Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою

План

1. Загальне поняття власності як об’єкту кримінально-правової охорони. Предмет злочинів проти власності та його ознаки.
2. Об’єкт заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою.
3. Зовнішня сторона заподіяння майнової шкоди передбачені статтею 192 КК України.
4. Суб’єкт та суб’єктивна сторона.

Висновок

Список використаних джерел та літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Власність складає економічну основу життя суспільства, виступає показником його добробуту і особистого благополуччя громадян, тому охорона власності, чітке правове регулювання відносин власності, захист прав власників від будь-якого неправомірного втручання е найважливішим завданням держави. 

Злочини проти власності  становлять одну із найпоширеніших і  найнебезпечніших груп злочинних діянь, оскільки вони посягають на одне із найцінніших соціальних благ - право  власності. Правом власності є право  особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм  майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений  цього права чи обмежений у  його здійсненні. На зміст права  власності не впливають місце  проживання власника та місцезнаходження майна.

Питання кваліфікації діянь, пов’язаних із посяганнями на власність, завжди мали велике зацікавлення науковців. Проте, серед низки праць, присвячених охороні власності як вітчизняних, так і зарубіжних науковців, не приділяється належна увага аналізу питань кримінально–правової відповідальності за таке посягання на власність як заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою. Вивченням даного питання займались такі вітчизняні науковці, як Антонюк Н. О., Ємельянов В. П., Коржанський М. Й. Серед російських вчених важливі наукові праці були написані М.І.Пановим, М.В.Перчом та В.А.Романцовевим.

Через недостатню вивченість питання про кримінально-правове  значення заподіяння майнової шкоди  шляхом обману або зловживання довірою  існують ряд суперечок з приводу  деяких питань. Спірними є питання  про предмет даного злочину, про  особу, яка може виступати суб’єктом. Також потребують вивчення питання  про форми заподіяння майнової шкоди.

Актуальність теми полягає у тому, що на даному етапі вивчення та застосування кримінального закону в галузі охорони власності потребує детальнішого вивчення. Насамперед актуальним у цій роботі є вивчення ряду проблемних питань, пов’язаних зі злочином, передбаченим статтею 192 КК України, а саме заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою, оскільки ці питання залишаються мало дослідженими науковцями.

Предметом вивчення є норма кримінального кодексу України, яка передбачає склад злочину заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою.

Мета цієї роботи полягає у: теоретичному дослідженні складу злочину, підставах притягнення до кримінальної відповідальності осіб, винних у вчинення даного злочину, а також у дослідження елементів складу злочину.

Завданнями даної  роботи є:

• визначити поняття власності, як предмету кримінально-правової охорони. Визначити загальний предмет злочинів проти власності та його ознаки;
• охарактеризувати об’єкт злочину передбаченого статтею 192 КК України;
• проаналізувати основні способи вчинення даного злочину, розглянути усі складові зовнішньої сторони злочину;
• розглянути питання про суб’єкта злочину, визначити та проаналізувати наявні складові внутрішньої сторони злочину.

Структуру роботи складають: план курсової роботи, чотири досліджуваних питання, висновок та список використаних джерел та літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Загальне поняття власності як об’єкту кримінально-правової охорони. Предмет злочинів проти власності та його ознаки.

   Власність становить  економічну основу життя суспільства  і проявляється у вигляді відносин  між людьми з приводу матеріальних  та інших благ. Ці відносини  полягають у приналежності даних  благ одним особам і відчуження  від усіх інших осіб. Приналежність  або привласнення матеріальних  та інших благ складає сутність  відносин власності.

Право власності є юридичним  вираженням, формою закріплення економічних  відносин власності. Право власності  охоплює правові норми, які закріплюють, регулюють і захищають стан приналежності (привласнення) матеріальних та інших  благ конкретним особам — фізичним і юридичним. У сукупності вони складають  право власності в об'єктивному  розумінні як єдиний комплексний  інститут права.¹

Поняття власності традиційно асоціювалося із належністю, тобто  можливістю володіти, користуватися  і розпоряджатися уречевленим майном. Такий підхід існує і сьогодні в Цивільному кодексі України, оскільки під правом власності ст. 316 ЦК України  розуміє право особи на річ (майно). Однак теорія економічних відносин і розуміння власності в економіці  обумовлюють розширення розуміння  власності цивільним правом і  включення у цей інститут не лише певних правомочностей власника щодо речей, а й щодо неуречевлених об’єктів цивільних відносин. Такими об’єктами виступають різні види енергії, послуги, Інтернет–час тощо, які за своїм змістом не є речами, але є товаром і перебувають у цивільно–правовому обігу.

Право власності в суб'єктивному  розумінні є міра можливої поведінки  власника, конкретний вираз відносин власності в повноваженнях суб'єкта права власності. В цьому значенні суб'єктивне право власності за змістом найбільш широке. Воно надає  власнику можливість використовувати  своє майно і свій інтелектуальний потенціал за своїм розсудом, для будь-якої діяльності, що не заборонена законом, вчинювати будь-які дії щодо власного майна і результатів своєї інтелектуальної праці. Будь-яке втручання в суб'єктивні права власника по володінню, користуванню і розпорядженню майном, а також в його немайнові і майнові права на результати творчої діяльності переслідуються чинним законодавством аж до застосування заходів кримінально-правового впливу.²

Проблема предмета злочинів проти власності у кримінальному  праві є однією з найактуальніших  і суперечливих. У науці кримінального  права предмет є факультативною ознакою складу злочину, оскільки вказаний не в усіх складах злочинів Особливої  частини Кримінального кодексу (далі – КК) України. Однак це положення  не поширюється на злочини проти  власності; для них характерна наявність  предмета злочину як обов’язкової ознаки їх складу. У КК України злочини проти власності передбачені у розділі 6 Особливої частини. Родовим об’єктом аналізованих злочинів є  суспільні відносини власності, які охороняються кримінальним законом.³

У постанові Пленуму Верховного Суду  України «Про судову практику у справах про злочини проти  власності» від 06.11.2009  N 10 значено, що предметом злочинів проти власності  є майно, яке має вартість і  перебуває у чужій для винної особи власності. Крім того, предметом  злочинів проти власності можуть виступати також гроші, цінні  папери, які є еквівалентом вартості майна та засвідчують право власності  певної особи на майно.⁴ Іншими словами, з наведеного тексту випливає, що предметом злочинів проти власності є майно, яке перебуває у чужій для винної особи власності, але не конкретизується хто може бути суб’єктом права власності на нього.

Слід зазначити, що у статтях 2, 318 ЦК України суб’єктами права  власності є фізичні особи (громадяни  України, іноземці, особи без громадянства) й юридичні особи (господарські товариства, професійні спілки, громадські, релігійні об’єднання тощо), держава. Їх рівність перед законом і забезпечення захисту їх прав державою гарантовані Конституцією України (ст. 13). Крім того, у проекті аналізованої постанови зазначається, що предметом злочинів проти власності, як правило, є чуже майно, а також можуть бути гроші, цінні папери, тобто поняттям «майно» не охоплюються гроші та цінні папери. Разом із тим згідно із ЦК України окремим видом майна є гроші (грошові кошти) та іноземна валюта (ст. 192) та валютні цінності (ст. 193). Відповідно до ст. 190 ЦК України майно є окрема річ, сукупність речей, а також майнові права й обов’язки. При цьому у ст. 179 ЦК України проголошено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права й обов’язки.⁵

Відповідно до Господарського кодексу України, майном визнається сукупність речей та інших цінностей (у тому числі нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб’єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб’єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. При цьому коштами у складі майна суб’єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб’єктів з іншими суб’єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства (ст. 139).⁶

Предметом злочинів проти  власності є лише таке майно, яке  наділене специфічними ознаками. Ознаки майна як предмета одного з видів  злочинів проти. З врахуванням сучасних уявлень про об’єкт злочинів проти власності (відповідно з якими всі злочини проти власності незалежно від їх місця в системі Особливої частини КК посягають на єдиний родовий об’єкт), змін в законодавстві, потребами сформулювати вимоги до предмету не лише розкрадання, а й інших злочинів проти власності, можуть

бути виділені такі ознаки аналізованого предмета:

1) фізична;

2) економічна; 

3) юридична.

За своїми фізичними властивостями  майно як предмет злочинів Проти власності є річчю, предметом матеріального світу, або ж у передбачених диспозиціями відповідних статей про злочини проти Власності може виступати як право на майно, чи як дії майнового характеру.

Річ - це такий предмет, який може бути вилучений з володіння  законного власника і переміщений  в сферу володіння іншої особи (викрадача), або який може бути знищений, пошкоджений. Гроші, цінні папери також виступають в якості речей і можуть бути предметом злочинів проти власності.

Право на майно - це можливість отримати матеріальні цінності/включаючи  й речі, в майбутньому. Злочинне набуття права на майно, як правило, пов’язане з отриманням різного роду документів.

Економічна ознака. Майном, як предметом злочинів проти власності, можуть бути визнані лише цінності ^: матеріального характеру, те, що наділене міновою та споживчою вартістю, здатне задовольняти матеріальні та пов’язані з ними потреби людини. Майно ж, яке має мізерну цінність, й не може визнаватися предметом аналізованих посягань, відповідні дії підпадають плід ознаки малозначності діяння.

Зміст юридичної ознаки полягає  у тому, що:

• по-перше, майно, яке виступає предметом злочинів проти власності, повинно бути чужим для винного, таким, щодо якого він не виступає власником;
• по-друге, таке майно повинно виступати предметом інших злочинів – не охоронятися спеціальними кримінально-правовими нормами;
• по-третє, майно, як предмет злочинів проти власності, характеризується тим, що належить на праві власності певному суб’єкту права власності, або є державним, або колективним, або приватним (індивідуальним).⁷

Отже, зміст поняття «майно» у кримінальному праві є вужчим, ніж у цивільному та господарському. У юридичній енциклопедичній літературі зазначається, що майно – це сукупність речей і матеріальних цінностей, що перебувають у власності особи (фізичної або юридичної), держави тощо. До складу майна також належать гроші та цінні папери. При цьому річчю визнається предмет матеріального світу, який знаходиться у звичайному стані в природі або створений працею людини.

Отже, одностайної думки щодо змісту поняття «майно» у кримінально-правовій літературі не існує. Це, у свою чергу, зумовлює труднощі при кваліфікації злочинів проти власності.⁸

Викладене дозволяє зробити висновок що майно як предмет злочинів проти власності – це будь-які матеріальні цінності, яким притаманні ознаки фізичного, економічного, юридичного характеру й які перебувають у чужій для винної особи власності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Об’єкт заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою.

Загальним об'єктом злочинів проти власності, як і всіх інших  злочинів, передбачених в КК, є сукупність суспільних відносин, які охороняються кримінальним правом, тобто вся сукупність прав і обов'язків, що існують у суспільстві, в тому числі і в сфері відносин власності. Родовим об'єктом злочинів проти власності є сукупність суспільних відносин у сфері власності. Юридичним вираженням цих відносин є право власності, яке надає всім власникам однакові умови в придбанні і захисті цих прав, тобто право власності в об'єктивному розумінні як сукупність правових норм, які регулюють і охороняють відносини власності.