Форми та види кредиту в ринковий економици

Міжбанківські кредити одержують банки на фондовому або міжбанківському грошовому ринках. Основними їхніми ознака­ми є такі:

- вони одержуються, як правило, з метою підтримання по­точної ліквідності банку або забезпечення прибуткового вкладен­ня коштів;

- мають короткостроковий характер;

- є оперативним засобом одержання коштів;

- найдорожчі серед інших джерел кредитних коштів. Ефективність міжбанківського кредиту залежить від повноти інформаційної бази, яка характеризує їх фінансовий стан, плато­спроможність та ліквідність, що вимагає публікації банківських балансів.

Крім держави і банків суб'єктами кредитних відносин висту­пають учасники підприємницької діяльності. Вони надають ко­мерційний кредит, який по сутності є формою продажу товарів з відстрочкою платежу. Комерційний кредит - це товарна форма кредиту. Учасники кредитних відносин за комерційного кредиту регулюють свої господарчі відносини і можуть створювати пла­тіжні засоби у вигляді векселів - зобов'язань боржника сплати­ти кредитору зазначену суму у визначений термін.

Об'єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані това­ри, виконані роботи, надані послуги щодо яких продавцем нада­ється відстрочка платежу. Ознаки комерційного кредиту мають авансові платежі та дебіторська заборгованість. Але вони є безо­платною формою позичок, або майже кредитами.

Комерційний кредит надається за допомогою таких методів: вексельний спосіб, відкритий рахунок, знижка за умови сплати у визначений термін та сезонний кредит.

Вексельний спосіб: після поставки продукції продавець ви­ставляє переказний вексель на покупця, який, одержавши роз­рахункові документи, акцептує його на визначений термін.

Відповідно до угоди про відкриття рахунку покупець може виконувати періодичні закупки без звернення за кредитом в кож­ному окремому випадку. Порядок проведення операцій такий: коли покупець замовляє продукцію, вона терміново відвантажу­ється, а платіж за неї проводиться у визначені терміни після одер­жання рахунка-фактури.

Знижка за умови сплати у визначений термін передбачає умови, коли платіж буде проведений покупцем впродовж обумов­леного в угоді періоду, то з ціни буде вирахувана знижка.

Сезонний кредит переважно функціонує у вигляді сплати авансів.

Погашення комерційного кредиту може здійснюватися шля­хом сплати боржником за векселем, передачі векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі, переоформлен­ня комерційного кредиту на банківський.

Споживчий кредит - це кредит, що надається тільки в націо­нальній грошовій одиниці громадянам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та сплату послуг, по­вертається в розстрочку, якщо інше не передбачено кредитною угодою.

Класифікація споживчих кредитів проводиться за такими принципами:

- за цільовим характером: інвестиційні, для придбання това­рів або оплати послуг; на розвиток приватних господарств; цільо­ві кредити окремим соціальним групам та чекові кредити під бан­ківські кредитні картки;

- за суб'єктами кредитних відносин: банківські та небанків-ські;

- за способом організації надання позичкових коштів: орга-' нізовані та неорганізовані, прямі та непрямі;

- за формами надання: товарні та грошові кредити;

- за ступенем покриття кредитом вартості споживчих това­рів та послуг: позички на повну вартість; часткову їх оплату;

- за способом погашення кредиту: кредити, що погашаються поступово та кредити, що погашаються одним платежем;

- за термінами надання вони поділяються на: коротко- (до 1 року); середньо- (від 1 до 3 років) та довгострокові (понад 3 ро­ки).

Кредити НБУ надаються комерційним банкам Національним банком України через кредитні аукціони, ломбардні операції, пе­реоблік векселів тощо, на умовах двосторонніх договорів. Креди­ти НБУ надаються у багатьох випадках за рахунок емісійних ко­штів, і є основним засобом регулювання обсягу грошової маси в обігу та підтримки ліквідності банківської системи. Такі кредити отримують комерційні банки у порядку рефінансування, яке іс­нує як система відновлення частини джерел кредитного потенціа­лу комерційних банків, задіяна у первинному наданні кредиту за рахунок власних та прирівняних до них коштів.

Міжнародний кредит — це економічні відносини, які вини кають між державами, іноземними комерційними банками та фірмами з метою передавання валютних, кредитних або товарних ресурсів на умовах повернення їх у визначені строки з винагоро­дою (відсотками).

Суб'єктами міжнародного кредиту виступають приватні фір­ми, акціонерні комерційні банки, інколи брокери, посередники, уряди, регіональні міжнародні банки розвитку, міжнародні фі­нансові інститути. Залежно від суб'єктів кредитних відносин ви­діляють такі види міжнародного кредиту: міжнародний кредит між фірмами різних країн як різновид комерційного кредиту, банківський кредит у міжнародній торгівлі, брокерський кредит як проміжна форма між фірмовими та банківськими кредитами, міждержавні (міжурядові) кредити, включаючи змішані (надан­ня допомоги у вигляді урядових субсидій), кредити регіональних банків розвитку, кредити міжнародних кредитних та валютно-фінансових організацій.

Основною ознакою міжнародного кредиту є те, що він стано­вить форму руху позичкового капіталу у сфері міжнародних еко­номічних відносин. Рух цієї форми капіталу пов'язаний з надан­ням суб'єктам світового ринку валютних та кредитних ресурсів на умовах повернення, визначення строків, на які кредити нада­ні, та виплати відповідної винагороди за позичку у формі відсо­тка.

На основі міжнародного кредиту сформувалися місткі міжна­родні ринки позичкових ресурсів. Крім великих національних, міжнародних за своїм характером (наприклад, Нью-Йоркський, Лондонський та ін.), виникли й досягли на сучасному етапі коло­сальних розмірів світовий ринок капіталів, ринок євровалют та єврокапіталів. Ключову роль на цьому ринку як суб'єкти міжна­родних кредитних відносин відіграють міжнародні банківські консорціуми.

Операції на світовому ринку капіталів за своїм характером по­діляються на комерційні — пов'язані з зовнішньою торгівлею, та фінансові (вивезення капіталу, погашення заборгованості та ін.).

За строками операцій розрізняють міжнародний грошовий ринок та міжнародний ринок капіталу, на якому здійснюються середньо- та довгострокові операції.

В залежності від цільового спрямування кредит буває виробничий та споживчий. Переважна частина кредитів використовується у сфері виробництва та реалізації сукупного суспільного продукту і є важливим джерелом формування обігових коштів і основних фондів. Водночас, населення теж одержує значну кредитну допомогу на свої споживчі цілі.

Вид кредиту – це більш детальна його характеристика за організаційно-економічними ознаками (галузева направленість, об'єкти кредитування, забезпеченість кредиту, терміновість кредитування тощо).

За строками користування кредити поділяються на:

- строкові, тобто кредити, надані на визначений у договорі строк. У свою чергу вони бувають короткострокові (до одного року), середньострокові (від одного до трьох років), довгострокові (більше трьох років);

- до запитання – це кредити, що видаються на невизначений строк і які на вимогу кредитора повинні бути повернуті у визначений ним час. Якщо кредитор не вимагає повернення, то кредит погашається позичальником у строк, визначений ним самостійно;

- прострочені кредити – це кредити, строк погашення яких встановлений кредитним договором, минув;

- відстрочені кредити – це кредити, стосовно яких на основі клопотання позичальника строки погашення були перенесені на більш пізній термін.

Якщо кредити надаються під забезпечення, то вони називаються забезпеченими або ломбардними, а якщо без забезпечення – незабезпеченими або бланковими. Більша частина кредитів надається під різні форми забезпечення. Під забезпеченням кредиту розуміють спосіб страхування банку від ризику неповернення особою, яка взяла позичку, кредит. Для забезпечення повернення кредиту приймаються: застава майна, цінні папери, дорожні та товарні документи, гарантія або доручення третьої особи, поліс страхової компанії тощо.

Гарантія або поручительство – це зобов'язання третьої особи сплатити борг позичальника у випадку його неплатоспроможності; оформлюється як самостійне зобов'язання гаранта, чи поручителя, за допомогою передатного напису на вимозі (індосаменту).

Переуступка контрактів як форма забезпечення практикується при кредитуванні будівельних компаній або фірм, що здійснюють регулярні поставки товарів або надання послуг за контрактом. Боржник переуступає контракт банку-кредитору, внаслідок чого надходження від покупця або замовника з виплат за контрактні роботи (послуги) зараховуються в погашення заборгованості по кредитах.

Переуступка дебіторської заборгованості полягає в передачі банку рахунків, що вимагають оплати за поставлені позичальником товари, послуги, виконані роботи.

Забезпечення товарними запасами означає, що предметом застави можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо. Перевага надається тим видам товарів, торгівля якими ведеться на біржі і легко визначити їх ринкові ціни.

Забезпечення дорожніми документами використовується при кредитуванні експортно-імпортних торговельних операцій. В цьому випадку в якості застави по кредитах виступають документи, що підтверджують відвантаження товарів (коносамент і накладні). При цій формі забезпечення кредиту оформлення здійснюється індосуванням документів, названих вище, їх власниками на користь банка-кредитора. Обов'язковою умовою надання кредиту під забезпечення дорожніми документами є страхування вантажу.

Іпотекою є застава землі, нерухомого майна, при якій земля або майно, що становить предмет застави, залишається у заставодавця чи третьої особи. Предметом іпотеки може бути земля, нерухоме майно, будівлі, споруди, квартири, підприємства як цілісні майнові комплекси.

В якості застави по кредиту можуть використовуватись такі види рухомого майна, як обладнання, машини, механізми, інвентар, транспортні засоби та космічні об'єкти, товари довготривалого використання (для індивідуальних позичальників).

Застава векселя чи іншого цінного паперу здійснюється шляхом індосаменту і врученням заставодержателю індосованого цінного паперу. Умовою використання цінних паперів як форми застави має бути їх висока ліквідність. Кредит під заставу цінних паперів не повинен використовуватися на придбання нових цінних паперів, що пов'язано з обмеженням біржової спекуляції позичальників та зниженням ризику банкрутства клієнтів.

У практиці роботи банків держав із розвинутою ринковою економікою трапляються й інші форми забезпечення кредитів. Наприклад, при наданні кредитів індивідуальним позичальникам як застава приймаються поліси страхування життя, свідоцтво про ощадні вклади, вимоги на виплату заробітної плати, дорогоцінні метали; при кредитуванні юридичних осіб – корисні копалини або контракти на постачання сировинних ресурсів, врожай (зібраний або на корені).[7, c. 145-146]

Незабезпечені (бланкові) позички – це позички, надані банками економічно і фінансово стабільним суб’єктам господарювання під їх зобов’язання погашення в певний строк отриманої позички.[3, c. 212-215]

За методами надання розрізняють кредити:

- надані у разовому порядку; тобто рішення щодо надання яких приймається окремо з кожного кредиту на підставі кредитної заявки;

- відповідно до відкритої кредитної лінії (надаються у межах завчасно визначеного ліміту кредитування) без погодження кожного разу з банком його умов;

- гарантовані, тобто банк бере на себе зобов'язання при потребі надати клієнту кредит у визначеному розмірі протягом відповідного періоду (наприклад, місяця, кварталу, року).

За характером і способом сплати відсотків виділяють кредити з фіксованою відсотковою ставкою; плаваючою відсотковою ставкою; сплатою відсотків одночасно з отриманням кредиту (дисконтний кредит). При цьому позички з фіксованою відсотковою ставкою надаються, як правило, підприємствам в умовах стабільної економіки, під час інфляції можуть видаватися на короткий строк. В умовах економічної нестабільності застосовуються, як правило, плаваючі відсоткові ставки. Ці ставки встановлюються з урахуванням облікової ставки Національного банку України та рівня інфляції, їх зміна за відповідними періодами передбачається в кредитних договорах між банком і особою, що бере позичку.

Кредиторами, що надають позичку, можуть бути: комерційні банки та інші спеціалізовані фінансово-кредитні установи; держава – під час видачі державного кредиту; міжнародні фінансово-кредитні установи; підприємства – під час надання комерційних кредитів.

В залежності від кількості кредиторів розрізняють кредити:

- надані одним банком;

- консорціуми, тобто кредити, що надаються кількома банками, один з яких бере на себе роль менеджера, збирає з банків учасників потрібну позичальнику суму ресурсів, укладає з ним договір і надає кредит. Банк-менеджер займається також розподілом відсотків;

- паралельні кредити передбачають участь у їх наданні декількома банками. В такому випадку кредит одному позичальникові надають різні банки, але на одних, завчасно погоджених умовах.

Залежно від цільового призначення кредиту можна виділяти такі його види:

- кредит на формування виробничих запасів (сировини, матеріалів, паливно-мастильних матеріалів, тари тощо);

- кредит у витрати виробництва (сезонні витрати у рослинництві та тваринництві в сільському господарстві; сезонні витрати на виготовлення торфу, на лісозаготівлі, на ремонтні роботи);