Банковские операции

Автор: Пользователь скрыл имя, 14 Марта 2012 в 12:37, курсовая работа

Описание работы

Таким чином метою даної роботи є економічне і законодавче обґрунтування методів оцінки ресурсного потенціалу комерційного банку.

Предметом дослідження – являється механізм управління ресурсами банку, та їх класифікація.

Об'єктом даної роботи являеться безпосередньо ресурсний потенціал ПАТ КБ ПриватБанку.

Содержание

ВВЕДЕННЯ………………………………………………………………………3

Розділ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ РЕСУРСІВ БАНКУ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ФОРМУВАННЯ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ ТА ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ…………………………………………………………..5

1.1Характеристика нормативно- правової бази, щодо порядку формування банківських ресурсів в сучасних умовах……………………………………….5

1.2 Класифікація ресурсів, їх структура та характеристика…………………..7

1.3 Економічні нормативи що характеризують ресурсний потенціал банку..17

Розділ 2. ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ РЕСУРСІВ ПАТ КБ ПРИВАТБАНКУ.19

2.1 Принципи формування ресурсів в умовах економічної та фінансової кризи………………………………………………………………………….….19

2.2 Стратегія управління ресурсами банку…………………………………....22

2.3Оцінка ефективності формування ресурсного потенціалу……………….26

Розділ 3.УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ РЕСУРСАМИ У ПАТ КБ ПРИВАТБАНКУ……………………………………………………...29

3.1Методи підвищення ресурсного потенціалу на рівні усієї банківської системи…………………………………………………………………………..29

3.2 Принципи удосконалення ресурсної бази в ПАТ КБ ПриватБанку і шляхи підвищення її ліквідності…………………………………………………..…..32

3.3 Основні напрямки діяльності, щодо оптимізації ресурсного потенціалу………………………………………………………………………37

ЗАКЛЮЧЕННЯ………………………………………………………………...41

СПИСО ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Работа содержит 1 файл

Курсовая по банковским операциям.doc

— 226.50 Кб (Скачать)

Одним із джерел запозичення коштів банком є міжбанківський кредит. Кредитними ресурсами торгують стійкі у фінансовому відношенні комерційні банк, що мають нерозміщені з якихось причин вільні ресурси. Ці банки для одержання доходу зацікавлені у розміщенні вільних ресурсів у інших банках. Крім фінансової вигоди, банки-кредитори встановлюють із боржниками ділові партнерські відносини.

Здебільшого банкам вигідніше розміщувати кредитні ресурси в інші банки порівняно з кредитуванням підприємств і організацій, бо фінансово-кредитні інститути, як правило, відзначаються більшою надійністю. Разом із тим кризові явища в банківській сфері України багато в чому спричинені неповерненням окремими банками міжбанківських кредитів. Тому нині комерційні банки повинні дуже уважно підходити до вирішення питання про видачу межбанківських кредитів, а в ряді випадків йти на зменшення дохідності активів, навіть мати надлишкову активність, але в Україні впровадження системи електронних розрахунків дало змогу здійснювати міжбанківське кредитування шляхом прямих контактів між банком-кредитором і банком-позичальником на договірних умовах і на чітко визначений термін. Досить активно останнім часом використовуються межбанківські кредити підтримання поточної ліквідності. Структуру залучених і запозичених коштів можна відобразити шляхом виділення групувань, що відповідають характеризуючим ознакам, які зустрічаються найчастіше.

Звичайно, вказані характеризуючи ознаки можуть бути доповнені. Така деталізація необхідна для ефективної оптимізації структури банківських пасивів і може застосовуватися в умовах конкретного банку при визначені його фінансової стійкості.

У фінансових банківських рішеннях слід враховувати, що залежно від характеру рахунка, на якому зберігаються кошти клієнтів, можлива диференціація зазначених нижче стимулів (на прикладі найістотніших груп рахунків):

-         кількість і якість банківських послуг;

-         ціна послуг у цьому банку та в інших фінансово-кредитних установах;

-         швидкість проведення операцій;

-         чи клієнт користувався послугами цього банку раніше?

       Сучасна банківська практика в Україні свідчить, що можлива мотивація клієнтів банку не вичерпується наведеною вище системою і є можливості вдосконалення структури залучених коштів.

Виходячи з зазначеного, можна вважати, що у фінансовій стратегії комерційного банку, спрямованій на мотивацію суб’єктів ринку і збереження коштів у банку, слід застосовувати комплексний підхід. Тобто банк має створювати конкурентно здатні умови залучення коштів не лише для клієнта, а й забезпечити максимально можливий перелік послуг для тих суб’єктів ринку, з якими клієнт здійснює операції в процесі своєї діяльності. Акумуляція коштів кредиторів на строкових рахунках, яка зменшує частку грошових ресурсів, сконцентрованих на рахунках “до запитання” сприяє поліпшенню показників ліквідності та через них – фінансової стійкості банку. 

  Одже потрібним є відповідне законодавче забезпечення нормального функціонування Фонду страхування вкладів населення, оскільки чинне законодавство не передбачає повернення вкладів клієнтам у разу банкрутства банку. Одним із інструментів зо застосовується для страхування вкладів клієнтів є використання обов’язкових резервних вимог. Ступень впливу цього виду монетарних інструментів на стан і розвиток ринку зазвичай розглядається як слабкий і не значний, а от такі непрямі монетарні інструменти, як наприклад, операції на відкритому ринку, аукціони рефінансування, валютні свопи, вважаються такими, що мають значний ступень впливу. Тому в багатьох західних країнах резервні вимоги розглядаються частіше як пасивний інструмент.

Вимоги максимальних резервів використовуються практично в усіх промислово-розвинутих країнах. Проте в застосуванні цього методу регулювання у різних країнах спостерігаються істотні відмінності, пов’язані з національними особливостями економіки кожної країни. Слід зазначити, що чинне положення “Про порядок формування банківською системою України обов’язкових ресурсів” є, безумовно, прогресивним і відповідає меті банківського нагляду. Проте, розвиток банківської системи потребує вдосконалення й переоцінки системи економічних нормативів, що з часом приведе до подальшого зменшення резервних вимог узагалі.

Підсумовуючи сказане можна виділити важливе завдання комерційного банку – це підтримання постійного балансу між потребами в ресурсах і можливостями їх придбання в умовах, що забезпечують фінансову стійкість і задоволення інтересів партнерів та клієнтів. При цьому необхідним принципом є дотримання банком вимоги достатності ресурсів: обсяг мобілізованих на грошово-кредитному ринку засобів повинен бути не меншим, але й не більшим, ніж це потрібно для розміщення коштів у найприбутковіших операціях. Тому для кожного комерційного банку актуальною є розробка програми регулювання і розміщення ресурсів, визначення сфери найдоходніших вкладень коштів у кредити й інвестиційні проекти на певний період, аналіз виконання програм. При оцінці банківських операцій доцільно застосувати комплексний підхід, що враховує всю сукупність питань, які пов’язані з конкретною угодою і водночас відображають загальний стан ресурсного забезпечення банку.

 

 

СПМСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1.      Закон України “Про Національний банк України” від 20.05.99 №679-Х1У. // Законодавчі та нормативні акти НБУ: додаток до журналу «Вісник НБУ». – 1999. - № 7. -   з врахуванням змін і доп.

2.      Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 №2121-Ш (із змінами, внес. згідно із Законом №2740 від 20.09.01. // Законодавчі та нормативні акти НБУ: додаток до журналу «Вісник НБУ». – 2002. - № 7. -  з врахуванням змін і доп.

3.       Інструкція затверджено постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р N 492  "Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах".

 

4.       Постанова Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року N 516 "Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами"

 

5.      Інструкція №368 "Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні".

 

6.      Заславська Н. Особливості формування ресурсів банківського сектору регіону та їх розміщення в реальній економіці // Вісник НБУ. – 2009. – №4. – С.52-55.

7.      Савлу С.М.Стимулювання нарощування власного капіталу банку // фінанси України. – 2009. – №2. – С111-117.

8.      Дроб’язко А.Регіональний перерозподіл ринку депозитів та кредитів фізичних осіб в умовах фінансової кризи // Вісник НБУ. – 2009. – №9. – С.8-13

 

9.      Примостка Л. Управління активами і пасивами комерційного банку // Вісник НБУ. – 2008. – №2. – С.39-43.

10. Олійник Д. Управління ліквідністю комерційного банку та оптимізація фінансового результату // Вісник НБУ. – 2006. – №8. – С.28.

11. Корнієнко Т. Стратегічне управління активами та пасивами комерційного банку в умовах перехідної економіки // Вісник НБУ. – 2007. – №10. – С.14-17.

12. Козьменко С.М., Горіна С.О., Андронов О.М. Глобалізація банківської діяльності й регіональні інтереси // Фінанси України. – 2006. – №9. – С.141-148.

13. Ковальчук Е.А., Ковальчук Д.Ф. Капіталізація банківської системи України // Фінанси України. – 2006. – №12. – С.128-134.

14. Іващук Н.Л., Завербний А.С., Мартинюк Г.І. Моделювання банківських пасивів // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка: Економіка. – Випуск 46. – К.: КНУ, 2008. – С.13-14.

15. Гриценко А. Державне регулювання економіки // Економіка України. – 2006. – №3. – С.94-95.

16. Гант В.М. Концептуальні основи управління активами та пасивами комерційного банку // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка: Економіка. – Випуск 46. – К.: КНУ, 2007. – С.10-13.

17. Вітлінський В., Великоіваненко Г., Наконечний Я., Пернарівський О. Концепція стратегії кредитного ризику // Банківська справа. – 2005. – №1. – С.39-42.

 

18. Дубілет О. Перспективи розвитку карткових продуктів// Вісник Національного банку України.-2007.-№10.с.11-13

 

19. . А.М. Мороза Банківська енциклопедія // – К.: Ельтон, 2003. – 328с.

 

20. http//www.bank.com.ua

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 



Информация о работе Банковские операции