Кредитна система комерційних банків в налагодженні платіжного і розрахункового механізму в Україні

   дозволить  відродити  в Україні прогресивну форму кредитних ус-

   танов  для надання довгострокових кредитів  під заставу і в  той

   же  час  забезпечить  зниження  ризику банків та їх клієнтів  від

   можливих  банкрутств.

       Важливе місце повинен займати  Закон про інвестиційний банк

   та  інвестиційні фонди.  В ньому  необхідно передбачити гарантії

   для  фінансування довгострокових програм.  Наявність такого за-

   кону  дозволить створити правові основи  для функціонування пер-

   винного  та вторинного ринку цінних  паперів,  розміщення фондо-

   вих  паперів акціонерних товариств,  управління  інвестиційними

   фондами  і т.д.

       Реабілітація приватної  власності   вводить  в  економічний

  побут  новий  для держави тип відносин - трастові (довірчі) опе-

   рації,  які складаються з трьох основних операцій  -  розпоряд-

   ження  спадщиною,  виконання операцій  за дорученням,  агентські

   послуги.

       Їх юридична  направленість;  а   також відсутність правових

   норм, які регламентують такі операції,  вимагають розробки За-

   кону про трастові операції.

       Відродження в Україні кредитних  союзів та товариств взаєм-

   ного  кредиту як "народних банків", діючих за принципом самодо-

   помоги  і самоконтролю,  дозволяє населенню   вигідно  зберігати

   власні  заощадження,  користуватися пільговими кредитами та ін-

   шими  послугами.

       Кредитні товариства  акумулюють  порівняно невеликі внески

   громадян, що дає можливість використовувати  їх при фінансуван-

   ні  проектів  з  прибутком  для  членів товариства,  заоохочують

   громадян в активну економічну діяльність законодавчою  основою

   кредитних  товариств  повинен  бути  Закон про товариства малого

   кредиту.

       Спеціальний законодавчий  акт  про функції і діяльність РБУ

   (а  не розділ в Законі про   банки)  повинен  визначити  основні

   напрями  його діяльності. Нацбанк України  повинен забезпечувати

   стабільність  національної валюти,  визначати  і регулювати гро-

   шово-кредитну  політикв  шляхом впливу на  об'єм грошової і кре-

   дитної  маси,  що знаходиться в   обігу,  встановлення  валютних

   курсів, а також процентних ставок, виконання  обов'язків голов-

   ної  банківської інстанції  перед   іноземними  та  українськими

   суб'єктами  господарської  діяльності,  регулювання   діяльності

   комерційних  банків через політику фінансування.

       При діючій жорсткій політиці  регулювання діяльності комер-

   ційних  банків зі сторони Нацбанку  неможливий розвиток  цивілі-

   зованої  кредитно-грошової  системи  незалежної  України.  Тому

   потрібно  розробити новий економічний  і правовий механізм регу-

   лювання  відносин суб'єктів банківської  діяльності. Адміністра-

   тивно-нормативний  метод регулювання потрібно  замінити  спеці-

   альним  інструментом банківського обігу.

        Комерційний банк повинен задовільняти  таким наступним ви-

   могам:

        - мати загальну ліцензію на  діяльність в якості банку;

        - здійснювати  в якості обов'язкового  мінімуму депощ\зит-

   ні, розрахункові  і кредитні операції;

        - знаходитись під наглядом ТБУ4

        - дотримуватись вимог, які пред'явлються до кредитних ус-

   танов,  що добре регулюються.

        Для використання в українській  практиці повинна бути виб-

   ранв  агресивна модель поведінки банку-універсального, який має

   тісні  зв'язки з підприємством,  який  широко здійснює  нетради-

   ційні  банківські операції.  Такий вибір  обумовлений наступними

   причинами:

       1. Універсальність  банку:  банки,  діючи на нових ринках,

   здійснюючи  нетрадиційні банківські операції, здатні прискорити

   розвиток  нових  ринків,  доповнюючи відсутність на них готових

   ринкових  структур;  в умовах грошової  інфляції  банки  змушені

   все  більшу частину своїх ресурсів  вкладувати в негрошові акти-

   ви;

        2. Агресивність  банку:  саме  така  модель підходить для

   нестабільної та перехідної економіки; сприяє структурній пере-

   будові  господарства, становленню нових  ринків.

        3. Широка участь в капіталах   господарства:  відображення

   зв'язків  банків і підприємств,  що склалися  в умовах директив-

   ної  економіки; зберігання в умовах інфляції активів банків від

   знецінення; сприятливий  режим для довгострокових  інвестицій в

   період  структурної перебудови,  можливість  конверсії  частини

   безнадійної  заборгованості  державних підприємств  в акції,  що

   знаходяться у власності банків.

        4. Жорсткість  регулювання діяльністю  банків визначається

   вибором  моделі універсального агресивного  банку,  що  несе  за

   собою  підвищення ризику в банківській  справі;  нестійке фінан-

   сове  положення батьох банків,  міжнародним банківським співто-

   вариством.

        Завдання реформування комерційних   банків  складаються  з

   наступного:

         - перевід частини існуючих банків  в  розряд  фінансових

   компаній  або  приєднання до більш  крупних банків.  В зв'язку з

   тим,  що відбудеться відсів малих  і нестійких кредитних  інсти-

   тутів,  відбудеться  деконцентрація  крупного банківського капі-

   талу  і посилиться деконкурентність  банків;

         - створення групи з 20-40 крупних  банків як основи наці-

   ональної  банківської мережі,  які би мали  розгалужену  мережу

   філіалів, діяли  в національному масштабі,  мали прямий доступ

   до  платіжної системи, маючи рахунки  для розрахунків інших кре-

   дитних  інститутів,  підтримували  високий   рівень  регулювання

   своєї діяльності;

         - створення групи 4-7 найбільших  банків, які б були виз-

   нані  зарубіжними банками в якості  добре  регулюючих  кредитних

   установ  і надійних банків;

         - створення державних кредитних  інститутів повинно обме-

   жуватись 5-8 невеликими банками,  які би виконували спеціальні

   завдання (підтримка фермерства,  кредитування  житлових  прог-

   рам). Пільгова  підтримка державних  підприємств повинна здійс-

   нюватись  через директивний розподіл НБУ  кредитних ресурсів  на

   ці цілі в комерційні банки на пільгових умовах;

         - створення представницької групи  комерційних  іноземних

   і  спільних банків на території  України. 
 
 

                             ВИСНОВКИ.

       Банківська система України ще  перебуває в стані становлен-

   ня, причому   цей процес відстає від потреб  реформування еконо-

   міки. У цьому виявляється взаємозалежність  всієї  економічної

   системи  та  системи  банків,  яка  є "нервовою системою" госпо-

   дарського  механізму.  Основною причиною  слабкості системи бан-

   ків  є  не  стільки  сучасний  інфляційний процес (це зовнішний

   прояв,  який  у  свою  чергу  посилюється   діяльністю  банків),

   скільки  економічна криза, спад виробництва,  розрив традиційних

   господарських  зв'язків як із зарубіжжям,  так і у межах Украї-

   ни. Лібералізація   та  безконтрольне  зростання  цін спричинило

   велику  нестачу оборотних засобів і  коштів для інвестицій,  які

   практично,  припинилися. Це у свою чергу  спричинило масові неп-

   латежі, гіпертрофовану потребу у кредитних ресурсах.  Виникла

   суперечність: без  дешевих  кредитів  не  можливо  здійснювати

   структурні  перебудови у народному  господарстві  України.  Але

   гостра  потреба в кредитних ресурсах  зумовлює властиве для кри-

   зової  ситуації зростання процентних ставок.

       Ліквідація державної монополії  у банківській справі єдино-

   го  у країні державного банку  шляхом відродження  спеціалізова-

   них  (але  все ж за формою власності  державних);  а пізніше пе-

   ретворення  їх у комерційні банки та виникнення численних акці-

   онерних  та  приватних  банків  створюють   сприятливі умови для

   здорової  конкуренції у банківській справі  як основи поліпшення

   кредитного  та  розрахункового  обслуговування  підприємств усіх

   форм  власності.

      Водночас в  Україні  об'єктивно відбувся процес зближення

   та  переплетення банків з господарськими  структурами,  з одного

   боку, як засновників і акціонерів  комерційних банків,  а з ін-

   шого - банки стають акціонерними підприємствами.

      Лише за таких умов,  що повсюдно мають лице у ринковій еко-

   номіці  комерційні банки будуть зацікавлені  у ринковій економі-

   ці, будуть  зацікавлені не просто отримувати  процент та збага-

   титися  на кризовій ситуації в економіці,  а домогтися  процві-

   тання  підприємств.

      Важливо, щоб центральний банк - НБУ - не заважав  комерцій-