Поняття охорони праці та її характеристика

1.3. Психологічна  служба у своїй діяльності  керується Конституцією України,  Законами України «Про освіту»,  «Про загальну середню освіту»,  «Про професійно-технічну освіту»,  «Про вищу освіту», «Про позашкільну  освіту», «Про дошкільну освіту»,  іншими нормативно-правовими актами  та цим Положенням.

1.4. Діяльність  психологічної служби в системі  освіти України забезпечується  практичними психологами, соціальними  педагогами, методистами та директорами  (завідувачами) навчально-методичних  кабінетів (центрів). За своїм  статусом працівники психологічної  служби належать до педагогічних  працівників і відповідно до  чинного законодавства користуються  всіма правами і гарантіями, передбаченими  для них.

1.5. Психологічна  служба співпрацює з органами  охорони здоров'я, праці та  соціального захисту населення,  сім'ї, молоді та спорту, внутрішніх  справ, іншими органами виконавчої  влади, а також громадськими  організаціями.

1.6. Це Положення  визначає основні завдання, зміст  діяльності, структуру, управління  і фінансування психологічної  служби системи освіти України  в цілому.

ІІ. Основні завдання психологічної служби

2.1. Основні  завдання психологічної служби  системи освіти України полягають  у: сприянні повноцінному розвитку  особистості вихованців, учнів, студентів  на кожному віковому етапі,  створенні умов для формування  у них мотивації до самовиховання  і саморозвитку; забезпеченні індивідуального  підходу до кожного учасника  навчально-виховного процесу на  основі його психолого-педагогічного  вивчення; профілактиці і корекції  відхилень в інтелектуальному  і психофізичному розвитку вихованців, учнів, студентів.

2.2. Основними видами діяльності психологічної служби є:

діагностика – психологічне обстеження вихованців, учнів, студентів, їхніх груп та колективів, моніторинг змісту і умов індивідуального розвитку вихованців, учнів, студентів, визначення причин, що ускладнюють їх розвиток та навчання;

корекція – здійснення психолого-медико-педагогічних заходів з метою усунення відхилень у психофізичному та інтелектуальному розвитку і поведінці, схильності до залежностей та правопорушень, подолання різних форм девіантної поведінки, формування соціально корисної життєвої перспективи;

реабілітація – надання психолого-педагогічної допомоги вихованцям, учням, студентам, які перебувають у кризовій ситуації (постраждали від соціальних, техногенних, природних катастроф, перенесли тяжкі хвороби, стреси, переселення, зазнали насильства тощо), з метою адаптації до умов навчання і життєдіяльності;

профілактика – своєчасне попередження відхилень у психофізичному розвитку та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям у навчально-виховному процесі;

прогностика – розробка і застосування моделей поведінки групи та особистості у різних умовах, проектування змісту і напрямів індивідуального розвитку вихованців, учнів, студентів і складання на цій основі життєвих планів, визначення тенденцій розвитку груп та міжгрупових відносин.

 

10. Медичні протипоказання  до виконання професійних обов’язків

Соціальними педагогами не можуть бути особи, які мають проблеми зі здоров’ям наступного характеру:

· ускладненені серцево-судинні  захворюваня;

· нервово-психічні захворювання, неврози;

· хронічні соматичні захворювання у важкій формі (хвороб внутрішніх органів, ендокринної системи, опорно-рухового апарату (нерухомість));

· порушення слуху (повна глухота);

· порушення мови.

11. Основні положення закону України  “Про відпустки”

Цей Закон встановлює державні гарантії  права  на  відпустки,  
визначає  умови,  тривалість  і порядок надання їх працівникам для  
відновлення  працездатності,  зміцнення  здоров'я,  а  також   для  
виховання  дітей,  задоволення  власних життєво важливих потреб та  
інтересів, всебічного розвитку особи. Згідно зі ст.2 право на відпустки мають громадяни України, які  у  трудових відносинах з  підприємствами,  установами,  організаціями  незалежно   від  форм  власності,  виду  діяльності  та  галузевої  
належності,  а також працюють за  трудовим  договором  у  фізичної  особи (далі - підприємство), іноземці, які працюють в Україні,мають право на відпустки нарівні з українцями.

Стаття 4. Види відпусток:  
1) щорічні відпустки:  
основна відпустка;  
додаткова відпустка за  роботу  із  шкідливими  та   важкими  
умовами праці;  
додаткова відпустка за  особливий характер  праці;  
інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;  
2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;  
3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону);  
3-1)  відпустка для підготовки та участі в змаганнях  
4) соціальні відпустки:  
відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами;  
відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного  
віку;  
відпустка  у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього  
Закону);    
додаткова відпустка  працівникам,  які мають дітей;  
5) відпустки без збереження заробітної плати.  
Тривалість  відпусток  визначається   цим   Законом,   іншими  
законами та нормативно-правовими актами України  і  незалежно  від  
режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях(ст.5).

Згідно ст.6  щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не  
менш як 24 календарних дні за  відпрацьований  робочий  рік,  який  
відлічується з дня укладення трудового договору. Педагогічним,   науково-педагогічним   працівникам та  науковим   працівникам   надається   щорічна   основна   відпустка тривалістю  до  56  календарних днів  у порядку . Згідно ст.7 щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами   праці   тривалістю  до  35  календарних  днів  надається працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів,  за Списком виробництв, цехів,  професій  і  посад, затверджуваним  Кабінетом   Міністрів України.

 Стаття 16. Творча відпустка  
Творча відпустка   надається   працівникам   для   закінчення  
дисертаційних  робіт,  написання  підручників та в інших випадках,  
передбачених законодавством.

Стаття 16-1. Відпустка для підготовки та участі в змаганнях  
Відпустка для  підготовки  та  участі  в  змаганнях надається  
працівникам,  які беруть участь у  всеукраїнських  та  міжнародних  
спортивних змаганнях.  
Стаття 17. Відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами  
На підставі  медичного  висновку  жінкам надається оплачувана  
відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю:

1) до пологів - 70 календарних  днів;

2) після пологів - 56 календарних  днів (70 календарних днів -  
у разі народження двох  і  більше  дітей  та  у  разі  ускладнення  
пологів), починаючи з дня пологів.

Стаття 20. Порядок надання соціальних відпусток 
Тривалість відпустки  у  зв'язку  з  вагітністю  та  пологами обчислюється  сумарно  і  становить  126  календарних  днів   (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та в разі  
ускладнення  пологів).  Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного  
віку  надається  за  заявою  жінки або осіб,  зазначених у частині третій статті 18 цього  Закону.

Стаття 21. Порядок оплати відпусток  
Заробітна плата  працівникам за час відпустки виплачується не  
пізніше ніж за три дні до її початку. Працівникам, які  мають   право   на   соціальні   відпустки, передбачені  статтями 17 і 18 цього Закону,  виплачується державна допомога на умовах,  передбачених Законом  України  "Про  державну допомогу сім'ям   з   дітьми" .

Стаття 22. Відрахування із заробітної плати за час відпустки  
У разі звільнення працівника до закінчення робочого року,  за  
який  він  уже  одержав відпустку повної тривалості,  для покриття  
його заборгованості власник або уповноважений ним орган  провадить  
відрахування із заробітної плати за дні відпустки,  що були надані  
в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.  
Стаття 24. Грошова компенсація за  невикористані щорічні відпустки  
У разі  звільнення  працівника  йому   виплачується   грошова  
компенсація  за  всі не використані ним дні щорічної відпустки,  а  
також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.  
У   разі   звільнення   керівних,   педагогічних,   наукових,  науково-педагогічних    працівників,    спеціалістів    навчальних  закладів,  які  до  звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців,  грошова  компенсація  виплачується  за  не  використані  ними  дні  
щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

Стаття 25. Відпустка без збереження  заробітної плати,  що  надається працівникові в обов'язковому порядку  
Відпустка без збереження  заробітної   плати   за   бажанням  
працівника надається в обов'язковому порядку:  
1) матері  або батьку,  який виховує дітей без матері (в тому  
числі  й  у  разі  тривалого  перебування  матері  в  лікувальному  
закладі),  що  має  двох  і  більше  дітей  віком  до 15 років або  
дитину-інваліда, - тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

 2) чоловікові,   дружина якого перебуває у післяпологовій  
відпустці, - тривалістю до 14 календарних днів;

  3)  матері  або   іншим  особам,  зазначеним  у частині третій  статті 18 та  частині першій статті 19 цього  Закону,  в  разі  якщо  дитина  потребує  домашнього догляду,  - тривалістю,  визначеною в   медичному  висновку,  але   не  більш  як  до  досягнення   дитиною шестирічного віку,  а   в разі якщо дитина хвора  на цукровий діабетI типу  (інсулінозалежний),  - не більш як  до  досягнення  дитиною шістнадцятирічного  віку.

 

 

12. Психофізіологічні  та психологічні обмеження

Ці вимоги визначають здібності  соціального працівника до професійної  діяльності та його психофізіологічні  якості. їх суть полягає у відображенні психічних процесів (сприймання, пам'ять, мислення), психічних станів (втома, апатія, стрес, байдужість, тривожність, депресія), уваги як стану свідомості, емоційних і вольових проявів (стриманість, індиферентність, настирливість, послідовність, імпульсивність). Психофізіологічні якості є основою ефективної соціальної роботи. Деякі з них відіграють, на перший погляд, другорядну роль. Якщо соціальний працівник не відповідає психофізіологічним вимогам, яких потребує професія, то негативні наслідки такої невідповідності за несприятливих умов практично неминучі.

Психофізіологічна невідповідність  вимогам професії особливо сильно виявляється  у складних ситуаціях, коли необхідна  мобілізація всіх особистісних ресурсів для вирішення складного нестандартного завдання.

У роботі з людьми потрібна зібраність, уважність, терпіння, уміння володіти собою та розуміти клієнта. При підборі фахівців для соціальної сфери необхідно оцінювати цілісний образ особистості, коли істотну  роль відіграє досвід роботи з людьми, установки і ціннісні орієнтації, особисті якості як основа професійної  придатності.

 

 

 

13. Соціально-економічне  значення професії

 

Соціальний працівник (у всіх його модифікаціях) - спеціа-ліст, який виконує  соціальну роботу як професіонал. Соціальні  працівники допомагають людям вирішувати проблеми, створю-ючи для цього  необхідні ресурси, забезпечують взаємодію  між людьми чи між людиною та середовищем  у цілому, підвищують відповідальність організацій за людину, впливають  на соціальну по-літику.

 Професія соціального працівника спрямована на соціальну спеціалізовану діяльність, об'єктивно необхідну для функціону-вання державних і громадських систем соціальної допомоги різним категоріям населення, для реалізації життєвих, потенційно закла-дених у кожній людині сил для самозабезпечення і саморозвитку.Образ фахівця соціальної сфери формується на основі сукупності соціально-економічних, соціально-політичних, соціально-культурних чинників і явищ. Основу наукових підходів становлять соціальні установки, аттитюди про ідеального педагога, психолога, працівника сфери соціального захисту населення як активну, творчу особистість. Так, розробка наукової моделі творчого потенціалу особистості педагога розглядається у працях С. Корчинськи.

1. Структура творчого  потенціалу характеризується внутрішньою  енергією, що виражається педагогічною  спрямованістю, психологічною готовністю  і здатністю до самостійної  творчої діяльності в галузях  навчання, виховання і соціального  розвитку особистості.

1.1. Вищий рівень загального  розвитку: освіченість, вихованість,  глибокі знання, загальна і політична  культура, громадянська зрілість, соціальна  активність; високі моральні якості: колективізм, працелюбство, добросердечність; почуття обов´язку, відповідальності, гуманізму, оптимізму, високий  рівень індивідуальної свідомості, впевненість, світогляд, моральність.

1.2. Професійне призначення:  знання цілей, завдань і сутності  педагогічної діяльності як творчого  процесу, любов до дітей, молоді, особистості людини, потреба у  спілкуванні; потреба в отриманні  знань, у формуванні в себе  умінь і навичок соціально-педагогічної  і соціально-психологічної діяльності.

1.3. Професійно важливі  якості: високий рівень інтелекту,  самостійність суджень, витримка  і самовладання; педагогічні, психологічні  здібності та вміння швидко  орієнтуватися в педагогічній  ситуації і впливати на розум,  почуття і волю особистості;  інтерперсональні, комунікативні якості.2. Умови реалізації і розвитку  творчого потенціалу фахівця.

2.1. Педагогічна праця:  розв´язання конкретних практичних  завдань із соціалізації особистості,  ЇЇ розвитку і саморозвитку.

2.2. Педагогічне спілкування:  обмін знаннями, ідеями, задумами  з колегами і з користувачами  соціальних послуг.

2.3. Безперервна освіта: самостійне вдосконалення знань,  умінь, формування навичок соціально-педагогічної  і соціально-психологічної діяльності.3. Інтеграція і генералізація практичного  досвіду — досвіду вирішення  завдань із соціалізації особистості,  розвитку емоційної сфери і  сфери, що спрямована на задоволення  потреб як джерела творчої  активності і самостійності у  двох аспектах: загальнолюдському  і професійному.3.1. Усвідомлення  соціального та особистісного  життєвого сенсу праці спеціаліста,  усвідомлення себе як особистості  і суб´єкта педагогічної діяльності, як діяча науково-технічного прогресу.