Державне регулювання розвитку окремих сфер господарської діяльності

 

 

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ  РОЗВИТКУ ОКРЕМИХ

СФЕР ГОСПОДАРСЬКОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ.

                     

План.

1.Характеристика державного  регулювання промислового виробництва.

2.Державне регулювання  розвитку агропромислового комплексу.

 

Об'єктами державного регулювання на макроекономічному рівні виступають міжгалузеві народногосподарські комплекси. Міжгалузевий народногосподарський комплекс — це єдина господарська система, яка включає в себе групу взаємозв'язаних галузей і покликана забезпечити потребу народного господарства у певному виді кінцевої продукції (послуг). Кожен комплекс містить ряд спеціалізованих галузей, технологічно, економічно і організаційно пов'язаних між собою.

 

   До складу народногосподарських  міжгалузевих комплексів промислового виробництва належать комплекси: паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, хіміко-лісовий.

Суб'єктами державного регулювання  промислового виробництва виступають Міністерство промисловості, Міністерство машинобудування, воєнно-промислового комплексу і конверсії, Міністерство енергетики і електрифікації, а також державні комітети з легкої та текстильної промисловості, з нафти та газу, вугільної промисловості, з використання ядерної енергії та деякі інші.

Залежно від типу галузей  і форм власності державне регулювання промислового виробництва здійснюється у вигляді прямого державного управління об'єктами (підприємствами-товаровиробниками) і регулювання підприємницької діяльності у сфері виробництва промислової продукції.

Пряме управління промисловим  виробництвом передбачає управління з боку міністерств об'єктами, що залишились у сфері державної власності, організацію монопольного виробництва деяких видів промислової продукції, індикативне планування, контроль і розподіл державою частини промислової продукції, що виробляється.

Важливими складовими плану  є виробництво і поставка продукції  до державних потреб, які забезпечуються через державний контракт і державне замовлення. Система державного контракту  і державного замовлення в промисловості має задовольнити потреби держави у виробництві продукції виробничо-технічного призначення, товарах народного споживання, а також державну підтримку найважливіших галузей народного господарства та виконання міждержавних угод.

До методів регулювання  підприємницької діяльності в промисловому виробництві відносять:

державні дозволи та контроль розміщення промислових підприємств на основі адміністративних важелів;

залучення промислових  підприємств незавіежно від форм власності до виконання державних та регіональних цільових комплексних програм; антимонопольні заходи;

застосування системи  податків (податку на добавлену вартість, акцизного збору, податку на прибуток або доходи) і податкових пільг;

грошово-кредитне регулювання;

регулювання цін на деякі  види промислової продукції аж до встановлення державних цін;

використання норм амортизації  та інших норм та нормативів.

  Прогноз потреби  народного господарства і населення  у продукції промисловості і  товарах народного споживання, визначення  орієнтовних обсягів виробництва  промислової продукції,встановлення розміру державного замовлення, а також формування виробничої програми на підприємствах промисловості розпочинаються з визначення обсягів виробництва найважливіших видів промислової продукції у натуральному виразі.

 

     

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ  РОЗВИТКУ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ.

Агропромисловий комплекс України — це цілісна народногосподарська система взаємопов'язаних в своєму розвитку галузей, які забезпечують виробництво сільськогосподарської сировини та продовольства, їх заготівлю, зберігання, переробку і реалізацію населенню.

Ядром агропромислового комплексу  є галузі сільського господарства. У своєму розвитку вони характеризуються певними особливостями; це вплив природно-кліматичних факторів на характер і організацію виробництва, об'єктивна необхідність використання частини виробленої продукції як засобів виробництва, універсальність основного засобу виробництва — землі. Усе це зумовлює особливості становлення ринкових відносин в агропромисловому комплексі та особливості його державного регулювання.

Сутність аграрної політики держави  у період становлення ринкових відносин полягає:

у проведенні земельної реформи;

розвитку різних форм власності  на землю і господарювання;   ліквідації жорсткого адміністративно-державного управління у с/г;  сприянні розвитку конкуренції; поступовому відмовленні від обов'язкового встановлення державних замовлень (державних контрактів) на виробництво і поставку сільськогосподарської продукції; розробці і здійсненні цільових програм розвитку виробничої і соціальної інфраструктури на селі при фінансовій підтримці держави.

Земельні відносини в Україні  регулюються Земельним Кодексом України та іншими актами законодавства України.

Метою державного регулювання функціонування та розвитку агропромислового комплексу є забезпечення населення продуктами харчування, а також іншими товарами з сільськогосподарської сировини в поєднанні з вирішенням соціальних та економічних проблем АПК в умовах становлення ринкових відносин і багатоукладності економіки.

 

Держава в особі відповідних  органів управління виконує такі функції з регулювання розвитку АПК:

визначає пріоритетні напрями  розвитку АПК та пріоритетні напрями спрямування інвестицій на його розвиток;

регулює земельні відносини;

здійснює заходи щодо стабілізації продовольчого постачання; здійснює підтримку пріоритетних галузей і сфер АПК через пряме бюджетне фінансування, механізм дотацій, цільове субсидіювання;

сприяю здійсненню процесів роздержавлення, приватизації та розвитку нових форм господарювання;

встановлює механізм формування державних  замовлень та контрактів на поставку до державних ресурсів сільськогосподарської продукції та сировини;

здійснює індикативне планування розвитку АПК; регулює ціни на деякі  види продовольства; визначає рівень орієнтовних закупівельних стартових цін і механізмів їх індексації відповідно до інфляційних процесів.

Цінове регулювання в сфері  АПК здійснює департамент цінової  політики Міністерства економіки України, у складі якого фунціонує відділ цін на продовольчі товари та продукцію сільського господарства.

Як і стосовно інших товаровиробників — Міністерство фінансів та Національний банк України встановлюють механізм фінансово-податкового і грошово-кредитного регулювання. Для цього використовують систему економічних важелів — податків і податкових пільг, диферен-. ційованих умов кредитування.