Теоретичні аспекти банківського кредитування підприємств

Разом з  тим оцінка кредитоспроможності  позичальника в майбутньому може достатньою мірою спиратися на стан справ у минулі періоди лише за умов стабільної економічної ситуації або принаймні стабільного положення  клієнта. Коли ж мають місце високі темпи інфляції, спад виробництва, непередбачувані правові умови ведення господарської діяльності, точність прогнозів на перспективу суттєво знижується. Напрямом же до вирішення цієї проблеми (окрім безпосереднього коригування динаміки показників на темпи інфляції) може слугувати розширення складу фінансових коефіцієнтів, які використовуються банком для аналізу кредитоспроможності позичальника, що дає можливість отримати різнобічну оцінку його господарської діяльності та до деякої міри нівелювати розбіжності, що можуть виникати між прогнозованими і фактичними тенденціями, що складаються у процесі індивідуального відтворення.

Систему таких коефіцієнтів необхідно було б розширити передусім в плані детальнішої оцінки фінансової стійкості і ефективності господарської діяльності позичальника.

Показники фінансової стійкості характеризують фінансовий стан підприємства з точки  зору оцінки банком структури і співвідношень  між різними джерелами грошових ресурсів клієнта та їх впливу на рівень кредитного ризику. У даному разі йдеться  про необхідність оцінки того аспекту  діяльності позичальника, який визначає, наскільки раціонально сформована структура джерел коштів, що використовуються у виробничому процесі, і, відповідно, наскільки ефективним є залучення банківських кредитів. Нині для цієї мети комерційними банками нашої країни у більшості випадків використовуються такі показники, як коефіцієнт забезпеченості власними джерелами, коефіцієнт фінансової незалежності, питома вага власних оборотних коштів у валюті балансу, а також коефіцієнти автономності, маневреності, переливу капіталу.

У той  же час, для більш повної характеристики указаного аспекту діяльності позичальника дана група показників могла б бути доповнена ще рядом коефіцієнтів, що відображають структуру коштів підприємства і їхніх джерел. У числі таких показників можна навести, зокрема: 1) коефіцієнт власності; 2) коефіцієнт залучених коштів; 3) коефіцієнт мобільності оборотних коштів; 4) коефіцієнт оборотного капіталу. Указаний аналіз, таким чином, має передбачати такі напрями оцінки діяльності клієнта, котрі у своїй сукупності можуть забезпечити прийняття оптимального рішення про можливість і доцільність видачі йому кредиту.

Отже, якщо врахувати все вище викладене  в практиці оцінки кредитоспроможності  позичальника, то це дасть змогу  зменшити кредитний ризик. Адже, наслідком  кредитних ризиків є втрати частини  доходу і прибутку банку, тобто зниження фінансових результатів його роботи. Тому кредитні ризики справді можна  вважати фінансовими ризиками, тобто  ризиками, які впливають на фінансові  показники роботи банку.

Значний вплив на ступінь неповернення позик, що рівнозначно призводить до появи  кредитних ризиків, є:

– кризовий стан економіки перехідного періоду, який виражається не тільки падінням виробництва, фінансовою нестійкістю  багатьох підприємств і організацій, але й руйнуванням ряду господарських  зв’язків;

– економічний  розвиток регіону, його спеціалізація, виробнича активність підприємств  і організацій, а також конкуренція  серед кредитних установ;

– ступінь  концентрації кредитної діяльності банку в будь-якій сфері (галузі), яка чутлива до змін в економіці, а також в нових, маловивчених, нетрадиційних сферах;

– законодавче  забезпечення кредитної діяльності та стан господарсько-судової системи;

– кредитування клієнтів, які зазнають певних труднощів  економічного характеру, а також  нових та недавно залучених клієнтів;

– проблеми, пов’язані із суб’єктивізмом банківських  працівників щодо організації кредитних  відносин;

– форс-мажорні  обставини, тобто катастрофи, військові  дії, землетруси тощо.

Отже, для  реалізації процесу кредитування як з боку банку, так і з боку боржника необхідно, щоб їхні інтереси збігалися, тобто, щоби необхідність, доцільність  та можливість кредитування відповідали  одночасно обом інтересам, з одного боку, і сам процес кредитування був достатньо деталізований та прозорий із відокремленням конкретних завдань, обов’язків та відповідальності окремих посадових осіб, які забезпечують реалізацію конкретних етапів кредитування, з іншого.

Найбільш  вагомими макроекономічними чинниками, котрі перешкоджають діяльності комерційних банків, знижують ефективність їх функціонування у механізмі кредитного забезпечення підприємницької діяльності, нині залишається економічна нестабільність в країні, недосконалість податкового законодавства і нормативно-правого регулювання банківської діяльності, а також високий ступінь ризику кредитного забезпечення реального сектора економіки.

Відтак  основні напрями щодо вирішення  цих проблем можна було б, на мій погляд, умовно поділити на дві групи: загальноекономічний та суто банківського спрямування.

Загальноекономічний напрям передбачає потребу у наступних  заходах:

а) структурної  перебудови економіки із тим, щоб  поліпшити фінансовий стан підприємств і підвищити їхню кредитоспроможність;

б) скорочення рівня державних витрат, які поглинають значні обсяги як емітованих коштів, так і кредитних ресурсів, не створюючи при цьому нову вартість;

в) реформування податкової системи і зниження частки готівки в обігу, яка, обслуговуючи тіньовий оборот поза банківською системою, суттєво знижує потенціал мультиплікаційного ефекту.

Що ж  стосується власне банківського напряму, то його основна мета, на мій погляд, має полягати у вдосконаленні відповідних елементів організації кредитних відносин, а саме:

а) на рівні взаємовідносин “банк-клієнт”, з точки зору підвищення ефективності кредитних операцій і поліпшення схеми надання позик;

б) на рівні Національного банку України, з точки зору удосконалення діючого механізму рефінансування;

в) на рівні самого комерційного банку, з точки зору вдосконалення відповідних аспектів фінансового менеджменту, що охоплюють продукування кредитних послуг і підтримання стабільності банківської системи шляхом мінімізації ризиків та оптимального управління портфелем кредитних вкладень загалом.

Необхідно відзначити, що у період ринкових перетворень в економіці

України у  розрізі банківського напряму слід виокремити наступні можливі шляхи удосконалення кредитних взаємовідносин, а саме:

• застосування відповідних заходів щодо стимулювання довгострокового кредитування банками суб’єктів підприємницької діяльності;

• оптимізація процентної політики банку щодо встановлення диференційованих підходів до кредитування підприємств малого та середнього бізнесу;

• удосконалення механізму зменшення або унеможливлення кредитних ризиків шляхом створення єдиної нормативної бази для визначення фінансового стану підприємств і системи рейтингів надійності позичальників, поліпшення умов забезпечення кредиту;

• створення належної інфраструктури кредитного ринку та розробка відповідних правових документів щодо захисту прав кредиторів;

• удосконалення юридичної основи реструктуризації заборгованості та відповідних економічних механізмів видозміни заборгованості;

• вдосконалення організаційної структури підрозділів банку з метою удосконалення кредитних взаємин комерційних банків із суб’єктами підприємницької діяльності в Україні, становлення якісно нових партнерських відносин, з моєї точки зору, за необхідне видається вжити такі заходи:

По-перше, сучасна стратегія банків у механізмі  кредитного забезпечення підприємницької  діяльності потребує суттєвого коригування  з метою спрямування кредитних  ресурсів на потреби реального сектора  економіки (і, насамперед, на задоволення інвестиційних потреб підприємницьких структур). За для цього необхідно переглянути зміст кредитної політики комерційних банків та вжити відповідних заходів НБУ в плані розширення обсягів рефінансування. По суті йдеться про необхідність сприяння на державному рівні визначенню у якості стратегічних пріоритетів кредитної політики комерційних банків саме завдань щодо кредитування підприємницьких структур.

По-друге, стратегія комерційних банків щодо кредитного забезпечення підприємницької діяльності має бути орієнтована передусім на задоволення виробничих потреб підприємств малого та середнього бізнесу, а також повинна бути спрямована на аналіз інноваційних можливостей потенційних позичальників, якісний інноваційний менеджмент проектів, що пропонуються до фінансування (особливо, у сфері високих технологій).

По-третє, необхідний систематичний аналіз (в режимі моніторингу) макроекономічної інформації з метою покращення галузевої структури кредитного портфеля, пошуку перспективних клієнтів у різних галузях та секторах економіки.

Вищевказані заходи обумовлюють необхідність вирішення  ряду питань,пов’язаних із удосконаленням роботи комерційних банків у механізмі кредитного забезпечення підприємницької діяльності, а саме: концентрацією серйозних зусиль в частині методологічної та аналітичної роботи, щодо експертного аналізу кредитоспроможності позичальників; глибокого і систематичного маркетингового аналізу ринку кредитних ресурсів у розрізі галузей, субгалузей та еконономіко-географічних регіонів (з точки зору виявлення їх об’єктивних потреб і можливостей).

Слід  зазначити, що значна частина коштів, котрими на сьогодні оперує банківський сектор, носить короткостроковий характер. В основному це залишки коштів на поточних рахунках у структурі коштів, залучених від підприємств та організацій. Такого роду залишки є коштами до запитання, а відтак банки просто зобов’язані утримувати значну частину своїх активів у високоліквідній формі. Вказані обставини змушують комерційні банки у реалізації своєї кредитної політики орієнтуватися на ринок короткострокових кредитів, що не задовольняє виробничі потреби підприємств реального сектора економіки.

Особливої актуальності в умовах становлення  рівноправних взаємин між суб’єктами кредитних відносин набуває розробка та запровадження дієвого механізму зменшення або унеможливлення кредитних ризиків. Слід зауважити,що механізм зменшення або унеможливлення кредитних ризиків складається з двох послідовних процесів:

а) ретельний  аналіз кредитних заявок та надання  кредиту;

б) комплексний  контроль за поточною діяльністю позичальника і

своєчасне виявлення тих кредитів, які можуть бути несвоєчасно повернуті.

 

 

 

 

Таблиця 1

Кошторис витрат на виробництво  та реалізацію продукції на 2011р.

№	Показники	Всього за рік,	У т.ч. в IV
з/п		тис.грн.	кв.,тис.грн.
1.	Матеріальні витрати: всього у т.ч. -    сировина та  основні матеріали -    допоміжні матеріали -    паливо -    енергія	3348 2861 111 180 196	837 715,25 27,75 45 49
2.	Витрати на оплату праці: -    з/плата за  виконані роботи -    виплати компенсаційного  характеру, вкл. в собівартість -    матеріальна допомога, вкл. собівартість	709 690 19              -	177,25 172,5 4,75            -
3.	Єдиний соціальний внесок	263,61	65,9
4.	Амортизація основних фондів	1175,92	293,98
5.	Інші виробничі витрати: всього у  т.ч. з власників -    екологічний податок -    витрати на  охорону праці, вкл. в собівартість -    витрати на  послуги банку, вкл. в собівартість	46,5 3,5 42 1	11,63 0,88 10,5 0,25
6.	Зміни залишків незавершеного виробництва	-7	-1,75
7.	Зміни залишків витрат майбутніх періодів, вкл. собівартість	91	22,75
8.	Виробнича собівартість готової продукції	5459,03	1364,76
9.	Невиробничі витрати	109	27,25
10.	Повна собівартість готової продукції	5568,03	1392,01
11.	Вартість (ціна) виробленої продукції	6792,99	1698,25

 

Таблиця 2

Розрахунок планової суми амортизаційних

Відрахувань прямолінійним методом  на підприємстві на 2011 р.

 

Група основних фондів	Вартість оф, тис. грн.	Строк корисної експлуатації	Сума нарахованої амортизації за IV кв., тис. грн	Сума нарахованої амортизації за рік, тис. грн
III -Будівлі -Споруди	8953         6273	22 24	101,74 65,35	406,96 261,38
IV Машини та обладнання	1485	10	37,13	148,5
V Транспортні засоби	2146	13	41,27	165,08
VI Прилади Інвентар (меблі)	683 287	5 5	34,15 14,34	136,6 57,4
Всього:	19827		293,98	1175,92

 

Таблиця 3

Розрахунок обсягу реалізації продукції  та прибутку від реалізації товарної продукції на плановий рік

 

№	Показники	Сума,
з/п		тис. грн.
1.	Прогнозовані залишки готової  продукції на початок року
1.1.	Залишки по повній собівартості	118
1.2.	Залишки по оптовим цінам	167
1.3.	Прибуток	49
2	Товарна продукція на плановий рік
2.1.	По повній собівартості	5568,03
2.2.	По оптовим цінам	6792,99
2.3.	Прибуток	1224,96
3	Прогнозовані залишки готової  продукції на кінець року
3.1.	У днях	17
3.2.	Залишки по повній собівартості	262,94
3.3.	Залишки по оптовим цінам	320,78
3.4.	Прибуток	57,84
4	Реалізація продукції у плановому  періоді
4.1.	По повній собівартості	5423,09
4.2.	По оптовим цінам	6639,21
4.3.	Прибуток	1216,12