Державне регулювання господарської діяльності

Монопольним є становище  суб'єкта господарювання, частка якого  на ринку певного товару перевищує  розмір, встановлений законом.

Монопольним може бути визнано  також становище суб'єктів господарювання на ринку товару за наявності інших  умов, визначених законом.

У разі суспільної необхідності та з метою усунення негативного  впливу на конкуренцію органи державної  влади здійснюють стосовно існуючих монопольних утворень заходи антимонопольного регулювання відповідно до вимог  законодавства та заходи демонополізації  економіки, передбачені відповідними державними програмами, за винятком природних  монополій.

Органам державної влади  та органам місцевого самоврядування забороняється приймати акти або  вчиняти дії, спрямовані на економічне посилення існуючих суб'єктів господарювання-монополістів та утворення без достатніх підстав  нових монопольних утворень, а  також приймати рішення про виключно централізований розподіл товарів.

Недобросовісною конкуренцією визнаються будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим  чесним звичаям у підприємницькій  діяльності.

Недобросовісною конкуренцією є неправомірне використання ділової  репутації суб'єкта господарювання, створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції, неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці, а також інші дії, що кваліфікуються відповідно до частини першої статті 32 Господарського кодексу.

 

Недобросовісна конкуренція  тягне за собою юридичну відповідальність осіб, якщо їх дії мають негативний вплив на конкуренцію на території  України, незалежно від того, де вчинено  такі дії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Організаційно-правові  форми підтримки підприємництва в Україні

 

Основні форми та способи  підтримки підприємництва в Україні  визначаються статтею 16 Господарського кодексу України, у якому визначено, зокрема, що держава може надавати дотації  суб'єктам господарювання: на підтримку  виробництва життєво важливих продуктів  харчування, на виробництво життєво  важливих лікарських препаратів та засобів  реабілітації інвалідів, на імпортні закупівлі  окремих товарів, послуги транспорту, що забезпечують соціально важливі  перевезення, а також суб'єктам  господарювання, що опинилися у критичній  соціально-економічній або екологічній  ситуації, з метою фінансування капітальних  вкладень на рівні, необхідному для  підтримання їх діяльності, на цілі технічного розвитку, що дають значний  економічний ефект, а також в  інших випадках, передбачених законом[2].

Крім того, держава може здійснювати компенсації або  доплати сільськогосподарським  товаровиробникам за сільськогосподарську продукцію, що реалізується ними державі. Підстави та порядок застосування засобів  державної підтримки суб'єктів  господарювання визначаються законом.

Гаранти прав суб'єктів підприємницької  діяльності поділяються на загальні та майнові. Загальні гарантії полягають  у тому, що держава гарантує всім підприємцям, незалежно від обраних  ними організаційних форм підприємницької  діяльності, рівні права і створює  рівні можливості для доступу  до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних  та інших ресурсів. Забезпечення матеріально-технічними та іншими ресурсами, що централізовано розподіляються державою, здійснюється тільки за умови виконання підприємцем  робіт і поставок для державних  потреб.

У передбачених законом випадках підприємець або громадянин, який працює у підприємця за наймом, може бути залучений до виконання в  робочий час державних обов'язків. Орган, що приймає таке рішення, відшкодовує підприємцю відповідні збитки.

Гарантії майнових прав підприємця полягають у тому, що держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист права власності підприємця. Вилучення державою у підприємця його основних і оборотних фондів та іншого використовуваного ним  майна не допускається, за винятком випадків, передбачених законодавчими  актами України.

Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами, юридичними особами і державними органами його майнових прав, що охороняються законом, відшкодовуються підприємцю відповідно до чинного законодавства.

Державна підтримка підприємництва є важливим чинником його активізації  в умовах побудови ринкової економіки. З метою створення сприятливих  організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва держава  надає земельні ділянки, передає  підприємцю державне майно (виробничі  та нежитлові приміщення, законсервовані й недобудовані об'єкти та споруди, невикористовуване устаткування), необхідні  для здійснення підприємницької  діяльності. За допомогою економічних  важелів (цільових субсидій, податкових пільг тощо) держава стимулює модернізацію технології, інноваційну діяльність, освоєння нових видів продукції  та послуг. Вона надає підприємцям  цільові кредити та подає їм інші види допомоги.

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Система реальних ринкових відносин в Україні тільки починає  формуватися. Варто врахувати, що ринок  виступає не кінцевою ціллю радикальної  перебудови економічної системи  суспільства, а тільки засобом вирішення  його кардинальних соціально-економічних  проблем із метою реального підвищення рівня добробуту народу. Тобто, мова йде про формування соціально  орієнтованого ринку. Більшість  закордонних авторів концепції  соціального ринкового господарства негативно оцінюють макроекономічне  регулювання і навіть ототожнюють  його з державним економічним  інтервенціонізмом. У наших же умовах економіка України ще досить довго  буде залишатися постсоціалістичною і  напівринковою. А це означає існування  протягом відносно тривалого часу поряд  з приватним сектором, що зароджується, потужного державного, що передбачає необхідність достатньо жорсткого  макроекономічного регулювання. Говорячи про те, які істотні сторони  соціально орієнтованої економіки  необхідно буде адаптувати на Україні, потрібно виходити з подібності (нехай  і віддаленої) між сучасною економічною  ситуацією в Україні й у  тих країнах, що першими стали  сповідати принципи кейнсіанства і  неолібералізма.

Вийшовши із Союзу, Україна  успадкувала монополізовану, мілітаризовану, централізовано керовану економіку. Серед  найважливіших задач на сьогоднішній момент є відмова від жорсткого  адміністративного регулювання  і демілітаризація економіки, її структурна перебудова на засадах пріоритетності виробництва соціально значимої продукції. Соціальне ринкове господарство в обов'язковому порядку передбачає дійові заходи державного регулювання  підприємництва. І хоча про ефективність цих мір, ступеня втручання держави  в економіку і про його необхідність узагалі продовжують сперечатися  економісти, на практиці це питання  однозначно позитивно вирішене в  більшості країн цивілізованого ринку.

 

Список використаної літератури

 

1. Конституція України  // Відомості верховної Ради України. - 1996. - № З0. - Ст. 141.

2. Господарський кодекс  України від 16.01.2003 // Відомості  Верховної Ради, 2003, № 18-22, ст.144

3. Закон України «Про  захист економічної конкуренції» // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 12. - Ст. 64.

4. Закон України «Про  захист від недобросовісної конкуренції» // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 36. - Ст. 164.

5. Закон України «Про  підприємництво» // Відомості Верховної  Ради України. - 1991. - № 14. - Ст. 168. (Втратив  чинність, окрім статті 4)

6. Закон України "Про  Антимонопольний Комітет України"  від 26.11.1993 року // Відомості Верховної  Ради, - 1993, - № 50, - с.472

7. Закон України "Про  обмеження монополізму та недопущення  недобросовісної конкуренції в  підприємницькій діяльності" від  18.021992 року № 2132-12. // Відомості  Верховної Ради, - 1992, - № 21, - с.296

8. Закон України "Про  природні монополії" від 20.04.2000 року // Відомості Верховної Ради, - 2000, - № 30, - с.238

9. Заблоцький Б.Ф. и  др. Eкономіка Укpаїни: Hац. економіка  Укpаїни: [Підpуч. для екон. спец. вузів]/ Заблоцький Б.Ф.,Кокошко М.Ф.,Смовженко  Т.С.; За pед. Б.Ф. Заблоцького; Hац. банк  Укpаїни, Львів. комеpц. акад.- Львів: ЛБК HБУ, 2007.- 578.

10. Саніахметова Н. О.  Підприємницьке право: Суб'єкти  підприємництва. Кредитування. Оренда. Лізинг. Зовнішньоекономічна діяльність. Інвестиції. Антимонопольне законодавство.  Захист від недобросовісної конкуренції. Реклама. — К. : А.С.К., 2009. — 704с.

11. Щербина В. С., Пронська Г. В., Вінник О. М., Белянкевич О. А., Повар П. О. Господарське право: Практикум / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка / В.С. Щербина (заг.ред.). — К. : Юрінком Інтер, 2008. — 319с.