Суб’єкти цивільно-процесуальних правовідносин

 - робить запис про результати розгляду справи та дату виготовлення протоколу судового засідання (якщо він складався) у журналі розгляду судових справ і матеріалів суддею та в обліково-статистичній картці;

 - виписує виконавчі листи у справах, рішення в яких підлягають негайному виконанню;

 - після здійснення необхідних дій щодо оформлення завершеної розглядом справи (не пізніше наступного дня після виготовлення протоколу судового засідання) передає справу на зберігання в канцелярію суду. [13.ст.2-6]

Секретар судового засідання виконує інші доручення головуючого, що стосуються розгляду справи, наприклад, направляє запити про витребування доказів, може віднести запити суду до іншого суду з метою витребування матеріалів кримінальної справи, яка необхідна для розгляду цивільної справи, матеріалів БТІ, медичної картки, тощо.[17ст.168]

Судовий розпорядник – нова фігура в цивільному процесі. Процесуальним законодавством судових розпорядників віднесено до категорії інших учасників судового процесу, які беруть участь у забезпеченні розгляду справ. Їхня участь у судовому процесі є гарантією здійснення правосуддя шляхом створення належних умов для проведення судового засідання, забезпечення додержання особами, які перебувають у суді, встановлених чинним законодавством та правилами внутрішнього розпорядку роботи суду норм поведінки, дотримання вимог процесуальних законів під час здійснення судом судочинства. Окрім ЦПК, їх діяльність регламентується наказом Державної судової адміністрації України від 21.04.2004 р. № 51/04 “Про затвердження Тимчасового положення про службу судових розпорядників та організацію її діяльності”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 травня 2004 р. за № 564/9163.

Судовий розпорядник:

1) забезпечує належний  стан залу судового засідання  і запрошує до нього учасників цивільного процесу;

2) з урахуванням кількості  місць та забезпечення порядку  під час судового засідання  визначає можливу кількість осіб, що можуть бути присутні у залі судового засідання;

3) оголошує про вхід  і вихід суду та пропонує  всім присутнім встати;

4) слідкує за додержанням  порядку особами, присутніми у залі судового засідання;

5) виконує розпорядження  головуючого про приведення до присяги перекладача, експерта;

6) під час судового  засідання приймає від учасників  цивільного процесу документи  та інші матеріали і передає до суду;

7) запрошує до залу  судового засідання свідків та  виконує вказівки головуючого щодо приведення їх до присяги;

8) виконує інші доручення  головуючого, пов'язані із створенням  умов, необхідних для розгляду  справи.

Судовий розпорядник має право на підставі відповідного запиту чи доручення суду звертатись до юридичних і фізичних осіб, отримувати в установленому порядку від них документи, матеріали та інформацію. Він не наділений будь-якими владними повноваженнями, оскільки він лише виконує вказівки судді і не є самостійним суб’єктом у процесі розгляду справи. Його дії можуть оскаржувати ся судді, який розглядає справу. [21.ст.91]

До інших учасників  процесу належать також особи, які  беруть участь у процесі доказування. Такими особами є: - свідок, - експерт, - спеціаліст.

Свідок – дієздатна фізична особа, якій відомі обставини, що мають значення для розгляду справи та вирішення справи, крім випадків передбачених у ст.51 ЦПК. Свідок зобов'язаний з'явитися до суду у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини. У разі неможливості прибуття за викликом суду свідок зобов'язаний вчасно повідомити про це суд. Свідок має право давати показання рідною мовою або мовою, якою він володіє, користуватися письмовими записами, відмовитися від давання показань у випадках, встановлених законом, а також на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду. За свідомо неправдиві показання або за відмову від давання показань з непередбачених законом підстав свідок несе кримінальну відповідальність, а за невиконання інших обов'язків — відповідальність, встановлену законом (ст.50 ЦПК). Від інших учасників процесу свідок відрізняється наступними особливостями:

1) свідок — юридично  не заінтересована в результатах  справи особа. Громадяни, у  яких заінтересованість носить  юридичний характер, залучаються  в процес як особи, які беруть  участь у справі (наприклад, як  позивач, відповідач, третя особа  й т. д.). Інша (крім юридичної)  заінтересованість громадянина  у результатах справи не перешкоджає  його допиту в суді як свідка;

2) закон не встановлює  вік, з досягненням якого особа  може бути допитана в суді  як свідок. За необхідності можуть  бути допитані малолітні та  неповнолітні свідки (ст.182 ЦПК);

3) свідок стає носієм  відомостей про факти в результаті  збігу обставин, або безпосередньо  сприймаючи події, що є обставинами  даної справи, або в результаті  одержання відомостей про них  від інших осіб. Тому, не є доказом  показання свідка, який не може  назвати джерела своєї обізнаності  щодо певної обставини (ст.63 ЦПК);

4) на свідка покладають  два основні обов'язки — з'явитися  до суду У призначений час  і дати правдиві показання  щодо відомих йому обставин  справи.

Згідно зі ст. 51 ЦПК не підлягають допиту як свідки:

1)  недієздатні фізичні особи, а також особи, які знаходяться на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі і не здатні через свої психічні вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати показання (п.1 ч.1 ст.51 ЦПК). Метою заборони допиту даної групи осіб є забезпечення вірогідності показань свідків. Підставою заборони допиту є нездатність даних осіб давати показання в цілому або відносно конкретних обставин;

2)  особи, які за законом зобов'язані зберігати в таємниці відомості, що були довірені їм у зв'язку з їхнім службовим чи професійним становищем, — про такі відомості. [Так, згідно зі ст.5 Закону України «Про нотаріат» нотаріус зобов'язаний зберігати в таємниці відомості, отримані ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій. Згідно зі ст.228 Сімейного .кодексу України особи, яким у зв'язку з виконанням службових обов'язків доступна інформація щодо усиновлення (перебування осіб, які бажають усиновити дитину, на обліку, пошук ними дитини для усиновлення, подачу заяви про усиновлення, розгляд справи про усиновлення, здійснення нагляду за дотриманням прав усиновленої дитини тощо), зобов'язані не розголошувати її, зокрема і тоді, коли усиновлення для самої дитини не є таємним];

3)  священнослужителі — про відомості, одержані ними на сповіді віруючих (ст.З Закону України «Про свободу совісті та релігійних організацій»)

4) професійні судді, народні засідателі та присяжні — про обставини обговорення у нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення рішення чи вироку.

У відповідності до ст. 63 Конституції України мають право  відмовитися від давання показань свідків у суді:

1) громадянин проти самого  себе;

2) один з подружжя проти  іншого;

3) діти проти батьків  і батьки проти дітей;

4) брати і сестри один  проти одного;

5) дідусь, бабуся проти  онуків і онуки проти дідуся, бабусі.

 Дане положення дублює ст. 52 ЦПК, яка закріплює, що фізична особа має право відмовитися давати показання щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, над якою установлено опіку або піклування, член сім'ї або близький родич цих осіб). Особа, яка відмовляється давати показання, зобов'язана повідомити причини відмови. При відмові давати показання особи, зазначені у ч.1ст.52ЦПК, зобов’язані не лише повідомити суд про причини відмови, але й підтвердити свій статус документами, наприклад, чоловік, дружина повинна подати до суду свідоцтво про шлюб, батько, мати, діти – свідоцтво про народження, опікун – посвідчення опікуна.[17.ст.187]

Експертом є особа, якій доручено провести дослідження матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, і дати висновок з питань, які виникають під час розгляду справи і стосуються сфери її спеціальних знань. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу", і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів. Відповідно до ст. 10 Закону “Про судову ексертизу” судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

 До проведення судових  експертиз, крім тих, що проводяться  виключно державними спеціалізованими  установами, можуть залучатися також  судові експерти, які не є працівниками  цих установ, за умови, що  вони мають відповідну вищу  освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень  не нижче спеціаліста, пройшли  відповідну підготовку в державних  спеціалізованих установах Міністерства  юстиції України, атестовані та  отримали кваліфікацію судового  експерта з певної спеціальності  у порядку, передбаченому цим  Законом.

Експерт має право:

1) знайомитися з матеріалами  справи, що стосуються предмета дослідження;

2) заявляти клопотання  про подання йому додаткових  матеріалів і зразків;

3) викладати у висновку  судової експертизи виявлені  в ході її проведення факти,  які мають значення для справи  і з приводу яких йому не були задані питання;

4) бути присутнім під  час вчинення процесуальних дій,  що стосуються предмета і об'єктів дослідження;

5) задавати питання особам, які беруть участь у справі, та свідкам;

6) користуватися іншими  правами, встановленими Законом  України "Про судову експертизу" .

Експерт не може брати участi у розглядi справи, якщо:

1) вiн перебував або  перебуває в службовiй або iншiй  залежностi вiд осiб, якi беруть участь у справi;

2) з'ясування обставин, якi мають значення для справи, виходить  за межi сфери його спецiальних  знань.

За завідомо неправдивий  висновок або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків експерт несе кримінальну відповідальність, а  за невиконання інших обов'язків - відповідальність, встановлену законом. За розголошення експертом відомостей, які були ним отримані у результаті проведеного експертного дослідження, до нього може застосовуватися дисциплінарна відповідальність та цивільно-правова – відшкодування збитків, які стали наслідком поширення інформації.

Спецiалiстом може бути особа, яка володiє спецiальними знаннями та навичками застосування технiчних засобiв i може надавати консультацiї пiд час вчинення процесуальних дiй з питань, що потребують вiдповiдних спецiальних знань i навичок. Спецiалiст може бути залучений до участi у цивiльному процесi за ухвалою суду для надання безпосередньої технiчної допомоги (фотографування, складання схем, планiв, креслень, вiдбору зразкiв для проведення експертизи тощо) пiд час вчинення процесуальних дiй. Спеціаліст – це фізична особа, яка надає допомогу суду під час вчинення певних процесуальних дій, що потребують спеціальних знань або навичок.

 На відміну від експерта, він не складає письмового висновку і його дії не є засобом доказування у справі. Допомога спеціаліста технічного характеру під час вчинення процесуальних дій не замінює висновку експерта Наявність спеціальних знань або навичок в особи, яка залучається до участі у справі як спеціаліст, підтверджується відповідним дипломом. Спеціаліст повинен бути об‘єктивний та неупереджений. Відповідно до ст. 22 ЦПК йому може бути заявлено відвід (18 до ст. 22 ЦПК). Спецiалiст зобов'язаний з'явитися за викликом суду, вiдповiдати на заданi судом питання, давати уснi консультацiї та письмовi роз'яснення, звертати увагу суду на характернi обставини чи особливостi доказiв, у разi потреби надавати суду технiчну допомогу. Його допомога не може стосуватися правових питань. Спецiалiст має право знати мету свого виклику до суду, вiдмовитися вiд участi у цивiльному процесi, якщо вiн не володiє вiдповiдними знаннями та навичками, з дозволу суду задавати питання особам, якi беруть участь у справi, та свiдкам, звертати увагу суду на характернi обставини чи особливостi доказiв, на оплату виконаної роботи та на компенсацiю витрат, пов'язаних з викликом до суду. Спецiалiст, крiм того, не може брати участi у розглядi справи, якщо:

1) вiн перебував або  перебуває в службовiй або iншiй  залежностi вiд осiб, якi беруть участь у справi;

2) з'ясування обставин, якi мають значення для справи, виходить  за межi сфери його спецiальних  знань.

  Також до інших учасників цивільно-процесуальних відносин належать особи, які надають правову, а саме – перекладач та особа, яка надає правову допомогу.

Перекладачем може бути особа, яка вiльно володiє мовою, якою здiйснюється цивiльне судочинство, та iншою мовою, знання якої необхiдне для усного чи письмового перекладу з однiєї мови на iншу, а також особа, яка володiє технiкою спiлкування з глухими, нiмими чи глухонiмими. Верховний Суд України висловив думку, якщо сторони не володіють мовою судочинства, вести судовий процес на іншій мові, прийнятній для всіх учасників процесу, постановивши про це відповідну ухвалу (п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції” № 9 від 21.12.1990р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах та з загальних питань. – Х.: Одіссей, 2000 – С. 185) .