Форми та види кредиту в ринковий економици

26

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

УМАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ САДІВНИЦТВА

Кафедра фінансів та кредиту

Реферат не тему:

«ФОРМИ ТА ВИДИ КРЕДИТУ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ»

Виконала

студентка 22-о групи

Клименко Олена

Умань 2012

План

Вступ…………………………………………………………………………………3

Форми та види кредиту……………………………………………………………..4

Висновки……………………………………………………………………………25Список використаної літератури………………………………………………….27

Вступ

Безумовно, з розвитком ринкових відносин в Україні роль кредиту у суспільстві підвищуватиметься. З виходом економіки з економічної кризи зростатимуть доходи населення - основного суб'єкта формування кредитних ресурсів, поліпшиться фінансовий стан господарюючих суб'єктів та конкурентоспроможність їх продукції на внутрішньому і світовому ринку, зміцніють українські банки, зросте довіра до України з боку іноземних кредиторів та інвесторів тощо. Все це сприятиме прискоренню розвитку України і скорішому входженню її у європейський і світовий простір.

Через дефіцит власного капіталу для України на сучасному етапі має велике значення розвиток кредиту у міжнародній сфері, зокрема кредитні відносини з Міжнародним валютним фондом, Міжнародним банком реконструкції та розвитку, Європейським банком реконструкції та розвитку, іншими міжнародними фінансово-кредитними інституціями. Уже зараз ряд українських банків і суб'єктів господарювання тісно співпрацюють з багатьма банками зарубіжних країн. Завдяки своєму геоцентричному положенню в Україні за певних умов та при відповідних зусиллях міг би сформуватись один із потужних світових фінансових центрів.[2,c.155]

Форми та види кредиту

Кредит відображає економічні відносини, пов’язані з акумуляцією та планомірним використанням за допомогою перерозподілу установами банків тимчасово вільних грошових коштів на умовах повернення, оплати і з метою найбільш ефективного їх використання в народному господарстві.

Кредити, які надаються підприємствам, можна класифікувати за такими ознаками: призначення та характер використання, форма і види кредиту, наявність і характер забезпечення, мета та строки використання, методи надання та способи погашення, характер і спосіб оплати відсотків і види кредиторів.[ 4, с.287]

Форми кредиту тісно пов'язані з його структурою, з сутністю кредитних відносин. Залежно від руху позикової вартості виділяються дві основні форми кредиту: товарна і грошова У товарній формі виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу. Прикладом такої форми е комерційний кредит.

Комерційний кредит надається постачальником покупцеві тоді, коли товаровиробник прагне реалізувати вироблений товар, але у покупця немає грошей для його придбання. У такому випадку товар може бути добровільно переданий постачальником покупцеві в кредит, а сама передача може оформлюватися борговим зобов'язанням – векселем.

Продаж громадянам товарів тривалого користування в кредит (з розстрочкою платежу) господарюючими суб'єктами здійснюється з метою прискорення реалізації товарів, які в торговельній мережі є в достатній кількості, а також для більш повного задоволення потреб громадян у товарах тривалого користування.

Сфера товарної форми кредиту незначна, переважна його частина надається і погашається в грошовій формі. Грошовий кредит виступає, передусім, як банківський кредит. Кредитні відносини між банками і клієнтами виникають не тільки при одержані останніми кредиту, а й при розміщенні ними своїх грошових заощаджень у вигляді внесків на поточних і депозитних рахунках. Банківський кредит обслуговує не тільки обіг товарів, а й накопичення капіталу. Поширення кредитних відносин у грошовій формі відкрило кожному, хто має вільну вартість, легко і швидко її капіталізувати, а також створило сприятливі умови для формування міжнародних ринків і тісних взаємовигідних зв'язків між країнами.

Форми кредиту постійно розвиваються, змінюється місце тієї або іншої форми кредиту на тому чи іншому етапі розвиту економіки країни. У колишньому СРСР до кредитної реформи 1930-1932 рр. велике значення мав комерційний кредит, який надавався одним підприємством іншому у формі продажу товарів з відстрочкою платежу. Банківський кредит мав підпорядковане значення і здебільшого опосередкований, непрямий характер (видавався під заставу векселів). Після кредитної реформи вирішальної ролі набув банківський кредит, який став прямим і плановим. Зараз в Україні з переходом до ринкової економіки комерційний кредит дедалі більше поширюється, що є реакцією на дорожнечу банківського кредиту.[5, c.214-215]

В залежності від виду кредити бувають міжгосподарські, банківські, комерційні, державні, лізингові, іпотечні, консорціумні, споживчі, товарні, фінансові, інвестиційні тощо.

Міжгосподарський кредит – це кредитні відносини, що виникають між окремими підприємствами, організаціями, господарськими товариствами у процесі їх розрахункових взаємовідносин, а також між підприємствами, організаціями і господарськими товариствами, з одного боку, і органами галузевого управління, з іншого, в процесі їх фінансових взаємовідносин. Цей вид кредиту включає:

- по-перше, комерційний кредит, тобто кредит, що надається у товарній формі продавцями покупцям у вигляді відстрочки платежу за продані товари (надані послуги) і оформлюється векселем. Комерційний кредит надасться одним функціонуючим підприємством іншому у вигляді продажу товарів з відстрочкою платежу. Інструментом такого кредиту є вексель, іцо сплачується через комерційний банк. Як правило, об'єктом комерційного кредиту виступає товарний капітал, який обслуговує кругообіг промислового капіталу, рух товарів із сфери виробництва в сферу споживання;

- по-друге, дебіторсько-кредиторську заборгованість, що виникає між суб'єктами господарської діяльності не на добровільних засадах, а ніби примусово, незалежно від їх волевиявлення; причиною виникнення такої заборгованості є розрив у часі між передачею товару і грошей, оскільки рух вартості в натурально-речовій та грошовій формах не збігається;

- по-третє, тимчасову фінансову допомогу, яку надають своїм підприємствам органи галузевого управління на засадах повернення.[1, c. 156-157]

Банківський кредит – це кредитні відносини, в яких однією із сторін (в ролі позичальника чи кредитора) виступає банк.

Банківський кредит – найбільш розповсюджена форма кредиту; основна форма кредиту, за якої банк надає клієнтові у тимчасове користування частиною власного або залученого капіталу на умовах повернення зі сплатою банківських відсотків. Банківське кредитування здійснюється на основі таких  принципів, як терміновість, повернення, забезпечення, платність, цільове використання. Саме банки частіше всього надають позики суб'єктам, які потребують тимчасової фінансової допомоги. За обсягом банківська позика значно більша від позик, що видаються при інших формах кредитування.

Перша особливість банківського кредиту полягає в тому, що банк оперує не стільки своїм капіталом, скільки залученими ресурсами. Позичивши гроші у одних суб'єктів, він перерозподіляє їх, надаючи позики іншим юридичним або фізичним особам.

Друга особливість полягає в тому, що банк позичає залучений капітал, тимчасово вільні грошові кошти, покладені в банк господарюючими суб'єктами на рахунки або депозити.

Третя особливість даного кредиту характеризується наступним. Банк позичає не просто грошові кошти, а гроші як капітал. Це означає, що позичальник повинен так використовувати отримані в банку кошти, щоб не тільки повернути їх кредитору, а й отримати прибуток, достатній принаймні для того, щоб сплатити позиковий відсоток. Невід'ємним атрибутом банківського кредиту є платність.

Банківські кредити, що надаються суб’єктам господарювання, можуть бути поділені на види за такими ознаками.

За строками користування: короткострокові, середньострокові та довгострокові.

Строк кредиту, а також відсотки за його користування розраховуються з момену отримання до повного погашення кредиту і відсотків за його користування. Короткострокові кредити надаються підприємствам у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв’язку з витратами виробництва й обігу, не забезпеченими надходженнями коштів у відповідному періоді. Середньострокові кредити надаються підприємствам на оплату обладнання, поточні витрати, фінансування капітальних вкладень. Довгострокові кредити надаються підприємствам для формування основних фондів. Об’єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення діючих основних фондів.

Залежно від ступеня кредитного ризику виділяють: стандарт­ні, нестандартні, сумнівні, незабезпечені та безнадійні кредити.

Стандартні кредити — це кредити, терміни погашення яких не насталі і своєчасно та в повному обсязі погашаються.

Нестандартні — це кредити, пролонговані більше двох ра­зів, або із загальним терміном пролонгації, який перевищує 60 днів. Забезпечені кредити з простроченням терміну до 60 днів.

Сумнівні кредити — це незабезпечені кредити з прострочен­ням терміну погашення до 30 днів та недостатньо забезпечені з простроченням терміну погашення від 30 до 60 днів.

Незабезпечені кредити (небезпечні) - це незабезпечені кредити з простроченням терміну погашении від 80 до 60 днів та недостатньо забезпечені кредити з простроченням терміну погашення від 60 до 180 днів.

Безнадійні кредити - це незабезпечені кредити з прострочен­ням терміну погашення від 60 до 180 днів та недостатньо забезпечені кредити з простроченням терміну погашення понад 180 днів.

За методами надання вирізняють кредити: у разовому порядку, відповідно до відкритої кредитної лінії, відповідно до заздале­гідь обумовленої дати надання.

За строками погашення є кредити: одним платежем, у розстрочку, достроково (за вимогою кредитора або за заявою пози­чальника), з регресією платежів та після закінчення обумовлено­го періоду.

Державний кредит – сукупність кредитних відносин, у яких, здебільшого, позичальником є держава, а кредиторами – юридичні або фізичні особи. Призначенням державного кредиту є мобілізація державою коштів для фінансування державних видатків, особливо, коли державний бюджет дефіцитний, а також для регулювання економіки. Державний кредит виступає у різних формах, до яких належать як товарні, так і державні позики, знаряддям яких є цінні папери (облігації, казначейські зобов'язання тощо). Державні цінні папери можуть випускатися як урядом, так і місцевими органами влади, а зобов'язання щодо розповсюджених цінних паперів є складовою частиною державного боргу.

Державний кредит класифікують за такими ознаками:

- за місцем одержання: внутрішній (розміщують на території країни) та зовнішній (надають МВФ, МБРР та ін.);

- за строком погашеннях коротко- (до одного року), серед­ньо- (від 1 до 5 років) і довгострокові (понад 5 років);

- за видом позичальника: централізовані (позичальником є уряд або вповноважене ним міністерство) та децентралізовані (по­зичальником виступають місцеві органи влади);

- за порядком оформлення кредитних відносин: облігаційні (передбачають розміщення державних облігацій) та безоблігаційні (розміщуються під скарбницькі зобов'язання або передбачають пряме кредитування центральним банком державного бюджету);

- за видами доходности відсоткові позички - власники дер­жавних цінних паперів отримують дохід з розрахунку фіксова­них відсотків річних; безвідсоткові (дисконтні) позички - дер­жавні цінні папери реалізуються за ціною, нижчою від їх номі­нальної вартості; виграшні позички - включення певного номе­ра облігації у виграшний тираж погашення.

Іпотечний кредит - це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна. Креди­торами за таким кредитом можуть бути спеціалізовані іпотечні та комерційні банки або іпотечні компанії. Предметом іпотеки за та­кими кредитами можуть бути житлові приміщення, виробничі будинки, споруди, магазини, земельні ділянки, що є власністю позичальника і не є об'єктом застави за іншою угодою.

Виділяють такі види іпотеки:

— звичайна (передбачає передачу в заставу одного об'єкта не­рухомого майна, який належить заставодавцеві);

— об'єднана (полягає передачі в заставу двох або більше об'єктів нерухомого майна, які належать заставодавцеві);

— спільна (забезпечується шляхом передачі в заставу двох або більше об'єктів нерухомого майна, які належать різним особам);

— наступна (передбачає заставу нерухомого майна, яке вже є предметом іпотеки);