Нерівномірність розміщення й використання лісових ресурсів Європейських країн

Автор: Пользователь скрыл имя, 03 Ноября 2011 в 14:00, курсовая работа

Описание работы

Мета курсової роботи розглянути нерівномірність розміщення та використання лісових ресурсів Європейських країн.
Відповідно до визначеної мети в курсовій роботі були поставлені та вирішені наступні завдання:
* визначити значення і місце лісових ресурсів у формуванні економічного потенціалу регіонів;
* розглянути сучасну компонентна структура лісових ресурсів, регіональні відмінності розміщенні та рівнях забезпеченості ресурсами
* визначити вплив лісових ресурсів на формування галузей спеціалізації господарства регіонів;
* проаналізувати регіональні проблеми антропогенного впливу господарської діяльності на якісні та кількісні характеритики довкілля;
* розглянути регіональні проблеми ресурсозабезпечення та відтворення природних ресурсів.

Содержание

Вступ 3
1. Сутність значення і місце лісових ресурсів у формуванні економічного потенціалу Європейських країн 5
2. Сучасна компонентна структура лісових ресурсів країн Європи і регіональні відмінності в розміщенні та рівнях забезпеченості ресурсами 8
3. Вплив забезпеченності лісовими ресурсами на формування галузевої спеціалізації країн Європи……………………………………………………..14
4. Регіональні проблеми антропогенного впливу господарської діяльності на якісні та кількісні характеристики довкілля 18
5. Регіональні проблеми ресорсо-збереження та відтволрення лісових ресурсів країн Європи 27
Висновки 34
Список використаної літератури 37
Додатки 39

Работа содержит 1 файл

13315 Нерівномірність розміщення й використання лісових ресурсів Європейських країн.doc

— 1.13 Мб (Скачать)

     Лісова  політика Європейського Союзу найбільшою мірою визначається сільськогосподарськими, соціальними та екологічними пріоритетами. Навідміну від Спільної Сільськогосподарської Політики, ЄС не має спільної лісової політики, тому вона формується під впливом інших політик ЄС, таких як аграрна, структурна, екологічна, торговельна, енергетична, науково-дослідна політики, політика розвитку.

     Першим  вагомим документом, прийнятим ЄС щодо лісогосподарських заходів, була Постанова 260/79 (відновлена як 2088/85), яка заохочувала лісове господарство у регіонах Середземномор'я як засіб охорони сільгоспугідь від серйозних ризиків, пов'язаних із ерозією. Після цього було прийнято цілий ряд постанов щодо сільського господарства або ж розвитку сільських територій, які стосувались значною мірою лісового господарства. Це, зокрема:

     • стимулювання розвитку малопридатних територій заходу Ірландії (1820/80);

     • програми інтегрованого розвитку для  регіону Лоццере у Франції (1940/81);

     • прискорений сільськогосподарський  розвиток у певних районах Греції (1975/82);

     • програми інтегрованого розвитку районів регіону Середземномор'я (2080/85);

     • програми розвитку португальського  сільського господарства (3828/85);

     • заохочення сільського господарства у  малопридатних районах Франції (1400/86);

     • заохочення сільського господарства в  малопридатних районах Північної Італії (1401/86);

     • заохочення сільськогосподарського розвитку Іспанії (118/88) [9].

     Найбільш  важливим кроком на шляху координації  лісової політики в рамках ЄС є прийняття у 1998 р. Лісової Стратегії ЄС. У Лісовій Стратегії, зокрема, розкрито механізми підтримки держав-учасниць ЄС в їхніх зусиллях щодо досягнення сталого менеджменту лісового господарства.

     Сприяння  проведенню певних лісогосподарських  заходів в ЄС може надаватись в рамках двох основних схем [1]:

     • лісогосподарські заходи у сільському господарстві згідно з постановою Європарламенту № 2080/92;

     • лісогосподарські заходи згідно u1079 з  постановою Європарламенту № 1257/99 щодо сільського розвитку.

     Постанова Європарламенту № 2080/92 мала такі цілі:

     • слідувати змінам, запровадженим  згідно правил організації ринку;

     • зробити внесок у покращення стану  лісових ресурсів;

     • зробити внесок у форми ведення  господарства у сільській місцевості у напрямку їх більшої відповідності екологічним вимогам;

     • боротись із парниковим ефектом і  сприяти збільшенню адсорбції СО2 [10].

     Загальні  витрати на реалізацію цієї Постанови  становили 1519 млн. євро. Більш детально її масштабність можна оцінити станом на жовтень 2002 р. із табл. 1, а відмінності в межах різних країн ЄС із рис. 2-5.

     Таблиця 4.1.

     Витрати на проведення лісогосподарських заходів  згідно з постановою Європарламенту № 2080/92

Тип заходу Кількість отримувачів субсидій Заліснена площа Витрати, млн. євро Середні витрати, євро/га
Заліснення  142628 1041589 1626.0 1561.0
Догляд  за посадками 82526 794116 359.0 452.0
Компенсація втрати доходу 101011 864578 1776.0 2055.0
Покращення існуючих насаджень 40450   162.0  
 

     Інструментами реалізації цієї постанови є:

     а) надання допомоги на проведення заліснень;

     б) надання допомоги на покращення ведення лісового господарства [6, c. 76].

     Рис. 4.1.. Площі заліснених с/г земель в розрізі Європейської Спільноти:

     E – Іспанія, P – Португалія, UK – Великобританія, IRN – Ірландія, I – Італія, F – Франція, D – Німеччина, EL – Греція, FIN – Фінляндія DK – Данія, NL – Нідерланди, A – Австрія, B – Бельгія, S – Швеція, L – Люксембург

     Рис. 4.2. Кількість реципієнтів, які звернулись за допомогою на проведення заліснення

 

     Рис. 4.3. Середня заліснена площа, га на одного реципієнта

     Зокрема, покращення ведення лісового господарства передбачає виді-

     лення коштів на покращення стану:

     • лісонасаджень і лісосмуг – 700 євро/га;

     • протипожежних бар'єрів – 150 євро/га;

     • водних об'єктів – 150 євро/га;

     • лісових доріг – 18000 євро/км;

     • проведення земляних робіт – 1400 євро/га [5, c. 93].

     Схеми щодо відтворення лісонасаджень сільськогосподарських підприємств розроблені у кожній із країн ЄС. Однак існують значні відмінності між країнами, окремі з них пропонують значно більші кошти за покращення усіх типів насаджень, інші кошти близькі до максимального рівня.

     Аналіз  реалізації постанови 2080/92 свідчить, що:

     • Іспанія, Португалія і Великобританія охоплюють 80 % заліснених згідно з цією постановою земель, що становить коло 900000 га, із яких 45 % припадає на Іспанію;

     • середня заліснена площа на одного приватного бенефіціарія становить 7 га (від 25 га у Португалії до близько 1 га в Греції, Німеччині та Австрії);

     • 50 % від бенефіціаріїв, що покривають втрату доходу від заліснення земель зосереджені в Іспанії та Німеччині;

     • Німеччина налічує коло 50 % від усіх бенефіціантів допомоги на покращення стану лісових земель, які належать фермерам, що перевищує 40000 осіб.

     Постанова Європарламенту № 1257/99 щодо сільського розвитку спрямована на те, щоб зробити внесок у підтримання соціально-економічних і екологічних функцій лісів у сільських районах. При цьому ставляться такі завдання:

     • менеджмент сталого лісового господарства і розвиток лісового господарства в цілому;

     • підтримання стану і покращення лісових ресурсів;

     • розширення площі лісів.

     На  реалізацію цієї постанови впродовж 2000-2006 рр. заплановано виділити 4738 млн. євро, в тому числі на роботи u1097 щодо заліснення – 2385 млн. євро.

     Постанова 1257/99 модифікує схему фінансування. Основні відмінності між нею  і постановою 2080/92 такі:

     • державні органи влади виключені  з переліку можливих отримувачів допомоги на заліснення;

     • за винятком виплат на покриття втрати доходу і деяких заходів щодо отримання насаджень у постанові не зафіксовано максимального розміру виплат;

     • інвестиції на покращення стану лісових земель уже не обмежуються тільки фермерами чи їх асоціаціями.

     Арсенал інструментів лісової політики містить  багато можливостей стимулювання заліснень на національному, регіональному та місцевому рівні. Її реалізація визначається широким колом історичних та політичних обставин і навіть впливом певних визначних осіб (політиків чи вчених), наприклад, Коннолі і Мак Брідж (Ірландія), Каан (Угорщина), Монджаузе (Алжир), акад. Г.Н. Висоцький (Україна). Найбільш типовим активним спонукальним фактором є дефіцит лісових ресурсів (найчастіше дров як палива) у певній країні і прагнення до повної економічної самодостатності.

     Державна  політика, як правило, передбачає можливість залучення певних форм урядової інтервенції. Як приклад, можна навести програму створення полезахисних смуг, більш відому як "Китайська Зелена Велика Стіна", яка здійснюється на території, що охоплює 42.2 % від загальної території країни. Реалізація цієї, найбільшої у світі, як вважають у Китаї, екологічної програми, яка розпочалась у 1978 р. і буде завершена у 2050 р., передбачає створення 35,08 млн. га лісонасаджень. У країнах ЄС такі інтервенції не поширені [3].

     Досвід  Європейського Союзу дозволяє зробити  висновки щодо економічного стимулювання лісового господарства. Основними аргументами на користь субсидій є такі:

     • модифікація соціальних упереджень проти інвестицій у лісове господарство у середовищі фермерів, які традиційно розглядають ліси як перешкоду сільськогосподарському розвитку;

     • ріст рівня доходів з інвестицій, які можуть мати відносно низьку прибутковість для приватного сектора, однак надають екстернальні вигоди для суспільства в цілому;

     • зменшення ризиків і невпевненості, які випливають з довготривалого періоду часу інвестицій у створення лісових насаджень;

     • зменшення проблем тривалого  періоду часу грошового потоку, що вимагає повернення плантаційних і операційних витрат через дохід від лісозаготівель;

     • створення критичної маси насаджень  необхідне для початкового розвитку конкурентноздатності лісової промисловості;

     • започаткування заходів щодо лісорозведення, запровадження нових технологій для промислових чи соціально-лісівничих цілей;

     • зменшення залежності від імпорту, забезпечення працевлаштування і подолання  бідності [14].

     Основними аргументами проти субсидій є такі:

     • плата за зміни у поведінці  реципієнтів і пізніше припинення підтримки підриває сталість проектів і місцеву ініціативу. Виробники  справедливо вважають, що коли уряд чи якісь інші інституції здійснили  певні виплати, то вони продовжуватимуть їх знову;

     • якщо субсидії запроваджені в одному секторі, то інші сектори будуть лобіювати  схожі заходи;

     • субсидії заохочують монокультури із порід-екзотів, концентрацію добробуту, нагромадження відходів, залежність від субсидій, урядову прихильність до певного сектору, можливість корупції;

     • відсутність узгоджених рамкових політичних умов і підходів до менеджменту із залученням землекористувачів виснажує ресурси, підриває місцеву ініціативність і зумовлює певні викривлення  в економіці.

     У загальному можна зробити висновок, що економічне стимулювання повинно бути цільовим, обмеженим часовими рамками та ефективним.

     Цільова спрямованість передбачає спрямування  природоохоронних інвестицій у території, які дають найбільші чисті  вигоди із субсидіями, які покривають тільки граничні витрати на сприяння виробникам із найменшими витратами і найбільшими вигодами.

     Наявність часових рамок означає, що субсидії повинні бути виплачені на одноразовій основі із очікуванням, що подальша діяльність буде очевидно прибутковою для фермера і даватиме постійні вигоди.

     Вимога  ефективності передбачає, що насадження повинні створюватись із мінімальними затратами при бажаних економічних, екологічних і соціальних характеристиках.

     З таких позицій субсидії не розглядаються  як короткотерміновий засіб для тимчасового покращення економічної ситуації у сільських територіях, а як засіб, скерований на отримання сталих екологічних вигод. У такому випадку вони можуть виплачуватись впродовж тривалого періоду часу. 
 

Информация о работе Нерівномірність розміщення й використання лісових ресурсів Європейських країн