь у справі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І. Загальні положення суб'єктів цивільно-процесуальних  правовідносин

Цивільно-процесуальними правовідносинами є суспільні відносини, учасники яких пов’язані правами та обов’язками  на основі цивільно-процесуального права.[18.ст.87]

Цивільно-процесуальні правовідносини можуть виникнути лише між носіями цивільно-процесуальних прав та обов’язків у процесі здійснення правосуддя  в цивільних справах, у цивільному судочинстві.[15.ст.33]

Тому носіями цивільних  процесуальних прав та обов’язків у процесі здійснення правосуддя у цивільних справах є суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин. Учасники цивільного процесу – це загальне поняття. Цю групу вчені також називають суб’єктами цивільного процесуального права, оскільки до неї належать всі можливі учасники у будь-якій цивільній справі, підвідомчій суду.

Отже, суб’єктами цивільно-процесуальних  правовідносин є всі учасники цивільних процесуальних відносин, які виникають у результаті розгляду конкретної цивільної справи. Щодо прав, обов’язків та інтересів цих суб’єктів, то вони мають як матеріальний , так і процесуальних характер. Перелік таких суб’єктів у різних випадках проваджень цивільного судочинства закріплено у ст..26ЦПК України. [17.ст.156]

З метою виявлення окремих  особливостей участі в цивільному процесі

суб’єктів правовідносин  у процесуальній літературі наводиться кілька

видів їх класифікації на групи:

а) юридично заінтересованих  і юридично незаінтересованих осіб або

суб’єктів допоміжних правовідносин;

б) на суб’єктів застосування норм права і суб’єктів по додержанню

застосування норм права  і суб’єктів по додержанню і виконанню норм права або на юрисдикційні органи і їх службових осіб і учасників цивільного процесу;

в) на суб’єкти, які здійснюють правосуддя, які беруть участь  у здійсненні правосуддя і які сприяють правосуддю. [19.ст.72-73]

 

Суб'єкти цивільно-процесуальних  правовідносин

 

які здійснюють правосуддя

особи, які беруть участь у справі

інші учасники цивільно-процесуальних  відносин

[20.ст.18]

Суб'єктами які здійснюють правосуддя є суд.

1.суди, котрі розглядають  і вирішують справи по першій  інстанції,

2.суди, які перевіряють  законність і обґрунтованість  рішень у апеляційному і касаційному  порядках та у зв’язку з  нововиявленими та винятковими  обставинами,

Особи, які беруть участь у справі закріплені у §1главі 4 ст.26 ЦПК, а саме:

ч.1 у справах позовного  провадження особами, які беруть участь у справі є сторони, треті  особи, представники сторін та третіх осіб.

ч.2 у справах наказного  та окремого провадження особами, які  беруть участь у справі є заявники, інші заінтересовані особи, їхні представники.

ч.3 у справах також можуть брати участь органи та особи, яким законодавством надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

До інших учасників  цивільно-процесуальних відносин згідно ст..47 ЦПК належать:

• секретар судового засідання

• судовий розпорядник

• свідок

•  експерт

• спеціаліст

• перекладач

• особа, яка надає правову  допомогу

Тому подальше викладення матеріалу цієї теми слід сприймати  у контексті запропонованої класифікації суб’єктів цивільних правовідносин.

 

 

 

 

 

 

 

ІІ. Суд  – як суб'єкт цивільно-процесуальних  правовідносин

Згідно ст..124 Конституції  України юрисдикція суду поширюється  на усі правовідносини, які виникають  у державі. Суди  розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи  інтересів,  що  виникають із цивільних,  житлових,  земельних, сімейних, трудових відносин; інших  правовідносин,  крім  випадків,  коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Суд — орган влади, наділений  компетенцією (повноваженнями) по здійсненню правосуддя шляхом вирішення цивільних  справ. Тому суд — не тільки обов'язковий, але й вирішальний суб'єкт цивільних  процесуальних правовідносин. Основним призначенням суду як суб’єкта цивільних процесуальних правовідносин є відправлення правосуддя, яке належить до його виключної компетенції. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами та особами не допускається.

Судова влада в Україні  належить лише судам в особі професійних  суддів.[14.ст.35]

Відповідно до ст. 18 ЦПК та ст.21 ЗУ "Про судоустрій та статус суддів України" від імені суду виступає суддя, який одноособово, а в окремих випадках колегіально розглядає цивільну справу, повноваженнями судді користуються також народні засідателі, які приймають участь у вирішенні справ, визначених законом у випадках, коли правосуддя відповідно до закону здійснюється за їх участю.

Згідно із ст.6 ЗУ "Про судоустрій та статус суддів України" В Україні діють суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Суди першої інстанції, які розглядають та вирішують справи по суті, тобто розгляд справи у суді першої інстанції проходить усі стадії процесу, починаючи із подання заяви та закінчуючи ухваленням судового рішення. Такими судами згідно ст..21 Закону є місцеві загальні суди, до яких віднесено районні у містах, міські та міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів.[17.ст.160-161]

Цивільні справи у судах  першої інстанції розглядаються  одноособово чи колегіально. Одноособово  розгляд справи – справу розглядає  суддя, який є головуючим і діє  від імені суду. Головуючий –  це суддя, у провадженні якого  знаходиться цивільна справа. Він  діє не від свого власного імені, а  від імені суду. У випадках, встановлених ЦПК України, цивільні справи  у судах першої інстанції  можуть розглядатися колегіально, тобто  у складі колегії суддів або суддя й народні засідателі. Питання, що виникають під час розгляду справи колегією суддів, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосує останнім. При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали.

Суди апеляційної та  касаційної інстанцій, які здійснюють перевірку законності та обґрунтованості судових постанов судами першої інстанції у апеляційному чи касаційному порядках.

Щодо апеляційного суду , то згідно ст.291 ЦПК апеляційною інстанцією у справах є судові палати у  цивільних справах апеляційних  загальних судів, у межах територіальної юрисдикції яких знаходяться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Ст.26 ЗУ "Про судоустрій та статус суддів України" апеляційними загальними судами є апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, апеляційний суд АРК, апеляційні суди регіонів та апеляційні суди Військово-Морських Сил України, а також Апеляційні суди України. Цивільні справи у цій інстанції розглядаються колегією у складі трьох судді з числа яких призначається головуючий. Рішення чи ухвали постановляються більшістю голосів, суддя-доповідач повинен голосувати останнім.

Згідно із ЗУ "Про судоустрій та статус суддів України" касаційною інстанцією у цивільних справах є Касаційний Суд України. Згідно зі ст..324 ЦПК особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити у касаційному порядку:

- рішення і ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку,

- рішення та ухвали апеляційного суду, які набирають законної сили з моменту їх проголошення(ст..319 ЦПК).

Цивільні справи у суді касаційної інстанції розглядаються  колегією суддів, а у статтях 332, 333 ЦПК конкретизовано склад колегій:

- при попередньому розгляді  справи – троє суддів,

- при розгляді справи  судом касаційної інстанції –  п’ять суддів.

Суддя  не  може  брати  участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) під час попереднього  вирішення цієї справи він  брав участь у процесі як  свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, секретар судового засідання;

2) він прямо чи побічно  заінтересований у результаті розгляду справи;

 3) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;

4) якщо є інші обставини,  які викликають сумнів в об'єктивності  та неупередженості судді.

Відвід у судочинстві — усунення від участі в цивільному процесі окремих його учасників, якщо хтось із них особисто (прямо чи побічно) заінтересований у справі, але не є стороною чи третьою особою. Заява про відвід (самовідвід) повинна бути мотивованою та подана до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Якщо про підстави відводу (самовідводу) стало відомо після початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами, то заявити відвід (самовідвід) можна і після цього. Відповідно до ст. 24 ЦПК заява про відвід розглядається судом, який розглядає справу. Якщо особа, якій заявлено відвід, бажає дати пояснення суду, то він повинен її вислухати, а також думку осіб, які беруть участь у справі.

Заява про відвід одному судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає  справу, а про відвід кільком суддям або всьому складу суду – простою  більшістю голосів.

Наслідком задоволення заяви  про відвід судді, який розглядає  справу одноособово, є розгляд справи в тому самому суді іншим суддею. У разі задоволення заяви про  відвід комусь із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається  колегією суддів, справа розглядається  в тому самому суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим  складом суддів. Якщо після задоволення  відводів (самовідводів) або за наявності  підстав, зазначених у ст. 21 ЦПК, неможливо  утворити новий склад суду для  розгляду справи, суд постановляє  ухвалу про визначення підсудності  справи у порядку ст. 116 ЦПК (глава 1 розділ ІІІ). У ст.21 ЦПК передбачено випадки недопустимості повторної участі судді в розгляді справи: