Болгария

Транспорт

Залізничний транспорт — довжина  залізниць — 6,6 тисяч км.

Водний транспорт — судноплавство  по Дунаю. Основні порти: Варна, Бургас. Морський поромний зв'язок — Варна  — Іллічівськ.

Історія

Давні часи

Територія сучасної Болгарії була заселена ще у кам'яному віці. У бронзовому віці там жили фракійські племена, у 11-6 ст. до н. е. тут існувала фракійська держава. У 1 ст. до н. е. цей регіон був завойований римлянами, фракійці поступово романізувалися. Після поділу Римської імперії територія Болгарії залишилася за Візантією.

Середньовіччя

З першої половини VII ст. на південь від Дунаю поселилися племена слов'ян. Разом з протоболгарами слов'янські племена в 681 році створили державу Болгарію, яка займала територію сучасної Північної Болгарії. На чолі держави став хан Аспарух, а її столицею — місто Пліска.

803–814 — хан Крум створює закони, завойовує Сердику (Софію), доходить до Цареграда.

Болгарська імперія. 927

Протягом 9-10 століть Болгарія значно розширила свої кордони, зміцнила військовий і політичний авторитет в Європі. Після створення Кирилом та Мефодієм слов'янської писемності та літератури (855 р.) Болгарія перетворилась в перший слов'янський культурний центр.

852–889 — правління князя Бориса I, хрестить усіх болгар (865) і приймає  учнів Кирила і Мефодія. Прийняття  християнства як офіційної релігії відіграло важливу роль у завершенні процесу створення болгарської народності.

893–927 — править цар Симеон I, «Золоте століття» Болгарської культури.

1331–1371 — править цар Іван-Олександр  — розквіт Болгарської культури  і поділяє Болгарію на Тирновську  і Видинську.

1393 — турки завойовують Тирново.

1396 — турки завойовують Видин,  Болгарія потрапляє під їхню владу. Протягом п'яти століть болгарський народ зазнавав жорстокої феодальної експлуатації, був позбавлений будь-яких політичних прав.

Османське панування

Пам'ятник захисникам Стара-Загори

У кінці XIV століття Болгарія була завойована Османською імперією. Спочатку вона перебувала у васальній залежності, а в 1396 році султан Баязид I анексував її після перемоги над хрестоносцями у битві при Нікополі. Результатом п'ятисотлітнього турецького правління було повне розорення країни, знищення міст, зокрема, фортець, та зменшення населення. Вже у XV столітті всі болгарські органи влади рівнем вище комунального (сіл та міст) були розпущені. Болгарська церква втратила самостійність та була підпорядкована константинопольському патріарху.

Новий час

1762 — відродженець-монах Паїсій  Хилендарський пише «Історію  Слов'яноболгарську» — початок  Болгарського відродження.

1868–1873 — апостол болгарської  волі Васил Левскі створює  внутрішню революційну організацію  Болгарії (за указом турецького  султана повішений 19 лютого 1873 у  Софії).

1876 — Квітневе повстання придушено  масовими репресіями.

1877–1878 — російсько-турецька визвольна  війна. 3 березня 1878 — підписання  Сан-Стефанського мирного договору, відповідно до якого Болгарія  одержує незалежність.

1879 — установчі збори голосують  за Тирновську конституцію і  вибирає князем Александра Батенберга (роки правління — 1879–1886).

1887 — князем обраний Фердинанд  Сакс-Кобург-Готський (роки правління  — 1887–1918), який і проголосив  незалежність Болгарії 1908 року.

XX століття

Фізична карта Болгарії. 1915

1908 — проголошення Болгарії  незалежним царством. Після першої  та другої Балканських воєн (1912–1913 рр.), а згодом першої світової  війни Болгарія втратила частину  своїх територій (Північна Добруджа  відійшла до Румунії, Македонія  — до Греції, частково до Сербії, пізніше — до Югославії).

1918 — відмова від престолу  царя Фердинанда на користь  Бориса ІІІ.

1944 — англо-американські війська  нападають на Софію, Радянський  Союз оголошує війну Болгарії (нота від 5 вересня) Червона  армія входить у Болгарію 8 вересня,  зроблено переворот (9 вересня)  — Болгарія включається у війну  проти Німеччини.

1947 — підписано мирний договір  між Болгарією і державами-переможцями,  опозицію ліквідовано, прийнята  нова конституція, починається  радянізація країни і тоталітарне  керування.

1989 — початок демократизації  Болгарії, прийнята нова конституція.

1991 — Болгарія стає членом  Ради Європи.

1995 — одержує статус асоційованого  члена Європейського Союзу.

1997 — Болгарія офіційно заявляє  свою кандидатуру в членство  в НАТО.

1999 — Болгарія одержує запрошення  на переговори щодо питання  приєднання до Європейського  Союзу.

2005 — Вступ Болгарії до НАТО.

1 січня 2007 — Вступ Болгарії  до ЄС.

Україна-Болгарія

Республіка Болгарія посідає важливе  місце на балканському напрямку зовнішньополітичних  інтересів України, що зумовлено  геостратегічним положенням РБ на Балканах, близькістю інтересів у Чорноморському й Придунайському регіонах. Україну  і Болгарію єднає етнічна, мовна  та релігійна близькість, традиційні економічні, торговельні та культурно-історичні  зв'язки. На території України компактно  проживає болгарська громада (234 тис.чол.). В РБ мешкає 6 тис. громадян України  і вихідців з України. Під час  офіційного візиту Л. Д. Кучми до РБ 24-25 березня 1998 р. Президенти України  та Болгарії підписали Декларацію про  подальший розвиток та поглиблення  співробітництва між двома країнами, в якій висловлюється прагнення  розвивати відносини у напрямі  стратегічного партнерства на основі схожості демократичних та економічних  реформ.

Договірно-правова база двосторонніх відносин

Основою міждержавного співробітництва  є Договір про дружні відносини  і співробітництво між Україною і РБ від 5.10.1992 р. Станом на березень 1999 р. між Україною і РБ підписано 69 різноманітних документів (міжнародні договори, угоди і протоколи), з  яких 40 ратифіковано. Із загальної кількості  підписаних угод 4 мають міждержавний характер, 24 — міжурядовий; решта  — на міжвідомчому рівні; політичних угод — 10, загальноекономічних — 24, в галузі транспорту — 6, в гуманітарній сфері — 15, щодо консульських відносин — 3.

Політичні відносини

5 грудня 1991 р. уряд РБ офіційно  визнав Україну, як незалежну  державу, а 13 грудня цього ж  року були встановлені дипломатичні  відносини на рівні посольств  (з 1993 року в Софії діє Посольство  України, в Києві з 1992 року  — Посольство Болгарії, в Одесі  — Генеральне консульство Болгарії). Між Україною та РБ не існує  політичних проблем, розбіжностей  інтересів і потенційних загроз  інтересам України.

Важливим етапом у розвитку двосторонніх відносин став офіційний візит Президента України в Болгарію 5 жовтня 1992 р., під час якого було підписано  ряд двосторонніх документів, зокрема, міждержавний Договір про дружні відносини і співробітництво. Цей  документ, який набрав чинності 22 березня 1994 р., є правовою основою для формування нової системи відносин між двома  країнами на тривалу перспективу.

8-10 грудня 1994 р. відбувся офіційний  візит в Україну Президента  Болгарії Желю Желєва. В рамках  візиту були проведені двосторонні  переговори за участі керівників  міністерств України і Болгарії  з широкого кола питань політичного  та економічного співробітництва  двох країн. Важливим результатом  візиту стало підписання 10 двосторонніх  документів про співробітництво  у різних сферах.

4-6 вересня 1995 р. в Софії відбулися  консультації на рівні заступників  міністрів закордонних справ.  Обговорювались питання подальшого  розвитку двостороннього співробітництва,  розширення співпраці між міністерствами  закордонних справ двох країн. 19-20 листопада 1995 р. з офіційним  візитом у Республіці Болгарія  перебував міністр закордонних  справ України Г. Й. Удовенко. За підсумками візиту підписано  9 двосторонніх документів і політичну  Декларацію міністрів закордонних  справ. 28-30 листопада 1995 р. відбувся  офіційний візит в Україну  парламентської делегації Болгарії  на чолі з Головою Народних  Зборів РБ Благовестом Сендовим. Під час зустрічей і переговорів  з Президентом України Л. Д.  Кучмою та іншими високими  посадовими особами обговорювались  питання розширення договірно-правової  бази двосторонніх відносин та  взаємодії двох країн на міжнародній  арені, шляхи поглиблення міжпарламентських  зв'язків.

6-7 березня 1996 р. під час візиту  міністра оборони України в  Республіку Болгарія було підписано  ряд двосторонніх документів  у сфері військового співробітництва.

Проблеми двостороннього торговельно-економічного і військово-технічного співробітництва  обговорювались 23-24 липня 1996 р. під час  офіційного візиту Прем'єр-міністра України  в Болгарію. Підкреслювалася необхідність якнайшвидшого вирішення організаційних питань двосторонньої співпраці, створення  спільного українсько-болгарського інвестиційного банку тощо. Були намічені конкретні заходи щодо розвитку виробничої кооперації у базових галузях, зокрема, у ВПК, фармацевтичній промисловості, організації спільних підприємств, підтримки взаємної інвестиційної  діяльності, здійснення енергетичних, будівельних проектів, розвитку транспортної інфраструктури.

30-31 жовтня 1997 року відбувся офіційний  візит в Україну Голови Ради  Міністрів РБ І.Костова.

24-25 березня 1998 року відбувся  офіційний візит у Болгарію  Президента України Л. Д. Кучми.

4-5 червня 1998 року в Ялті під  час Саміту ЧЕС Президент України  Л. Д. Кучма мав зустріч з  Президентом РБ П.Стояновим.

12-13 листопада 1998 року з офіційним  візитом у Києві перебувала  Міністр закордонних справ Республіки  Болгарія Н.Михайлова.

14-15 травня 1999 року Президент Болгарії  П.Стоянов взяв участь у VI неформальній  зустрічі глав держав Центральної  Європи у Львові.

Після приходу до влади нового політичного  керівництва в Болгарії (1997 рік) було внесено кардинальні зміни у  зовнішню політику країни. Серед основних пріоритетів були визначені вступ  до європейських структур і НАТО. Продовжуючи  пошук шляхів підтримки вступу РБ в європейські та євроатлатничні структури, політичне керівництво  РБ співпрацює з Україною як у рамках двосторонніх контактів, так і в  рамках міжнародних організацій.

9-10 червня 1999 року — офіційний  візит в Україну здійснив Президент  РБ П.Стоянов.

10-11 вересня 1999 року — Президент  Республіки Болгарія П.Стоянов  взяв участь у Балто-Чорноморському  саміті, який проходив у м. Ялта.

4 липня 2000 в Україні з офіційним  візитом перебував міністр оборони  Болгарії Бойко Ноєв. Під час  зустрічей у Києві наголошувалося  на активній співпраці військових  відомств двох держав як важливій  складовій співробітництва між  Україною і Болгарією.

28-29 липня 2000 року — Прем"єр-міністр  України В. Ющенко відвідав  РБ з офіційним візитом. Було  констатовано динамічний розвиток  двосторонніх відносин, спільність  євроінтеграційних прагнень двох  держав.

4 лютого 2001 року в Софії відбулися  політичні консультації між зовнішньополітичними  відомствами України та Болгарії  за участі Повноважного представника  України на Балканах, заступника  держсекретаря МЗС України І.Харченка.

4-5 вересня 2001 року — Президент  України Леонід Кучма здійснив  державаний візит в Республіку  Болгарія. Болгарське керівництво  на вищому рівні неодноразово  підкреслювало, що відносини з  Україною є пріоритетними і  стратегічними.

Торговельно-економічні відносини

Україна перебуває в першій десятці  торговельних партнерів Республіки Болгарія. З метою розвитку багатогалузевого співробітництва створено Міжурядову українсько-болгарську комісію з  питань торговельно-економічного і  науково-технічного співробітництва. Найбільший інтерес для нашої  держави становить співробітництво  з Болгарією у харчовій і переробній промисловостях, сільському господарстві, легкій промисловості, у сфері туризму. Важливим для України є набутий  Болгарією досвід у машинобудуванні  й електроніці.

За даними Держмиткому України  товарооборот між Україною і РБ за 1998 рік становив 281,5 млн дол. США, що на 21,8 млн менше, ніж у попередньому році. При цьому експорт становить 188,4 млн дол. США (на 30,6 млн більше, ніж за 1997 рік), імпорт — 93,1 млн дол. США (на 52,5 млн менше, ніж за попередній рік), позитивне сальдо — 95,3 млн дол. США. За даними Мінстату України обсяг  послуг у 1998 році становив 43,6 млн дол. США, у тому числі експорт — 33,3 млн, імпорт — 10,3 млн, позитивне сальдо — 23,0 млн.

Отже, загальний обсяг зовнішньої торгівлі між Україною і Болгарією  у 1998 році, враховуючи послуги, становив 325,2 млн дол. США. За підсумками 1999 року двосторонній товарооборот становив близько 400 млн дол. США.

Основною причиною зменшення обсягів  товарообороту стало скорочення імпорту з Болгарії в Україну  нафтопродуктів, тютюнових виробів, електротехнічної продукції, продуктів  харчування, лікарських і гігієнічних  засобів.

У структурі імпорту з України  переважають сировинні продукти. Найбільшу питому вагу в українському експорті в Болгарію мали мінеральне паливо (кам'яне вугілля та кокс), чорні метали, залізна руда, продукція  хімічної промисловості. Щодо болгарського експорту в Україну, то в загальному його обсязі переважали фармацевтичні, парфумові і косметичні вироби, продукти нафтопереробки, харчової та машинобудівної промисловості.

Республіка Болгарія зацікавлена  у подальшому розвитку економічних  відносин з Україною. Основним пріоритетом  у зовнішній політиці Республіки Болгарія є реалізація інфраструктурних проектів. Зокрема, Болгарія хотіла б  приєднатися до угоди про так  званий «трансазійський коридор», де Україна виступає в ролі депозитарія. У цьому плані Болгарія хотіла б активніше використовувати  паромну переправу Варна —  Іллічівськ і з'єднати її з переправою Бургас — Поті.