Планирование городов и транспорта

    Відповідно  до соціально - функціональних вимог, планувальна  структура міста повинна забезпечити  доцільне розміщення всіх її елементів  з врахуванням їх особливостей і  взаємозв'язків, створити благодатне здорове  середовище для проживання і всіх видів життєдіяльності населення.

3. Планування житлової  території мікрорайону

3.1. Структура сельбищної території міста

    За  ДБН -360-92* сельбищна територія міста формується з таких структурних елементів:

    Житловий  квартал (житловий комплекс)- первісний структурний елемент житлового середовища, обмежений магістральними або житловими вулицями, природними межами тощо, площею до 50 га з повним комплексом установ і підприємств обслуговуваннями місцевого значення (збільшений квартал, мікрорайон) і до 20га з неповними комплексом;

    Житловий  район - структурний елемент сельбищної території площею 80 - 400 га, в межах якого формуються житлові квартали, розміщаються установи та підприємства з радіусом обслуговування не більше як 500 метрів, а також об'єкти міського значення;

    Сельбищний  район - (житловий масив) - структурний елемент сельбищної території площею понад 400 га, в межах якого формуються житлові райони. Цей елемент характерний для значних і найзначніших міст і виступає як цілісний структурний організм з розміщенням установ обслуговування районного і міського користування.

    Вихідні дані для проектування.

    Мікрорайон  для детального розпланування вказує керівник розрахункової роботи з генеральної схеми планування міста. Поверховість житлової забудови прийнята відповідно до схеми будівельного зонування міста.

3.2. Розрахунок житлового фонду і чисельності населення мікрорайону

    При плануванні мікрорайону площа території  функціональних зон, розміри земельних  ділянок окремих елементів, а  також вмістимість закладів обслуговування залежать від чисельності населення  мікрорайону.

    У завданні на проектування поданиється  квартал (мікрорайон) з генеральної  схеми, який має лінійні розміри, конфігурацію і площу території. Вказана також поверховість забудови.

    Залежно від поверховості забудови за нормативними показниками визначається щільність житлового фонду БУТТО м²/га.

    За  даними ДБН 360-32* (с.10) щільність населення житлового кварталу (мікрорайону) з повним комплексом установ і підприємств місцевого значення приймається відповідно до щільності більших структурних елементів у межах 180 -450 чол/га. Якщо норма житлової забезпеченості з розрахунку на 1 людину складає 20 м², то щільність житлового фонду житлового кварталу становить 3600-9000 м²/га. Цей діапазон характерний для територій житлової забудови різної поверховості.

    При цьому щільність населення житлового  району і мікрорайону диференціюється  залежно від розміщення в структурі  міста приймається:

підвищену - в  центральній частині міста;

середню - в  середній зоні міста;

низьку - на периферії  міста.

    Для проектування житлової забудови з каталогів  типових проектів підбираються блок-секції багатоповерхових будинків певної поверховості (відповідно до завдання на проектування) і певної кількості квартир.

    В процесі проектування може використовуватись  декілька типів блок-секцій з різною кількістю квартир і різної поверховості.

    Важливим  є визначення потрібної кількості  блок-секцій для забезпечення кожної окремої сім'ї квартирою.

    При підборі типів будинків рекомендується вибирати будівлі однієї серії, і щоб забудова мікрорайону по можливості здійснювалась не більш як 2-3 типами будинків однієї серії. Найбільш економічним житловим будинком (залежно від кількості блок-секцій) є 4-5 секційний будинок.

    При виборі житлових будинків враховується кліматичний район будівництва і передбачувальну орієнтацію їх на території мікрорайону. Правильно вибраний тип будинку дозволить найбільше кімнат забезпечити найкращими умовами інсоляції.

    В житловому мікрорайоні крім житлового  будівництва найбільш доцільно розміщати   тільки ті   громадські заклади, які обслуговують населення даного мікрорайону. Заклади, призначені для обслуговування населення інших житлових районів (кінотеатри, універмаги тощо) через великі потоки людей погіршують умови проживання мікрорайону.

    Для розрахунку установ і підприємств  обслуговування приймаються нормативи забезпеченості, які відображають соціально-гарантований рівень.

    Нормативи    ДБН     360-92*     регламентують     розміри     об'єктів обслуговування за вмістимістю (потужністю), площі земельних ділянок, радіуси обслуговування тощо.

4. Схема функціонального зонування мікрорайону

    З метою раціонального використання земель і доцільного розміщення забудови територію мікрорайону розподіляють на окремі функціональні зони, які призначені для певного виду будівництва і благоустрою.

    Конкретні територіальні елементи відображаються на схемі функціонального зонування  мікрорайону, яка виконується в  масштабі 1:2000.

    На  схемі умовними позначеннями показуються  основні зони мікрорайону:

• житлова, на території якої розміщаються житлові будинки;
• громадський   центр  і   зона   поміщення   закладів   торгівлі   і підприємств громадського харчування;
• зона шкіл і дошкільних дитячих закладів;
• мікрорайонний парк - сад і спортмайданчики;
• зона комунально-господарська і технічної інфраструктури.

    В сучасних ринкових відносинах на території  мікрорайону можуть ділянки комерційного призначення і використовуватись для різних цілей.

    За  попередньо визначеними площами  кожної зони складається баланс території  мікрорайону (дивись креслення графічної  частини).

   При цьому площа житлової зони визначена  залежно від щільності житлового фонду, а площа закладів обслуговування - відповідно до нормативів ДБН 360-92*.

    Розміри території мікрорайонного парку - саду розраховані з нормами 3-5 м², а спортивних майданчиків 1,2-2,0 м² на одного жителя. Дані попереднього балансу території мікрорайону служать основою для складання схеми функціонального його зонування.

    Житлова зона, як правило, розміщується по периметру мікрорайону, який обмежений вулицями. Всередині мікрорайону розміщаються заклади обслуговування - школи, дитячі заклади та інші об'єкти.

    Громадський центр розподіляється в глибині мікрорайону або при головній магістральній вулиці. Мікрорайонний парк - сад звичайно проектується в центрі мікрорайону, або на місці існуючого лісового масиву. Спорт майданчики передбачаються в межах мікрорайонного парку або поблизу нього на віддалі від житлової забудови.

    Комунально-складські об'єкти (госблок, котельні, електропідстанції, гаражі, склади тощо)вимагають найбільшої ізоляції від інших зон мікрорайону. Їх доцільно розміщати ближче до другорядної магістралі, яка відмежовує мікрорайон. Схема функціонального зонування є першим наближенням до детального планування мікрорайону. При його проектуванні можливе деяке корегування і уточнення схеми.

5. Детальне розпланування мікрорайону

5.1. Система проїздів  і забудова житлової зони

    Проектування  житлової забудови проводиться в  комплексі вирішенням системи проїздів і пішохідних зв'язків у мікрорайоні.

    Основним  завданням проектування є найкраще розміщення житлової забудови, закладів повсякденного обслуговування, забезпечення зручних зв'язків з усіма елементами мікрорайону.(додаток 2)

    Системи   проїздів   в   мікрорайоні   складаються   з мікрорайонних проїздів,    що    забезпечують    під'їзд    до    груп    житлових    будинків, громадських  підприємств,   а  також  пішохідних  зв'язків  до  житлових   будинків,   які   при   потребі   можуть   служити для  під'їзду  транспорту (машини швидкої допомоги, пожежні машини).

   Мікрорайонні  проїзди не повинні перетинати його територію по найкоротшій віддалі, бо це призвело б до транзитного руху. Тому при проектуванні мікрорайону застосовують кільцеву, напівкільцеву і тупикову схеми.

    Головні мікрорайонні проїзди проектуються шириною 5,5 м, другорядні - 3,5 метрів. Така схема доцільна для мікрорайонів з незначним місцевим рухом.

    Більш прогресивною є система тупикових  під'їздів, що виключає можливість транзитного руху. Тупиковий поїзд обслуговує комплекси житлових будинків. Від нього до окремих будинків відходять пішохідні доріжки, які використовуються для під'їзду спеціального транспорту.

    Забудова  житлового району здійснюється відповідно до загально архітектурно-планувального  вирішення міста.

    Будівлі в житловій зоні мікрорайону проектуються у вигляді окремих і комплексів, а неподалік від них на прибудинкових територіях розміщаються зелені насадження, майданчики різного функціонального призначення, інші елементи.

    При плануванні житлової зони й розміщенні житлових будинків враховуються умови інсоляції будівель і характер рельєфу.

    Відстань  між довгими сторонами житлових будинків висотою 2-3 поверхи приймаються не менше 15 метрів, а висотою 4 поверхи і більше - 20 метрів, між довгими сторонами й торцями з вікнами не менше 15 метрів.

    При забудові мікрорайонів застосування в  основному система свобідного (вільного) планування.

    Організація житлової забудови може здійснюватись  різними композиційними прийомами: лінійно-замкнутим, лінійно-відкритим, глибинним, груповим, просторовим.

5.2. Розміщення закладів  обслуговування

    Заклади обслуговування розміщаються на територіях передбачених схемою функціонального зонування мікрорайону.

    Шкільні будівлі розміщені за проектом у  глибині мікрорайону. Але якщо ділянка  школи примикає до магістралі міста, то будівлю споруджують з відступом  від червоної лінії не менше 25 метрів. Класні кімнати, як правило, орієнтуються на південь, схід і південний схід.

    Відстань  від школи до житлових будинків приймається  не менше 2,5 висоти більш високої  будівлі.

    Дитячі  сади-ясла розміщаються на території  мікрорайону з урахуванням нормативного радіусу обслуговування, а сама будівля  прив'язується з урахуванням вимог  інсоляції.

    Заклади торгівельного й побутового призначення  групуються в громадський центр  мікрорайону або об'єднуються  в одному спеціальному комплексі.

    При децентралізованому розміщенні торгових закладів і підприємств обслуговування будівлі крамниць і громадського харчування проектуються на окремих майданчиках, розмір яких забезпечує можливість в'їзду, розвороту й виїзду машин, а також виконання вантажно-розвантажувальних операцій. 

 
5.3.   Озеленення

    Озеленення  житлових кварталів проектується з  урахуванням системи озеленення структурних елементів сельбищної території. Площу озеленення житлового кварталу приймають не менше 6,-8 м² на одного жителя. До площі озелененої території входять майданчики для відпочинку, для дитячих ігор, пішохідні доріжки, якщо вони займають не більше 30 % загальної площі ділянки.

    Загальна  площа майданчиків різного функціонального  призначення (відпочинку, занять фізкультурою, господарських цілей, стоянок автомашин) складає 4,2 м² на 1 жителя.

    Озеленення  мікрорайону - це дерево-чагарникова рослинність, газони й квіти, що розміщені в різних зонах, і формують загальну систему озеленення мікрорайону, яка включає зелені житлові забудови (прибудинкові сади і сквери), ділянки шкіл і дитячих закладів, парниково-садову зону мікрорайону , захисні смуги біля гаражів і вздовж міських магістралей з інтенсивним транспортним рухом.