Взаємодія попиту і пропозиції

Максимальна межа ціни - це законодавчо встановлена максимальна ціна, по якій продавець може продати свій товар.

Причинами встановлення максимальної ціни є бажання уряду забезпечити необхідний рівень споживання товарів першої необхідності для більшості населення, яке не змогло би придбати ці товари і послуги по ринковій ціні а також необхідність зниження інфляції, якщо остання має місце. Максимальна ціна, таким чином, є нижчою за ринкову ціну. Проте негативними наслідками максимальної межі ціни є виникнення дефіциту такого товару чи послуги (Рис 3.11.).

При рівноважній ціні величина попиту і пропозиції товару є однаковими . В результаті цього виникає стійкий дефіцит в розмірі .

Наслідком встановлення максимальної межі ціни є і зміни у ренті, яку одержують виробники і  споживачі (Рис 3.12.)

 

 

 

 

На рис 3.12 видно, що при нижчій від ринкової ціни (при ), скорочується виробництво і збут товару до рівня і для споживачів, які продовжують купувати товар по ціні , збільшується їх загальний споживчий надлишок на величину, що дорівнює площі прямокутника . Проте деякі споживачі не можуть придбати дефіцитний товар, внаслідок чого зменшується їх споживчий надлишок на величину, яка дорівнює площі трикутника .

Що торкається змін у  надлишку виробника, то ті з них, які  залишились на ринку і виробляють одиниць товару, продаючи його по ціні , втрачають надлишок у розмірі площі прямокутника . Як наслідок зниження ціни частина виробників вибуває з ринку, в результаті чого втрачається їх рента у розмірі площі трикутника .

Отже, в кінцевому результаті державне встановлення максимальної межі ціни викликало загальні втрати на величину площі трикутників  і . Ці втрати є більш значними за умови нееластичного попиту на товар, оскільки встановлення максимальної ціни викликає втрати і в ренті споживача, що видно з Рис. 3.13.: збільшення ренти споживача на величину, що відповідає площі прямокутника , перекривається втратами споживчого надлишку на величину площі трикутника .

 

         

 

 

 

Як бачимо, державна політика встановлення максимальної ціни має  і негативний результат: виникає  стійкий дефіцит продукту, зменшується загальна рента виробника і споживача на величину загальних втрат. Разом з тим існують і випадки, коли державне втручання в механізм ринкового ціноутворення може збільшити добробут споживачів і виробників. Перш за все, це відноситься до стану економіки, якій притаманна інфляція.

Нижній рівень ціни - це мінімальна ціна, встановлена державою, яка перевищує ринкову ціну. До таких цін уряд вдається тоді, коли ринкова ціна не дозволяє забезпечити  необхідний рівень доходів виробникам і постачальникам економічних ресурсів. Прикладом такої ціни може бути законодавчо встановлена мінімальна зарплата, ціни на сільгосппродукцію тощо.

Негативним наслідком  встановлення мінімальної ціни є  надвиробництво продукції, недовикористання економічних ресурсів (зокрема, виникнення безробіття), зміни у вигодах (ренті) споживачів та виробників.

На Рис. 3.14. показане виникнення надвиробництва продукту. При встановленні урядом мінімальної ціни величина пропозиції товару є більшою за величину попиту і виникає надвиробництво товару в розмірі .

В результаті встановлення мінімальної ціни відбуваються і  зміни в ренті споживачів і виробників, які відображені на Рис 3.15. і 3.16. Виробники за вищої ціни - на рівні , будуть бажати виробляти продукт в розмірі , а споживачі бажатимуть купувати продукт в розмірі

 

 

 

Якщо виробники будуть виробляти лише в розмірі попиту на продукт, тобто  (Рис 3.15.), то їх надлишок збільшиться на величину, рівну площі прямокутника . Одночасно із зниженням обсягів виробництва з до , виробники, які перестануть виробляти, втратять свої надлишки на величину, рівну площі трикутника . Що торкається споживачів, то із-за вищої ціни частина їх перестане купувати товар, внаслідок чого величина втрат споживчого надлишку становитиме значення площі трикутника , а ті, які далі будуть купувати товар по ціні , втратять частину споживчого надлишку на величину, рівну площі прямокутника .

Проте виробники можуть і не обмежувати виробництво обсягами , а виробляти в обсязі , який відповідає ціні . Зміни в ренті виробника і споживача за такої ситуації відображені на Рис. 3.16.

При ціні обсяг виробництва становитиме Q₁, а обсяг попиту - . Різниця між ними показує на величину нереалізованого виробленого продукту. За таких умов споживачі, які продовжуватимуть купувати по вищій ціні , втратять частину надлишку на величину площі прямокутника , а ті, які перестануть його купувати - на величину площі трикутника . Зниження збуту продукту виробниками з до викличе зменшення їх надлишку в розмірі площі трикутника . Розширення виробництва з до при продажі продукту в обсязі приведе до надвиробництва продукту на величину , внаслідок чого виробники, які не зможуть його реалізувати, будуть нести збитки у розмірі витрат їх виробництва, які відповідають площі трапеції .

Таким чином, встановлення урядом максимальної і мінімальної  межі ціни позбавляє ринкову економіку механізму саморегуляції попиту і пропозиції, узгодження інтересів покупців і виробників. Держава повинна взяти на себе розв’язання проблеми надвиробництва чи нормування. Державне регулювання має суперечливі наслідки. Тому очікувані вигоди відведення максимальних і мінімальних цін слід завжди порівнювати з втратами, які у зв’язку з цим виникають.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

На підставі опрацьованого  матеріалу про попит, пропозицію і ринкові ціни можна узагальнити  його і зробити кілька висновків про трьох основних складових ринку. Знання сутності аналізу основних категорій ринку, як попит, пропозиція, ціна та фактори, які їх визначають дають можливість зрозуміти механізми вибору суб’єктів ринку – це споживачі, які формують попит на товари, та виробників, які створюють пропозицію товарів – та координації цих товарів.

Термін «попит» використовують для позначення бажання і здатності  людей купувати товари. Термін «пропозиція» означає бажання і здатність продавців надати товари для реалізації на ринку.

Отже, попит – це кількість продукту, яку споживачі бажають і здатні придбати по деякій ціні з ряду можливих протягом певного періоду часу. З цього визначення можна зробити висновок, що попит відображає ряд альтернативних можливостей, тобто показує на різну кількість продукту, на яку буде пред’явлений попит, при різних на нього цінах. Пропозиція – це кількість продукту, які виробники бажають і здатні виготовити і запропонувати для продажу на ринку по кожній конкретній ціні з ряду можливих протягом певного часу. Отже, висновком цього буде те, що пропозиція відображає ряд альтернативних можливостей, показує на певну кількість продукту, яку зможе і захоче виробити підприємець при різних цінах на продукт.

Криві пропозиції й попиту інформують нас про те, яку кількість товару бажають продати виробники й купити споживачі залежно від ціни, яку пропонують виробники і яку готові заплатити споживачі. Але, крім ціни, попит і пропозиція визначаються також й іншими змінними. Наприклад, кількість товару, котрий прагнуть продати виробники, залежить не лише від ціни, яку диктує ринок, а й від їх виробничих витрат (заробітної плати, виплати дивідендів, витрат на сировину тощо). Окрім ціни, попит залежить від сумарного чистого доходу споживачів і, можливо, ще й від інших змінних.

Криві попиту і пропозиції перетинаються в точці рівноваги, або в точці кількісно-цінової  рівноваги ринку. За цієї ціни пропозиція дорівнює попиту. Ринковий механізм —  це тенденція ціни на вільному ринку  змінюватися доти, доки ринок не досягне рівноваги (тобто доки пропозиція й попит не зрівняються). У цій точці відсутні як дефіцит, так і надлишок, а отже, зникають ті фактори, що спричиняли зміни в ціні. Пропозиція й попит не завжди перебувають у стані рівноваги; внаслідок різких змін на деяких ринках можуть виникати проблеми із збутом, проте рано чи пізно становище вирівнюється.

Аби зрозуміти тенденцію  ринку до рівноваги, можна уявити собі, що початкова ціна перевищує  рівень ціни рівноваги. У цьому разі виробники намагатимуться виробляти  й продавати товарів більше, ніж їх бажають придбати споживачі,— виникне надлишок товару. Щоб розпродати його чи принаймні не дати зрости запасам, виробники почнуть знижувати свої ціни. Зрештою, ціни падатимуть, попит зростатиме, а пропозиція зменшуватиметься доти, доки не буде досягнуто ціни рівноваги.

Використовуючи криві  пропозиції й попиту, припускає що за будь-якої ціни буде вироблено й  продано певну кількість товару. Це справедливо лише в тому разі, коли на ринку є якась конкуренція, тобто якщо і продавці, і покупці неістотно впливають на ринок (майже неспроможні змінювати ринкову ціну).

В точці ринкової рівноваги  ринок знаходиться в стані  спокою, тобто він є збалансований, де узгоджені інтереси як виробників, так і споживачів.

Ціна рівноваги допускає на ринок лише тих виробників, які встановлюють ціну на рівні рівноваги, або нижче ціни рівноваги. І допускає на ринок тих споживачів, які встановлюють ціну на рівні рівноваги і вище рівноваги.

Отже, ціна рівноваги фільтрує виробників і споживачів, вона не допускає виробників, в яких ціна є вища за ціну рівноваги і споживачів, в яких ціна є нижча за рівноважну.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Базілінська О.Я.,.Мініна О.В: Мікроекономіка/ За ред. Базілінської О.Я.: 3-тє видання, К.,2009. – С. 36.
2. Базилевич В., Лук’янов В., Писаренко Н., Квіцінська Н., Мікроекономіка: Опорний конспект лекцій. – К: Четверта хвиля, 1998.
3. Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі/ Пер. з англ. І. Дзюб. – К.: Вид-во Соломії Павличко „Основи”, 2001.
4. Бочан І. О. Предмет і метод економічної теорії. – К. : ІЗМН, 1997.
5. Горбачевська О. В. Графічні побудови мікроекономіці. – Львів: ЛБІ НБУ, 2002.
6. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка/ За ред. З. Ватаманюка і С. Панчишина. – К.: Видавничий Дім „Альтернативи”, 2001.
7. Економічна теорія: Макро- та мікроекономіка: Навч. посібник/ За ред. З. Г. Ватаманюка та С. М. Панчишина. – Львів: Інтереко, 1998.
8. Економічна теорія: У 2-х кн.Кн.2. Мікроекономіка: Навч. посібник/ За ред. З. Г. Ватаманюка та С. М. Панчишина. –К.: Заповіт,1997.
9. Задоя А. О. Мікроекономіка: Курс лекцій: Навч. посіб. – К.:Т-во „Знання”, КОО, 2003.
10. Кириленко В. І. Мікроекономіка: Навч. посібник для студентів економ. Спец. вузів. – К.: Таксон, 1998.
11. Косік А. Ф., Гронтковська Г. Е. Мікроекономіка: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004.
12. Крупка М. І., Островерх П. І., Реверчук С. К. Основи економічної теорії: Підручник. – К.: Атіка, 2001.
13. Лісовий А. В Мікроекономіка: Курс лекцій. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2002
14. Макконнелл, Кемпбелл Р. Стенлі Л. Брю, Аналітична економія. Принципи, проблеми і політика. – Ч.2. Мікроекономіка/ Пер. з англ. С. Панчишина, О. Ватаманюка, І. Бика. – Львів: Видавнича Спілка „Просвіта”, 1999.
15. Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник для студентів екон. спец. закл. освіти: У 2ч./ С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін.;за заг. ред.С. Будаговської. – К.: Вид-во Соломії Павличко „Основи”, 2001.
16. Наливайко А. П., Євдокимова Н. М., Задорожна Н. В.Мікроекономіка: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц./ За заг ред. А. П. Наливайка. – К.: КНЕУ, 1999.
17. Нуреев Р. М. Курс микроэкономики: Учебник для вузов. – 2-е изд. зим. – М.: Издательство НОРМА, 2001.
18. Піндайк Р. С., Рубінфельд Д. Л. Мікроекономіка./ Пер з англ. А. Олійника, Р. Скільського. – К.: Основи, 1996.
19. Самуельсон Пол А. Економіка: Підручник. – Львів: Світ, 1993.
20. Самуельсон Пол А., Нордгауз Вільям Д. Мікроекономіка/ Пер. з англ. – К.: Основи, 1998.
21. Стасюк І. В., Лех Г. А. Мікроекономіка. Навч. пос. для студ. економ. спец. – Львів, 1997.
22. Стасюк І. В. Мікроекономіка: Навч. посібник. – Львів: Афіша, 2004.
23. Ястремський О. Г., Гриценко О. Г. Основи мікроекономіки: Підручник. – К.: Товариство „Знання”, КОО, 1998.

¹ Економічна теорія :макро – і мікро економіка/ За ред. З. Ватаманюка і

С. Панчишина.-К.: Видавничій Дім „Альтернативи”, 2001. – С.86.

² Кириленко В.І. Мікроекономіка: Навч. посібник.Для студ. Спец.Вузів –К. Таксон 1998. – С.22.

³ Економічна теорія: Макро- і мікроекономіка /За ред. З. Ватаманюка і С. Панчишина.-К.: Видавничій Дім „Альтернативи”, 2001. - С.86.

⁴ О.Я. Базілінська, О.В.Мініна: Мікроекономіка/ За ред. О.Я.Базілінської: 3-тє видання, К.,2009. – С. 36.

⁵ Економічна теорія: макро-і мікроекономіка/ За ред. З . Ватаманюка і

С. Панчишина.-К.: Видавничій Дім „Альтернативи”, 2001.- С.88.

⁶ Кириленко В.І. Мікроекономіка: Навч. посібник.Для студ. Спец.Вузів –К. Таксон, 1998.- С.24.

⁷ Косік А.Ф., Гронтковська Г.Е. Мікроекономіка: Навчальний посібник. – К.:центр навчальної літератури, 2008.- С.30-31.

⁸ Косік А.Ф., Гронтковська Г.Е. Мікроекономіка: Навчальний посібник. – К.:центр навчальної літератури, 2008.- С.34-35.

^{9, 10} Економічна теорія: Макро- і мікроекономіка /За ред. З. Ватаманюка і С. Панчишина.-К.: Видавничій Дім „Альтернативи”, 2001.- С.90.

 

¹¹ Нуреев Р. М. Курс микроэкономики: Учебник для вузов. – 2-е изд. зим. – М.: Издательство НОРМА, 2001.– С. 94-96.