Основні структурні елементи науково-дослідної роботи студентів

МІНІСТЕРСТВО  ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ 

ІНСТИТУТ  ПІДГОТОВКИ КАДРІВ

ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ УКРАЇНИ 

Кафедра управління персоналом та економіка праці 
 
 
 
 
 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

з дисципліни  „Основи  наукових досліджень” 

Основні структурні елементи науково-дослідної роботи студентів 
 
 
 
 

             ВИКОНАЛА: студентка факультету економіка фінансів

                                                 Групи УПБ1 – 08з

Спеціальності „Управління персоналом і економіки  праці"

                                                 Заочної форми навчання

                                                 Веклюк О.С. 

                       ПЕРЕВІРИВ: доцент  О.Ю.Вілкова

                                               

                                                 

КИЇВ  2010 

Зміст 
 

Вступ                                                                                                                         3 
 

1. Організація  науково - дослідницької діяльності  студентів                             5

2. Актуальність  і доцільність дослідження науково-дослідницької                 10        

    діяльності  студентів

3. Науково–дослідницька  діяльність студентів – одна із основних                 17     

    чинникі  підготовки висококваліфікованих кадрів 
 

Висновки                                                                                                                23 

Список використаної літератури                                                                          25 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ 

     На  сучасному етапі прискореного соціально-економічного розвитку суспільства, що характеризується поступовою й неухильною інтеграцією України в європейські політичні, економічні й культурні структури, винятково важливого значення набуває підвищення освітнього рівня підготовки висококваліфікованих спеціалістів для всіх галузей діяльності, збагачення інтелектуального та творчого потенціалу.

     Важливою  умовою розв'язання цього завдання є необхідність озброєння спеціалістів, яких готує вища школа, умінням володіти знаннями, здатних до вільного професійного спілкування із зарубіжними колегами, які могли б користуватися оригінальною літературою, що сприятиме ефективності виконання професійних завдань. Особливого суспільного значення набуває вивчення наук у закладах вищої економічної освіти, оскільки їх знання є суттєвим фактором високої фахової компетенції майбутніх спеціалістів.

     Разом із тим практика й результати досліджень переконують, що рівень знань, умінь  і навичок у студентів та випускників  вищих економічних навчальних закладів недостатній для задоволення зростаючих потреб як професійного, так і особистого характеру. Зростаючий розрив між обсягом знань, призначених для вивчення, й можливістю їх засвоєння, може бути подоланий, головним чином, шляхом розвитку розумових здібностей студентів, формування в них здатності самим регулювати процес засвоєння нових знань і підвищення ефективності навчання.

     Самостійність у навчальній діяльності зумовлена  структурою планів вищих навчальних закладів, у яких значна частина  навчального часу виділена на самостійну роботу студентів. У даних умовах, з огляду на специфіку предмета дослідження, логічно звернутися до позааудиторної роботи студентів як одного з важливих джерел задоволення пізнавальних потреб і як засобу підтримки й подальшого розвитку навчально-професійних мотивів вивчення наук. Підвищення ефективності навчання можливе лише за умов раціональної організації всього навчального процесу. При обмеженні навчального аудиторного часу, а також з урахуванням психологічних особливостей студента й обов'язкової умови інтенсивності вправ для оволодіння цих знань, виникає необхідність навчати студентів самостійно працювати в позааудиторний час. Суперечності між рівнем знань студентів і їх умінням повноцінно спілкуватися у своїй професійній діяльності можна вирішити, використовуючи сучасні технології, що створюють пріоритетні умови для самостійної пізнавальної діяльності й дають змогу значно підвищити ефективність навчального процесу.

     Віддаючи  належне напрацюванням, здійсненим у цій галузі науки, слід зауважити, що вони базуються на принципах загальноосвітньої діяльності й не повністю враховують специфіку вивчення наук в економічному вищому навчальному закладі, де є свої особливості щодо засобів, форм і методів підвищення ефективності навчання під час організації самостійної позааудиторної діяльності студентів. Проблема визначення педагогічних умов організації самостійної позааудиторної діяльності студентів в економічних вищих навчальних закладах, як надзвичайно важлива педагогічна проблема, до цього часу не знайшла свого остаточного вирішення, що зумовило вибір теми, її актуальність, теоретичну й практичну значущість.

     Таким чином, актуальність теми дослідження  зумовлена:

     - соціальним замовленням суспільства  щодо підвищення рівня підготовки  молодих спеціалістів у їх професійній діяльності;

     - суперечністю між соціальною  потребою в глибокому оволодінні  студентами й випускниками економічних  вищих навчальних закладів та  існуючим рівнем їх мовленнєвої  компетенції. Тому важливо сьогодні, розвиваючи вищі навчальні заклади  нового типу, удосконалювати систему вищої освіти з урахуванням передового досвіду, досягнень вітчизняної й зарубіжної школи.

 

      1.Організація науково - дослідницької діяльності студентів 

     Сучасний  етап розвитку професійної освіти характеризується пошуком нових шляхів співробітництва викладачів і студентів, у процесі яких відбувається формування ініціативи, самостійності і творчості останніх, залучення їх до дослідницько-пошукової навчальної діяльності. Проблемі формування активної пізнавальної діяльності, що лежить в основі розвитку й удосконалення різних аспектів дослідницьких умінь студентів, приділено увагу в працях таких авторів, як Л.Аврамчук, Т.Алексєєнко, В.Андрєєв, П.Лузан, А.Дьомін, В.Рябець, П.Олійник.

     У зв’язку із спрямованістю освіти на виховання творчої особистості, яка здатна до саморозвитку і самовдосконалення, в якості приоритетного дидактичного підходу у навчанні деякі викладачі вибирають пошуковий, дослідницький. Аналіз педагогічної і методичної літератури показав, що формування дослідницьких умінь студентів залежить від методики та організації навчально-пізнавальної та науково-дослідницької діяльності студентів та від сформованості у них навчальних і дослідницьких умінь, що відображено у працях Г.Артемчук, В.Буряка і Л.Кондрашової, М.Князян, С.Копельчак, Є.Спіцина.

     Для предмету наших досліджень важливими  є дефініції основних понять, які  використовуємо у дослідженні. Уміння – це самостійна, свідома дія  для практичного чи теоретичного застосування набутих знань. Це –  інтелектуальна діяльність. Види вмінь класифіковані. Ми притримуємось класифікації Ю.Бабанського, який розглядає її за принципом структурних складових навчальної діяльності, таких як планування задач і способів діяльності, мотивація, організація дій, самоконтроль, а також процесу засвоєння знань. Він виділяє такі різновиди умінь: навчально-організаційні (вміння приймати та вирішувати задачі діяльності, раціонально планувати діяльність і створювати для неї сприятливі умови); навчально-інформаційні (вміння здійснювати бібліографічний пошук, працювати з книгою, довідником, технічними джерелами інформації, здійснювати спостереження); навчально-інтелектуальні (вміння мотивувати свою діяльність, уважно сприймати інформацію, раціонально запам’ятовувати і логічно усвідомлювати навчальний матеріал, виділяючи в ньому головне, вміння вирішувати проблемні пізнавальні задачі, самостійно виконувати справи і здійснювати самоконтроль у навчально-пізнавальній діяльності).

     Розкриваючи наше дослідження, розподілим його за такими видами вмінь:

     - переносити набуті студентом теоретичні знання з певної дисципліни, алгоритми і варіанти рішень задач в умови нової ситуації, трансформуючи їх в залежності від специфіки конкретних умов навчально-пізнавальної діяльності;

     - знаходити для кожної навчальної  ситуації або нестандартної задачі нове рішення із комбінації відомих ідей, знань, навичок;

     - створювати нові задачі та  конструювати нові прийоми для  їх розв’язання;

     - адекватно оцінювати виконану  роботу, виявляти причину невдач, помилок, визначати шляхи їх  усунення.

     Особливу групу займають дослідницькі вміння. На думку В.Литовченко дослідницькі вміння є сукупністю систематизованих знань, умінь і навичок особистості, поглядів і переконань, які визначають функціональну готовність студента до творчого пошукового рішення пізнавальних задач. Автор поділяє дослідницькі вміння на групи:

     1) операційні дослідницькі вміння, до яких відносять розумові  прийоми і операції, що використовуються  в дослідницькій діяльності: порівняння, аналіз і синтез, абстрагування  і узагальнення, висунення гіпотези, співставлення;

     2) організаційні дослідницькі вміння, які включають застосування прийомів  організації в науково-дослідній  діяльності, планування дослідної  роботи, проведення самоаналізу,  регуляція власних дій у процесі  дослідницької діяльності;

     3) практичні дослідницькі вміння, які охоплюють опрацювання літературних  джерел, проведення експериментальних  досліджень, спостереження фактів, подій та обробка даних спостережень, впровадження результатів у практичну  діяльність;

     4) комунікативні дослідницькі вміння, що передбачають застосування прийомів співробітництва в процесі дослідницької діяльності, для здійснення взаємодопомоги, взаємоконтролю.

     Узагальнюючи  погляди дослідників, можна зазначити, що формування умінь – це процес оволодіння людиною, виробленими іншими людьми, способами дій і виокремлює фази формування умінь: усвідомлення завдання і способів його виконання; спроба застосувати одержані пояснення на ділі (вправляння); утворення стереотипу дій.

     Поставивши  за мету дослідити можливі напрямки організації дослідницької діяльності студентів , поділимо цей процес на етапи: підготовчий, виконавчий і результативний. Кожний етап характеризується своєю специфікою. Розглянемо ці етапи.

     Підготовчий етап. Головна мета цього етапу  полягає у :

     1) Провести планування з дисциплін на основі модульного підходу( в межах модульно-рейтингової технології навчання). Створити інтегровані плани дослідницької діяльності студентів.

     2) Обрати форми організації самостійної  роботи ( групові, індивідуальні,  обов’язкові, добровільні).

     3) Написати методичні вказівки  до проведення занять з використанням  елементів дослідницької діяльності( теоретичні заняття і практичні).

     Виконавчий  етап. Мета етапу:

     1) Організувати спільну діяльність  викладача і студента за рахунок  створення суб’єкт – суб’єктних відношень.

     2) Вибір рівня складності навчально-дослідних  завдань (за В.Беспальком): низький,  елементарний, асоціативний, пошуковий,  дослідницький.

     3) Використання типів занять «зразок  дослідження», « дослідження» і  «власні дослідження» ( студенти добровільно обирають вид заняття).