Державне регулювання інвестиційної діяльності в Україні

     Світовий  досвід свідчить, що лізинг розвивається швидко, тільки одержавши податкові  стимули. Так, однією з основних передумов  швидкого розвитку лізингу є прискорена амортизація та інші інвестиційні податкові пільги. В Україні ж і досі не створено налагодженого механізму прискореної амортизації обладнання, отриманого за лізингом.

     Банкам  необхідно рекомендувати зменшення  або скасування податку на прибуток при наданні довгострокових кредитів під реалізацію лізингових контрактів. Грошово-кредитну політику держави бажано було б спрямувати на сприяння відкриття мережі спеціалізованих банків, компаній, фондів, які б займалися лише лізинговими послугами на пільгових умовах оподаткування та одержанням державних кредитів.

     Виникає необхідність в конкретнішому обґрунтуванні заходів в сферах податкової, бюджетної, грошово-кредитної, амортизаційної і митної політики.

[див.  Додаток В].

     Передбачені законом пені за прострочення сплати податків за своїм розміром носять характер покарання і не обмежуються своєю істинною метою по компенсації збитку. Податкове законодавство передбачає також штрафи, які накладаються на платника податків у будь-якому випадку несплати без урахування обставин кожного конкретного випадку.

     Необхідно законодавчо чітко розмежувати  технічну помилку і умисне уникнення від сплати податків, а на час судового розгляду з питань сплати податків повинна існувати можливість відстрочення виконання до ухвалення остаточного рішення.

     Бюджетна  політика повинна орієнтуватися  на посиленні інвестиційного потенціалу і зростанні власних бюджетних доходів суб’єктів держави і органів місцевого самоврядування. Чинне державне законодавство не вирішує вказаних проблем. У зв'язку з цим необхідно передбачити наступні заходи:

     - збільшення нормативів відрахувань від державних регулюючих податків для бюджету суб’єктів держави в цілях повного забезпечення фінансування рішень державних органів влади на території регіонів;

     – передача частини повноважень по фінансуванню проектів, одночасно з  передачею джерел по забезпеченню їх фінансування на регіональний рівень;

     – рішення проблеми сплати податків відособленими  структурними підрозділами підприємств  по місцю їх фактичної діяльності;

     – вдосконалення міжбюджетних відносин на основі закріплення витратних  повноважень за кожним рівнем бюджетної  системи і нормативів бюджетних витрат по кожному збільшеному розділу бюджетної статі.

     У грошово-кредитній політиці разом  з підтримкою помірного рівня  інфляції і валютного курсу гривні, що враховує інтереси вітчизняних товаровиробників, слід звернути увагу на проведення валютних               операцій [19, c. 36].

     У амортизаційній політиці необхідно  дати право підприємствам скористатися пільгою по капітальних вкладеннях в частині сплати податку на прибуток при інвестуванні в нематеріальні  активи. Використання такого власного джерела виробничого розвитку, як амортизація нематеріальних активів, і об'єднання всіх нарахувань підприємства по майну, що амортизується, до єдиного амортизаційного фонду, створить могутнє джерело фінансування капіталовкладень.

     У митній політиці, негативну роль виконують встановлені Урядом мінімальні планові завдання митним органам по збору митних платежів, що підлягають перерахуванню до державного бюджету. Здійснюваний таким чином тиск підсилює існуючі і без того тенденції українських митних органів до свавілля і зловживань при стягуванні митних платежів [23]. 
 
 
 

     3.3 Інвестиційний клімат України та проблеми його формування.  

     В сучасних умовах досягти сталого  економічного розвитку можна лише здійснивши структурні зрушення у господарському комплексі України. Враховуючи, що інвестиції виступають дієвим важелем здійснення структурної перебудови економіки, розв'язання соціальних і економічних проблем, то ключовими завданнями державного управління є покращення інвестиційного клімату, активізація інвестиційної активності, накопичення інвестиційних ресурсів та їх концентрація на пріоритетних напрямах розвитку економіки [26].

     В даний час стабілізація інвестиційного клімату є найважливішим завданням для України [див. Додаток Г]

     Інвестиційний клімат в Україні залишається несприятливим незважаючи на те, що владою давно вже задекларована інноваційно-інвестиційна модель розвитку. За оцінками Міністерства економіки, загальна потреба в інвестиціях для структурної перебудови економіки України становить від 140 до 200 млрд дол. США, а щорічна потреба - близько 20 млрд дол. США. Обсяг необхідних іноземних інвестицій в економіку України становить 40-60 млрд дол. США. За оцінками експертів Всесвітнього банку, для досягнення рівня розвитку США Україні потрібно загалом 4 трлн. дол. США [26]. Отже, фактичні обсяги інвестицій в Україну є мізерними в порівнянні з цими цифрами.

     Недостатній обсяг інвестицій в українську економіку  обертається технологічним відставанням виробництва, зростаючою зношеністю основних фондів. В умовах збиткової діяльності і низької рентабельності промислової сфери, значного податкового тиску та відсутності впродовж багатьох років дієвої підтримки реального виробництва підприємства не здатні здійснити модернізацію та інноваційне оновлення основних фондів.

     Однією  із основних  складових формування сприятливого інвестиційного клімату  є забезпечення доступності кредитів для позичальників шляхом зниження їх вартості. Цього можна досягнути  шляхом перегляду існуючої системи  резервування коштів комерційних бланків  у напрямі зниження норми резервування. При цьому важливо створити стимулюючу систему обов'язкового резервування для банків, що активно займаються інвестиційним кредитуванням. В Україні норми резервування в середньому становлять 6-8 відсотків залучених коштів і не враховують індивідуальних показників, діяльності банків: якості кредитного портфеля, напрямів кредитних вкладень.

     Необхідно створити сприятливий інвестиційний  клімат не тільки для іноземних інвесторів, але й для вітчизняних. І мова не про те, щоб дати їм гроші на здійснення інвестицій. Приватному капіталу також потрібні гарантії від примусових вилучень і свавілля влади, система страхування від некомерційних ризиків, а також стабільні умови роботи.

      Не  менш важливим є й забезпечення реального  дотримання міжнародних договорів і виконання рішень іноземних арбітражів. Міжнародна інвестиційна спільнота має бути впевнена в тому, що будь-які угоди відповідають прийнятим міжнародним нормам і правилам, мають силу в Україні.

     Не  сприяє створенню позитивного інвестиційного клімату і слабка система правового і економічного захисту інвесторів, втручання органів влади у перерозподіл клієнтури між окремими банками а також розвиток земельного законодавства у напрямку вирівнювання прав вітчизняних і зарубіжних інвесторів.

     Слід  зазначити, що українське законодавство  нестабільне, складне для розуміння  та непрозоре, що сприяє його довільній  інтерпретації та створює передумови для бюрократії та корупції.

     Потребує  перегляду і удосконалення фіскальна  політика держави.

     Довгострокові цілі із залучення зовнішніх інвестицій потребують постійних зусиль із формування привабливого іміджу країни. Необхідно сформулювати й широко висвіт­лювати державну політику та готовність уряду вживати радикальних заходів, орієнтованих на ринкову економіку; публічно підтримувати інвестиційну діяльність [27].

     Можливості  вітчизняного інвестування стримує  жорсткий порядок оподаткування  довготермінових інвестиційних  проектів, який передбачає сплату банком-інвестором податку в процесі інвестування, коли проект ще не дає віддачі, а тільки витрати. Така практика штучно завищує вартість проекту і знижує його ефективність.

     Отже, не зважаючи на незначне пожвавлення  інвестиційної діяльності, інвестиційний  клімат залишається несприятливим  через політичну та економічну нестабільність, криміногенну ситуацію в державі, недосконалу податкову систему, відсутність належних гарантій інвесторам, корупцію, низький рівень використання новітніх технологій та конкурентоспроможності вітчизняних товарів, який відвертає увагу іноземних інвесторів і значно перевищує значимість багатих природних ресурсів, науково-технологічного потенціалу, кваліфікованої і відносно дешевої робочої сили та інших факторів в очах іноземних інвесторів, які перш за все керуються власними інтересами і ставлять собі за мету отримати максимальний прибуток. Тому Україна має зробити все можливе для того, щоб покращити своє загальне становище і зайняти гідне місце розвиненої європейської держави на ряду з провідними країнами світу.

     Основним  завданням регулювання інвестиційної діяльності має стати: створення сприятливого інвестиційного середовища шляхом стимулювання національних інвесторів здійснювати інвестиції; концентрація грошових потоків на пріоритетних напрямах розвитку економіки; акумуляція достатнього обсягу фінансових ресурсів у провідних банках країни; забезпечення доступності кредитів для позичальників шляхом зниження їх вартості; забезпечення пріоритетного виділення кредитних ресурсів на пільгових умовах рефінансування банкам, які кредитують високоефективні інвестиційні проекти тощо. В умовах обмеженості бюджетних ресурсів важливо, щоб об'єктом підтримки були немісцеві органи влади, а цільові програми вирішення системних проблем: структурної перебудови економіки регіону та максимального використання його внутрішнього потенціалу інноваційного оновлення основних фондів підприємств та створення нових підприємств; реструктуризації існуючих підприємств та диверсифікації виробництва.

ВИСНОВКИ 

      У стратегії інвестиційної діяльності важливу роль відіграють науково обгрунтоване визначення пріоритетних напрямів інвестування, їх відповідність державним інтересам, програмним цілям національного відродження України, швидкого подолання економічної кризи і досягнення стабілізації та зростання народного господарства. Саме на пріоритетні напрями науково-технічного прогресу слід максимально націлювати інвестиційну й інноваційну діяльність та ресурси. На розвиток сучасних і майбутніх високотехнологічних виробництв можуть претендувати тільки ті країни, які здатні забезпечувати високий рівень науки, техніки, освіти, культури, організації управління та трудової дисципліни.

      В економіці України у цьому  відношенні склалася непроста ситуація. Держава, що збідніла внаслідок гострої  економічної кризи, втрачає надійні  джерела необхідного інвестування. І тепер, прагнучи, хоча б з чималим запізненням, відродити й активізувати політику відтворення як основу стабілізації та оновлення національного товаровиробництва, наразилася на протидію певних політичних і економічних сил. Концентрація фінансового капіталу у сферах нових структур, тіньового обігу та банківської системи, які не прагнуть до виробничого інвестування, по суті, гальмує відтворювальні процеси, економічну стабілізацію і зростання.

      Аналіз  надходження іноземних інвестицій в Україну свідчить, що на сьогодні ця молода незалежна держава ще не створила належної бази для залучення капіталів з-за кордону. Тому найважливішими умовами залучення інвестицій є стабілізація макроекономічного середовища, а також удосконалення законів і нормативних актів.  Але, водночас, дані питання не можуть бути розв'язані без загальної соціально-економічної стабілізації в країні.

      Найістотнішою перешкодою для діяльності іноземних  інвесторів в Україні є недосконалість відповідного законодавства. Спроби вдосконалення нормативних актів згідно з цілями України, а також мотивації іноземних партнерів зумовили часті зміни в українському законодавстві. До останнього часу не запропоновано жодного законодавчого акта, який би був достатньо відпрацьованим, універсальним. Ускладнює ситуацію і практика коригування нормативних актів під час їх руху від верхніх рівнів управління до нижніх. Це пов'язано з тим, що закони і постанови мають нерідко декларативний характер. Тому органи управління нижчих рівнів трактують їх на свій розсуд.

      До  головних факторів, що стримують формування економічного середовища, сприятливого для залучення інвестицій, можна віднести також і невизначеність пріоритетів ринкового трансформування економіки та повільність процесів приватизації. 

      Політика  України як молодої незалежної держави щодо активізації процесу залучення інвестицій, перш за все, пов'язана з ринковим соціально-економічним трансформуванням суспільства. Отже, створення загальнополітичних, правових та інституціональних умов, сприятливих для інвестування, є одночасно як передумовою, так і результатом успішних реформ у нашій державі.

      Говорячи  про іноземні інвестиції треба враховувати  світовий досвід, який показує, що найбільших успіхів у залученні іноземних  інвестицій досягають ті країни, які, по-перше, ставлять таку мету, як пріоритетну в своїй економіці, по-друге, використовують при цьому можливо більший набір заходів. Головне тут: