Кримінально-правова характеристика крадіжки

Суб’єкт злочину усвідомлює, що:

а) майно, яким він протиправно  заволодіває , є для нього на даний  момент чужим і він не має на нього права;

б) вилучення цього майна здійснюється всупереч волі його власника чи іншої особи, у володінні якого воно знаходиться, але, незважаючи на це, він бажає ним заволодіти або обернути на свою користь чи користь інших осіб. Особливістю суб’єктивної сторони шахрайства є те, що шахрай усвідомлює уявну добровільність потерпілого щодо передачі йому майна чи права на нього і бажає скористатися цим для одержання чужого майна чи права на нього. Помилка винного щодо належності майна тому чи іншому власникові (наприклад, винний вважає, що майно належить приватній особі, а насправді воно є власністю об’єднання громадян) для правової оцінки вчиненого значення не має.

Умисел при крадіжці включає в себе свідомість того, що майно яке викрадається, є для злодія чужим.

Змістом умислу винного при крадіжці охоплюється його переконаність у тому, що викрадення ним майна здійснюється таємно від потерпілого, очевидців або осіб, у володінні чи під охороною яких знаходиться майно: за відсутності сторонніх осіб; у їхній присутності, але непомітно для них; у присутності таких осіб і на «їхніх очах», але за умови, що вони не усвідомлюють характеру вчинюваних винним дій; у присутності сторонніх осіб, на потурання (а через це і на втаємничення своїх дій) яких, в силу особливих зв’язків чи стосунків з ними, розраховує винний тощо. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони крадіжки є корисливий мотив.

Наприклад, громадянин Д. передав на молочну ферму двох корів, а ферма зобов'язалася видати за них тону сіна.

Не дочекавшись офіційного розрахунку, громадянин Д. самовільно взяв на лугу, що належав фермі, сіно, що не перевищує по вазі зобов'язання ферми.

У цьому випадку не може бути притягнутий до відповідальності за  ст. 185 КК України, так як в його намір не входило викрадення чужого майна.

Помилка злодія з приводу властивостей предмета крадіжки не має значення для кваліфікації злочину.

Злодій, наприклад, проник в магазин, щоб викрасти телевізор, але через відсутність його украв  магнітофон.

Істотне правило суб'єктивної сторони полягає в тому, що всі обставини, що перетворюють крадіжку в кваліфіковану (великі її розміри, наприклад), можуть ставитися в провину тільки в тому випадку, якщо охоплювалися свідомістю винного. Важливість висловленого положення очевидна, бо тільки при наявності подібної свідомості злодія можна уникнути помилки в кваліфікації і так званого об'єктивного ставлення.

У випадку заволодінням паспортами або іншими важливими документами громадян, коли намір злодія був направлений на викрадення матеріальних цінностей (наприклад, викрадений чемодан, в якому нарівні з іншими предметами виявився і паспорт потерпілого), скоєне потрібно кваліфікувати як крадіжку і додаткової кваліфікації не потрібно.

Якщо ж намір був направлений спеціально на викрадення таких документів і при цьому злодій заволодіває матеріальними цінностями потерпілого, все заподіяне треба кваліфікувати по сукупності ст.357 КК України і відповідній частині ст. 185 КК України.

Значне число крадіжок здійснюється без ретельної підготовки до злочину Наприклад у 35 % випадків здійсненню злочину передувала підготовча діяльність. При інших крадіжках намір на їх здійснення може бути охарактеризований як раптово що виник.

Таким чином, крадіжка майна  власника передувала наявність у злодія прямого умислу , направленого на незаконне, безвідплатне вилучення майна з метою особистого збагачення або збагачення третіх осіб.

При цьому звинувачений усвідомлює, що він незаконно і безвідплатно вилучає чуже майно, передбачує суспільно небезпечні наслідки своїх дій у вигляді спричинення матеріального збитку потерпілому і бажає настання цих наслідків.

 У зміст суб'єктивної сторони крадіжки входять також її мотив і мета. Правда в законодавчому визначенні крадіжки мотив і мета не згадується. Однак в юридичній літературі про мету, мотивах крадіжки або одночасно про те і друге кажуть багато які автори.

А.І. Васильев також вказує, що крадіжка майна здійснюється «з корисливою метою, тобто з метою отримання матеріальної вигоди, користі, з метою поводження з ним як зі своєю власністю». ⁴

Отже, мета крадіжки - прагнення  розпорядитися майном власника як зі своїм власним.

У визначенні мотиву крадіжки, під яким розуміється спонукання, яким керувався злодій, також немає розбіжностей. П.С. Матишевський наприклад, зазначає , що крадіжка здійснюється по корисливих мотивах: бажання незаконного збагачення.

Мета крадіжки, як і її мотиви, іменуються корисливими багатьма авторами.

Це не випадково, оскільки корисливими є не тільки мотиви, але і мета крадіжки - взагалі розкрадання.

Характер і спрямованість мотиву і цілі крадіжки співпадають. Тому в спеціальній літературі відмічаються як корисливі мотиви, так і корисливі цілі крадіжки.

При відсутності корисливої мети відсутній і склад крадіжки.

Полемізуючи з тими, хто заперечує обов’язковість корисливої мети при крадіжці, необхідно вказати, що користь винного в розкраданні аж ніяк не у всіх випадках означає витягання особистої майнової користі і матеріальної вигоди, а має місце і тоді, коли матеріальну вигоду внаслідок діяльності злочинця витягують і інші особи.

Злочинець ставить мету розпорядитися викраденим майном, як своїм власним або передати у власність іншим особам. Навіть в тих випадках, коли злодій «дарує» викрадене іншим, він розпоряджається чужим майном як своїм власним і переслідує корисливу мету.

 Відсутність корисливої  мети при незаконному заволодінні майном виключає відповідальність за його крадіжку.

У таких випадках може наступити відповідальність, наприклад, за самоуправство. Угон автомобіля без корисливої мети не утворить складу крадіжки. Карна відповідальність в цьому випадку може наступити по ст. 278 КК України.

Не може розглядатись як крадіжка , або інший злочин проти  приватної власності заволодіння  майном з метою тимчасового користування ним. Пленум Верховного Суду України  в п.21постанови від 25 грудня 1992р. зазначив, що «угон належних громадянам транспортних засобів може кваліфікуватися як крадіжка... лише за умови, що умисел винного був спрямований на звернення цього транспортного засобу у свою власність або у власність іншої особи. При відсутності такого умислу вчинене належить кваліфікувати за відповідною частиною ст.278 КК України».

У випадках, коли угон транспортного  засобу був вчинений з умислом  викрадення деталей, вузлів або такий  умисел виник у винного після  угону , його дії потрібно кваліфікувати  за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами ст.ст.278 і 185.

Необхідно зазначити, що корислива мета - ознака крадіжки, а  не дії кожного її учасника нарізно

Деякі учасники розкрадання (підбурювачі, підсобники) можуть діяти без корисливої мети, однак їх відповідальність в цьому випадку не виключається, якщо вони усвідомлюють, що діють для реалізації корисливої мети інших співучасників.

Відсутність корисливих мотивів при викраденні не дає права кваліфікувати його - як крадіжку.

Неповнолітній, наприклад  нерідко викрадають яблука з саду, овочі з городу. Однак викрадення здійснюється не з корисливих мотивів, а з пустування.

Суб'єктивна сторона відображає і спосіб його здійснення. Викрадач вважає, що він діє таємно, непомітно як для потерпілого, так і для інших осіб. Тільки при обліку цього суб'єктивного моменту можна затверджувати, що вчинене характеризується таємним способом дій.

Таким чином, у суб'єктивний бік крадіжки входить намір - мета і мотив крадіжки. Крадіжка може бути довершена тільки з прямим наміром  на заволодіння майном. Злочинець при здійсненні крадіжки має спеціальну мету, а саме: звертання чужого майна в свою власність. Крадіжка здійснюється по корисних мотивах: бажання незаконного збагачення. 

 

ВИСНОВОК

 

Написана  мною курсова робота дозволила проаналізувати кримінально-правову характеристика крадіжок, і зробити висновки:

1) На основі редакції  статті 185 КК України визначено  зміст кримінальних понять: «проникнення», « таємне».

2) Сформульовано поняття «крадіжки».

3) Приєднуючись до існуючої в літературі думки про те, що структура кримінальної характеристики окремих видів злочинів визначається видом скоєного. Між елементами кримінальної характеристики встановлені і кількісно визначені кореляційні зв’язки.

5) Проаналізовано об’єктивні і суб’єктивні ознаки крадіжки

6) Обґрунтоване твердження про те, що предметами крадіжки індивідуального майна громадян являється:

а) предмети промислового виробництва;

6) декоративно  прикладного виготовлення;

в) природного походження.

Вид і характер предмета крадіжки детермінований характеристиками особи злочинця.

7) Доведено, що спосіб  скоєння крадіжки представляє  собою систему взаємообумовлених, рухомо-детермінованих дій, направлених на підготовку, скоєння і приховування слідів злочину. Найважливішими елементами способу крадіжки із квартири є проникнення і заволодіння предметами крадіжки. По способу злочину крадіжки поділяються на :

а) крадіжки із подоланням перешкод;

б) крадіжки, скоєні шляхом вільного входу в квартиру.

На основі вищевикладеного можна зробити  висновок що на сьогоднішній день існує  багато труднощів у кваліфікації та встановленню основних ознак як  об’єктивної так і суб’єктивної сторони складу злочину.

Основні труднощі при  визначенні основних ознак такого злочину  як крадіжка виникає при вчинення її повторно, у великих чи в особливо великих розмірах, поєднання її з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, завдання нею значної шкоди потерпілому, а також вчинення крадіжки за попередньою змовою групою осіб та організованою групою

 

Список використаних джерел

 

1. Конституція України-1996р
2. Закон України «Про власність» від 07.02.91р.
3. Кримінальний кодекс України : Нормативні акти кримінально-правового значення ( За станом законодавства на 1 вересня 1997 р.). Авт.-упоряд.: М.І.Мельник, М.І.Хавронюк. - К.: Вид-во "А.С.К.", 1997. - 320 с.
4. Закон України "Про міліцію" від 20.12.90р., № 565- Х11// ВВР, 1991, № 4, ст 20. Вводиться в дію Постановою ВР № 583-12 від 25.12.90, ВВР, 1991, № 4, ст. 21. (Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2484-12 від 19.06.92, ВВР, 1992, № 36, ст 526; №2932-12 від 26.01.93, ВВР, 1993, № 11, ст. 83; № 62/94 ВР від 28.06.94, ВВР, 1994, № 26, ст. 216; № 101/ 95- ВР від 14.03.95.).
5. Закон України "Про прокуратуру" від 05.11.91р., № 1789-Х11//ВВР, 1991, №53, ст 793. Вводиться в дію Постановою ВР №1970-12 від 05.11.91р., ВВР, №53, ст. 794. (Із змінами, внесеними згідно з Законами № 3130-12 від 22.04.93, ВВР, 1993 № 22, ст. 229; №3662-12 від 26.11.93, ВВР, 1993, № 50, ст. 474 ; №103/95 – ВР  від 21.03.95;  № 358/95 – ВР від 05.10.95.)
6. Державна програма боротьби із злочинністю. Постанова Верховної Ради України від 25.06.93р. // Урядовий Кур’єр. – 1993. – 5 серпня.
7. Указ Президента України від 21.07.94р. про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю // Урядовий кур’єр. – 1994. – 30 серпня.     
8. Указ Президента України  від 17.09.96р. "Про Комплексну цільову програму боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки".
9. Розпорядження Президента України від 25.02.97 р. "Про незадовільний стан виконання заходів щодо боротьби зі злочинністю" // Урядовий кур’єр. – 1997. – 6 березня.
10. Кримінально-процесуальний кодекс України-1961р.
11. Закон України «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей» від 06.06.95р.
12. Постанова ПВС №7 від 25.09.1981р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах з про розкрадання державного та колективного майна».
13. Постанова ПВС №12 від 25.12.1992р. «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти при ватної власності».
14. Дані СУ ГУМВС України в м.Києві за 2003р.
15. Антонов Н.П. Биологическое и социальное в развитии срзнания. М.1995 г.с.29
16. Баев О.Я. «Конфликтние ситуации на предварительном следствии».-В.-1994г.-с.-23
17. Белкин Р.С. «Курс советской криминалистики» М- 1989 с.71
18. Белкин Р.С. «Криминалистика.»-М.-2000г.-с.-72-73.
19. Васильєв А.М. Расследование хищений государственного й общественного имущества.//Криминалистика.-М-2002г.-с.-398.
20. Доспулов Г.Г. Оптимизация предварительного следствия.-Алма-ата.-1994г.-с.-133.
21. Голіна В.В. Попередження тяжких насильницьких злочинів проти життя й здоров’я особи: Навчальний посібник. -Х.6 Рубікон, 1997. -50с.
22. Гончаренко В.И. Научно-технические средства в следственной практике.-Киев.-1994г.-с.-10.
23. Зуйков Г.Г. «Криминалистическое учение о способе совершения пре ступлений» Москва 1990 с.10-11
24. Матишевский П.С. ‘Преступление против собственности’ К-1996 р. с.45,46
25. Науково-практичний коментар КК України, за заг.ред.М.І.Мельника, М.І.Хавронюка-К.:2001
26. Н.И.Николайчик «Методика расследования краж»с.12-13
27. Поташкин С.Д. «Криминалистическое исследование замков»-М.-1993г.-с.-28.
28. «Преступность и правонарушений»-Москва-2002г.
29. Ратинов А.Р Советская судебная психология М-1997г.-с.30
30. Ратинов А.Р Судебная психология для следователей-М-1993г. с.157
31. Салтевський М.В. «О структуре криминалистической характеристики хулиганства и типичных следственных ситуациях . Криминалистика и судебная експертиза» . К. -1992 г. Выпуск 25.с.-4.
32. Сорокин В.С. Предварительное исследование вещественных доказательств в ультрафиолетовых лучах.-М.- 1982 г-с.-17.
33. Танасевич В.Г.Образцов В.А. О криминалистической характеристике преступлений.-М.-2000 г.-Выпуск 25-с.-99-100.

^* Див.: Преступность и правонарушения в СССР.-М., 1990 г. – с. 66

^**Див. Белкин Р.С. ‘Курс советской криминалистики’ М- 1989 с.71

³ *Див. Зуйков Г.Г. ‘Криминалистическое учение о способе совершения преступлений Москва 1990 с.10-11

** Див.Матишевский П.С. ‘Преступление  против собственности’ К-1996 р.  с.45,46

⁴ Див.Васильев А.И «Расследование хищений имущества»-М-1990,с.398