Типи і функції комерційних банків

Комерційні банки як агенти біржі можуть самостійно організовувати біржові операції, виконувати операції по торгівлі цінними паперами. Торгівля цінними паперами є частиною банківських операції, але не головною, бо досить відмінна від банківської справи. Банк як кредитне підприємство. Кредит – це відношення між кредитором і позичальником з приводу зворотнього руху вартості, що позичається. На відміну від кредиту банк – це одна із сторін відносин, яка хоча і може одночасно виступати в якості кредитора і в якості позичальника, однак в кожний даний момент при окремій угоді виступає або в якості кредитора або в якості позичальника. Банк – це наслідок розвитку кредиту. На основі грошових та кредитних відносин з’явилося таке унікальне утворення, як банк, який в цілому можна визначити, як систему особливих підприємств, продуктом яких є кредитна та емісійна справа. Вони не обмежені централізовано виданими інструкціями, щодо тих чи інших операцій. Однак це не означає, що комерційні банки діють безконтрольно. Щоб обмежити створення великої кількості „слабких ” банків, які можуть легко банкротувати і викликати „ланцюгову реакцію банкруцтв” серед своїх клієнтів, держави встановлюють досить високі квоти на їх статутний капітал.

Отже, на основі даного розділу, можна стверджувати, що комерційний  банк – це не лише організація, що виступає в ролі кредитора чи позичальника, він є справжнім, універсальним інструментарієм фінансового ринку. Більш того, комерційний банк є основою банківської системи, що в свою чергу забезпечує досконале виконання суспільних та державних систем.

Розділ ІІІ. Роль комерційних банків в економіці.

Базовою ланкою кредитної системи, основою, на якій ґрунтується уся діяльність, пов’язана з кредитно-фінансовим обслуговуванням господарства, є комерційні банки.

Комерційні банки ¾  це багатопрофільні кредитні установи, що здійснюють операції у різних секторах ринку позичкових капіталів, обслуговуючи населення та підприємства всіх галузей економіки.

Усі функції тісно пов’язані між собою та дозволяють комерційному банку виступати у якості органа, що емітує платіжні засоби для обслуговування усього кругообороту капіталу в процесі виробництва й обігу товарів.

Окрім зазначених базових  функцій, комерційні банки можуть виконувати ряд інших операцій, конкретне  коло яких визначається особливостями  різних секторів ринку і потребами  тих груп клієнтів банку, на які він  орієнтує свою діяльність. У цьому полягає відмінність комерційних банків від спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, що надають обмежене коло послуг. Так, комерційні банки можуть здійснювати операції з купівлі та продажу іноземної валюти, організовуючи фінансування зовнішньої торгівлі, виконувати довірчі операції, пов’язані з управлінням майном, грошовими коштами та іншими матеріальними цінностями фізичних та юридичних осіб за їх дорученням, надавати консультаційні послуги своїм клієнтам з питань організації господарсько-фінансової діяльності, проводити лізингові та факторингові операції, організовувати зберігання фінансових і матеріальних цінностей у спеціально обладнаних сховищах, видавати гарантії за третіх осіб, надавати економічну й фінансову інформацію, здійснювати операції з цінними паперами, а також ряд інших операцій, пов’язаних з обслуговуванням різних клієнтів.

Сучасні тенденції у  розвитку банківської справи в країнах  з розвинутою ринковою економікою характеризуються збільшенням числа здійснюваних банками операцій та глобальним характером політики, що проводиться на ринку, пошуком нових її форм та методів. Це призводить до поступового втручання банків у традиційні сфери діяльності спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, що забезпечує можливості для перемоги у конкурентній боротьбі за клієнтів.

Однак при тому, що банки  в основній своїй масі надають  величезну кількість послуг компаніям, фірмам, населенню, вони можуть робити і акценти в своїй діяльності на окремі види операцій, орієнтуючись на потреби різних груп клієнтів у відповідності з обраною для себе стратегією застосування капіталу. Тому універсальність комерційних банків як загальна притаманна їм риса не виключає і їх спеціалізації.

Спеціалізовані комерційні банки, не відмовляючись в принципі від можливості надання універсального набору послуг, концентрують зусилля на здійсненні кількох основних банківських операцій або на обслуговуванні обмеженого кола клієнтів. Спеціалізація впливає на характер усієї діяльності банку, визначаючи особливості формування його активів і пасивів, побудову балансу, а також специфіку організації роботи з клієнтурою. Загалом в силу набуття досвіду роботи у певній сфері банківської справи, розробки технічних прийомів і методів реалізації тих чи інших операцій підвищується їх якісний рівень. Це в свою чергу зумовлює зростання дохідності окремих спеціальних операцій комерційних банків, а тому їхня діяльність в інших сферах стає необов’язковою.

У розвинутих країнах  найбільш поширеними видами спеціалізованих  банків є інвестиційні, інноваційні, ощадні, іпотечні та експортно-імпортні. Їх діяльність зосереджена на кількох операціях для більшості клієнтів. Так, інвестиційні банки займаються переважно емісійно-засновницькою діяльністю, забезпечуючи посередництво і гарантії розміщення цінних паперів на фондовому ринку. Інноваційні банки здійснюють довгострокове кредитування, в результаті якого можлива реалізація крупних науково-технічних проектів. Ощадні банки орієнтують свою діяльність на залучення дрібних вкладів населення на певний строк і надання позик приватним особам. Іпотечні банки видають довгострокові кредити під заставу нерухомого майна ¾ землі, житлових будинків, споруд виробничого призначення. Експортно-імпортні банки займаються кредитуванням і видачею гарантій за операціями, пов’язаними в основному із зовнішньою торгівлею та міжнародним рухом капіталів.

Окрім певного типу операцій комерційні банки можуть також зосереджуватись  на обслуговуванні окремих галузей  економіки ¾ промисловості, сільського господарства, торгівлі, будівництва, енергетики, транспорту і зв’язку.

Для успішного розвитку ринкової економіки значення посередницької функції в кредиті полягає  в тому, що вони своєю діяльністю зменшують ступінь ризику і невизначеності в економічній системі. Кошти  можуть переміщатися від кредиторів до позичальників і без посередництва банків, однак при цьому різко зростають ризики втрати коштів, що віддаються в позику, і зростають загальні витрати по їхньому переміщенню, оскільки кредитори і позичальники не інформовані про платоспроможність один одного, а розмір і терміни пропозиції коштів не збігається з розмірами і термінами потреби в них.

У розвинутих країнах  найбільш поширеними видами спеціалізованих  банків є інвестиційні, інноваційні, ощадні, іпотечні та експортно-імпортні. Їх діяльність зосереджена на кількох операціях для більшості клієнтів. Так, інвестиційні банки займаються переважно емісійно-засновницькою діяльністю, забезпечуючи посередництво і гарантії розміщення цінних паперів на фондовому ринку. Інноваційні банки здійснюють довгострокове кредитування, в результаті якого можлива реалізація масштабних науково-технічних проектів. Ощадні банки орієнтують свою діяльність на залучення дрібних вкладів населення на певний термін і надання позик приватним особам.

В рамках тенденції до спеціалізації банківської діяльності у промислово розвинутих країнах можна відзначити створення комерційними банками вузькоспеціалізованих дочірніх компаній, що займаються одним-двома видами операцій (наприклад, лізингом, факторингом та ін.).

Окрім певного типу операцій комерційні банки можуть також зосереджуватись  на обслуговуванні окремих галузей  економіки, промисловості, сільського господарства, торгівлі, будівництва, енергетики, транспорту і зв’язку.

Всі комерційні банки  виконують певні функції, систематичне виконання яких і створює той фундамент, на якому базується робота банку і банківської системи в цілому, а переплітаючись між собою, вони створюють потужну базу фінансового розвитку країни: управління грошовим обігом; забезпечення платіжного механізму; акумуляції заощаджень, та важливою функцією банків є їх здатність „робити гроші ” – розширювати кредитні ресурси народного господарства. Отже, можна сказати, що дуже важлива роль в економіці країни належить кожному окремому банку, а ще важливіша роль належить всій банківській системі.

Користування послугами  комерційних банків стає все загальнішою потребою підприємств, фірм, державних установ, громадських організацій і приватних осіб. Всі вони потребують відкриття в банках різних рахунків для зберігання грошових коштів, послуг обміну валюти, купівлі-продажу цінних паперів, надання позичок, тощо. Все це зумовлює необхідність того, щоб всі члени суспільства були добре обізнані зі структурою і роллю комерційного банку в сучасній економіці. Особливо це необхідно для сучасного українського суспільства, яке йде шляхом ринкових реформ і створення сучасної банківської системи. Сьогодні стан розвитку економіки потребує постійної уваги до банківської системи в цілому і комерційних банків зокрема, проведення політики, спрямованої на створення сприятливих умов для їх стабільного та ефективного функціонування.

Сучасний стан розвитку економіки України потребує постійної  уваги до банківської системи  в цілому і комерційних банків зокрема, проведення політики, спрямованої на створення сприятливих умов для їх стабільного та ефективного функціонування. Ця потреба обумовлюється тим, що банківська система України – одна з найважливіших і невід’ємних структур ринкової економіки і є одним з основних чинників політики економічного зростання. Адже через неї здійснюється процес акумуляції фінансових ресурсів суспільства і забезпечується їх найефективніше і раціональне використання.

Упродовж останнього десятиріччя проблема збереження фінансової та економічної стабільності постає дедалі гостріше. Тому центральні банки багатьох країн беруть на себе роль відповідального органа або координатора національних програм щодо оцінки стабільності фінансової системи.

Слід зазначити: ступінь  розвитку фінансової системи та її основного елемента — банківської системи, характер і ефективність грошово-кредитної політики й фінансової політики великою мірою визначають реальні можливості української економіки у вирішенні питань стійкого і тривалого розвитку країни, підвищення конкурентоспроможності, характеру участі країни у світових інтеграційних про­цесах. Банківська система є невід'ємною складовою механізму сучасної ринкової економіки. Основою її структурної побудови виступають комерційні банки, які володіють інструментарієм впливу на фінансову, інвестиційну, виробничу та інші сфери економіки.

Стабільність банківської  системи є однією з найважливіших  умов розвитку національної економіки. Разом із прозорістю і прогнозованістю  вона дає змогу точніше визначити  основні напрями діяльності банківської системи, підвищити її привабливість для інвесторів та інших суб'єктів господарювання. Стабільність банківської системи визначається не тільки конкурентоспроможністю, а й рівнем ризиків, притаманних банківській діяльності. Тому на сьогодні досить актуальним питанням є визначення економічної сутності категорій "фінансової та економічної стабільності" і основних індикаторів її оцінки.

Дослідженню економічної  сутності й передумов, необхідних для  стабільного функціонування банківської  системи, присвячено ряд наукових праць як вітчиз­няних, так і іноземних авторів.

Так, А.А. Баходцін розглядає  фінансову стабільність у тісному  зв'язку із грошовою стабільністю, зазначаючи, що "збереження грошової стабільності забезпечує необхідні умови для  досягнення фінансової стабільності, оскільки незмінність, цінових пропорцій і збалансування макроекономічних параметрів є важливими передумовами для стабільності економіки. Збереження фінансової стабільності, яка забезпечує умови для стійкої роботи фінансових ринків та інституцій, надійного функціонування платіжної системи й системи нагляду, доцільно розглядати як передумову економічної стабільності"[15.51-61].

А П. Шпіка визначає фінансову  стабільність як процес, що включає  достовірну оцінку фінансових ризиків  та ефективну систему управління ними, використовуючи новаторський підхід.

Серед вітчизняних досліджень слід відзначити праці Л.М. Стрельбицької  й О.І. Барановського. На їхню думку, головною загрозою економічної стабільності банківської системи є порушення  банками вимог чинного законодавства, що, у свою чергу, призводить до виникнення ризиків у їхній діяльності.

В. Козюк розглядає  категорію глобальної фінансової стабільності з точки зору макроекономічних аспектів та пропонує таке визначення: “Глобальна фінансова стабільність — це розвиток фінансового сектору, який сприяв би довгостро­ковому зростанню глобальної економіки в цілому, забезпечив безперешкодне фінансування дефіцитів платіжних балансів із приватних джерел, створив рамко­ві умови для запобігання кризовим ситуаціям у фінансово-банківській і валютно курсовій сферах окремих країн та їх поширенню в інші країни за збереження принципу мобільності капіталів для алокаційної ефективності економіки та гнучкості валютних курсів як фактора уникнення суперечливих монетарних цілей центробанків ”.

Акумулювання вільних  коштів і перетворення їх в капітал  визначає роль банків як основних фінансових інститутів, що стимулюють процес нагромадження  і використання кошів в господарстві. Стимули до нагромадження і заощадження  грошових ресурсів формуються на основі гнучкої політики банків, що пропонують власникам коштів зручну форму зберігання грошей у вигляді різноманітних депозитів, які приносять дохід у формі проценту. Сконцентровані таким чином ресурси перетворюються на позичковий капітал, що використовується банками для надання кредиту підприємствам. Використання кредиту забезпечує розвиток виробництва та збільшення споживання, тобто загальний економічний розвиток суспільства.

Загалом банківська система є одним із найважливіших елементів економіки країни, тому ефективна діяльність комерційних банків – сьогодні особливо актуальне питання, окрім того банківська система є специфічною галуззю економіки країни де значення та функції капіталу відрізняються від інших сфер економіки.

Через кредитно-банківську систему відбувається рух грошової маси, яка використовується не лише на кредитному ринку, але й усіх інших сферах економіки. Банки – це «грошове серце» ринку!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Дослідження, проведене  за темою «Типи і функції комерційних банків» дозволяє зробити наступні висновки.