Нерівномірність розміщення й використання лісових ресурсів Європейських країн

     Лісова  політика Європейського Союзу найбільшою мірою визначається сільськогосподарськими, соціальними та екологічними пріоритетами. Навідміну від Спільної Сільськогосподарської Політики, ЄС не має спільної лісової політики, тому вона формується під впливом інших політик ЄС, таких як аграрна, структурна, екологічна, торговельна, енергетична, науково-дослідна політики, політика розвитку.

     Досвід  Європейського Союзу дозволяє зробити висновки щодо економічного стимулювання лісового господарства. Основними аргументами на користь субсидій є такі:

     • модифікація соціальних упереджень проти інвестицій у лісове господарство у середовищі фермерів, які традиційно розглядають ліси як перешкоду сільськогосподарському розвитку;

     • ріст рівня доходів з інвестицій, які можуть мати відносно низьку прибутковість  для приватного сектора, однак надають  екстернальні вигоди для суспільства  в цілому;

     • зменшення ризиків і невпевненості, які випливають з довготривалого періоду часу інвестицій у створення лісових насаджень;

     • зменшення проблем тривалого  періоду часу грошового потоку, що вимагає повернення плантаційних і операційних витрат через дохід від лісозаготівель;

     • створення критичної маси насаджень  необхідне для початкового розвитку конкурентноздатності лісової промисловості;

     • започаткування заходів щодо лісорозведення, запровадження нових технологій для промислових чи соціально-лісівничих цілей;

     • зменшення залежності від імпорту, забезпечення працевлаштування і подолання бідності.

     У цілому, лісову політику Європейських країн оцінюють як добре функціонуючу, скоординовану і багатосторонню через дві основні причини. Тому, що вона стала політичним пріоритетом внаслідок міжнародних процесів щодо лісів і отримала висококваліфікованих державних службовців. Європейські країни беруть активну участь у міжнародних процесах щодо сталого розвитку світових лісів, зокрема, здійснює фінансування проектів з охорони тропічних лісів.

     Концентрація  лісової політики забезпечила ефективні рамки для політики, сильно скоординованої всередині лісового сектора і за його межами з іншими секторами і політиками. Лісовий сектор набрав екологічного профілю і висловлює аргументи на користь капіталізації значної частини неринкових вигод від лісового господарства через урядові субсидії й інші засоби фінансового трансферту. Виправданням такої позиції є те, що екологічні вигоди забезпечуються суспільству безоплатно. 
 

Список використаної літератури 

1. Безуглий  В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу. — К., 2003 – 455 с.
2. Берлянт А. М. Картографический метод исследования природных явлений. — М.: Изд-во МГУ, 1971 – 203 с.
3. Бондарчук В. Г. Геологія для всіх. — К.: Рад. шк., 1970. — 295 с.
4. Бобко А.М. Лесная экология – мифы и реальность// Мебельный бизнес. – 2003, № 2. – С. 26-27.
5. Географія: світи, регіони, концепти: Пер. з англ. — К., 2004 – 366 с.
6. Кирилюк С., Попков М., Полякова Л. Перспектива сертифікації лісів України// Лісовий і мисливський журнал. – 2001, № 3. – С. 10-11.
7. Кравець П. Сертифікація на Поліссі// Лісовий і мисливський журнал. – 2003, № 5-6. – С. 15.
8. Кравець П., Лакида П. Сертифікація лісів України в контексті розвитку сучасної лісової політики// Лісовий і мисливський журнал. – 2002, № 5-6. – С. 6-7.
9. Лавров В., Букша І., Бондарчук Г. Національна схема лісової сертифікації// Лісовий і мисливський журнал. – 2002, № 5-6. – С. 8-9.
10. Линдерт П. Экономика мирохозяйственных связей. — М.: Прогресс, 2002 – 423 с.
11. 26. Липец Б. Г., Пуляркин В. А. География мирового хозяйства: Учеб. пособие для студ. — М., 1999. — 400 с.
12. Міжнародна лісова політика/ Полякова Л., Сторожук В., Кирилюк С., Попков М// лісовий і мисливський журнал. – 2002, № 2. – С. 10-11.
13. Синякевич І.М. Економічні інструменти екополітики: теорія і практика// Економіка України. – 1999, № 10. – С. 78-83.
14. Синякевич І.М. Система інструментів лісової політики. Яким чином її реформувати і ефективно використовувати?// Деревообробник. – 2000, № 16.
15. Синякевич І.М. Екологізація розвитку: об'єктивна необхідність, методи, пріоритети// Економіка України. – 2004, № 1. – С. 57-63.
16. Полякова Л., Кирилюк С., Савущак М., Самоплавський С. Українсько-шведський проект триває// Лісовий і мисливський журнал. – 2003, № 5. – С. 12-14.
17. Пуговиця М. У серці Європи// Лісовий і мисливський журнал. – 2003, № 2.. – С. 14-16.
18. Холявка В.З. Еколого-економічні засади формування кореневих цін на деревину, автореферат дисертації на здобуття наук. ступ. канд. ек. наук. – Львів. – 2003. – 20 с.
19. Романова З. П., Куракова Л. И., Ермаков Ю. Г. Природные ресурсы мира. — М.: Изд-во МГУ, 1993. — 304 с.
20. Ростов Є. Ф. Економіка країн світу: Довідник. — К.: Картографія, 1998. — 384 с.
21. Эндерс А., Квепер И. Экономика природных ресурсов: Пер. с нем. — 2-е изд. — М., 2004.
22. Экономика зарубежных стран. — М.: Высш. шк., 1990. — 478 с.
23. Экономическая и социальная география зарубежных стран: В 2 т./ Под ред. В. П. Максаковского. — М.: Просвещение, 1980–1981 – 332 с.
24. www.derevo.info.
25. hardwoodmarkets.com

Додатки

     Додаток 1.

     Додаток 2.

     Площа сертифікованих лісів за ЛНР в  деяких країнах Європи

      Додаток 3.

     Відсоток  сертифікованих лісів у Європі за схемою ЛНР 

      Додаток 4.

     Кількість сертифікатів на ланцюжок від виробника до споживача