Шпаргалка по "Політекономії"

    11. Основні фактори суспільного виробництва 
 
 
 
 
 
 
 

Суспільне виробництво  передбачає функціонування двох факторів: особистого та речового, які в своїй  взаємодії є продуктивні сили.

Особистий фактор

Особистий фактор представляють трудові колективи, люди, зайняті суспільно-корисною працею. Кожний працівник є носієм робочої сили, завдяки якій він може створювати матеріальні блага. Робоча сила – це здатність людини до працювати. Праця – це свідома діяльність людини, спрямована на створення необхідних матеріальних і духовних благах, для задоволення особистих і суспільних потреб.

  В умовах НТП змінюються вимоги до робітника: його праця повинна бути творчою, для цього він повинен бути матеріально забезпеченим і постійно підвищувати кваліфікаці 

Речовий фактор

Предмети  праці – це ті предмети на які напрямлена праця людини: предмети данні природою, сировина та штучно створені матеріали.

  Засоби  праці – ті засоби, за допомогою яких людина впливає на предмети праці: знаряддя праці (машини, верстати), “безмашинна техніка” (електрика, електроліз), “судинна” система виробництва (трубопроводи, цистерни), виробничі будови, споруди, шляхи.

Взаємодія факторів виробництва.

У продуктивних силах завжди існують пропорції, в яких поєднуються фактори суспільного виробництва.

      З технічного боку, характер їх взаємодії виражається через технічну будову виробництва – вона показує в натуральному вигляді, скільки засобів виробництва приводить у рух один працівник. Цей показник виражається кількістю машин, потужністю двигунів, обсягом сировини, що припадають на 1 працівника.

      З економічного боку, характер поєднання факторів виробництва визначається їх суспільною формою:

• пряме поєднання коли власник засобів виробництва і робочої сили є одна й та ж особа. Це характерно для індивідуальної трудової діяльності;
• насильницьке поєднання робочої сили та засобів виробництва – існувало в рабовласницькому та феодальному ладі;
• при домонополістичному капіталізмі поєднання факторів виробництва відбувалося шляхом купівлі – продажу робочої сили. При цьому основою заробітної плати робітника була вартість робочої сили , тобто вартість матеріальних та духовних благ, необхідних працівникові для відтворення його здатності до праці;
• В сучасних економічних системах поєднання факторів суспільного виробництва відбувається шляхом добровільного найму робочої сили. При цьому з\п = вартість робочої сили + кількість та якість праці.