Суб’єкти цивільно-процесуальних правовідносин

1. Суддя, який брав  участь у вирішенні справи  в суді першої інстанції, не  може брати участі в розгляді  цієї самої справи в судах  апеляційної і касаційної інстанцій,  у перегляді справи Верховним  Судом України, а так само  у новому розгляді її судом  першої інстанції після скасування  попереднього рішення або ухвали  про закриття провадження в  справі.

2. Суддя, який брав участь  у вирішенні справи в суді  апеляційної інстанції, не може  брати участі у розгляді цієї  самої справи в судах касаційної  і першої інстанцій, у перегляді  справи Верховним Судом України,  а також у новому розгляді  справи після скасування ухвали  чи нового рішення апеляційного  суду.

3. Суддя, який брав участь  у перегляді справи в суді  касаційної інстанції, не може  брати участі в розгляді цієї  самої справи в суді першої  чи апеляційної інстанції.

4. Суддя, який брав участь  у перегляді справи у зв’язку з винятковими обставинами, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІІ. Особи,які  беруть участь у справі як один із видів  цивільно-процесуальних правовідносин

До осіб, які беруть участь у справі, відносяться всі ті учасники процесу, які захищають свої цивільні права та законні інтереси чи захищають від свого імені права та інтереси інших осіб. Вони наділені з цією метою цивільними правами і обов’язками, дотримання яких і впливає на хід і розвиток процесу.

Сторони – це особи, матеріально-правовий спір між якими є предметом судового розгляду у порядку цивільного судочинства. [16ст.53]

Сторони є головними учасниками процесу, оскільки справа вирішується  щодо їх правовідносин. Позивач називається  зі слова «позиватись до когось», тобто особа, яка вважає, що її права  чи інтереси порушені, позивається  до іншої сторони, можна ще сказати викликає іншу сторону на змагання відстоювання своєї правоти. Таким чином, інша сторона повинна відповісти позивачу,тобто є відповідачем, а суд виступає як арбітр, який вислуховуючи усі доводи сторін, зауважуючи їх, виносить рішення про задоволення чи не задоволення прохань позивача, тобто позову. [15ст.47] Права та обов’язки сторін закріплені у ст.31 ЦПК. Сторони мають рівні процесуальні права та обов’язки. Крім прав та обов’язків, позивач має право протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково, пред’явити зустрічний позов. Вони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу. Заявник та заінтересовані особи у справах окремого провадження мають ті ж самі права та обов’язки що сторони.

Різновидом сторін у справі є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також  інші особи, які звертаються до суду в інтересах інших осіб або  в державних чи суспільних інтересах, оскільки вони просять вирішити спір по суті на користь інших осіб.

Уповноважений ВРУ з прав людини, прокурор, органи державної  влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про  захист прав, свобод інтересів інших  осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.

Згідно із ЗУ "Про прокуратуру" прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадян або держави  на будь-якій стадії цивільного процесу. Прокурор має право звернутися до суду із заявою на захист прав та інтересів інших осіб — громадян, держави, державних підприємств і організацій. Таке звернення можливе у справах, підвідомчих цивільному судочинству, позовного, з адміністративно-правових відносин і окремого провадження й настає тоді, коли цього вимагає захист прав і законних інтересів громадян та державних інтересів. Наявність таких обставин належить встановити прокуророві у кожному конкретному випадку. Гарантованість судового захисту дає можливість їм самим порушити цивільну справу в суді і брати участь в її розгляді. І тільки коли громадяни за станом здоров'я чи з інших поважних причин не можуть відстоювати в суді свої права, прокурор може звернутися до суду з вимогою на захист їх прав й законних інтересів. У випадках звернення.

Органи державної влади  та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі в справі або взяти участь у  справі за ініціативою для подання  висновків на виконання своїх  повноважень. Участь цих органів  у цивільному процесі для подання  висновків у справі є обов’язковою у випадках, встановлених законом  або якщо суд визнає це за необхідне. [15.ст.48]

Органи державної влади  і місцевого самоврядування, профспілки, установи організації і окремі громадяни  можуть бути суб’єктами захисту прав та охоронюваних інтересів інших  осіб за умов: наявності закону, який дає їм повноваження здійснювати  захист прав та інтересів інших осіб у конкретних справах; наявності  в осіб, захист прав та інтересів  яких вони можуть здійснювати, цивільно – процесуальної правосуб’єктності; наявності у них цивільної процесуальної правосуб’єктності.

У здійсненні своїх процесуальних  прав вони незалежні від волі осіб, права і охоронювані інтереси яких вони захищаються.

Така участь з метою  захисту прав й інтересів інших  осіб може мати місце у цивільних  справах, пов’язаних з відповідною  галуззю народного господарства управління яким ним здійснюється, і якщо така участь передбачена законом.

Опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення майнових і  немайнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх  осіб які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права  і виконувати обов’язки (ст. 55,243, 249 ЦПК ).

При цьому органи опіки  та піклування є: державна адміністрація  районів, міст Києва та Севастополя, виконавчі комітети міських чи районних у містах, сільські, селищні ради, зазначені органи можуть бути суб’єктами захисту прав неповнолітніх, недієздатних, осіб що перебувають під опікою, піклуванням, у всіх підвідомчі судові справи і мають право звернутися із заявою про відкриття провадження  у справі, а якщо справа була розпочата  за ініціативою інших осіб, можуть вступити у процес для подання  висновків.

Форми опіки та піклування згідно СКУ мають право пред’явити позов про визнання шлюбу не дійсним , про позбавлення батьківських прав, про скасування чи визнання усиновлення  недійсним.

Відповідно до ст.32 ЦПК  в окремих випадках позов може бути пред’явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Такі випадки відносяться до процесуальної співучасті. Під процесуальною співучастю слід розуміти обумовлену нормами матеріального права множинність осіб на тій чи іншій стороні у цив. процесі  в силу наявності спільного права чи спільного обов’язку. Метою співучасті є економія часу, судових витрат і праці судді. Розрізняють два види процесуальної співучасті:

- активна, коли позивачем  є дві або більше особи,

- пасивною, коли відповідачем  є дві або більше особи,

- змішана, коли наявна  множинність на обох сторонах.

Третіми особами називаються суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у порушену справу в суді. Вони поділяються на дві категорії:

1.які, заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору,

2.які, не заявляють самостійні вимоги до предмета спору.

Треті особи, які заявляють  самостійні вимоги мають усі права  і обов’язки позивача. Ухвала суду про відмову або допуск третьої  особи у справі не може бути оскаржена  в апеляційному порядку. Участь третьої  особи, яка не заявляла самостійних  вимог у справі є не обов’язковою. Так, якщо від неї не надійшло повідомлення про згоду на участь у справі, то справа буде розглядатися без неї.

Представництво в цивільному процесі – це процесуальна діяльність особи (представника), що спрямована на захист суб’єктивних прав і охоронюваних законом інтересів іншої особи (яку представляють), яка бере участь у справі та сприяє суду в повному й об’єктивному з'ясуванні обставин справи, у винесенні законного й обґрунтованого рішення суду.[22.ст.72] Представництво в цивільному процесі здійснюється з метою надання правової допомоги та з інших підстав, наприклад не можливості брати участь у судових засіданнях. Представником у суді може бути адвокат (згідно ЗУ "Про адвокатуру") або інша особа, яка досягла 18років, має цивільну процесуальну дієздатність і незалежно посвідчені повноваження на здійснення представництва в суді.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про адвокатуру”, адвокати в цивільному пpoцeci виконують одночасно  функції правозаступництва й  представництва. Участь адвоката в  цивільному пpoцeci України полягає  у здійсненні ним представництва i захисті суб'єктивних майнових i особистих  немайнових прав та охоронюваних законом  інтересів інших oci6 (громадян i юридичних oci6) та в сприянні суду в всебічному, повному i об'єктивному з'ясуванні обставин справи, прав i обов'язків сторін. В  процесуальному представництві адвоката поєднуються два види правовідносин  — між адвокатом i особою, інтереси якої він представляє, між адвокатом i судом в цивільному пpoцeci. Правовідносини між адвокатом i довірителем (стороною, третьою особою та ін.) мають матеріально-правовий i процесуально-правовий характер. Матеріально-правові  ґрунтуються на договорі доручення. Процесуально-правові зв'язки виникають  з приводу оформлення i визначення обсягу повноважень представника в  цивільному процесі Процесуальне представництво є найбільш поширеним в судочинстві  України. При здійсненні професійної  діяльності адвокату надано право представляти i захищати права та інтереси громадян i юридичних oci6 за їx дорученням в ycix судових  органах та на стадіях цивільного судочинства. Адвокат, що займається адвокатською діяльністю індивідуально, набуває повноважень після подачі судові доручения, виданого довірителем, а також свідоцтва атестаційної комiciї про право на зайняття адвокатською діяльністю.

У підготовчій частині  судового засідання процесуальні представники, крім іншого, з'ясовують можливість розглянути справу в даному судовому засіданні, при даному судді (суддях - при колегіальному  розгляді: справи) i учасниках процесу. Представники мають можливість бути обізнаним із складом суду, а також  прізвищами прокурора, експерта, перекладача, секретаря судового засідання i заявляти їм відвід за наявності для цього підстав. Представник позивача може подавати заяви про зміну предмета або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, про відмову від позову; представник відповідача – про визнання позову повністю чи частково. Представники сторін можуть укласти мирову угоду.

 Одна й та ж сама  особа не може бути одночасно  представником іншої сторони,  третіх осіб, які заявляють самостійні  вимоги щодо предмета спору  або беруть участь у справі  на другій стороні. Повноваження  представників сторін у справі  мають бути посвідчені відповідними  документами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

IV. Інші учасники цивільно-процесуальних правовідносин

До учасників цивільного процесу, крім осіб, які беруть участь у справі, відносять також і  особи, які здійснюють функції пов’язані  із створенням умов, необхідних для  розгляду справи. До них відносять:

- секретаря судового засідання,

- судового розпорядника.

Секретар судового засідання – є обов’язковим суб’єктом цивільно-процесуальних відносин, це працівник суду, на якого покладається організаційне забезпечення судового процесу. Обов‘язки секретаря судового засідання поділяються на дві частини: 1) обов‘язки визначені законом, 2) обов‘язки, визначені головуючим по справі. Окремі обов‘язки секретаря судового засідання визначені Тимчасовою інструкцією з діловодства в місцевому загальному суді. Секретар судового засідання:

1) здійснює судові виклики і повідомлення;

2) перевіряє наявність  та з'ясовує причини відсутності  осіб, яких було викликано до  суду, і доповідає про це головуючому;

3) забезпечує фіксування  судового засідання технічними  засобами;

4) веде журнал судового засідання;

5) оформлює матеріали  справи;

6) виконує інші доручення  головуючого, що стосуються розгляду  справи.

Безпосередньо перед розглядом  цивільної справи секретарем судового засідання перевіряється явка учасників  судового процесу та вживаються заходи до з'ясування причин неявки, уточнюються  відомості про вручення судових  викликів, повідомлень, судових повісток та інших матеріалів, про що доповідається судді. Після розгляду справи або відкладення її на інший час на повістках осіб, викликаних у суд, відмічається час їх явки та час залишення суду, завіряється цей запис підписом секретаря судового засідання та відбитком відповідного штампа суду. Після закінчення судового засідання секретарем судового засідання у терміни відповідно до процесуального законодавства складається, підписується і передається судді протокол судового засідання. Протокол перевіряється та підписується суддею. Про строк виготовлення протоколу судового засідання повідомляються учасники судового розгляду, які заявили клопотання про ознайомлення з ним. З моменту одержання цього повідомлення вони вправі ознайомитись із протоколом та подати на нього зауваження у термін, визначений процесуальним законодавством України.

 Секретар судового  засідання:

- підшиває до справи в хронологічному порядку документи, додані до справи в ході судового розгляду (у порядку їх надходження), протокол судового засідання, вирок, рішення, постанову, ухвалу суду; продовжує нумерацію аркушів справи та опис документів, що містяться у справі;