Для забезпечення об’єктивності та неупередженості  судді існує процедура відводу (ст. 20 ГПК). Відвід - це процесуальний  інститут, що містить підстави, за яких особа не може брати участь у конкретній справі. Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб'єктивного характеру і стосуватися особистих зв'язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об'єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше [2].

     Судді є посадовими особами судової влади, які відповідно до Конституції  та законів України наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов’язки на професійній основі. При здійсненні правосуддя судді повинні утверджувати гарантовану Конституцією та законами України незалежність та самостійність судів, підвищувати авторитет судової влади, забезпечувати обов’язковість судових рішень шляхом справедливого, неупередженого і своєчасного розгляду та вирішення судових справ, дотримання присяги судді, належного правового реагування на факти тиску на них, втручання в судову діяльність та інші протправні посягання на правосуддя. За наявності підстав вважати, що відбувається посягання на незалежність судді щодо неупередженого вирішення судових справ, він повинен вжити заходів для припинення такого посягання та притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності . (п.1 Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади») [7].

     Виходячи  з того, що незалежність суддів є  основною передумовою їх об’єктивності лише закону і нікому не підзвітний. Суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення сдових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону. Рішення в судовій справі має ґрунтуватися на вимогах закону.

     Відповідно  до ст.47 Закону України «Про судоустрій та стаус суддів» суддя  має  право  звернутися  з повідомленням про загрозу його  незалежності  до  Ради  суддів  України,   яка   зобов'язана невідкладно перевірити і розглянути таке звернення за участю судді та вжити необхідних заходів для усунення загрози [25, c. 146].

     Відповідно  до статті 126 Конституції України  вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, незалежно від форми  їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх прояв уз боку державних органів, установ, організацій, громадян та їх обєднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов’язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді. Виходяи з того, що вплив на суддів тягне юридичну відповідальність, суди у всіх випадках втручання в їх діяльність і прояву неповаги до суду або судді повинні виносити окремі ухвали чи постанови, а якщо в таких діях вбачаються ознаки відповідного злочину – реагувати згідно з вимогами кримінально-процесуального законодавства України. Суди повинні належним чином реагувати на порушення цчасниками процесу та іншими присутніми в залі судового засідання особами встановленого і судом порядку розгляду справ та за наявності підстав вирішувати питання про притягнення винних у вчиненні таких порушень до відповідальності . (п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність суддів»).

     Виходячи  з того, що чинним законодавством України професійним суддям заборонено виконувати не властиві суду фукції, вони не можуть бути членами будбь-яких комітетів, комісій по боротьбі зі злочинністю та залучатися до іншої роботи, якщо це може вплинути на їх незалежність при здійсненні правосуддя. (п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність суддів») [7].

     Відповідно  до суб’єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки  конкретного судді у конкретній справі –жоден зчленів суду не має проявляти будь-якої прихильності або упередження, та об’єктивного критерію – тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об’єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутність безсторонності судів. У цьому зв’язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільстві і, перш за все, сторонам у процесі. Вище зазначене положення зазначене в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» від 3 травня 2007року.

     Відповідно  до п.5 Пленуму Верховного суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність суддів»суддя не може брити участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об’єктивності та неупередженості судді [9, c.10].

3.3. Обрання суддів і припинення їх повноважень

    Конституцією  України (ст. 127) визначено, що правосуддя здійснюють професійні судді та в  установлених законом випадках - народні  засідателі й присяжні. Професійні судді не можуть належати до політичних партій і профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

    Відповідно  ст. 74 Закону України «Про судоустрій та стаус суддів», визначає порядок обрання на посаду судді, який встановлюється даним законом та Регламентом Верховної Ради України.Суддя,  строк повноважень якого закінчився, за його заявою має  бути  рекомендований  Вищою  кваліфікаційною  комісією суддів України для обрання його Верховною Радою України на  посаду  судді безстроково,   якщо   відсутні  визначені  законом  обставини,  що перешкоджають цьому [25, c. 231].

    Обрання на посаду судді безстроково здійснюється в  такому порядку: 1) кандидат звертається з письмовою заявою  до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про рекомендування його для обрання на посаду судді безстроково; 2) Вища кваліфікаційна комісія суддів України повідомляє про підготовку матеріалів щодо кандидата на посаду  судді  безстроково на  своєму  офіційному  веб-порталі та в офіційних засобах масової інформації; 3) Вища  кваліфікаційна  комісія суддів  України   перевіряє відомості про кандидата,  враховує показники розгляду кандидатом справ; 4) Вища кваліфікаційна комісія суддів України приймає рішення про рекомендування чи відмову у рекомендуванні його для обрання на посаду  судді  безстроково  і  в  разі  рекомендування   направляє відповідне подання до Верховної Ради України; 5) Верховна   Рада   України   відповідно  до  подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України приймає рішення про обрання на посаду судді безстроково в порядку, встановленому законом.

    Рішення про рекомендування  чи  відмову  у  рекомендуванні кандидата  для  обрання  на посаду судді безстроково приймається у присутності кандидата в порядку,  встановленому Регламентом  Вищої кваліфікаційної   комісії   суддів  України,  на  засіданні  Вищої кваліфікаційної комісії суддів  України  та  оголошується  відразу після прийняття.

    Рішення  Вищої  кваліфікаційної комісії суддів України про відмову у рекомендуванні кандидата для  обрання  на  посаду  судді безстроково  може  бути оскаржено до Вищої ради юстиції у порядку, встановленому Законом   України   "Про  Вищу раду    юстиції" . У разі  залишення Вищою радою  юстиції  рішення  Вищої кваліфікаційної   комісії   суддів  України   про    відмову у рекомендуванні кандидата для обрання на посаду судді безстроково в силі Вища рада юстиції вносить Президентові  України  подання  про звільнення цього кандидата з посади судді [18, c.8].

    Подання Вищої кваліфікаційної комісії  суддів  України  та прийняте  нею  рішення про рекомендування кандидата для обрання на посаду судді безстроково направляється до Верховної  Ради  України не  пізніш  як  за  місяць до закінчення строку перебування такого кандидата на посаді судді. Особа, обрана на посаду судді безстроково, набуває статусу судді з дня набрання  чинності  відповідною  постановою  Верховної Ради України.

    Вілповідно до ст. 80 Закону України «Про судоустрій та стаус суддів» переведення судді,  обраного безстроково, з одного суду до іншого   суду  того  самого  рівня  і  спеціалізації  здійснюється Президентом України за письмовою заявою судді.  До заяви додається довідка Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про наявність вакантних посад у суді, до якого переводиться такий суддя. Переведення судді,  обраного безстроково,  до суду  іншого рівня  тієї  ж  судової спеціалізації здійснюється Верховною Радою України  з  дотриманням  порядку,  встановленого  цим  Законом  та Регламентом Верховної Ради України для обрання судді.

    Відповідно до ст.100 Закону України «Про судоустрій та стаус суддів»суддя господарського суду  звільняється  з посади органом,  який його  обрав або призначив, за поданням Вищої ради юстиції [25, c.254].

      Вища рада юстиції вносить подання Президентові України про звільнення судді з посади в разі закінчення строку,  на який  його призначено, якщо:1) суддя   за  повідомленням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України своєчасно не подав без поважних  причин  заяву  про обрання його на посаду судді безстроково; 2) щодо  судді Вищою кваліфікаційною комісією суддів України прийнято рішення про відмову у рекомендуванні його для обрання на посаду судді безстроково.

    Вища  рада  юстиції вносить подання  про звільнення судді з посади у зв'язку з закінченням строку призначення  із  зазначенням дати, з якої суддя має бути звільнений. Суддя звільняється з посади Президентом України. Суддя звільняється з посади  за  віком  з  наступного  дня після досягнення ним шістдесяти п'яти років.

    Вища  рада юстиції вносить подання  про звільнення  судді  у зв'язку  з досягненням ним шістдесяти п'яти років до органу,  який обрав  або призначив суддю.

    Суддя звільняється з посади у разі неможливості здійснювати повноваження за станом здоров'я за наявності медичного висновку, що надається медичною комісією, утвореною спеціально уповноваженим центральним  органом  виконавчої  влади  з   питань охорони здоров'я, або за рішенням суду про визнання судді обмежено дієздатним або недієздатним, яке набрало законної сили.

    Суддя звільняється з посади у  разі  порушення  ним  вимог щодо несумісності за поданням Вищої ради юстиції, яке  вноситься до органу,  який обрав  або призначив суддю,  в порядку, встановленому Законом України "Про  Вищу раду юстиції» [3].

    Відповідно  до ст.105 Закону України «Про судоустрій та стаус суддів» суддя може бути звільнений, якщо він порушив прийняту ним присягу. Факти, які свідчать про порушення суддею  присяги,  мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або Вищою радою юстиції

    Відповідно  до ст.106 Закону України «Про судоустрій та стаус суддів» суд,  який ухвалив обвинувальний вирок щодо судді, негайно повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України. У  разі  набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо судді Вища кваліфікаційна комісія суддів  України  повідомляє про це Вищу раду юстиції, яка вносить подання про звільнення судді з посади.

    Суддя, щодо якого обвинувальний вирок  суду набрав законної сили, не може продовжувати здійснювати свої повноваження і втрачає передбачені законом гарантії незалежності і недоторканності судді, право на грошове та інше забезпечення [18, c. 14].

    Відповідно  до ст.107 Закону України «Про судоустрій та стаус суддів» суддя звільняється з посади за поданням Вищої ради юстиції у  разі  припинення його громадянства відповідно до Закону України "Про громадянство України". Суддя з моменту припинення  його  громадянства  не  може продовжувати здійснювати свої повноваження.

    Суддя, який має стаж  роботи  на  посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею  131  Закону України «Про судоустрій та стаус суддів»,  має право подати заяву про відставку. Суддя  має  право  у  будь-який  час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву  про  звільнення  з  посади  за власним бажанням. Заява про відставку,  заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею  безпосередньо до  Вищої ради юстиції,  яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу,  який обрав або призначив суддю,  подання про звільнення судді з посади.  У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища  рада  юстиції  повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.

    Розгляд питання про звільнення з  посади  судді,  обраного безстроково,   на  пленарному  засіданні  Верховної  Ради  України починається з доповіді Голови Вищої ради юстиції або  члена  Вищої ради юстиції, який діє за його дорученням. Рішення   про   звільнення   з  посади  судді  приймається більшістю від конституційного  складу  Верховної  Ради  України  і оформляється постановою Верховної Ради України. Повноваження судді припиняються з  дня  набрання  чинності постановою Верховної Ради України [25, c.286-287].

Висновки

    Господарські  суди є однією з гілок судової  влади. Це спеціалізовані суди, на які законом покладено здійснення правосуддя у господарських відносинах. Місцевий господарський суд є незалежним органом у вирішенні господарських спорів, що виникають між юридичними особами, державними та іншими органами, а також у розгляді справ про банкрутство.

    Правова природа місцевого господарського суду як органу правосуддя визначається завданнями та повноваженнями, якими його наділено для виконання цих завдань. Відповідно до  Закону України "Про судоустрій та статус суддів" завданням місцевого господарського суду є забезпечення захисту гарантованих Конституцією України та законами прав громадян, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.