Попередній розгляд кримінальної справи

План

Розділ І

1. Вступ……………………………………………………………………………3

2. Поняття і значення підсудності……………………………………….………4

    2.1. Порядок вирішення питання про підсудність справи…………………..5

    2.2. Основні принципи підсудності…………………………………………..6

3. Види підсудності………………………………………………………………6

    3.1. Родова (предметна) підсудність…………………………………………7

    3.2. Спеціальна (персональна) підсудність………………………………….8

    3.3. Територіальна (місцева) підсудність……………………………………8

    3.4. Підсудність за зв’язком справ……………………………………….…..9

4. Процесуальний  порядок передачі справи з  одного суду до іншого……...10

Розділ ІІ

5. Процесуальний порядок попереднього розгляду справи…………………12

6. Питання,  які вирішуються при попередньому  розгляді справи………….12

    6.1. Підсудність справи суду, на розгляд якого вона надійшла…….…….13

    6.2. Можливість закриття справи або її зупинення………………………..13

    6.3. Можливість зміни, скасування або обрання запобіжного заходу……14

    6.4. Законність складеного обвинувального висновоку……………….…..14

    6.5. Наявність інших порушень вимог закону………………………….…..15

7. Види  рішень суду за результатами попереднього розгляду справи………17

    7.1. Призначення справи до судового розгляду……………………….……17

    7.2. Повернення справи на додаткове розслідування….…….………….…..18

    7.3. Зупинення провадження в справі……….….……………………………18

    7.4. Направлення справи за підсудністю….…………………………………19

    7.5. Закриття справи…………………………………………………………..20

8. Висновок……………………………………………………………………….21

9. Список  використаної літератури…………………….……………………….24 
 
 

    Розділ  І

    Вступ

    Необхідність  точного і правильного додержання кримінально-процесуального законодавства  при розгляді судом справ, спрямовано на додержання встановлених законом процесуальних гарантій всіх учасників судового розгляду. Це необхідно для забезпечення всебічного, повного й об’єктивного дослідження обставин справи, виявлення причин і умов, що сприяють вчиненню злочину, постановлення законного та обґрунтованого судового рішення. Іншими словами, чим більше суд і учасники судового розгляду звертатимуться до форми, тобто до встановленого законом порядку судового розгляду, тим менша вірогідність допустити судову помилку і більше гарантій для забезпечення виконання завдань кримінального судочинства, охорони прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, та осіб, які беруть в ньому участь, а також швидше і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності, і жоден невинний не був покараний.

    Попередній  розгляд справи - це самостійна стадія кримінального процесу, в якій суд  з’ясовує, чи можливо розглянути кримінальну  справи в суді. На думку Михеєнко М.М., він є необхідною умовою належної підготовки до всебічного, повного і об’єктивного розгляду обставин справи.

    Під достатністю підстав для розгляду справи в суді слід розуміти сукупність доказів, підтвердження яких в ході судового розгляду зумовить винесення обвинувального вироку. Оцінка доказів з точки зору їх достовірності на цій стадії не проводиться. Така оцінка доказів відбувається тільки при постановлені вироку і лише після всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності. При попередньому розгляді справи, докази оцінюються тільки з точки зору їх достатності для розгляду справи в суді. При цьому суддя чи суд не мають права вирішувати питання про винуватість обвинуваченого, яке вирішується в відповідності зі ст. 15 КПК України¹.

    Перед суддею (судом) стоїть більш вузька задача – встановити по матеріалам кримінальної справи, чи проведено попередній розслідування в суворому дотриманні закону, чи з’ясовані в повному обсязі всебічно всі обставини справи, чи дотримано вимоги закону по дотриманню прав обвинуваченого, чи зібрані по відношенню до обвинуваченого достатні докази, які дають підстави для визнання його підсудним і розглянути в судовому засіданні справу по суті.

    Питання попереднього розгляду відіграє дуже важливу роль в загальній системі судового розгляду кримінальної справи. Питання, які вирішуються при попередньому розгляді, мають дуже важливе значення, оскільки саме від цього та від правильності вирішенних питань, які виносяться на попередній розгляд, залежить подальший її розгляд. Наприклад, питання про перекваліфікацію злочину, інкримінованого підсудному або взагалі закриття справи чи можливо справа розглядається в суді, якому вона взагалі не підсудна.

    Відповідно  виникає цілком логічне питання, на яке акцентує увагу юристів такі атвори як Грошевой Ю.М. та Хотенець В.М.^*, який конкретно суд повинен розглядати ту чи іншу кримінальну справу? Залежить це від інституту підсудності. Тому виникає необхідність розмежувати повноваження різних ланок судової системи, а також окремих судів кожної ланки щодо здійснення правосуддя в конкретних кримінальних справах. Таке розмежування проводиться за допомогою правил про підсудність. У науці та практиці кримінального процесу під підсудністю розуміють сукупність юридичних ознак (властивостей) кримінальної справи, на основі яких кримінально-процесуальний закон визначає суд, що має право і зобов’язаний розглянути її і вирішити по суті пред’явленого обвинувачення.

    Визначити підсудність означає встановити, який суд, згідно із законом, повинен здійснювати правосуддя при попередньому розгляді кримінальної справи, а також провадження в суді першої інстанції і в подальших стадіях, якщо виникає така необхідність.

    Правила про підсудність мають велике практичне значення. Чітке, юридично обґрунтоване розмежування повноважень  кожної ланки судової системи, а  також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення кримінальних справ, забезпечує правильність функціонування всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань, є однією з правових гарантій справедливого правосуддя.

    Додержання  правил про підсудність сприяє швидкому, всебічному і повному розгляду кримінальної справи з урахуванням її конкретних особливостей та з найменшими затратами державних коштів, здійсненню принципу рівності всіх громадян перед законом і судом, підвищує виховне значення правосуддя, забезпечує реалізацію права обвинуваченого на компетентний суд.

    Згідно  із Законом України «Про судоустрій України»^*, всім суб’єктам правовідносин гарантується захист їхніх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Угоди про відмову в зверненні за захистом до суду є недійсними.

    Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні правом на судовий захист нарівні з громадянами та юридичними особами України.

    Питання про підсудність кримінальної справи вирішується при направленні  справи в суд прокурором відповідно до статті 232 кримінально- процесуального кодексу, а також суддею, відповідно до вимог статтей 242, 244, 249 КПК. Порядок визначення підсудності передбачений статтями 33 - 42 КПК, направлений на забезпечення швидого, повного і об’єктивного розгляду кримінальної справи. Дотримання цих правил дозволяє суду розглядати справу там, де проживає більшість свідків і зацікавлених в його розгляді осіб, врахувати специфіку окремиз категорій злочинів (наприклад, військових злочинів). Положення про підсудність засноване на принципі рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Тому дуже важливо, щоб кожна кримінальна справа розглядалась саме тим судом, якому ця справа підсудна. Потрібно виключити можливість довільного змінення підсудності, більш чітко визначивши компетенцію різних галузей судової системи. Підсудність кримінальних справ повинна бути чітко встановлена в законі, а не визначатися до застосованої справи, наприклад, через «особливу складність» справи або «виключно суспільного значення». На теперішеій час  саме так визначається підсудність Верховного суду України.

    Важливою  гарантією прав людини на об’єктивний суд, є можливість вибору складу суду, обвинуваченого, який здатен саме його справу вирішити справедливо. В залежності від характеру справи, інтересів обвинуваченого, він може віддати перевагу одноособовій чи колегіальній формі розгляду кримінальної справи, відповідно до статті 17 КПК Укрїани.

    В юридичній літературі є різні  думки щодо видів підсудності. Зокрема,      Маршунов М. М. розрізняє три види підсудності:

    1) предметну (родову);

    2) спеціальну (персональну);

    3) територіальну (місцеву).

    Є й інші погляди, зокрема таких відомих авторів як Михеєнко М. М., Шибіко В. П., Дубинський О. Я., які вирізняють загалом такий поділ підсудності як: а) родова, або предметна; б) територіальна, або місцева; в) персональна; г) альтернативна; ґ) за зв’язком справ^*.  

    Кримінально-процесуальний закон, залежно від ознак самого злочину (роду, характеру), суб’єкта злочину, місця його вчинення та зв’язку кримінальних справ між собою, якщо їх кілька, встановлює такі види підсудності: 1) родову (предметну); 2) спеціальну (персональну); 3) територіальну (місцеву); 4) за зв’язком справ.

    Родова (предметна) підсудність визначається характером вчиненого злочину й  обумовлюється його кваліфікацією. За цією ознакою розмежовуються повноваження кожної ланки судової системи  як суду першої інстанції.

    Родова підсудність визначається прямою вказівкою закону про віднесення певних категорій кримінальних справ до розгляду і вирішення їх судом окремої ланки. Наприклад, згідно зі ст. 33 КПК районному (міському) суду - основній ланці в системі судів загальної юрисдикції, підсудні всі кримінальні справи, за винятком справ, що підсудні судам вищого рівня і військовим судам.

    Апеляційному  суду Автономної Республіки Крим, апеляційним  судам областей, міст Києва і Севастополя  за родовою (предметною) ознакою підсудні кримінальні справи:

    1) про злочини проти основ національної  безпеки України, передбачені  статтями 109-114 КК України: дії,  спрямовані на насильницьку зміну  чи повалення конституційного  ладу або захоплення державної  влади (ст. 109 КК); посягання на  територіальну цілісність і недоторканність України (ст. 110 КК); державна зрада (ст. 111 КК); посягання на життя державного чи громадського діяча (ст. 112 КК); диверсія (ст. 113 КК); шпигунство (ст. 114 КК);

    2) про злочини, за вчинення яких  КК України передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі: умисне вбивство (ст. 115 КК); порушення законів та звичаїв війни (ст. 438 КК); посягання на життя представника іноземної держави (ст. 443 КК) тощо.

    У випадках особливої складності або  важливості справи, підсудної місцевому суду, апеляційний суд Автономної Республіки Крим, апеляційні суди областей, міст Києва і Севастополя мають право прийняти її до свого провадження згідно з вимогою статті 34 КПК.

    Спеціальна (персональна) підсудність визначається суб’єктом злочину. Цей вид підсудності стосується кримінальних справ, що підсудні військовим судам, а також про злочини, вчинені суддями та народними депутатами України, тощо. Спеціальна підсудність - це перш за все підсудність, як правило, апеляційним судам, що діють як суди першої інстанції. Військовим судам підсудні всі справи про злочини, які вчинені військовослужбовцями незалежно від звання.