Поняття охорони праці та її характеристика

Третьою ознакою  є відчуття втрати власної ефективності, або падіння самооцінки в рамках вигоряння. Людина не бачить перспектив у своїй професійній діяльності, знижується задоволення роботою, втрачається  віра у свої професійні можливості.

Взаємовплив факторів визначає динаміку розвитку процесу вигорання. У 1986 р. був розроблений  опитувальник "Maslach Burnout Inventory" (MBI), що дозволяє стандартизувати дослідження  в цьому напрямку. Автори динамічної фазової моделі "burnout" виділяють 3 ступені і 8 фаз вигорання, що відрізняються  взаємовідношенням показників по трьом  факторам (під значеннями показників розуміється оцінка балів, набраних за субшкалам опитувальника "MBI", щодо середньостатистичних величин). Модель дозволяє виділити середній ступінь  вигорання, при якій спостерігаються  високі показники емоційного виснаження. Емоційно-енергетичний "запас" до цієї стадії протидіє наростаючій деперсоналізації і редукції досягнень. Крім MBI в психотерапевтичній практиці використовується опитувальник В. В. Бойко. Для тестування і самотестування фахівців різних професій використовується опитувальник з професійного вигорання  Є. П. Ільїна.

Існує двофакторний підхід, згідно з яким в СЕВ входять:

емоційне  виснаження - "афектний" чинник (відноситься  до сфери скарг на погане фізичне  самопочуття, нервове напруження);

деперсоналізація - "настановний" чинник (виявляється  в зміні відносин до пацієнтів  і до себе).

СЕВ є комбінацією  фізичного, емоційного і когнітивного виснаження або стомлення, при цьому  головним чинник - емоційне виснаження. Додаткові компоненти "burnout" є  наслідком поведінки (купірування  стресу), що веде до деперсоналізації або  власне когнітивно-емоційного вигорання, яке виражається в скороченні персональних досягнень.

В даний час  немає єдиного погляду на структуру  СЕВ, але, незважаючи на це, можна сказати, що він являє собою особистісну  деформацію внаслідок емоційно утруднених і напружених відносин у системі  людина-людина. Наслідки вигоряння  можуть виявлятися як у психосоматичних  порушеннях, так і в суто психологічних (когнітивних, емоційних, мотиваційно-настановних) зміни особистості. Те й інше має  безпосереднє значення для соціального  і психосоматичного здоров'я особистості.

У людей, уражених СЕВ, як правило, виявляється поєднання  психопатологічних, психосоматичних, соматичних симптомів і ознак  соціальної дисфункції. Спостерігаються  хронічна втома, когнітивна дисфункція (порушення пам'яті, уваги), порушення  сну, особистісні зміни. Можливий розвиток тривожного, депресивного розладів, залежностей  від психоактивних речовин, суїцид. Спільними соматичними симптомами є головний біль, гастроінтестинальні (діарея, синдром подразненого шлунка) і кардіоваскулярні (тахікардія, аритмія, гіпертонія) порушення.

Виділяють 5 ключових груп симптомів, характерних  для СЕВ:

фізичні симптоми (втома, фізичне стомлення, виснаження; зміна ваги; недостатній сон, безсоння; поганий загальний стан здоров'я, в т.ч. по відчуттях; утруднене дихання, задишка; нудота, запаморочення, надмірна пітливість, тремтіння; підвищення артеріального  тиску; виразки і запальні захворювання шкіри; хвороби серцево-судинної системи);

емоційні  симптоми (недолік емоцій; песимізм, цинізм і черствість у роботі й  особистому житті; байдужість, втома; відчуття безпорадності і безнадійності; агресивність, дратівливість; тривога, посилення ірраціонального занепокоєння, нездатність зосередитися; депресія, почуття провини; істерики, душевні  страждання; втрата ідеалів, надій або  професійних перспектив; збільшення деперсоналізації своєї чи інших - люди стають безликими, як манекени; переважає  почуття самотності);

поведінкові симптоми (робочий час більше 45 годин  на тиждень; під час роботи з'являється  втома і бажання відпочити; байдужість до їжі; мала фізичне навантаження; виправдання вживання тютюну, алкоголю, ліків; нещасні випадки - падіння, травми, аварії та ін; імпульсивна емоційне поведінку);

інтелектуальне  стан (падіння інтересу до нових  теорій і ідей в роботі, до альтернативних підходів у вирішенні проблем; нудьга, туга, апатія, падіння смаку і  інтересу до життя; більшу перевагу стандартним  шаблонам, рутині, ніж творчому підходу; цинізм або байдужість до нововведень; малу участь або відмову від участі в розвиваючих експериментах - тренінгах, освіті; формальне виконання роботи);

соціальні симптоми (низька соціальна активність; падіння  інтересу до дозвілля, захоплень; соціальні  контакти обмежуються роботою; мізерні  відносини на роботі і вдома; відчуття ізоляції, нерозуміння інших і  іншими; відчуття нестачі підтримки  з боку сім'ї, друзів, колег).

Таким чином, СЕВ характеризується вираженим  поєднанням симптомів порушення  в психічній, соматичній і соціальній сферах життя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

33. Збереження фізичного та психічного здоров’я клієнта як першочергове завдання працівника соціально-педагогічної діяльності

 

Формування  і збереження психічного здоров'я  всіх учасників освітнього процесу, розвиток сутнісних сил і здібностей людини, дозволяють йому вибирати оптимальні стратегії життєвого шляху.

Реальна допомога в досягненні даної мети можлива  при дотриманні певних умов:

взаємовідношення  і взаємопроникнення «світу дорослих»  і «світу дітей», засноване на принципах  гуманістичної психології.

прояв щирої, справжньої поваги один до одного, емпатійність і толерантність.

консолідація  всіх учасників освітнього процесу: учнів, педагогів, батьків.

Збереження  психічного здоров'я неможливо без  розвитку псхологіческой культури особистості, без мінімально необхідного рівня  психологічної грамотності. Важливим змістовним аспектом психологічної  грамотності людини є власне наукова  нехай елементарна, але справжня обізнаність про факти або  закономірностях, характерезующих  суб'єктивний світ людини. Психологічна освіта педагогів проводиться з  метою формування психолого-педагогічної компетентності, основним принципом  якого є органічне вплетення  ситуації передачі їм знань в процес практичної діяльності.

Психолого-педагогічна  освіта здійснюється через: виступи  на педагогічних радах, організацію  психолого-педагогічних семінарів, організацію  круглих столів (за результатами дослідження, з проблеми адаптації та ін), тренінги особистісного зростання, консультування, аналітичну роботу та ін

 

34. Дотримання правил безпеки – один із аспектів охорони здоров’я клієнта при роботі з дітьми

 

1. ЗАГАЛЬНІ  ВИМОГИ БЕЗПЕКИ

1.1. До роботи  приступати здоровим, пройшли інструктаж.

1.2. Дотримуватися  правил внутрішнього трудового  розпорядку.

1.3. Забороняється  куріння і розпивання спиртного  на роботі.

1.4. Дотримуватися  правил пожежної безпеки.

1.5. Своєчасно  повідомляти адміністрації про  несправності обладнання.

1.6. Своєчасно  проходити медичний огляд.

1.7. Вміти  надати першу допомогу дітям  і дорослим.

1.8. Про кожний  нещасний випадок повинен повідомити  адміністрації або мед. сестрі, зареєструвавши в журналі.

1.9. Співробітник  несе відповідальність за порушення  вимог інструкції.

2. ВИМОГИ  БЕЗПЕКИ ПЕРЕД ПОЧАТКОМ РОБОТИ

2.1. Перевірити  порядок на своєму робочому  місці.

2.2. Перевірити  інвентар та педагогічні посібники,  які застосовуються під час  роботи.

2.3. Провітрити  приміщення. Не допускати протягів  у присутності дітей.

2.4. Своєчасно  запобігає помічену небезпека,  негайно повідомляє керівника,  черговому адміністратору або  усуває її (якщо вона незначна).

2.5. При отриманні  травми (навіть незначної) повідомляє  керівництву або черговому адміністратору.

3. ПІД ЧАС  РОБОТИ

3.1. Забезпечує  безпечне проведення освітнього  процесу.

3.2. Виховує  у дітей почуття особистої  відповідальності за дотримання  правил і норм поведінки при  ходьбі на індивідуальні заняття  в кабінет педагога-психолога.

3.3. Надає  допомогу при необхідності дітям  і дорослим.

3.4. Повідомляє  керівництву про нещасний випадок,  вживає заходів щодо надання  допомоги потерпілому.

4. ПІСЛЯ РОБОТИ

4.1. Приведи  в порядок робоче місце, прибери  інвентар, педагогічне устаткування  у відведене місце.

4.2.Обо всі  недоліки, виявлені під час роботи, повідомити адміністрації.

5. ДІЇ ПРИ  АВАРІЙНИХ СИТУАЦІЯХ

5.1. У разі  пожежі, аварії та інших стихійних  лих педагог-психолог вживає заходів  по порятунку дітей, доповідає  завідуючої дитячим садом або  заступнику завідуючої з АГЧ  і чітко діє згідно з Планом  евакуації дітей у разі НС.

5.2. При нещасному  випадку в групі педагог-психолог  повинен терміново звернутися  до медперсоналу дитячого закладу  з метою надання першої допомоги  потерпілому дитині.

 

 

35. Вимоги до схильностей та інтересів.

 При прийнятті такого  важливого стратегічного рішення  в житті, як вибір професії "соціальний працівник", головну  роль відіграє схильність до  практичної діяльності саме в  соціальній сфері. Ця схильність  формується залежно від суспільних  умов життя кожної людини, рівня  її розвитку. Схильність соціального  працівника до професійної діяльності  виявляється в його інтересі  до роботи з унікальним об´єктом  — людиною. Об´єктом інтересу  стає те, що вже пізнано якоюсь  мірою, але в ньому ще є  чимало не з´ясованих моментів. Професійно спілкуючись з різними  людьми, соціальний працівник повинен  надати їм допомогу у вирішенні  проблем, що виникли в їх  житті. Проблема кожного клієнта  є своєрідною, життєві обставини  індивідуально особливі. Фахівець  із соціальної роботи працює  в умовах, коли практично неможливо  використати відпрацьовані алгоритми  діяльності і потрібно постійно  знаходити нестандартні рішення.  Чим більше клієнт дає матеріалу  для мислительної діяльності, тим  більше інтересу до себе він  може викликати.

Надзвичайно важливу роль в цьому відіграють вольові риси соціального працівника, його прагнення  вступити в контакт з об´єктом, розгорнути пов´язану з ним діяльність.

Інтерес відіграє надзвичайно  важливу роль у житті і діяльності особистості. Він спонукає до діяльності, активізує цю діяльність. Коли людина зацікавлена тим, що вона робить, вона діє ініціативно, енергійно, жваво, отримуючи задоволення навіть тоді, коли робота складна і потребує великого напруження сил.

 

36. Волонтерська  вулична соціальна робота передбачає:

 

 встановлення довірливіих  відносин з кризовими категоріями  дітей та молоді, які більшість  часу перебувають на вулиці  і потребують допомоги соціального  працівника;

 сприяння в усвідомленні  і сприйнятті позитивних стереотипів  соціальної поведінки;

 залучення громадськості  до вирішення соціальних проблем  «вуличних» категорій дітей та  молоді;

 консультування з питань, важливих для даної категорії;

 переадресування до  інших існуючих інститутів соціальної  допомоги;

 допомога в захисті  відбудь-якого психічного та фізичного  насилля;

 надання первинної  медичної допомоги;

 надання інформації  про шляхи збереження здоров’я, сприяння прийняттю здорового  способу життя;

 здійснення профілактичної  роботи щодо попередження правопорушень  та злочинності серед дітей  та молоді;

 надання мінімальних  соціальних послуг (доставка їжі,  одягу та ін.).

Особливого значення у  вирішенні проблем профілактики девіантної поведінки набуває процес організації вуличної ігрової діяльності і підготовки вуличних агротехніків з числа волонтерів. Волонтер має  пам’ятати що організація ігрової  діяльності на вулиці має певну специфіку, а саме:

- значно підвищуються  вимоги до гарантованості безпеки  дітей та підлітків (перш за  вчсе при організації ігрової  діяльності на вулицях великого  міста та на асфальтованих  майданчиках, спортивних ігор, ігор-естафет  та ін.);

- коло гравців змінюється, що вимагає від ігротехніка  постійної імпровізації, мобільності  дій;

- волонтер, який працює  на вулиці,як організатор вуличної  ігорової діяльності має бути  готовим до втручання (інколи  небажаного) в хід гри представників  різних соціальних груп;

- вибір ігор багато  в чому визначається погодними  умовами;

- вулична ігротека передбачає  наявність великої кількості  яскравого інвентаря, обладнання;

- вулична ігротека може  відбуватись водночас на кількох  майданчиках, тому потребує більшої  кількості агротехніків;