Знання  принципів забезпечує системний  аналіз норм чинного господарського процесуального законодавства. Вони є  відправними пунктами при тлумаченні процесуальних норм із недостатньо  визначеним змістом, при виправленні  недоліків у праві, дозволяють знайти правильне вирішення того чи іншого процесуального питання, якщо в чинному законодавстві відсутня відповідна норма. Принципи також є орієнтиром у нормотворчій діяльності: вони визначають основні напрями, перспективи розвитку господарського судочинства, служать критерієм оцінки обґрунтованості пропозицій щодо змін та доповнень до чинного законодавства [15, c.9-10].

2.2. Функції місцевих господарських судів

    Основною  функція будь-якого суду є здійснення правосуддя, і тому всі інші функції, які він виконує, є похідними від неї. Під функцією звичайно розуміють напрям діяльності. Однак діяльність сама по собі не розкриває змісту поняття функції. Виконання будь-якого обов'язку чи здійснення правомочності є діяльність, робота.

    Місцеві господарські суди виконують такі основні функції:

    - здійснюють правосуддя з господарських  відносин, тобто вирішують господарські  спори та інші справи, віднесені  до юрисдикції господарських судів;

    - попереджують порушення законодавства  у сфері господарської діяльності;

    - ведуть статистичний облік і здійснюють аналіз статистичних даних про свою діяльність;

    - вивчають і узагальнюють практику  застосування законодавства при  розгляді господарських спорів;

    - здійснюють організаційне керівництво  господарськими судами.

      Захист економічних прав та інтересів суб'єктів господарської діяльності та держави є головною (цільовою) функцією господарського суду. Разом з тим, йому відомі й інші функції, здійснення яких необхідно для нормальної діяльності органів цього суду.

    Так, господарський суд в межах своєї компетенції здійснює захист економічних прав і законних інтересів організацій, роз'яснення правових актів, внутрішньо системне керівництво, керівництво внутрішньоструктурними підрозділами господарського суду й інше. Деякі автори всі допоміжні функції суду поділяють на три великі групи: організаційно-кадрові; організаційно-розпорядчі; організаційно-виконавчі.

    Важливою  фукцією місцевого господарського суду є запобіжна. Аналіз даних і матеріалів, що характеризують причини порушень законодавства в економічних відносинах, — це, на мою думку, продовження функції зі здійснення правосуддя. Адже завданням господарських судів є не тільки розв'язання господарського спору, а й виявлення чинників, що сприяли його виникненню.Особливістю діяльності господарських судів, як спеціалізованої гілки судової влади, є налаштованість на співпрацю та взаємодію з усіма правоохоронними та контролюючими економічну діяльність органами.

    Принциповим є те, що суворо дотримуючись конституційних засад судочинства, господарські суди діють у руслі державної політики, їхня діяльність невід'ємна від дій законодавчої та виконавчої гілок влади, а кожне прийняте рішення у конкретній господарській справі — це державна оцінка законності чи протиправності конкретних дій суб'єктів господарювання і спрямування їх у правове русло [18, c.25].

2.3. Особливості організаційно-правового забезпечення функціонування місцевих господарських судів

    Згідно  з вимогами Конституції України фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів забезпечує держава. Забезпечення функціонування судової влади передбачає:- окреме визначення в Державному бюджеті України видатків на фінансування судів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону;- законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування судів;- гарантування достатнього рівня соціального забезпечення суддів. Правові засади організації судової влади в Україні основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів та інші питання визначено Законом України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010р.

    Відповідно  до ст. 113 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддівське самоврядування є однією з гарантій забезпечення самостійності судів  і  незалежності суддів. Діяльність  органів суддівського   самоврядування має сприяти  створенню  належних організаційних  та  інших   умов для забезпечення нормальної діяльності судів і суддів, утверджувати незалежність  суду, забезпечувати захист суддів від втручання в їх діяльність, а також підвищувати рівень роботи з кадрами у системі судів [ 3].

    До  питань  внутрішньої  діяльності судів належать питання організаційного забезпечення судів та діяльності суддів, соціальний захист суддів та їхніх сімей,  а також інші питання, що безпосередньо не пов'язані із здійсненням правосуддя.

    До  завдань суддівського самоврядування належить  вирішення питань щодо: 1) забезпечення організаційної єдності функціонування органів судової влади; 2) зміцнення незалежності судів, суддів, захист від втручання в їхню діяльність; 3) участі у визначенні потреб кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів та контроль за додержанням установлених нормативів такого забезпечення;

      В свою чергу відповідно до  ст. 122 Закону України «Про судоустрій  та статус суддів» Рада суддів: 1) здійснює контроль за організацією  діяльності  відповідних судів, заслуховує інформацію голів цих судів про діяльність судів, інформацію Голови Державної судової адміністрації України з питань організаційно-матеріального забезпечення відповідних судів; 2) розглядає питання правового захисту суддів,  соціального захисту  і  побутового  забезпечення  суддів   та їхні сімей, заслуховує з цих   питань   представників   Державної  судової адміністрації України, приймає відповідні рішення.

    Відповідно  до ст.128 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» Забезпечення роботи з'їзду суддів України, діяльності Ради суддів  України,  конференцій  суддів  та  рад суддів здійснюється Державною судовою адміністрацією  України  та  її  територіальними управліннями за рахунок коштів Державного бюджету України [12, c.176]

    Організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату (завідуючий секретаріатом). Завідуючий секретаріатом підпорядковується голові суду і координує свою діяльність з відповідним територіальним управлінням державної судової адміністрації. Правовий статус службовців, які працюють в апараті суду, визначається законом про державну службу. За умовами оплати праці, матеріально-побутового, медичного, санаторно-курортного та транспортного забезпечення працівники апарату суду прирівнюються до відповідних категорій службовців апарату вищого, центральних або місцевих органів виконавчої влади. До штату апарату судів входять також помічники суддів, наукові консультанти та судові розпорядники.

    Для забезпечення судів нормативно-правовими  актами, науковою спеціальною літературою, матеріалами судової практики в кожному суді створюється бібліотека суду. Фонди бібліотеки становлять друковані видання та комп’ютерні бази даних.

    У кожному суді діє служба судових  розпорядників. Судові розпорядники забезпечують додержання особами, що перебувають  у суді, встановлених правил, виконання розпоряджень головуючого в судовому засіданні. Судові розпорядники забезпечуються форменим одягом, зразки якого затверджуються Головою Державної судової адміністрації України за погодженням з Радою суддів України.

    Підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, виконання функцій державного захисту суддів, працівників суду, забезпечення безпеки учасників судового процесу здійснює судова міліція, повноваження і порядок діяльності якої визначаються законом.

    Символами судової влади є державні символи  України — Державний Герб України  та Державний Прапор України, порядок  використання яких у приміщеннях  судів встановлюється законом відповідно до вимог ст. 20 Конституції України [11, c.12].

3. Місцевий суд основна ланка системи судів загальної юрисдикції.

3.1. Голова місцевого господарського суду

    Відповідно  до ст. 20 Закону України «Про судоустрій та статус судів»

голова місцевого суду, його заступник, призначаються на посади строком на п'ять років із числа суддів  цього  суду та звільняються з посад Вищою радою юстиції за поданням відповідної ради суддів [3].

    Місцевий  суд складається з суддів місцевого суду,  з числа яких призначаються голова та заступник голови  суду.  У  місцевому суді,  кількість суддів в якому перевищує п'ятнадцять,  може бути призначено не більше двох заступників голови суду. (ст..21 Закону України «Про судоустрій та статус судів»)

    Відповідно  до ст. 24 Закону України «Про судоустрій та статус судів» голова місцевого суду має такі повноваження:

    1) представляє суд як орган державної  влади  у  зносинах  з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами;

    2) визначає адміністративні повноваження  заступника  голови місцевого суду;

    3) контролює ефективність  діяльності апарату суду,  вносить керівникові   територіального управління Державної судової адміністрації  України подання про призначення на посаду керівника апарату суду,  заступника керівника апарату суду та про звільнення їх  з  посад,  а також про застосування до керівника апарату суду, його  заступника   заохочення   або   накладення   дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;

    4) видає на підставі акта про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади відповідний наказ;

    5) повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України  про наявність  вакантних  посад  у  суді в десятиденний строк з дня їх утворення;

    6) забезпечує виконання рішень зборів суддів місцевого суду;

    7) контролює ведення в  суді  судової  статистики,  дбає  про інформаційно-аналітичне  забезпечення  суддів  з  метою підвищення якості судочинства;

    8) забезпечує виконання вимог   щодо  підвищення  кваліфікації суддів місцевого суду;

    9) здійснює інші повноваження, визначені законом.

    Голова  місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

    У разі відсутності голови суду виконання  його  обов'язків здійснюється  відповідно до встановленого ним розподілу обов'язків щодо організації діяльності суду [3].

3.2. Правовий статус судді місцевого господарського суду

     Діючим  законодавством заборонено здійснення будь-яких дій стосовно суддів незалежно  від форми їх прояву з боку державних  органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.

     Відповідно  до ст.19 ГПК України суддею є посадова особа господарського суду.Процесуальний  статус судді визнається Законом  України «Про судоустрій та статус суддів» та Господарським процесуальним  кодексом України. Суддя у господарському процесі користується всіма необхідними правами по виявленню дійсних обставин справи, встановлює права і обов’язки сторін, які виникають на підставі спірних правовідносин. Конституція України гарантує незалежність і недоторканність суддів і забороняє вплив на них у будь-який спосіб (ст.126).

     Незалежність  суддів є основною передумовою їх об’єктивності та неупередженості, суддя при здійсненні правосуддя підкоряється лише закону і нікому не підзвітний. Суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення  судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону. Рішення в судовій справі має ґрунтуватися на всебічному, повному й об’єктивному дослідженні всіх обставин справи, під час якого не може надатися перевага правовій позиції будь-якого учасника судового процесу, в тому числі прокурорів, захисників, представників  юридичних чи фізичних осіб [25, c. 145].