Лекции по "Юридической науки"

 

 

 

 

 

 

 

ФОРМА ДЕРЖАВИ

1. Поняття та структура  форми держави.2. Форма державного  правління.3. Форма державного устрою.    

4. Форма державного режиму.

1. Поняття та структура  форми держави

Кожна держава характеризується певною формою, тобто зовнішнім вираженням процесу організації та здійснення державної влади. Форма держави  є складним соціальним явищем, що дає  можливість визначити характер існування  і напрямки розвитку держави, властивості  її устрою, правління та режиму.

Форма держави визначається національним складом населення, територіальними  розмірами країни, історичними і  культурними традиціями народу та іншими факторами.

Форма держави не є раз  і назавжди встановленою, вона постійно змінюється і розвивається. Також  постійно змінюється і розвивається і уявлення про неї. У юридичній  літературі не існує єдиного підходу  щодо визначення поняття та змісту форми держави. Згідно з одними, зміст  форми держави зводиться лише до характеристики форми правління. Інші під формою держави розуміють  тільки сукупність форми правління  та територіальної організації влади  без урахування державного режиму, оскільки він характеризує не стільки  форму, скільки суть держави.

Отже, форма держави є  складним соціальним явищем, що дає  змогу визначити, як і в яких напрямах існує та розвивається держава. При  цьому вирішальне значення на неї  здійснює як сутність так і історичний тип держави.

Традиційно під формою держави розуміють порядок (спосіб) організації і здійснення державної  влади в країні, взяту в єдності  взаємозалежних трьох елементів: форми  державного правління, форми державного устрою, форми державного режиму.

Таке розуміння форми  держави найбільшою мірою дозволяє дослідити ту або іншу державу, виявити  її змістовні сторони і сутнісні аспекти.

Слід зазначити, що поняття  форми держави як певної структури  не означає довільної сукупності її елементів. Воно відображає єдність, взаємозалежність об'єднаних в ній  елементів, у результаті чого виникає  нова якість, яка не властива жодному  з цих окремо взятих елементів.

Форма держави складається  з трьох елементів:

 

1) форма державного правління  — це елемент форми держави,  який характеризує структурну  організацію влади, порядок утворення  і повноваження вищих органів  державної влади, їх взає­мовідносини  між собою, з іншими органами  держави, з політичними партіями  і соціальними групами та населенням  в цілому. Форма державного правління  має такі ознаки:

 

 характеризує порядок  формування, структуру та терміни  повноважень вищих органів державної  влади;

 

 визначає зміст принципу  розподілу влади між вищими  органами держави;

 

 характеризує компетенцію  вищих державних органів у  процесі здійснення ними владних  повноважень та їх взаємодію  між собою, з іншими центральним  і місцевими органами влади,  орга­нами місцевого самоврядування, політичними партіями, громадськими  організаціями, населенням;

 

2) форма державного устрою  — це елемент форми держави,  який характеризує територіальну  організацію влади, спосіб (порядок)  поділу території держави на  певні складові частини та  співвід­ношення між ними.

 

Форма державного устрою має  такі ознаки:

 визначає принципи  розподілу території держави  на складові частини;

 характеризує управлінську  діяльність держави та організацію  населення на її території  ;

 дає можливість реалізації  прав і законних інтересів  національних меншин щодо самовизначення  шляхом надання тій території,  де вони проживають, певних пільг  на самоврядування;

 характеризує взаємодію  між центральними, регіональними  та місцевими органами влади;

3) форма державного режиму  — це елемент форми держави,  який характеризує політичну  організацію влади, сукупність  способів, прийомів, методів здійснення  державної влади у суспільстві.  Форма державного режиму має  такі ознаки:

 характеризує можливість  участі громадян в реалізації  державновладних повноважень;

 забезпечує реалізацію  прав і свобод людини і громадянина  у процесі здійснення органами  державної влади своїх повноважень;

 характеризує співвідношення  правових і організаційних (неправових) способів здійснення владних  функцій;

 визначає відношення  між владою і населенням;

 характеризує стан  законності і правопорядку в  державі.

 

Усі елементи форми держави  тісно пов'язаних між собою: будь — яка зміна державного режиму призводить до зміни форми держави  і, навпаки, зміна форми державного устрою та правління держави сприяє зміни державного режиму.

 

У сучасних умовах розвитку Української держави питання  щодо форми держави набуває особливого значення. Адже тільки правильне розуміння  положень теорії держави і права  та їх застосування відповідно до конкретних історичних умов і національних традицій сприятиме створенню життєздатної форми молодої суверенної держави.

 

 

 

 

Тема 4. Механізм і апарат держави      Механізм держави

Механізм держави – цілісна  ієрархічна система державних органів, що здійснюють державну владу, а також  установ, підприємств, за допомогою  яких виконуються завдання і функції  держави.

Ознаки механізму держави: 1) ієрархічна система, тобто система, побудована на засадах субординації та координації; 2) цілісна система внутрішньо організованих  елементів, яка має єдині принципи побудови і єдині завдання та цілі діяльності; 3) система, яка має чітку  структуру з певними зв’язками  між її елементами. Первинними елементами є державні органи.

Механізм держави містить у  собі органи, підсистеми і навіть самостійні гілки влади: законодавчу, виконавчу, судову, між якими існує ієрархія. Різні державні органи, їх блоки, підсистеми посідають неоднакове місце у  державному механізмі, але усі разом  повинні діяти злагоджено і без  збоїв.

Структура механізму держави складається  із трьох основних елементів: державного апарату (має владні повноваження), державних установ, підприємств (не мають владних повноважень), організаційних і фінансових коштах.

Центральним елементом механізму  держави є державний апарат, який складається із державних органів, що мають владні повноваження. Він  містить у собі два важливих структурних  елементи: апарат управління, що складається  з чиновників – державних службовців, які спеціально займаються управлінням; апарат примусу – армія, поліція, розвідка і контррозвідка, митниця, тюрми, виправні заклади та ін.

Державні підприємства – це державні структури, які безпосередньо реалізують функції та завдання держави у  сфері матеріального виробництва.

Державні установи – це державні організації, на  які покладено  завдання з реалізації функцій держави  у сфері нематеріального виробництва.Державні підприємства і установи не мають  владних повноважень, а тому їх не слід ототожнювати із державними органами, оскільки вони не є носіями державної  влади. Адміністрація підприємств  і установ здійснює управлінські функції виключно у сфері своєї  діяльності, в рамках свого підприємства чи установи і виступає від його імені, а не від імені держави.

Апарат держави

Апарат держави виступає складовою  частиною механізму держави.

Апарат держави – це юридично оформлена система всіх державних  органів, що здійснюють безпосередньо  практичну роботу з управління суспільством, виконання завдань і функцій  держави.

Апарат держави характеризується тим, що становить собою налагоджену  структурну організацію, засновану  на загальних принципах, єдності  кінцевої мети, взаємодії та орієнтовану  на забезпечення реалізації функцій  держави; є системою юридично оформлених державних органів, що наділені компетенцією (повноваженнями) і займаються управлінням  суспільством на професійній основі як носії влади; є системою органів, диференційованих відповідно до принципу поділу влади на законодавчу, виконавчу  і судову та ін.        Основними принципами діяльності державного апарату України є: демократизм, національна рівноправність, законність, суверенність, поділ влади, соціальна справедливість, гуманізм, поєднання переконання і примусу, гласність, відкритість та ін.

Форми діяльності державного апарату  – це такі види здійснення функцій  держави, з допомогою яких реалізуються державні функції. Діяльність державного апарату має безпосередньо управлінські й правові форми.

Безпосередньо управлінські (організаційні) форми діяльності державного апарату  представляють специфічні види фактичної  діяльності, які не тягнуть правових наслідків. До них належать: організаційно  – регламентуюча – розробка наукових рекомендацій, підготовка проектів документів та ін.; організаційно-господарська –  бухгалтерський облік, статистика та ін. організаційно-ідеологічна – роз’яснення  нормативних актів, формування громадської  думки та ін.

Правові форми діяльності державного апарату – це такі види здійснення функцій держави, з допомогою  яких реалізуються державні функції, мають  юридичний характер. До них належать: правотворча діяльність – форма  діяльності компетентних органів держави  зі встановлення, зміни або скасування правових норм; правозастосовна діяльність – форма діяльності компетентних органів держави з реалізації правових норм; правоохоронна діяльність – форма діяльності компетентних органів держави з попередження правопорушень і притягнення  правопорушників до юридичної відповідальності.

Орган та інститут держави

Центральним елементом державного апарату є орган держави.Орган  держави – частина державного апарату – група осіб або одна особа, наділених владними повноваженнями, відповідними матеріально-технічними засобами, утворений на законних підставах  для виконання конкретних завдань  і функцій держави. Кожний орган  держави створюється для здійснення певного виду державної діяльності, тобто має свої предмет ведення, завдання і функції.

Структура органу держави складається  із апарату, що безпосередньо виконує  завдання і функції держави і, відповідно, має державно-владні повноваження та допоміжного апарату, який не має  державно-владних повноважень. Наявність  у державного органу владних повноважень  означає, що він здатний встановлювати  обов’язкові правила поведінки, домагатися їх виконання. Органи держави  мають загальні й специфічні риси. Загальними рисами органу держави є: їх утворення відповідно до закону, наявність владних повноважень, дія у встановленому порядку, взаємопов’язаність відношеннями субординації та ін.

Існує низка критеріїв поділу органів  держави. Так за місцем у системі  державного апарату органи держави  бувають – первинні й похідні; за характером і змістом діяльності – органи законодавчої, виконавчої, судової влади; за часом функціонування – постійні й тимчасові; за територією, на яку поширюються їх повноваження – загальнодержавні, місцеві; за персональним складом – одноособові й колегіальні.

Інститут держави – відносно відокремлена частина державної  структури, що користується певною автономією.

Протягом історії інститути  держави змінюються, одні з’являються, інші зникають (інститут президента, інститут парламенту, інститут абсолютної монархії). Інститути держави поділяються  на прості й комплексні, основні  й примикаючі, інститути законодавчої, виконавчої, судової влади.

 

Співвідношення норми  права і моралі.

Соціальне регулювання здійснюється за допомогою соціальних норм –  загальних правил поведінки людей, колективів, соціальних груп, що мають  значення зразків і поширюються  на невизначене коло випадків. Нормативне соціальне регулювання дозволяє установити в житті людей єдиний, загальний порядок. У систему  соціальних норм входять норми права, мораль, звичаї, традиції, норми громадські організації, релігійні норми. Найбільш значимими є норми моралі і  права.

 У регулюванні суспільних  відносинах право і мораль  взаємодіють один з одним, роблячи  взаємний вплив. Вони побудовані  на єдиних основах, виражають  загальнолюдські цінності й ідеали, покликані регулювати поводження  людей. У той же час це  різні нормативні регулятори, вони  мають свої особливості.

 Мораль (моральність), на відміну  від права, — це правила  поведінки людей, що виражають  сформовані в суспільстві представлення  про справедливість, добро, достоїнство,  честі, совісті. И. Кант писав,  що право визначає необхідність  дій, що відбуваються з чи  повноважень із примуса, а мораль  визначає необхідність дій, що  відбуваються з внутрішнього  обов'язку, що виникає з права  інших людей, а не з примуса  людини.

 Які ж особливості права  і моралі?

 Моральні норми володіють  великий що впливає .силоміць. Вони діють через свідомість  людей, підтримуються суспільною  думкою. Але моральні норми не  всесильні. Вони відрізняються  відомою невизначеністю, моральними  поглядами людей у залежності  від рівня їхньої культури, віку. Розходження в моральних представленнях  часто приводять до конфліктних  ситуацій, життєвим зіткненням. Норми  моралі не забезпечуються якими-небудь  особливими законами, державними  органами.

 Право також виражається  в загальних правилах поведінки,  нормах. У своїй основі правові  норми мають моральний характер. Наприклад, як моралі, так і  праву суперечать дії, що принижують  достоїнство людської особистості,  що зазіхають на його життя  і волю. Однак правові норми  виражені в законах, інших юридичних  документах; вони мають офіційний  характер і зв'язані часом із  примусовим виконанням правил  покоління. Виражаючи в нормативних  документах, правові норми відрізняються  строгою визначеністю по змісту, однозначністю.