Автор: Пользователь скрыл имя, 28 Февраля 2013 в 21:45, реферат
На сході омивається Чорним морем. Загальна довжина державного кордону 2245 км, з них 1181 км — сухоземний, 686 км — річковий, і морський — 378 км. Площа — 110,9 тис. км², населення — 7,576 млн (2010), столиця і найбільше місто — Софія, офіційна мова — болгарська, грошова одиниця — лев.
Болгарія — член міжнародних організацій ООН, ЄС, НАТО.
Законодавча влада – Народні збори (однопалатний парламент), які складаються із 240 депутатів. Парламент обирається шляхом всезагального тайного голосування строком на 4 роки. Народні збори обрані 5 липня 2009 року.
Голова Народних зборів – Цецка ЦАЧЕВА, обрана 14 липня 2009 року.
Виконавча влада – Рада міністрів (уряд), складається із голови, заступників голови та міністрів. 21 лютого 2013 р. уряд країни пішов у відставку. В.о. Прем’єр-міністра Республіки Болгарія – Бойко БОРИСОВ.
Соціально-економічний розвиток Болгарії у 1990 - 2005 рр.
Після 1990 р. Болгарія пережила масштабну трансформацію економіки шляхом великої соціальної ціни. Від початку держава не змогла організувати ефективний перехід до ринкового господарства зі всіма його атрибутами. Це спричинило тотальний економічний спад. Розпалася фінансово-кредитна система, була паралізована виробнича, торговельна та інші діяльності. Все це позначилося на соціальній сфері, генерувалося безробіття. Якщо у 1990 р. воно становило 1,6 %, то вже у 1993 р. зросло до 16 %. Певна стабілізація економіки розпочалася у 1994 р. Вона супроводжувалася розширенням малого та середнього бізнесу, зростанням приватного сектора. Проте відсутність законів та різних нормативних актів практично зупинили загальне економічне реформування, була згорнута приватизація.
Запобігаючи відвертій соціальній
кризі (у 1995 р. 65 % мешканців було за межею
бідності), уряд підтримував збиткові
державні підприємства за рахунок активів
банківської системи. Це стало основним
фактором росту інфляції до 3000 % наприкінці
1996 р. За таких умов в угоду між
основними політичними силами, підписаної
4 лютого 1997 р., було включено пункт про
запровадження інституту
Позитивні зміни намітилися в структурі ВВП: частка промисловості знизилася (до 25 %) при підвищенні частки послуг. ВВП у 2002 р. становив 6500 дол. на душу населення, а у 2004 р. -- 8200 дол. (при загальному обсязі 61,6 млрд. дол.). Безробіття на початку XXI ст. коливалося в межах 10--12 %.
Основними галузями промислового виробництва
є машинобудування, електротехнічна,
нафтопереробна, хімічна, текстильна та
харчова промисловості. Значна частина
прибутків надходить від
Стратегія прискореного економічного розвитку країни на 2007--2008 рр. передбачала збільшення темпів зростання економіки у межах 6--7% і скорочення великих розбіжностей у життєвому рівні різних верств населення.
3.
Основні вектори зовнішньої
Зовнішня політика Болгарії формувалася
під впливом фундаментальних
світових та, зокрема, європейських змін.
Зникнення біполярності світу, ліквідація
в 1991 р. Ради економічної взаємодопомоги,
Варшавського блоку, розпад СРСР, дестабілізація
і воєнні конфлікти на Балканах зумовили
крайні труднощі зовнішньополітичної
діяльності країни, пошук нової концепції
національної безпеки. Головним у діяльності
на міжнародній арені стало
Важливим напрямком зовнішньої політики в 90-х роках XX ст. були Балкани, причому найбільше значення надавалося нормалізації відносин із Грецією і Туреччиною. Цієї мети болгарській дипломатії вдалося досягти. У жовтні 1991 р. було укладено на 20 років болгаро-грецький Договір про дружбу, добросусідство і безпеку. Аналогічний договір Болгарія підписала з Туреччиною у травні 1992 р. За згодою Туреччини питання про права болгарських мусульман було знято з порядку денного міжнародних форумів, зокрема Ісламської конференції, що дозволило Болгарії в 1992 р. стати членом Ради Європи. Своєю чергою Софія підтримала ідею офіційної Анкари про створення зони Чорноморського економічного співробітництва, ставши співзасновником цієї організації (1992). Влітку 1997 р., під час офіційного візиту до Туреччини, президент П. Стоянов офіційно вибачився за дискримінаційну політику щодо турецької національної меншини у 80-х роках XX ст. і оголосив про припинення підтримки з боку Болгарії антитурецьких курдських організацій.
Після встановлення дипломатичних
відносин у грудні 1991 р. болгаро-українські
зв'язки розвивалися поступально. У
жовтні 1992 р. був підписаний Договір
про дружні відносини та співробітництво
між Україною і Болгарією. Він
став основою створення договірно-
Найнижчий ВВП на душу населення в ЄС за підсумками 2011 р. зафіксовано в Болгарії (РБК-Украина, 20.06.2012, Брюссель)
За попередніми оцінками 2011 р., ВВП
на душу населення у вигляді
Найвищий рівень ВВП в ЄС зафіксовано в Люксембурзі. У цій мініатюрній державі ВВП на душу населення майже в 2,5 рази перевищує середній ВВП в ЄС. ВВП Нідерландів перевищив середній показник в ЄС на 30%, а в Німеччині, Швеції, Ірландії і Австрії - на 25-30%. Фінляндія, Бельгія та Німеччина показали результат на 15% -20% вище середнього в ЄС, тоді як Франція і Великобританія відірвалися лише 5% -10%. В Італії та Іспанії ВВП на душу населення були на рівні середнього показника в ЄС.
Кіпр закінчив рік з 90% ВВП від середнього рівня для ЄС, тоді як Словенія, Мальта, Греція, Чехія та Португалія відстали від середнього показника на 15%-25%. ВВП Словаччини виявилося на 25% нижче середнього показника в ЄС. ВВП Естонії, Угорщини, Польщі та Литви відстали від середнього ВВП ЄС на 30% -40%, тоді як ВВП Латвії - на цілих 40%. Найнижчий ВВП показали Румунія і Болгарія (на 50% і 55% нижче середнього рівня в ЄС).
Дані Євростату охоплюють 27 країн-членів ЄС, три країни Європейської асоціації вільної торгівлі, чотири кандидати в ЄС і двох потенційних країн-кандидатів.
ВВП на душу населення часто
Література: