Функції НБУ з точки зору регулювання діяльності комерційних банків

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

                                                                                        

                                                                                         
 
 
 
 

РЕФЕРАТ

З ДИСЦИПЛІНИ «БАНКІВСЬКІ  ОПЕРАЦІЇ»

ВАРІАНТ № 4 
 
 
 

Перевірила:                                                                                       Виконала:

Прохорова                                                                                         Колоколова

Юлія Володимирівна                                                                     Валерія Олександрівна

                                                                                                           студентка групи 104-2

                                                                                                           «Фінанси»

                                                                                                            заочного відділення 
 
 
 
 

Харків 2011

Теоретична  частина. 

1. Функції НБУ з точки  зору регулювання  діяльності комерційних  банків.

 

  Важливою  функцією держави є регулювання  та нагляд за діяльністю банків з метою забезпечення стабільності банківської системи.

Терміни «регулювання банківської діяльності» та «нагляд  за діяльністю банків» цілком слушно часто вживають поруч, тому що вони характеризують взаємозв'язані та взаємодоповнювальні види діяльності.

Під регулюванням банківської діяльності розуміють  насамперед створення відповідної  правової бази. По-перше, це розроблення та ухвалення законів, що регламентують діяльність банків (наприклад, Закон про центральний банк країни, Закон про банки і банківську систему). По-друге, це ухвалення відповідними установами, уповноваженими державою, положень, що регламентують функціонування банків, у вигляді нормативних актів, інструкцій, директив. Вони базуються на чинному законодавстві і конкретизують, роз'яснюють основні положення законів. Законодавчі і нормативні положення визначають такі межі поведінки банків, які сприяють надійному та ефективному функціонуванню банківської системи

Під банківським наглядом розуміють насамперед моніторинг процесів, що мають місце у банківській сфері на різних стадіях функціонування банків, а саме:

– створення  нових банків та їхніх установ;

– діяльності банків;

– реорганізації  та ліквідації банків.

Регулятивно-наглядові  органи мають повноваження застосовувати до банків певні коригувальні заходи, а також заходи примусового впливу з метою регулювання їхньої діяльності. Ці заходи можуть розглядатися одночасно як елемент банківського нагляду і як елемент банківського регулювання. Отже, поняття регулювання банківської діяльності та банківський нагляд дуже тісно переплітаються.

У країнах з ринковою економікою держава в особі центрального банку та відповідних уповноважених органів ставить за мету впровадження пруденційного банківського регулювання та нагляду, тобто спрямованого на забезпечення стабільності та надійності банків, їхньої обачливої та розважливої поведінки, виконання банками вимог фінансової безпеки.

Ефективне використання можливостей пруденційного банківського регулювання та нагляду передбачає необхідність чіткого законодавчого визначення змісту таких понять, як «банк» і «банківська діяльність». Неоднозначне їх тлумачення може мати негативні наслідки для економічної практики. Чітке визначення цих понять насамперед допоможе економічним суб'єктам легко орієнтуватися на фінансовому ринку, знати, які посередницькі операції належать до банківської діяльності та які наслідки (правові та економічні) вона може мати. Критерієм віднесення посередників фінансового ринку до банківських та небанківських установ може бути комплекс із трьох посередницьких операцій, що є базовими для банківської діяльності:

– прийняття  грошових коштів від клієнтів у вклади;

– надання клієнтам кредитів і створення платіжних  засобів;

– здійснення розрахунків  між клієнтами.

В умовах ринкової економіки банки мають надзвичайно  великі можливості впливати на економічні процеси як позитивно, так і негативно, що зумовлює необхідність регламентації їхньої діяльності. Дослідження ролі банків у сучасній економіці дає можливість з'ясувати причини, які примушують державу взяти на себе функцію банківського регулювання та нагляду. Розглянемо основні з цих причин.

Держава в особі  центрального банку покликана, як уже  зазначалося, забезпечувати стабільність грошового обігу і національної валюти, що неможливо без регулювання діяльності банків, а саме без обмеження здатності банків створювати платіжні засоби – гроші.

Основні завдання банківського регулювання та нагляду:

– забезпечення стабільності та надійності банківської  системи з метою сприяння економічному піднесенню;

– захист інтересів  вкладників, що розміщують свої кошти  в банках, від неефективного управління банками і від шахрайства. Інтереси вкладників потребують захисту, тому що в усіх країнах рівень інформованості вкладників про фінансовий стан банків вельми недостатній і вони не мають можливості самостійно оцінити, який ризик беруть на себе, розміщуючи свої кошти в тому чи іншому банку;

– створення  конкурентного середовища у банківському секторі, адже саме це середовище є  найсприятливішим для клієнтів банків. Завдяки банківській конкуренції  знижуються процентні ставки за позичками, підвищуються процентні ставки за депозитами, розширюється спектр банківських послуг, запроваджуються новітні банківські технології тощо;

– забезпечення відкритості (прозорості) політики і  діяльності банківського сектора в  цілому і кожного банку окремо. Підвищення відкритості базується на удосконаленні системи обліку і звітності в банках і наближенні їх до вимог, що випливають із досвіду міжнародної банківської практики;

– підтримування необхідного рівня стандартизації і професіоналізму в банківському секторі, забезпечення ефективної діяльності банків і запровадження технологічних нововведень в інтересах споживачів банківських послуг.

Необхідність  і значущість банківського регулювання  та нагляду в умовах ринкової економіки  не виключають саморегуляцію банківського сектора через ринкові механізми. Ці дві форми регулювання мають доповнювати одна одну. Банки повинні діяти, керуючись принципами комерційного розрахунку та надійності.

В умовах трансформації  економіки в Україні реформується банківський сектор, і одним із найважливіших компонентів цього процесу є створення ефективної системи пруденційного банківського регулювання та нагляду. Проблема створення цієї системи має для України особливе значення, зважаючи на такі фактори:

• нестабільний характер економіки перехідного періоду;
• незавершеність процесу ринкової трансформації банківського сектора;
• недостатній досвід комерційної діяльності банків в умовах ринкової економіки;
• ризикована практика банківської діяльності, зокрема кредитування, що виявляється в екстремально високому рівні простроченої, пролонгованої та безнадійної до повернення кредитної заборгованості, а також у надмірному кредитуванні інсайдерів, у концентрації кредитного ризику;
• недостатній рівень банківського капіталу та резервів на покриття ризиків з огляду на потреби економіки та якість активів банків;
• неадекватність системи внутрішнього контролю та аудиту в банках стану банківської системи.

 

Найбільш  суттєві моменти контролю за функціонуванням  банківської системи сконцентровано в економічних нормативах, установлюваних центральним банком стосовно комерційних банків, які є, як правило, обов’язковими для останніх. Розглянемо ці нормативи стосовно до банківської системи України.

Відповідно до Закону України »Про банки та банківську діяльність» Національний банк України  встановив низку нормативів, обов’язкових для всіх комерційних банків. Найбільш важливі з них містять:

- мінімальний  розмір статутного фонду комерційного банку;

- мінімальний  розмір обов’язкових резервів, що депонуються в НБУ;

- достатність  капіталу банку;

- ліквідність балансу банку;

- максимальний  рівень ризику на одного позичальника;

- мінімальний  розмір резервів комерційного банку.

Мета встановлення нормативів і контролю за ними полягає  в тому, щоб забезпечити фінансову  стабільність банків, а відтак, і захистити інтереси вкладників.

Банківський нагляд – один із найважливіших елементів захисту суспільних інтересів. Він спрямований на зміцнення надійності банківської діяльності і значною мірою впливає на стабільність національної валюти.

Службу банківського нагляду Національного банку України створено у листопаді 1994 року. Методологія, що використовувалася у період становлення служби, було спрямована в основному на забезпечення дотримання фінансово-кредитними установами економічних нормативів, аналіз даних про результати діяльності комерційних, банків, інспектування. Майже всі зусилля концентрувалися навколо конкретних проблемних питань, передусім – пов'язаних із криміналізацією окремих банків.

Обсяг робіт, які  розгорнула служба банківського нагляду  на початку свого існування, виявився недостатнім для того, щоб задовольнити дедалі зростаючі потреби нової незалежної країни, що стала на шлях ринкових реформ, зокрема замість системи державних фінансово-кредитних установ заснувала систему комерційних банків. У той час не існувало розвинутої інфраструктури для налагодження повноцінного банківського нагляду, не вистачало нормативних документів і процедур для комплексного інспектування та аналізу, бракувало відповідних фахівців. Важливим і складним завданням було здійснення переходу комерційних банків України на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (М(С)БО).

Національний  банк України відіграв провідну роль у підготовці то проведенні у банківській системі країни реформи бухгалтерського обліку. Робоча група, до якої увійшли працівники НБУ, за допомогою іноземних радників розробила загальний план реформи і своєчасно виконала його.

Строки подання  звітності за критеріями МСБО комерційними банками були дотримані. Початок зроблено. Проте попереду – більші і складніші завдання: потрібно забезпечити достовірність даних, закінчити роботу над новими формами звітності, вирішити багато інших питань. То копи нова система звітності функціонуватиме повною мірою, це, безумовно, позитивно впливатиме на всі методологічні підходи, що використовуються банківським наглядом для моніторингу за стабільністю та надійністю фінансово-кредитних установ.

У 1995 році розпочато  також роботу щодо створення та впровадження системи безвиїзного моніторингу, адже ефективний процес нагляду базується на своєчасному та суттєвому безвиїзному аналізі. Важливо було розробити зміст і структуру звіту, що мають надсилатися комерційними банками. Вони повинні містити достатньо інформації для того, щоб банківський нагляд міг робити правильні висновки. Водночас ці звіти не повинні обтяжувати додатковою роботою працівників комерційних банків.

Змога постійно аналізувати достовірну інформацію, що надходить від банків, істотно поліпшує процес інспектування, сприяє ефективності системи банківського нагляду – відтак вона може передбачати виникнення проблем у банках і вчасно вживати заходи щодо виправлення проблемних ситуацій.

Національний  банк як центральний банк держави, здійснюючи нагляд за діяльністю комерційних банків, неодноразово підвищував вимоги щодо збільшення статутного фонду комерційних банків.

До основних чинників, що заважають розвитку банківської  системи України в цілому, належать:

незадовільний стан економіки держави, спад виробництва, неплатоспроможність значної більшості  підприємств. Банківський сектор не може ефективно функціонувати за стагнації в інших сферах економіки.  

недосконалість, а в окремих випадках цілковитий брак законодавчої бази банківської діяльності (наприклад щодо захисту вкладів населення). 

 браку комерційних банках висококваліфікованих кадрів; 

занадто ризикована кредитна політика керівників банків з метою отримання найбільшого  зиску;