Організація та аналіз депозитних операцій банку

Ще один метод забезпечення фінансової стійкості системи страхування  депозитів передбачає законодавче  закріплення таких моментів:¹⁰

1. джерел наповнення системи страхування депозитів, що забезпечують прогресивне накопичення і відновлення після здійснення виплат або виникнення дефіциту коштів. Джерелами накопичення можуть виступати: початкові і регулярні (фіксовані або диференційовані) збори банків, спеціальні збори та ін.;
2. чітке регулювання порядку розпорядження тимчасово вільними коштами системи страхування депозитів, що передбачає інвестування коштів у державні цінні папери або в інші високоліквідні інструменти, а також розміщення вільних коштів на депозитах;
3. наявність у системі страхування депозитів механізму контролю повноти і своєчасності перерахування зборів банками. Наприклад, в Україні Фонд здійснює виїзні перевірки банків - учасників системи і контролює правильність нарахування і сплати внесків до Фонду;
4. набуття системою страхування депозитів права кредитора стосовно банку, за яким здійснюються виплати, на виплачену суму відшкодування за депозитами;
5. закріплення основ і порядку взаємодії системи страхування депозитів з іншими учасниками системи, забезпечення фінансової безпеки.

Нефінансові методи, що забезпечують фінансову стійкість системи страхування депозитів, умовно підрозділяються: на зовнішні і внутрішні.

До внутрішніх належать заходи банківського регулювання і забезпечення фінансової надійності самими банками, оскільки такі заходи спрямовані на зміцнення  стабільності банківської системи.

До зовнішніх - нагляд з  боку центрального банку або наглядового  органу для забезпечення стабільності банківської системи та захисту  інтересів кредиторів і вкладників щодо заощадження клієнтських коштів на банківських рахунках. Забезпечення фінансової надійності банків здійснюється наглядовим органом шляхом застосування заходів впливу, передбачених банківським  законодавством. Таким чином, ефективно  діючий банківський нагляд і регулювання  є невід'ємною і важливою частиною, що забезпечує фінансову стійкість  системи страхування депозитів.

У країнах, де системи страхування  депозитів функціонують за принципом  «pay box», вищенаведені методи регулювання фінансової стійкості системи страхування депозитів є вичерпні. Але тут виникає, у певному сенсі, дилема. Наглядові органи у ході виконання своїх функцій несуть відповідальність за стабільність банківської системи, але при цьому не несуть матеріальної відповідальності за закриття банків, тоді як системи страхування депозитів, що гарантує захист вкладників, у разі банкрутства банку зазнає витрат щодо виплат. У разі, якщо закриття банку відбулося занадто пізно, активи втрачені, - кредиторські вимоги системи страхування депозитів з боку ліквідатора не задовольняються. Така ситуація призводить до погіршення фінансової стійкості системи страхування депозитів.

Тому, ще одним нефінансовим методом, який забезпечує фінансову стійкість системи страхування депозитів, є раннє реагування на проблеми в банку. Цей інструмент ефективно використовує система страхування депозитів із функціями нагляду - «risk minimizing».¹¹

Щоб вчасно й ефективно  справлятися з впливом банкрутств окремих банків або системною  банківською кризою, багато країн  прагнуть удосконалити механізми роботи з банками, що зазнають труднощі, або  з банками, визнаними фінансово  неспроможними (банкрутами), наприклад, шляхом:

• фінансової підтримки для придбання активів або прийняття на себе зобов'язань (P&A). При регулюванні методом придбання активів або прийняття зобов'язань деякі або всі зобов'язання банку-банкрута або банків, що зазнають труднощі, переходять до стійкого банку або до групи інвесторів, що також частково або повністю купують деякі або всі його активи;
• створення бридж-банків. Термін «бриджбанк» (банк-міст) належить до тимчасового банку, який створюється і керується страховиком депозитів для придбання активів і переведення на його баланс зобов'язань неспроможного банку до закінчення процедури врегулювання;
• фінансової допомоги з метою оздоровлення;
• санації, реструктуризації, злиття.

Формування системи врегулювання неспроможності банків, роз'яснення  ролі та відповідальності учасників  системи забезпечення фінансової стабільності - центральні завдання, реалізація яких значною мірою залежить від особливостей політики, культури, фінансів, економіки, а також законодавства і системи банківського нагляду кожної країни. Повноваження і функції страховиків депозитів щодо різних аспектів організації системи врегулювання неспроможності банків мають свою специфіку в кожній країні, обумовлену суспільно-політичними цілями та завданнями. Проте, незважаючи на особливості в частині обов'язків страховиків депозитів, процес врегулювання неспроможності банків має вирішальне значення для всіх страховиків депозитів та інших учасників системи забезпечення фінансової стабільності.

Система страхування депозитів  може бути орієнтована на підтримку  визначеного рівня коштів у фонді.¹² У цьому разі розмір зборів може встановлюватися, а згодом змінюватися, виходячи, наприклад, із співвідношення між обсягом страхового фонду і сумою застрахованих депозитів. Такий підхід допомагає знизити ризик втрат, якому піддається страховик депозитів. Цільовий розмір Фонду повинен бути достатнім для того, щоб максимально знизити ймовірність неплатоспроможності системи страхування депозитів, при цьому оцінка ймовірності майбутніх збитків на практиці є досить складною. Зазначена обставина повинна бути врахована при оцінці потреб у фінансуванні відповідальними за прийняття рішень у тих країнах, для яких характерний високий ступінь нестабільності фінансових систем. Цільовий розмір системи страхування депозитів повинен допомогти страховикові депозитів виконувати його страхові зобов'язання і тим самим зміцнювати суспільну довіру, а також ефективно стабілізувати фінансовий порядок.

Встановлення механізму  управління цільовим розміром системи  страхування депозитів може забезпечувати  її фінансування належним чином. Такий  механізм повинен мати інструментарій для його корекції при перевищенні  або зменшенні коштів щодо цільового  рівня, а також передбачати збалансований підхід до визначення рівня достатності системи страхування депозитів і навантаження на фінансові інститути.

Цей етап розвитку системи  гарантування вкладів в Україні  характеризується певними фінансовими  методами, які визначені в Законі України «Про Фонд гарантування вкладів  фізичних осіб»¹³: одноразвий внесок Національного банку України в сумі 20 млн. грн.; одержання кредитів від Кабінету Міністрів України, Національного банку України або іноземних кредиторів; початковий і регулярний збір із банків; спеціальні збори з банків; доходи, отримані від інвестування коштів Фонду в державні цінні папери; пеня, що сплачують банки за несвоєчасне або неповне перерахування зборів; доходи від депозитів, розміщених Фондом у Національному банку України.

Зокрема, у Законі «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб»  передбачене право Фонду одержувати кредити від КМ України, НБУ, банків або іноземних кредиторів. Кредит від Уряду може бути виданий або  в грошовій формі, або у формі  державних цінних паперів. При цьому  надання бюджетної фінансової допомоги не є автоматичним процесом.

Фонд щорічно подає  Міністерству фінансів України заявку щодо розміру ліміту кредитування на наступний рік, що визначається в  десятикратному розмірі надходжень від банків за перше півріччя поточного  року, а Мінфін повинен передбачити  кошти в проекті Закону про  Державний бюджет України.

Разом з тим, система гарантування в Україні має і нефінансові методи забезпечення фінансової стійкості, а саме:

• можливість переведення банків-учасників до категорії тимчасових учасників Фонду з одночасним припиненням гарантій за вкладами, залученими після переведення до категорії тимчасових учасників;
• установлення цільового розміру коштів Фонду (рівень капіталізації Фонду - основний показник, що дозволяє визначити фінансові можливості системи).

Таким чином, для забезпечення ліквідності системи страхування  депозитів необхідно диверсифікувати  інструменти фінансування. Відповідно до міжнародних стандартів страхування  депозитів ключовим фактором для  створення системи страхування  депозитів і формування суспільної довіри до такої системи є наявність  у страховика депозитів достатніх  коштів для виконання своїх страхових  зобов'язань.

Для того, щоб страховик  депозитів міг виконувати покладену  на нього місію, система страхування  депозитів повинна мати можливість залучати кошти для підтримки  ліквідності через диверсифікацію джерел фінансування і розміщувати  кошти в безризикові фінансові інструменти, щоб виконувати свої страхові зобов'язання й ефективно діяти при банкрутстві проблемних банків. У разі, якщо система страхування депозитів має дефіцит, страховик депозитів повинен ужити всі необхідні і можливі заходи, а також здійснювати залучення коштів, мінімізуючи можливі ризики, для того, щоб ефективно знизити дефіцит системи страхування депозитів.

Однак, якщо виникає брак ліквідності системи страхування  депозитів для управління кризовими  ситуаціями, уряд і центральний банк повинні надати підтримку одержанню  системою страхування депозитів  необхідних коштів і діяти як кредитор останньої інстанції.

Зважаючи на теперішню  фінансову ситуацію в Україні, також  актуальною є пропозиція перерахування  до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб частини перевищення кошторисних  доходів над кошторисними витратами  НБУ, що могло б значно підвищити  рівень фінансової стійкості системи  гарантування вкладів. Така підтримка  сприятиме накопиченню в системі  гарантування вкладів коштів, необхідних для ефективних дій у ситуації фінансової кризи.

РОЗДІЛ 3. Шляхи вдосконалення  організації депозитних операцій банку

3.1. Основні проблеми організації  депозитних операцій банку

Депозити є  важливим джерелом формування банківського капіталу, існує  ряд проблем для банків, що виникають  в процесі залучення та організації  депозитних операцій.

Слід виділити те, що депозитне  залучення коштів пов’язане зі значними маркетинговими зусиллями, грошовими  та матеріальними витратами банків. Це ускладнює їм можливість у разі потреби оперативно залучати грошові  кошти для здійснення банківських  операцій та передбачених платежів. По-друге, одну частину залучених коштів банки  повинні зберігати в Національному  банку України, а за іншу здійснювати  платежі до Фонду гарантування вкладів  фізичних осіб. По-третє, депозитне  залучення коштів залежить в основному  від ініціативи потенційних вкладників, а не від банку, якому часто  буває важко, а то й неможливо  здійснити оперативне залучення  коштів у вклади. І нарешті, слід ураховувати обсяги тимчасово вільних  грошових коштів у межах окремо взятого  регіону та країни в цілому.

Проте, незважаючи на вади, притаманні депозитному залученню коштів, банки  повинні не тільки використовувати  та вдосконалювати існуючі інструменти  залучення вкладів, а й приділяти  більше уваги впровадженню нових, нетрадиційних  для них операцій і послуг в  депозитній діяльності. Ці операції і  послуги сприятимуть подальшому розвитку та вдосконаленню ресурсної  бази банків, дадуть їм змогу залучити нових клієнтів, диверсифікувати  свої доходи через збільшення частки непроцентних доходів, підвищити якість обслуговування клієнтів, залучити в активний обіг грошові кошти, що перебувають на руках у населення, а також сприятимуть захисту від інфляції заощаджень і мінімізації ризиків, пов’язаних з їх збереженням.

Упровадження в практику трастових послуг сприятиме вирішенню  проблеми залучення до банківської  системи грошових коштів, які перебувають  у позабанківському обороті. Законодавча неврегульованість цих послуг в Україні призводила і призводить до суттєвих недоліків, зокрема неконтрольованого залучення коштів, розроблення фінансових схем, зовнішньо схожих з довірчими послугами. Тому доцільно законодавчо врегулювати надання довірчих послуг через прийняття відповідного законодавчого акту, який би враховував і зарубіжний досвід.

Політика депозитного  формування банківського капіталу має  бути спрямована на всебічне розширення безготівкової сфери розрахунків  населення, забезпечення різноманітності  умов банківських депозитів, які  б ураховували потреби всіх соціальних верств та вікових категорій населення. Одним із найперспективніших способів залучення коштів до банків є поєднання  депозитних та кредитних операцій, зокрема через використання залучених  на депозитні та трастові рахунки  коштів для фінансування будівництва  та/або придбання житла для  населення. Пріоритетним у вирішенні  житлової проблеми має бути фінансування житлового будівництва за рахунок  заощаджень населення, спеціалізованих  державних та недержавних фондів, надання цільових кредитів, часом  комбінуючи різні джерела фінансування. Створення в Україні трирівневої системи пенсійного забезпечення сприятиме не лише збереженню і примноженню коштів пенсійних фондів, а й допоможе залучити їх до житлового будівництва. Запровадження вкладів з гнучкішими процентними ставками й умовами використання, які дають змогу поєднувати вклад до запитання зі строковим вкладом, дасть змогу банкам не тільки зберегти вкладників, а й розширити їх коло і обсяги залучених коштів. Перспективним має стати надання банками додаткових послуг та операцій за цими рахунками. Розширенню ресурсної бази банків сприятиме розвиток факторингових операцій. Використовуючи факторинг без попередньої оплати, банк може отримати додаткові ресурси, а включивши в договір умову про регрес, суттєво зменшити кредитний ризик. Це дасть змогу банкам мобілізувати додаткові ресурси з мінімальним ризиком, одержуючи при цьому ще й комісійний дохід.        Збереження та розвиток ресурсної бази значною мірою залежать від розширення практики надання банками таких послуг, як посередницькі, консультаційні та інформаційні. Це сприятиме не тільки поліпшенню обслуговування клієнтів банку та залученню до нього нових, а й диверсифікації банківських доходів, що позитивно впливатиме на фінансову стійкість банку.            Банкам слід у своїй діяльності більше уваги приділяти розвитку операцій з банківськими металами, не зупиняючись на купівлі-продажі монет та зливків. Це дасть змогу банкам, зокрема, залучити нових клієнтів, диверсифікувати свої доходи через збільшення частки непроцентних доходів, підвищити якість обслуговування клієнтів, сприятиме захисту від інфляції заощаджень та дасть можливість мінімізувати ризики, пов’язані з їх збереженням, а також залучити в активний обіг грошові кошти, що перебувають на руках у населення.      Незважаючи на підвищення ролі вкладів у банківському капіталі, депозити фізичних осіб ще не стали суттєвим чинником розвитку реального сектору економіки, оскільки мають здебільшого короткостроковий характер. Залученню у банківську систему коштів на тривалі строки сприятиме, зокрема, проведення пенсійної реформи і законодавче визначення гарантій і пільг щодо пенсійних заощаджень, підвищення довіри до банківської системи, забезпечення ефективності банківського регулювання та нагляду і системи гарантування вкладів, підвищення рівня реальних доходів населення, зниження податкового навантаження на доходи юридичних і фізичних осіб. Потрібно удосконалювати договірне регулювання вкладних операцій через визначення в договорах механізмів зміни розміру процентної ставки, умов задоволення вимог повернення вкладів в іноземній валюті, а також розміру, порядку, способів та умов стягнення з банків пені за невиконання (неналежне виконання) ними зобов’язань щодо повернення суми депозиту та виплати процентів