Трудовой договор

   Список  сезонних робіт і сезонних галузей затверджений постановою

Кабінету Міністрів  України від 28 березня 1998р.№278 (Праця  і

зарплата.-1997.-№7). Сезонними вважаються роботи, які  з природних і

кліматичних умов виконується не весь рік, а протягом певного періоду

(сезону), але  не більше 6 місяців. З працівником, що виконує сезонні

роботи, укладається  трудовий договір. Оплата праці здійснюється за

фактично виконану роботу згідно з нормами, розцінками, тарифними

ставками, які  діють на підприємстві, і не може бути нижчою мінімальної

ути нижчою мінімальної

заробітньої плати  при умові виконання норм праці. 

   Переважне  право на участь в сезонних  роботах мають громадяни,

зареєстровані як безробітні. Після закінчення трудового  договору такі

громадяни мають  право на перереєстрацію в службі зайнятості. 

   Трудовий  договір з трудящим- мігрантом. 

   Згідно  із ст.2 Закону України “Про  правовий статус іноземців”

іноземці мають  такі ж права і свободи і  несуть ті ж обов’язки. Що і

громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією та іншими

законами України, а також міжнародними договорами України. 

  Порядок  оформлення іноземцям та особам  без громадянства дозволу на

працевлаштування  в Україні, затверджений постановою Кабінету Міністрів

України від 1 листопада 1999р. №2028 (Урядовий кур’єр.-1999.-№230.-8

грудня), передбачає, що дозвіл на працевлаштування оформляється

іноземному громадянинові  або особі без громадянства, які  мають намір

займатися в  Україні трудовою діяльністю, за умови, що в країні (регіоні)

відсутні працівники,які  можуть виконувати цей вид роботи, або є достатні

обгрунтування доцільності використання праці  іноземних фахівців, якщо

інше не передбачено  міжнародними договорами України. Такий  дозвіл

видається Державним  центром зайнятості Міністерства праці  і соціальної

політики України, або, за його дорученням, обласними центрами

зайнятості. 

   Дане  положення розповсюджується також  на іноземних громадян, які

будуть проходити  професійне навчання або підвищувати  кваліфікацію із

залученням їх до роботи (стажування), направленихзакордонними

роботодавцями в Україну для виконання певного  об’єму робіт або послуг на

основі контрактів, укладених між українськими й  іноземними суб’ктами

господарської діяльності. 

   Дозвіл  на працевлаштування є основою  для видачі іноземному

громадянинові візи на в’їзд в Україну. 

   Якщо  громадяни проживають на території  України постійно, то дозвіл на

працевлаштування  не потрібний. 

   Дозвіл  як правило, видається на 1 рік.  Такий дозвіл може бути

продовжений, але  не може перевищувати 4 роки. 

   Після  перерви не менше 6 місяців процедура може бути повторена. 

   Роботодавець  протягом 3 днів з моменту початку  та припинення роботи

іноземцем зобов’язаний письмово повідомити про це в Республіканський

центр зайнятості. 

   Трудова  діяльність працівника оформлюється  трудовим договором

(контрактом), який  вручається працівнику до виїзду  на роботу. Також в

трудовому договорі повинні міститися всі основні  реквізити роботодавця і

працівника, професійні вимоги до працівника, відомості про  зміст роботи,

умови праці  та її оплату, тривалість робочого дня і відпочинку, умови

мешкання, а також  термін дії трудового договору, умови  його розірвання,

порядок відшкодування  транспортних витрат. 

   Також  трудящі-мігранти мають право  на соціальне страхування і

соціальне забезпечення ( крім пенсійного, яке регулюється спеціалбною

угодою в рамках СНД від 13 березня 1992р. і двосторонніми  угодами)

законодавством  сторони працевлаштування. 

   Трудовий  стаж, в тому числі на пільгових  умовах і за спеціальністю,

на пільгових  умовах і за спеціальністю,

взаємно визначається сторонами. 

   Якщо  працівник виїздить, то роботодавець  видає йому довідку або інший

документ, який містить дані про тривалість роботи і заробітню плату

помісячно. 

   Відповідні  двосторонні угоди укладені Україною  з Російською

Федерацією, Республікою Білорусь, Республікою Молдовою та іншими

державави.