Банковские операции

35

ЗМІСТ

ВВЕДЕННЯ………………………………………………………………………3

Розділ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ РЕСУРСІВ БАНКУ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ФОРМУВАННЯ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ ТА ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ…………………………………………………………..5

1.1Характеристика нормативно- правової бази, щодо порядку формування банківських ресурсів в сучасних умовах……………………………………….5

1.2 Класифікація ресурсів, їх структура та характеристика…………………..7

1.3 Економічні нормативи що характеризують ресурсний потенціал банку..17

Розділ 2. ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ РЕСУРСІВ ПАТ КБ ПРИВАТБАНКУ.19

2.1 Принципи формування ресурсів в умовах економічної та фінансової кризи………………………………………………………………………….….19

2.2 Стратегія управління ресурсами банку…………………………………....22

2.3Оцінка ефективності формування ресурсного потенціалу……………….26

Розділ 3.УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ РЕСУРСАМИ У ПАТ КБ ПРИВАТБАНКУ……………………………………………………...29

3.1Методи підвищення ресурсного потенціалу на рівні усієї банківської системи…………………………………………………………………………..29

3.2 Принципи удосконалення ресурсної  бази в ПАТ КБ ПриватБанку і шляхи підвищення її ліквідності…………………………………………………..…..32

3.3 Основні напрямки  діяльності, щодо оптимізації ресурсного потенціалу………………………………………………………………………37

ЗАКЛЮЧЕННЯ………………………………………………………………...41

СПИСО ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВВЕДЕННЯ

     За останні декілька років банківська система України потерпіла глобальні зміни. Стався різкий перехід від централізованої до  комерційні децентралізованій дворівневій банківської системі, в якій чітко розмежовані функції центрального і комерційних банків. Внаслідок цього посилилася конкуренція  в банківському середовищі.

Економічне зростання в Україні значною мірою залежить від стабільного функціонування та розвитку комерційних банків, передусім – від рівня їх капіталізації, обсягів здійснюваних активних операцій, кредитування реального сектора економіки країни.

Для визначення надійності комерційного банку перш за все аналізують його ресурси, які являються основними показниками  результативності його фінансової діяльності.

Банківські ресурси – це основа основ  діяльності будь-якого банку, оскільки процеси утворення ресурсів і надання позик перебувають у тісному взаємозв’язку. Тому розуміння економічного змісту банківських ресурсів, значення проблем пов’язаних із їх ефективним формуванням і доцільним використанням, надзвичайно важливе, особливо для українських комерційних банків.

Таким чином метою даної роботи є  економічне і законодавче обґрунтування методів оцінки ресурсного потенціалу комерційного банку.

   Предметом дослідження – являється механізм  управління ресурсами банку, та їх класифікація.

   Об'єктом даної роботи являеться безпосередньо ресурсний потенціал ПАТ КБ ПриватБанку.

   Задачі, поставлені перед даною роботою: визначення поняття та складових ресурсів  комерційного банку, розгляд основних нормативів оцінки формування ресурсів комерційного банку , визначення необхідності формування банком ресурсної бази.

Під впливом змін у розробці регулювання банківської діяльності, ситуації на грошово-кредитному ринку, структурних коливань у доходах юридичних та фізичних осіб тощо можливості формування ресурсної бази банку не залишаються стабільними. Враховуючи це актуальним є моделювання кожним окремо комерційним банком шляхів і джерел ресурсного забезпечення його діяльності.

         Актуальність даної теми , як-ніяк доречна в умовах економічно- фінансової кризи. Тому що ресурси банку, являються основним показником стабільної і прибуткової діяльності банку.

Розділ1.ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ РЕСУРСІВ БАНКУ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ФОРМУВАННЯ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ ТА ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ

1.1 Нормативно-правова база, що визначає порядок формування банківських ресурсів

Закон України ""Про Національний банк України" є одним із найважливіших норматив них документів в сфері банківської діяльності. В частині регулювання ресурсною базою банку він визначає, такі основні аспекти.

Нормативи обов'язкового резервування, Національний банк для забезпечення виконання покладених на нього функцій здійснює такі операції:

1) надає кредити комерційним банкам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки рефінансування Національного банку та в порядку, визначеному Національним банком;

2) надає кредити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб під заставу цінних паперів за ціною не нижче індексу інфляції терміном на 5 років;

3) здійснює дисконтні операції з векселями і чеками в порядку, визначеному Національним банком;

4) купує та продає на вторинному ринку цінні папери у порядку, передбаченому законодавством України;

5) відкриває власні кореспондентські та металеві рахунки у закордонних банках і веде рахунки банків-кореспондентів;

6) купує та продає валютні цінності з метою монетарного регулювання;

7) зберігає банківські метали, а також купує та продає банківські метали, дорогоцінні метали та камені та інші коштовності, пам'ятні та інвестиційні монети з дорогоцінних металів на внутрішньому і зовнішньому ринках без квотування і ліцензування;

З метою захисту інтересів вкладників та кредиторів і забезпечення фінансової надійності банків Національний банк відповідно до визначеного ним порядку встановлює для них обов'язкові економічні нормативи. Ці нормативи мають забезпечувати здійснення контролю за ризиками, пов'язаними з капіталом, ліквідністю, наданням кредитів, інвестиціями капіталу, а також за відсотковим та валютним ризиком.

Національний банк визначає розміри, порядок формування та використання резервів банків для покриття можливих втрат за кредитами, резервів для покриття валютних, відсоткових та інших ризиків банків. Резерви для покриття можливих фінансових ризиків, а також фонду гарантування вкладів громадян створюються за рахунок доходу до оподаткування відповідно до законодавства України.

Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначае такі основні моменти стосовно ресурсної бази банку структура капіталу банку, розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку, порядок формування статутного капіталу банку, емісії акцій банку та паїв банку, адекватність капіталу, резервний та інші фонди банку.

Інструкція затверджено постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р N 492  "Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах". Інструкція регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими структурними підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку (далі - банки), поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, виборчим блокам політичних партій (далі - клієнти).

Постанова Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року N 516 "Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами" Цим Положенням регулюється загальний порядок залучення банками України грошових коштів (як у національній, так і в іноземній валюті) або банківських металів від юридичних і фізичних осіб на їх поточні, вкладні (депозитні) рахунки та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів. Вимоги цього Положення щодо порядку залучення банками України вкладів (депозитів) за договорами банківського рахунку застосовуються до кореспондентських рахунків, якщо інше не встановлено законом.

Інструкція №368 "Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні".

В цій інструкції йдеться про базу для розрахунку економічних нормативів є регулятивний капітал банку. Якщо операції здійснюються банком за рахунок капіталу згідно з вимогами цієї інструкції, то такі операції не включаються до розрахунку економічних нормативів. Ця Інструкція вводиться з метою забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасного виконання ними зобов’язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності. Інструкція розроблена відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і стандартів.

1.2 Класифікація ресурсів, структура та їх характеристика

Для здійснення комерційної i господарської діяльності банки повинні мати у своєму розпорядженні певну суму грошових коштів, тобто ресурсів.

Ресурси комерційного банку — це сукупність грошових коштів, що перебувають у його розпорядженні і використовуються для виконання активних операцій. Операції, з допомогою яких комерційні банки формують свої ресурси, називаються пасивними.

Згідно з існуючими у банківській практиці традиціями ресурси комерційних банків поділяють на власні, залучені та позичені кошти.

Власний капітал банку:

— статутний капітал;

— інші власні кошти.

Залучені та позичені кошти:

— депозити до запитання;

— строкові депозити.

Вклади населення в загальній cyмi банківських зобов'язань

         Позичені кошти на міжбанківському ринку в загальній cyмi ресурсі. Основний капітал банку включає сплачений і зареєстрований статутний капітал і розкриті резерви, які створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій і додаткових внесків акціонерів у капітал, загальний фонд покриття ризиків, що створюється під невизначений ризик при проведенні банківських операцій, за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів. Розкриті резерви включають і інші фонди такої самої якості, які повинні відповідати таким критеріям:

1) відрахування до фондів мають здійснюватися з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов'язання;

2) фонди і рух коштів до них та з них повинні окремо розкриватись у опублікованих звітах банку;

3) фонди повинні бути у розпорядженні банку для покриття збитків з метою необмеженого і негайного використання у разі появи збитків;

4) збитки не можуть безпосередньо покриватися з фондів, а повинні проводитися через рахунок прибутків і збитків.

За умови затвердження Національним банком України додатковий капітал може включати:

1) нерозкриті резерви (крім того факту, що такі резерви не відображаються в опублікованому балансі банку, вони повинні мати такі самі якість і природу, як і розкритий капітальний резерв);

2) резерви переоцінки (основні засоби та нереалізована вартість "прихованих" резервів переоцінки в результаті довгострокового перебування у власності цінних паперів, відображених у балансі за історичною вартістю їх придбання);

3) гібридні (борг/капітал) капітальні інструменти, які повинні відповідати таким критеріям:

вони є незабезпеченими, субординованими і повністю сплаченими;

вони не можуть бути погашені за ініціативою власника;

вони можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред'явлення банку вимоги про припинення торгових операцій;

вони дозволяють відстрочення обслуговування зобов'язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дозволяє здійснити такі виплати;

4) субординований борг (звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти, які за умовою договору не можуть бути забрані з банку раніше 5 років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій всіх інших кредиторів). При цьому сума субординованого боргу, включеного у капітал, щорічно зменшується на 20 відсотків її первинного розміру протягом п'яти останніх років дії договору.

Національний банк України має право визначати своєю постановою інші складові додаткового капіталу, а також умови та порядок його формування.

Додатковий капітал не може бути більш як 100 відсотків основного капіталу.

Мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку не може бути менше 10 мільйонів євро. Перерахування розміру статутного капіталу у гривні здійснюється за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день укладення установчого договору.

За підсумками року на основі фінансової звітності банки зобов'язані коригувати розмір статутного капіталу на індекс девальвації чи ревальвації гривні за рахунок та в межах валових доходів або валових витрат банку відповідно до методики, встановленої Національним банком України.

Національний банк України має право встановити для окремих банків залежно від їх спеціалізації диференційований мінімальний статутний капітал на момент реєстрації банку, але не нижче розміру, передбаченого цією статтею.