Функції НБУ з точки зору регулювання діяльності комерційних банків

невеликий власний капітал, достатній розмір якого є ключовим фактором надійності й конкурентоспроможності банківської системи в ринковій економіці. Саме банки, статутні фонди котрих повністю формуються в грошовій формі, мають найбільші втрати від знецінення національної валюти.

несвоєчасність  повернення позик у зв'язку з погіршанням  платоспроможності позичальників, а відтак збільшення розмірів пролонгованої та простроченої кредитної заборгованості, різке зростання безнадійної кредитної заборгованості.  

значне  погіршання ліквідності в банківській  системі України, що ставить під загрозу забезпечення гарантій клієнтам комерційних банків щодо здійснення своєчасних розрахунків з їхнього доручення та виконання інших зобов'язань;

Подальший розвиток банківської системи нашої держави  знайшов своє відображення у прийнятті  нової редакції Закону України »Про банки та банківську діяльність», а  разом з нею і нових нормативів. З початку 2002 р. введено такі нормативи:

І. Нормативи  капіталу:

- мінімальний  розмір регулятивного капіталу, що являє собою базу для  розрахунків економічних нормативів  банку і включає як основний (1-го рівня), так і додатковий (2-го  рівня) капітал;

- адекватність  регулятивного капіталу;

- адекватність  основного капіталу.

ІІ. Нормативи  ліквідності:

- миттєвої ліквідності;

- поточної ліквідності;

- короткострокової  ліквідності.

ІІІ. Нормативи  кредитного ризику та інвестування:

- максимальний  розмір ризику на одного контрагента;

- норматив великих кредитних ризиків;

- максимальний  розмір кредитів, гарантій і поручительств, наданих одному інсайд еру;

- максимальний  сукупний розмір кредитів, гарантій і поручительств, наданих інсайдерам;

- інвестування  в цінні папери окремо за  кожною установою;

- норматив загальної  суми інвестування;

- норматив ризику  загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку.

Встановлені нормативи  регулярно контролюються НБУ  і в разі їх відхилення до банків застосовуються методи економічного та адміністративного впливу.

У сукупності обов’язкових нормативів висхідними виступає норматив регулятивного капіталу. З метою забезпечення стійкості комерційних банків і можливості покриття збитків у випадку непередбачених обставин Національний банк України встановлює для всіх комерційних банків мінімальний розмір статутного капіталу. Його розмір виражено у євровалюті, введеній з 1999 р. більшістю країн членів Європейського союзу. Розмір мінімального регулятивного капіталу диференційований за банками залежно від виду банку та терміну його дії з моменту заснування.

Так, НБУ встановив  мінімальні розміри регулятивного  капіталу з розбиттям за кожним роком  і залежно від виду банку.

Що ж до новостворених  банків, то для них встановлено  такі самі нормативи регулятивного  капіталу, але мінімальний розмір, який існує для діючих банків на 17.01.2003 p., для них є мінімальним розміром першого року існування. Нормативів, установлених для діючих банків на 01.01.2007 p., вони повинні досягти на п’ятий рік свого існування.

     Активи  банку — це сукупність розміщених банком коштів. Вони подані різними за призначенням елементами. У числі структурних ланок: каса і прирівняні до неї кошти, будинки і споруди, різні кредити і т. ін. Усі ці активи розрізнюються між собою ступенем ліквідності, тобто ступенем здатності перетворюватись на грошову форму, а значить і ступенем ризику. Тому у світовій практиці при визначенні коефіцієнта платоспроможності банку активи банку визначають з урахуванням ступеня ризику за кожним видом активів.

Національний  банк України з огляду на ступінь  ризикованості активів комерційних  банків виокремлює чотири групи активів. У першу групу входять, наприклад, такі види активів, як каса і прирівняні до неї кошти; кошти комерційних банків, що знаходяться на кореспондентських рахунках у Національному банку та в інших комерційних банках, і деякі інші активи. У другу групу входять кошти на рахунках в іноземних банках, кредити, гарантовані іншими банками, і подібні до них за ступенем ризикованості активи. У третю групу ввійшли такі активи, як будинки і споруди, а також кредити під заставу майна, страхування, гарантію або поручительство інших підприємств, організацій і установ.

Четверта група  включає значний перелік активів, найбільш характерними з яких виступають кредити без забезпечення, дебітори банку й інші подібні до них за ризикованістю активи.

Для кожної групи  активів установлено коефіцієнт ризику. За першою групою він буде найменший (нульовий), а за останньою — найвищий. Під час визначення суми всіх активів банку складові елементи цих активів зважуються на відповідний коефіцієнт ризику.

У кожній країні встановлюється свій показник платоспроможності банку, але зазвичай він знаходиться в межах від 4 до 8 %. В Україні мінімально припустиме значення даного коефіцієнта становить 8 %. Це означає, що перевищення активів банку, зважених з урахуванням ризику, не повинно перевищувати власний капітал банку більше ніж у 12,5 разів.

Оскільки банк не може мати показника платоспроможності, нижче 8 %, то збільшення активних операцій банку в нашому випадку може бути досягнуто тільки за умови збільшення власного капіталу банку. Якщо ж розмір активів не зміниться, то підвищення власного капіталу банку, наприклад у 1,5 раза змінить показник платоспроможності банку.

Способи збільшення власного капіталу різні. Найчастіше комерційні банки використовують випуск акцій або капіталізацію отриманого прибутку.

До числа обов’язкових нормативів належать і показники  ліквідності. Вони розраховуються з  метою забезпечення оптимального співвідношення між досягненням високої прибутковості операцій і одночасної підтримки безпечного для банку рівня ліквідності його активів.

Розрізнюють кілька показників ліквідності, що відображають різні особливості співвідношення між зобов’язаннями банку і його активами.

Поряд із цим  нормативом для комерційних банків установлюються й показники поточної ліквідності та короткострокової ліквідності.

Нормативи ліквідності  виступають важливим елементом контролю за діяльністю банку і стимулюють комерційні банки до досягнення, з  одного боку, максимальної прибутковості  своїх операцій, а з іншого —  до підтримки на безпечному для банку рівні ліквідності своїх активів.

Зміна економічних нормативів, яку може здійснити Національний банк, буде спрямована на зміцнення банків, а значить і банківської системи, а відтак, може викликати позитивні макроекономічні наслідки в економіці. Отже, можна зробити висновок про те, що й контрольні функції Національного банку України стосовно до комерційних банків певною мірою виступають і як непрямі важелі регулювання економіки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Прогнозування касових оборотів в банківській  системі 

 

      Прогноз касових оборотів по Україні в цілому складається Національним банком у розрізі регіонів, а по регіонах — територіальними управліннями Національного банку на квартал з розподілом за місяцями.

      Прогноз касових оборотів складається за такими джерелами надходжень і напрямами  видачі готівки:

      

      Територіальні управління Національного банку  для складання прогнозів касових  оборотів отримують від республіканських, обласних органів виконавчої влади  та від органів статистики такі звітні й прогнозні матеріали:

      • розрахунки роздрібного товарообороту і дані про обсяги продажу товарів за безготівковим розрахунком;

      • розрахунки доходів за видами платних послуг, що надаються населенню;

      • розрахунки про надходження страхових платежів і виплати страхових відшкодувань;

      • інформацію про фонд оплати праці;

      • дані про обсяги реалізації послуг зв'язку населенню, прогнозні розрахунки реалізації друкованих видань за раніше оплаченою передплатою, а також дані про очікувані в цьому кварталі готівкові надходження за передплатою;

      • дані про витрати на виплату пенсій і допомоги. Територіальні управління Національного банку складають прогнози касових оборотів.

      Комерційні  банки для визначення потреби  в готівці можуть використовувати  методику прогнозних розрахунків касових  оборотів за окремими статтями, яка  пропонується для територіальних управлінь  Національного банку.

      Розподіл  квартальних прогнозів касових  оборотів за місяцями Національний банк здійснює з урахуванням таких  особливостей:

      • кількості днів кожного місяця;

      • можливих змін (за місяцями) обсягу роздрібного товарообороту, фонду оплати праці, обсягу закупівлі сільськогосподарської продукції та продуктів її перероблення (залежно від сезонності роботи в окремих галузях промисловості, сільського господарства, будівництва, впливу святкових та вихідних днів тощо);

      • термінів сплати фізичними особами податків, зборів та інших платежів, часу масових відпусток.

      Територіальні управління Національного банку  надсилають прогнози касових оборотів Департаменту готівково-грошового  обігу Національного банку електронною  поштою не пізніше, ніж за десять робочих  днів до початку кварталу.

      Департамент готівково-грошового обігу складає  квартальні прогнози касових оборотів із щомісячним розподілом за два робочих  дні до початку наступного кварталу.

      Департамент готівково-грошового обігу використовує прогнозні розрахунки касових оборотів для визначення потрібного обсягу готівки  та надання замовлення Банкнотно-монетному  двору Національного банку на виробництво банкнот і монет. 

      Організація роботи комерційних  банків з готівкового  обігу

      Готівкову виручку, що надійшла до кас підприємств, вони мають здавати до установ  банків для зарахування на їхні поточні  рахунки.

      Готівкову виручку підприємства (підприємці) здають у денні та вечірні каси комерційних банків самостійно або  через:

      • інкасаторів Національного банку або установ комерційних банків (далі — інкасація);

      • Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ України;

      • підприємства поштового зв'язку для переказування на поточні рахунки в установах банків.

      Здавання  готівкової виручки може здійснюватися  на будь-який поточний рахунок підприємства (підприємця) за його вибором.

      Відокремлені  підрозділи, що входять до складу підприємств  -юридичних осіб, можуть здавати готівкову виручку до будь-якої установи банку на користь юридичних осіб для зарахування на їхні поточні рахунки.

      Установи  банків, виходячи з потреби у прискоренні  обігу готівкових коштів і своєчасного  їх надходження до кас банків, встановлюють підприємствам такі терміни здавання готівкової виручки, що відображаються в заявці-розрахунку для встановлення лімітів залишку готівки в  касі, порядку і термінів здавання готівкової виручки (далі — заявка-розрахунок):

      • для підприємств, розташованих у населених пунктах, де є установи банку і готівкова виручка здається до установ банків (а в разі відсутності установ банків — на підприємства поштового зв'язку), — щодня в день надходження виручки до їхніх кас;

      • для підприємств, які через специфіку діяльності чи режим роботи, а також за відсутності відповідної домовленості з установою банку на інкасацію чи здавання виручки до вечірньої каси банку не можуть щодня здавати готівкову виручку, — наступного дня;