Аналіз використання земельних ресурсів підприємства (на матеріалах СВК "Україна" Зміївського району Харківської області)

 

Харківський національний аграрний університет імені В.В. Докучаєва

Кафедра статистики і економічного аналізу

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з організації  і методики економічного аналізу

на тему: Аналіз використання земельних ресурсів підприємства (на матеріалах СВК "Україна" Зміївського району Харківської області)

 

 

                                                                  Студентки 4 курсу 1групи

                                                                             напряму підготовки 6.030509 "Облік і аудит"

                                                                             Аверіної А.Р.

 

                                                                              Керівник

                                                                             доцент кафедри статистики

                                                                              і економічного аналізу,

                                                                              канд. екон. наук Посилаєва К.І.

 

                                                                   Національна шкала _______________

                                                                                     Кількість балів: _________ Оцінка ECTS____

           

                                          Члени комісії _____________      Посилаєва К.І.

                                                                 _____________      Пеняк Ю.С.

 

 

 

м. Харків - 2012 рік

Зміст

Вступ.........................................................................................................................3

1. Теоретико-методологічні аспекти ефективності використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств....................................5

2. Аналіз орних земель................................................................................16

3. Аналіз виробництва  валової продукції рослинництва.........................23

4. Оцінка ефективності  використання с/г угідь........................................33

5. Стан організації оперативного  аналізу використання земельних ресурсів підприємства в процесі виробництва продукції рослинництва ........36

Висновки та пропозиції.........................................................................................40

Список використаних джерел..............................................................................42

Додатки

 

Вступ

Актуальність  теми. Процес використання земельних ресурсів в аграрному секторі економіки України характеризується відсутністю ефективної системи землекористування. Недосконалі техніка і технологія обробітку землі, недотримання науково обґрунтованих норм ведення землеробства і внесення недостатньої кількості органічних добрив, низький науково-технічний рівень проектування, будівництва та експлуатації меліоративних систем, недосконала система використання і внесення мінеральних добрив та невиконання природоохоронних, комплексно-меліоративних, протиерозійних заходів – ці та ряд інших причин призвели до зниження ефективності використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств. Подальший розвиток сільського господарства неможливий без розв’язання проблем, пов’язаних з підвищенням ефективності використання земельно-ресурсного потенціалу аграріїв, для яких земля є головним виробничим ресурсом.

При безумовній значущості теоретичного та прикладного доробку  з даної проблеми слід констатувати недостатню вивченість та обґрунтованість  питань, пов’язаних з підвищенням  ефективності використання земельних  ресурсів сільськогосподарських підприємств. Значна увага науковців зосереджена на вирішальній ролі держави у підвищенні ефективності землекористування в аграрному секторі економіки країни, при цьому роль підприємств галузі у розв’язанні зазначеної проблеми помітно занижується.

Метою виконання  курсової роботи є: вивчити ефективність використання земельних ресурсів на підприємстві та виявити резерви її підвищення.

Відповідно до поставленої мети в роботі вирішувалися такі завдання:

- дослідити теоретичні аспекти ефективності використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств;

- проаналізувати орні  землі, виробництво валової продукції  рослинництва;

- дати оцінку ефективності  використання с/г угідь на підприємстві;

- вивчити та навести реальний стан організації оперативного аналізу на підприємстві.

Об'єктом дослідження є: процес і результати використання земельних ресурсів у СВК "Україна" Зміївського району Харківської області.

Теоретико-методологічною  основою є: Земельний Кодекс України, книги, нормативні матеріали, статті з періодичних видань, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених з досліджуваної теми, річна бухгалтерська звітність досліджуваного підприємства, джерела інтернет-ресурсу та ін.

Методи дослідження. При виконанні курсової роботи використовувались такі методи: абстрактно-логічний метод – при визначенні сутності та видів ефективності використання земельних ресурсів підприємства; метод порівняльного аналізу – при дослідженні економічних категорій, методик оцінки, шляхів та напрямів підвищення ефективності використання земельних ресурсів підприємства; статистико-економічний – при аналізі стану та ефективності землекористування; монографічний метод – при вибірковому обстеженні діяльності підприємства; кореляційно-регресійного аналізу – при застосуванні математичного інструментарію; графічний метод – для обробки та узагальнення даних, відображення їх у таблицях та графіках.

Структура та обсяг  роботи. Курсова робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг курсової роботи складає 44  сторінок комп'ютерного тексту і включає 10 таблиць, 10 рисунків та 19 додатків. Список використаних джерел містить 29 найменування.

 

1. Теоретико-методологічні  аспекти ефективності використання  земельних ресурсів сільськогосподарських  підприємств

Обґрунтуванню ролі і місця  земельних ресурсів в системі  соціально-економічного розвитку та забезпечення їх ефективного і раціонального  використання в сучасних умовах присвячена значна кількість наукових праць  провідних вітчизняних вчених, зокрема  результати досліджень В. Будзяка [1] охоплюють  розвиток земельних відносин та їх вплив на рівень ефективності використання землі, Дивнич А.В. [2] у своїх працях веде дослідження аспектів раціонального  використання земельних ресурсів сільськогосподарськими підприємствами,  що  входять  до  складу  інтегрованих  агропромислових  формувань  в Україні.

Підвищення ефективності використання земель в аграрних підприємствах - завдання досить складне, оскільки тут  діє ціла система взаємопов'язаних факторів, які мають різний ступінь  впливу і неоднакову природу дій. Так загальновідомо, що на підвищення рівня урожайності с/г культур  суттєво впливає родючість землі, а також інтенсивність матеріально-грошових вкладень у виробництво. Якщо вплив  першого чинника до певної міри зумовлюється зональними природно-кліматичними особливостями, то рівень вкладу матеріально-грошових затрат пов'язаний із культурою землеробства, наявністю та якістю с/г техніки, організацією праці тощо, тобто, з  господарською діяльністю людини. Отже, оскільки на ефективність використання земель впливають різні чинники  виробництва, для визначення подальших  напрямків ефективного використання земель важливо знати ступінь  впливу саме цих чинників [3].

З вище викладеним погоджується Д. П. Задорожна [4], в її роботах наголошується на тому, що в ринковій економіці, де всі фактори виробництва повинні бути не тільки сформовані в оптимальних пропорціях, але й використовуватися з максимальним ефектом не скільки важливо мати певний ресурс, як ефективно його використовувати.

Тому сьогодні на перше  місце виходить необхідність створення  надійного економічного механізму, який забезпечить ефективне використання земельних ресурсів та збереження їх родючості. Як зазначає у своїх працях Д. П. Задорожна [4] такий механізм повинен  передбачати сукупність методів, способів, стимулів і важелів регулювання  процесу використання земельних  ресурсів.

Врегулювання процесу  використання земельних ресурсів на даний час в Україні здійснюється Земельним кодексом [5], який регулює  раціональне використання земельних  ресурсів і охорону ґрунтів, передусім  у сільському господарстві, передбачає обов'язки землекористувачів. Особлива увага приділяється здійсненню комплексу  організаційно-господарських, агротехнічних, гідротехнічних заходів щодо попередження ерозії грунтів, їх засмічення, заболочування, забруднення тощо.

Проблема правового забезпечення раціонального використання природних  ресурсів надто багатогранна. Відносини  раціонального природокористування, що мають важливе суспільне значення, регулюються, крім екологічного, адміністративним, цивільним, фінансовим, кримінальним правом.

 Для регулювання раціонального  використання і охорони природних  ресурсів велике значення мають  локальні нормативні акти, а саме  — бізнес-плани сільськогосподарських  підприємств, у яких передбачаються  розділи щодо впливу господарської  діяльності на природне середовище  та застосування природоохоронних  заходів.

Раціональне та ефективне  використання землі означає не тільки отримання максимуму необхідної сільськогосподарської продукції, а й підвищення її родючості. В  разі неправильного використання землі, порушень правил агротехніки якість земель знижується, а родючість зменшується, тому сільськогосподарські підприємства повинні застосовувати певні організаційно-господарські, агротехнічні, меліоративні та гідротехнічні заходи щодо землі [6].

Стаття 206 Земельного кодексу  України [5] передбачає заходи економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель, до яких, зокрема, належать: 1) надання податкових і  кредитних пільг громадянам та юридичним  особам, які здійснюють за власні кошти  заходи, передбачені загальнодержавними та регіональними програмами використання і охорони земель; 2) виділення  коштів державного або місцевого  бюджету громадянам та юридичним  особам для відновлення попереднього стану земель, порушених не з їх вини.

 Контроль за використанням  і охороною земель здійснюється  радами, Державним комітетом по  земельних ресурсах, Міністерством  охорони навколишнього середовища  України та іншими спеціально  уповноваженими на те державними  органами. Такий контроль А.М. Мірошниченко [7] визначає як діяльність уповноважених суб’єктів із перевірки дотримання  норм  земельного  законодавства,  вжиття  заходів щодо  припинення  його порушень та притягнення винних до юридичної відповідальності і пов’язує його з функцією моніторингу, але зазначає, що для контролю характерний владний вплив на порушників земельного законодавства.

Аксьонов О.В [8] зазначає, що перехід  до  ринкової  економіки  потребує нових  підходів  до  управління.  На  зміну  командній системі прийшли ринкові й економічні критерії. У таких умовах державний контроль  за  раціональним  використанням  і  охороною  земель  повинен  забезпечити прийняття оперативних, стратегічних і перспективних управлінських рішень. Для досягнення своєї мети – збереження родючості,  раціонального  використання  й охорони  земель  –  система  державного управління земельними ресурсами здійснює ряд функцій.

А.М. Третяк [9] до функцій  безпосереднього державного  управління  земельними  ресурсами зараховує:

1) збір  і  аналіз  даних  про  об’єкт  управління  та  керовані  процеси:  вивчення  властивостей  землі  (польові   обстеження,  інвентаризація  земель),  ведення  земельного  кадастру (реєстрація, облік, оцінювання) і  моніторингу земель, створення і  ведення географічних інформаційних  систем;

2) вироблення  управлінського  рішення щодо  зонування  земель,  прогнозування, планування  і   проектування  використання земель;

3) реалізацію  управлінського  рішення: державний  перерозподіл  земель  (вилучення,  надання   земель),  організацію  та  фінансування  заходів  щодо  зміни  властивостей  землі,  регулювання  ринкового   обороту  земель, економічне стимулювання  раціонального землекористування; 

4) контроль  за  функціонуванням   сформованого  процесу  і   його  корегування:  контроль за  використанням  земель і   дотриманням  земельного  законодавства,  вирішення земельних спорів, пов’язаних  з реалізацією управлінських   рішень  і  функціонуванням  сформованої  системи  організації   використання земель.

У Конституції України [10] проголошено право власності  на земельні, природні ресурси  українського народу,  який може володіти, користуватися   та   розпоряджатися   цим   багатством.   Цим   положенням   створюється конституційна основа для регулювання земельних відносин. В Україні загалом, а також  і в регіонах відбулися значні зміни у формах власності на землю.