Розробка заходів щодо покращення фінансового стану АКБ „Укрсоцбанку”

      З наведених у табл. 2.1. даних видно, що коефіцієнт надійності (співвідношення капіталу банку і залучених коштів за мінімально допустимого значення не менше 5,0 %) хоч дещо і знизився, але станом на 01.01.2007 р. становив 66,0 %, а станом на 01.01.2008 р. зріс до 69,0 %. Таким чином, банк має високу забезпеченість власним капіталом і, отже, високу надійність, тобто він досяг того рівня, за якого не залежить від стихій у залученні вільних коштів грошового ринку, бо має вдосталь своїх, дешевших, які можна розміщати в кредити господарюючим суб’єктам та в інвестиції.

      Дані  тієї ж табл. 2.1 показують, що коефіцієнт фінансового важеля при максимально допустимому співвідношенні 1 : 20 становив на 01.01.2007 р. 1 : 35, а на 01.01.2008 р. — 1 : 45. Це свідчить також і про те, що банк підвищив активність щодо залучення вільних коштів на грошовому ринку, навіть за високого забезпечення власними.

      Коефіцієнт  участі власного капіталу у формуванні активів дещо знизився за аналізований період з 0,42 до 0,41 (або відповідно з 42 % до 41 %) за оптимального значення не менше 10 % і під- 
тверджує вище встановлену тенденцію його високої ролі.

      Дані  табл. 2.1 свідчать і про зростання захищеності власного капіталу зростаючим вкладенням його також у свої власні капіталізовані активи — основні засоби і нематеріальні активи. Це підтверджується зростанням відповідного коефіцієнта з 0,34 до 0,38.

      Також банк значно посилив захист дохідних активів власним капіталом. Так, якщо на початок 2007 р. цей коефіцієнт має негативне значення (–0,30), то вже на кінець року він зріс майже до позитивного значення (–0,06). Це свідчить про те, що розмір власного капіталу за мінусом недохідних активів не покривав на початок року дохідних активів, а наприкінці року покривав, на що вплинуло два фактори: зростання капіталу на 25 % і скорочення недохідних активів на 23 %.

      Отже, банк за рік поліпшив менеджмент пасивів  і активів, підвищивши забезпеченість власними коштами і скоротивши обсяг  недохідних активів.

      Що  стосується коефіцієнта мультиплікатора капіталу, який характеризує ступінь покриття активів акціонерним капіталом, то за оптимального співвідношенні 12,0—15,0 разів він на початок 2007 р. становив 10,14, а на початок 2008 р. скоротився до 9,67 раза. Це свідчить, насамперед, що темп зростання активів (він склав 1,17) перевищує темп зростання акціонерного капіталу (він склав 1,02 %) і, по-друге, — про наявність тенденцій зниження використання «потужностей» із залучення їх з акціонерного капіталу. Ця сама тенденція зберігається, якщо зіставити темп зростання власних коштів у цілому (капітал — брутто), то вони зросли за рік в 1,12 раза, порівняно із зростанням у цілому всіх активів у 1,17 раза, що не є ризикованим у даному випадку, але це вже сигнал про необхідність поліпшити менеджмент власного капіталу.

      Отже, крім коефіцієнта мультиплікатора  капіталу, всі основні показники взяті для аналізу фінансової стійкості банку, мають тенденцію до поліпшення (коефіцієнт надійності, участі власного капіталу у формуванні активів, захищеності власного капіталу, захищеності ним дохідних активів) або стабілізації чи незначної зміни (коефіцієнт «фінансового важеля»).

      Звідси  можна зробити висновок, що фінансова  стійкість банку достатньо забезпечена  його капіталом і останній може захищати банк від імовірних ризикованих втрат сьогодні і в близькому майбутньому. 

      2.2. Аналіз ділової активности  

      Ділову  активность банку можна визначити через аналіз взаємозв’язку оцінки ресурсного потенціалу банку (пасивів) і його використання як у цілому в активах, так і його окремих вкладень в інвестиції, в кредитний портфель, у матеріально-технічне забезпечення.

      Необхідні висновки можна отримати трьома шляхами: зіставленням висновків за взаємозв’язаними статтями і розділами активів і пасивів; кількісною ув’язкою змін в активах і пасивах у вартісному виразі; розрахунком коефіцієнтів, що характеризують досягнуті рівні активності використання пасивів і активів.

      У частині пасивів це: коефіцієнт активності залучення позичених і залучених коштів; коефіцієнт активності залучення строкових коштів; коефіцієнт активності залучення міжбанківських кредитів; коефіцієнт активності використання залучених коштів у дохідні активи; коефіцієнт активності використання залучених коштів у кредитний портфель.

      У частині активів це такі коефіцієнти: коефіцієнт рівня дохідних активів; коефіцієнт кредитної активності; коефіцієнт загальної інвестиційної активності в цінні папери, асоційовані і дочірні підприємства (через пайову участь); коефіцієнт (частка) інвестицій у цінні папери і пайову участь у дохідні активи; коефіцієнт проблемних кредитів.

      У цілому рівень ділової активності щодо залучення ресурсів зі сторони характеризує коефіцієнт активності залучення позичених  і залучених коштів, який, має  тенденцію до підвищення: на початок 2007 р. він становив 0,57, а 2008 р. — 0,59. Рівень даних показників не загрозливий і може бути вищим (оптимальне значення 0,70). З одного боку, існуючий їх рівень говорить про відсутність можливостей чи небажання аналізованого банку розробляти технології та вживати заходи щодо залучення ресурсів клієнтів, бо відсутній масовий позичальник кредитів з ліквідною заставою.

      Установлена тенденція підтверджується і  низьким рівнем показників (коефіцієнтів) активності залучення: міжбанківських кредитів на вказані дати відповідно 0,05 і 0,14 та строкових депозитів — відповідно 0,12 і 0,06. З іншого боку, банк, з огляду на сьогоднішні можливості кредитопозичальників,може мати вдосталь кредитних ресурсів, сформованих за рахунок власних коштів. Це підтверджується високою їх питомою вагою в загальному обсязі джерел пасивів банку: 43 % на початок 2001 р. і 41 % на початок 2002 р.

      Водночас  коефіцієнти, а отже, і рівні активності розміщення і використання залучених  коштів в активи банку, були достатньо  високими або зростали. Так, коефіцієнти  використання залучених коштів у доходні активи становили 1,04 і 0,84, а в кредитний портфель — 0,71 і 0,75. Водночас коефіцієнт активності строкових депозитів у кредитний портфель становив відповідно 0,31 і 0,27. Рівень коефіцієнтів залучення строкових депозитів характеризує також діяльність банку щодо розвитку депозитної клієнтської бази. Оскільки даний банк майже не залучає міжбанківських кредитів, то знижуюча динаміка коефіцієнтів залучення строкових депозитів з 0,31 до 0,27 може свідчити або про відсутність можливостей, або про небажання даного банку розробляти технології щодо залучення цих ризикованих ресурсів порівняно з дешевими власними, якими банк достатньо забезпечений в аналізований період.

      Ділова  активність активів характеризується рівнем вкладень ресурсів банку в дохідні активи, кредитний портфель, у цінні папери і розкриває як досягнутий рівень, так і можливості банку в даний період. Різке підвищення дохідних активів у цілому, з їх диверсифікацією в кредитний та інвестиційний портфелі, за більшістю показників свідчить про ескалацію ділової активності комерційного банку і розширення власного місця на фінансовому ринку.

      Дані  табл. 2.2 свідчать саме про таку ескалацію, в результаті якої за період з 1 січня 2007 р. по 1 січня 2008 р. (усього за рік) рівень дохідних активів, виражений коефіцієнтом, зріс з 0,55 до 0,70 (за незначного рівня проблемних кредитів, які навіть скоротилися з 3 % до 2 %), а кредитної активності — з 0,41 до 0,44. Але активність залучення коштів у цінні папери і пайова участь знизилися з 0,11 до 0,02, як і частка інвестицій у дохідних активах — з 0,20 до 0,02 (або на 2 %), що зумовлено викупом державою облігацій внутрішньої державної позики.

      Отже, найбільш зростаюча ділова активність банку проявилася в кредитній  політиці. Вона базується на зростанні коефіцієнтів активності використання в кредитний портфель як усіх залучених коштів (з 0,71 до 0,75), так і досить високого рівня їх за строковими депозитами (відповідно 0,31 і 0,27), що видно із даних аналізованої табл. 2.2.

      Як  доповнення до аналізу ділової активності банку, здійсненого коефіцієнтним методом, розкриємо її також методом зіставлення і взаємоув’язки між джерелами інвестування (ресурсів банку) та напрямами їх вкладень в активи, як це рекомендують у своєму навчальному посібнику Р. І. Тиркало і З. І. Щибиволок.

      Позитивні сторони цієї методики в тому, що вона на противагу коефіцієнтному методу, який дає інформацію тільки про досягнутий рівень, розкриває механізм, через  зміни (які є факторами) статей активу і пасиву балансу, прискорення й уповільнення ділової активності банку. Розкриємо її дію.

      Джерела інвестування — це збільшення ресурсів за статтями пасивів балансу плюс зменшення коштів за статтями активів. Збільшення статей джерел інвестування свідчить про залучення банком додаткових джерел із зовнішнього ринку, а зменшення статей активу — про переливання наявних ресурсів з одних статей активів на інші та на покриття вилучених коштів.

      Напрями вкладень — це збільшення за статтями активів балансу плюс їх зменшення  за статтями пасивів. Збільшення активів свідчить про фінансування ділових активів, а зменшення пасивів — про вилучення коштів клієнтами з їх рахунків у банку.

      Зміни (коливання) в складі джерел інвестицій (ресурсів банку) та напрямів їх вкладень в активи за місяць, квартал, півріччя, рік свідчать про прискорення і розгортання ділової активності банку або про уповільнення і згортання її.

      За  даними балансів станом на 01.01.2007 р. та 01.02.2008 р. (див. табл. 2.2) розрахуємо зміни, що відбулися в 2007 р. по кожній статті (табл. 2.6.), та згрупуємо за факторами (табл. 2.7) для оцінки коливань ділової активності. Дані табл. 2.3  показують, що між джерелами інвестицій та напрямами вкладень має бути рівність.

      Зміни (коливання) обсягів статей активу і  пасиву балансу виступають у ролі факторів сповільнення і прискорення ділової активності банку. Ці фактори узагальнимо за 2007 р. в табл. 2.7 і розглянемо тенденції, що склалися.Із даних табл. 2.7 видно, що сума впливу факторів прискорення і розгортання ділової активності комерційного банку в 2007 р. становила 199 186,2 тис. грн (64,5 % від балансу-нетто на кінець року) проти дії факторів її уповільнення і згортання на 62 418,6 тис. грн (20,2 %).

      Якщо  підсумувати фактори негативного  впливу в цілому на прискорення й  уповільнення, то вони становили всього 38 391,3 тис. грн, а позитивного — 2 232 13,5 тис. грн. Серед факторів негативного впливу за обсягом перше місце належить скороченню строкових депозитів залучених — 15 841,2 тис. грн, друге — грошовим коштам у касі і на коррахунку в НБУ — 9906,6 тис. грн, третє — кредиторам на 8916,9 тис. грн, четверте — інвестиціям в акції на суму 3169,5 тис. грн і п’яте — вкладенням у строкові  
депозити в інших банках — 554,1 тис. грн. Якщо факторів негативного впливу всього п’ять, то позитивного — 13. Найбільш значні з останніх — це скорочення дебіторської заборгованості на 26 280,0 тис. грн, інвестицій у державні цінні папери — 20 886,6 тис. грн, зростання наданих кредитів — 29 336,4 тис. грн і коштів клієнтів до запитання — 23 214,6 тис. грн та ін. Отже, розглянута нами методика аналізу дає можливість виявити конкретні фактори, виміряти їх кількісний вплив на коливання ділової активності й оцінити позитивний чи негативний вплив на ефективність фінансово-господарської діяльності банку. Крім того, вона розкриває тактику поведінки банку, виявляє упущення та прорахунки керівництва банку в його рішеннях з диверсифікації джерел і напрямів вкладень та залучення або повернення коштів грошового ринку. 
 

      2.3. Аналіз ліквідності АКБ “Укрсоцбанку” 

      Ліквідність комерційного банку — це можливість і здатність банку виконувати свої зобов’язання перед клієнтами і різними контрагентами в аналізованих періодах. Ліквідність балансу як ступінь покриття зобов’язань активами і ліквідність самих активів забезпечується дотриманням насамперед обов’язкових економічних нормативів НБУ.

      Показники ліквідності:

1. Коефіцієнт миттєвої ліквідності – п оказує можливість банку погашати «живими» грішми з коррахунків і каси зобов’язання за всіма депозитами (Д). І розраховується за формулою: К_мл=К_кр+К_з/Д.
2. Коефіцієнт загальної ліквідності зобов’язань банку - характеризує максимальну можливість банку в погашенні зобов’язань (Ззаг) всіма активами (Азаг). К_загл=А_заг/З_заг.
3. Коефіцієнт відношення високоліквідних до робочих активів - характеризує питому вагу високоліквідних активів (Авл) у робочих активах(Ар). К_влра= А_вл/ А_р.
4. Коефіцієнт ресурсної ліквідності зобов’язань - характеризує забезпечення дохідними активами банку (Ад) його загальних зобов’язань (Ззаг) і сповіщає про часткове погашення зобов’язань банку поверненнями дохідних активів. К_рл=А_д/З_заг.
5. Коефіцієнт ліквідного співвідношення виданих кредитів і залучених депозитів (для визначення незбалансованої ліквідності) - розкриває, наскільки видані кредити (КР) забезпечені всіма залученими депозитами (Д) (чи є незбалансована ліквідність). К_скзд=КР/Д
6. Коефіцієнт генеральної ліквідності зобов’язань - розкриває здатність банку погашати зобов’язання (Ззаг) високоліквідними активами (Авл) та через продаж майна (Ам). К_глз=А_вл+А_м/З_заг

      Як  свідчать дані, наведені в розрахунковій таблиці 2.3, банк забезпечував за аналізований період високий фактичний понаднормативний рівень коефіцієнтів миттєвої ліквідності (відповідно 53 % на 1 січня 2007 р. і 99 % на 1 січня 2008 р. за норми НБУ не менше 20 %) і загальної ліквідності (відповідно 174 % і 169 % за норми не менше 100 %), і це забезпечувало спроможність банку погашати будь-які зобов’язання і борги перед клієнтами.

      Дещо  знизилася забезпеченість робочих  активів високоліквідними: з 24 % на 1 січня 2007 р. до 15 % на 1 січня 2008 р. за нормативної вимоги НБУ не менше 20 %. Це виникло через зростання робочих активів на 131 % і скорочення високоліквідних на 11 %. Отже, це зниження — сигнал про необхідність активізації управлінських заходів, спрямованих на усунення появиризикового фактора, який також контролюється НБУ.Про підвищення забезпеченості дохідними активами всіх зобов’язань банку свідчить коефіцієнт ресурсної ліквідності зобов’язань. За нормативу в межах 70—80 % вона зросла з 96 % на 1 січня 2007 р. до 119 % на 1 січня 2008 р.