Особливості вивчення граматичного матеріалу з іі ін. Мови (і англ., іі ісп.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

В умовах безперервного розширення міжнародних контактів досягнення головної мети навчання іноземних мов  – сформованості комунікативної компетенції – набуває особливого значення. Формування вмінь іншомовного  спілкування передбачає зокрема  формування у учнів граматичної компетенції, що є невід’ємним компонентом мовної компетенції.

У ході нашого дослідження  ми висвітлили лінгвістичні засади формування граматичної компетенції. Головне завдання у навчанні граматики – навчити учнів практично користуватися нею в комунікативних цілях, а це означає оволодіти граматичними навичками. Граматична навичка – це здатність автоматизовано викликати із пам’яті граматичні засоби, необхідні для здійснення спілкування. Традиційно виділяють такі види граматичних навичок: рецептивні – для впізнання і розуміння явищ в письмовому і усному тексті, та репродуктивні – для вживання граматичних явищ в усному та письмовому мовленні.

Зазвичай роботу з граматичними явищами (ГЯ) організовують у три етапи: 1) презентація та пояснення ГЯ; 2) виконання вправ, які включають первинні дії з новим ГЯ; 3) розвиток мовленнєвих навичок і умінь. Через відсутність реальної можливості для оволодіння учнями всіма граматичними явищами іноземної мови (в силу їх обсягу та обмеженості часу, який відводиться на вивчення другої іноземної мови в школі), граматичний матеріал поділяють на активний та пасивний граматичні мінімуми. Граматичний мінімум повинен бути достатнім для користуванням мовою як засобом спілкування (в обсязі вимог навчальної програми у школі).

Наступним завданням  нашого дослідження було визначити  особливості формування граматичної  компетенції з другої іноземної  мови та визначити підходи, методи, що використовуються для навчання граматичного матеріалу на середньому етапі навчання у школі. Існують різні способи ознайомлення з новим граматичним матеріалом. Традиційно у методиці викладання іноземних мов використовують експліцитний, імпліцитний та диференційований підходи. Але процес вивчення другої іноземної мови має свої особливості, здебільшого це стосується явища мовної інтерференції, з яким можуть зіткнутися учні під час вивчення другої іноземної мови. Саме через це, під час вивчення другої іноземної мови (особливо граматичного матеріалу), доцільно опиратися на знання, здобуті учнями на уроках з першої іноземної мови. Таким чином, навчання другої іноземної мові будується на свідомо-когнитивній основі із застосуванням компаративного підходу, який реалізується в спонуканні учнів до порівняння і зіставлення мовних явищ, виявлення рис подібності та відмінності між ними для запобігання інтерференції або здійснення позитивного перенесення знань, умінь та навичок.

Аналіз мовного  матеріалу показав, що у граматичних системах іспанської та англійської мов є багато спільного (категорія множини іменників, категорія дієслова, категорія співвідношення часів, наявність артикля тощо), що може стати предметом перенесення знань під час вивчення другої іноземної мови. У ході дослідження були проаналізовані вимоги навчальної програми з другої іноземної мови щодо вивчення граматичного матеріалу (1-4 рік навчання), на які ми спиралися під час складання комплексу вправ та фрагментів уроку, які можуть допомогти вчителю сформувати у учнів граматичну компетенцію з другої іноземної мови (ісп.) з опорою на першу (англ.) на середньому етапі навчання у школі.

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРАСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Барышников Н.В.  Французский язык как второй иностранный в средней школе и особенности методики его преподавания / Н.В. Барышников // Иностранные языки в школе. - 1998. - № 4. – С. 88-94.
2. Бим И.Л.  Концепция обучения второму иностранному языку (немецкому на базе английского): учебное пособие / И.Л. Бим. – Обнинск : Титул, 2001. – 48 с.
3. Гез Н.И. Методика обучения иностранным языкам в средней школе / Н.И. Гез, М. В. Ляховицкий, А. А. Миролюбов и др. - М.: Высш. школа, 
   1982. - 373 с.
4. Забелина Н.А. О билингвизме / Н.А. Забелина // Теория языка и межкультурная коммуникация. – 2008. - № 3. – С. 14-19.
5. Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання / [наук. ред. українського видання доктор пед. наук, проф. С. Ю. Ніколаєва]. — К. : Ленвіт, 2003. – 237 с.
6. Змиевская О. Г. Механизмы возникновения межъязыковой интерференции при обучении двум и более иностранным языкам / О.Г. Змиевская // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. – 2010. - № 14 (201). – С. 37-45.
7. Исланкина Г.П. Использование приемов сравнительно-сопоставительного метода при обучении школьников французскому языку как второму иностранному на базе английского языка / Г.П. Исланкина // Актуальные вопросы современной педагогической науки : материалы ІІІ Международной заочной научно-практич. конференции (Чебоксары, 20 ноября 2010 г.) / Отв. ред. М.В. Волкова. – Чебоксары : НИИ педагогики и психологии, 2010. – С. 142-148.
8. Копрева Л.Г. Проблема формирования грамматических навыков английского языка [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dom-hors.ru/issue/spp/1-2011-1-2/kopreva.pdf
9. Кульчицька Н.О. Особливості явища інтерференції в процесі навчання англійської мови як другої іноземної у філологічному ВНЗі / Н.О. Кульчицька // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (педагогічні науки). – Бердянськ, 2010. - №3. - С. 241-245.
10. Миньяр-Белоручев Р. К. Методика обучения французскому языку : уч. Пособ. Для студентов педагогических институтов по  специальности «Иностранные языки» / Р.К. Миньяр-Белоручев. — М. : Просвещение, 1990. – 224 с.
11. Муратова Г. Тлумачення поняття «інтерференція» в сучасних лінгвістичних дослідженнях / Г. Муратова // Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. – 2007. - № 18. – С. 27-29.
12. Ніколаєва С.Ю. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник. Вид. 2-е, випр. і перероб. / Кол. авторів під керівн. С.Ю. Ніколаєвої. – Київ. : Ленвіт, 2002. – 328 с.
13. Павлова А.В. Сущность явления переноса и его виды / А.В. Павлова // Теория языка и межкультурная коммуникация. – 2009. - № 6. – С. 62-64.
14. Пассов Е.И. Основы коммуникативной методики обучения иноязычному общению / Е.И. Пассов. - М. : «Русский язык», 1989. – 278 с.
15. Ружин К.М. Опорні конспекти лекцій з курсу «Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах» / К.М. Ружин. – Запоріжжя, 2012.
16. Соловова Е.Н. Методика обучения иностранным языкам. Базовій курс лекций : пособие для студентов пед. вузов и учителей / Е. Н. Соловова. — М. : Просвещение, 2002. – 239 с.
17. Фадеева С.О. Сопоставительный подход при обучении французскому языку как второму иностранному [Електронний ресурс] / С.О. Фадеева // сб. «Фестиваль педагогич. идей «Открытый урок». – М. : Издательский дом «Первое сентября», 2005 г. – Режим доступу: http://festival.1september.ru/artic les/214055/ 
18. Чорнолоз О. Урахування можливості виникнення інтерференції при вивченні близькоспоріднених мов / О. Чорнолоз // Науковий вісник херсонського державного університету серія «Лінгвістика» : збірник наукових праць. – Херсон : Видавництво ХДУ. – 2010. - № 10. – С. 156-159.
19. Щепилова А.В.  Реализация сопоставительного подхода при обучении французскому языку как второму иностранному (на базе английского) / А.В. Щепилова // Иностранные языки в школе. -  2000. - №2. – С. 23-29.
20. Щербакова М.В. Особенности обученя второму иностранному языку студентов языковых факультетов / М.В. Щербакова // Вестник ВГУ, серия линг-ка и межкульт. коммуникация. – 2003. - № 2. – С. 85-88.
21. Щукин А.Н. Обучение иностранным языкам: теория и практика : учебное пособие для преподавателей и студентов. 2-е изд., исправл. и дополн. / А.Н. Щукин. - М. : Филоматис, 2004. – 478 с.
22. André-Marie Manga Lengua segunda (L2) lengua extranjera (LE): factores e incidencias de enseñanza/aprendizaje [Електронний ресурс] / André-Marie Manga // Tonos digital: Revista electrónica de estudios filológicos. -  2008. - №16. http://www.tonosdigital.es/ojs/index.php/tonos/article/viewFile/249/190
23. Aprendizaje del Inglés como Segundo Idioma [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.asha.org/public/speech/development/easl.htm?Lang Type=1034
24. Judie Haynes Stages of Second Language Acquisition [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.everythingesl.net/inservices/language_sta ges.php
25. Stephen Krashen's Theory of Second Language Acquisition [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.sk.com.br/sk-krash.html

 

 

 

 

 

ДОДАТОК А

Таблиця 1.3

Підхід	Метод	Послідовність дій
Експліцит-ний підхід	Дедуктивний метод (шлях від  правила до конкретизації їх прикладів).	Учні вивчають правило, яке сформульовано в підручнику, в граматичних довідниках або вчителем. Учні виконують серію вправ на заміну форм слова відповідно до правила. Виконуються перекладні вправи.
	Індуктивний підхід (шлях від  одиничних прикладів до узагальнення, до виведення правила).	Учні знаходять в тексті (в реченні) незнайому граматичну форму і намагаються зрозуміти її значення. Учням дається установка звернути увагу на аналогічні явищі, але які вже вивчені. Учням пропонуються приклади, де замість крапок необхідно  підставити необхідну форму. Актуалізація і тренування вживання нового граматичного матеріалу відбувається на прикладі інших вправ, як то: перекладні, умовно-мовленнєві.
Імпліцит-ний підхід	Структурний метод, за основу якого береться структура (структурні моделі, моделі речень, які символічно представлені формулами:       S+V+C= підмет присудок + додаток).	Аудіювання мовленнєвих зразків, які містять граматичні структури. Хорове і індивідуальне повторення за вчителем мовленнєвих зразків граматичних структур. Питально-відповідні вправи з вчителем або в парах учнів з використанням граматичних структур, які вивчаються. Навчальний діалог, який включає декілька питально-відповідних єдностей і граматичні структури, які вивчаються.       Позитивна якість структурного методу заключається в порівняно невеликому ознайомлюючому етапі, основна мета якої є показ, основна частина відводиться на тренування без поопераційної роботи. Недолік цього методу в тому, що в цьому методі, як правило, відсутня опора на свідомість, більшість вправ мають механічний характер, які швидко надокучають учням. Етап мовленнєвої практики, тобто комунікативно вправи відсутні.
	Комунікатив-ний метод, до якого відносяться варіанти інтенсивних методик, метод поглиблення у мовленнєве середовище, так званий “метод гувернантки” Автор комунікативного методу –  Пассов Є.Й. (синонімічним є термін «комунікативний підхід»)	Умови, необхідні для успішного  становлення граматичних навичок: Попереднє прослуховування того матеріалу, який підлягає автоматизації (тобто прослуховування мовленнєвого зразку). Імітація в мовленні, що передбачає не просто повторення, а імітацію при наявності комунікативного завдання. Однотиповість фраз і регулярність їх повторення. Дії за аналогією в мовленнєвих умовах, що передбачає конструювання фраз не за правилом, а за аналогією. Різноманітність “умов” автоматизації, тобто формування граматичної навички не в достатній кількості матеріалу, а в достатній кількості різноманітних ситуацій.     Комунікативний метод  залишається комунікативним лиш  в тому випадку, якщо навички формуються в процесі мовлення при наявності  мовленнєвої установки; “Я буду говорити, що я роблю звичайно, а ви поцікавтесь, чи робив це я раніше”. Переваги комунікативного  методу: Ознайомлення і тренування включені до мовленнєвої практики В процесі навчання за цим методом найбільш повно реалізується принцип комунікативності, що створює сприятливі передмови для формування мотивації до вивчення іноземної мови   Недоліки: Недооцінка принципу свідомості Недооцінка індивідуальної роботи з учнями Відсутність у певної категорії вчителів хисту створити мовленнєву ситуацію при проведенні умовно-мовленнєвих вправ
Диференці-йований підхід до формуван-ня граматич-ної навички		Цей підхід передбачає використання різноманітних методів і прийомів, різноманітних вправ в залежності від: Мовного матеріалу. Мети навчання. Видів мовленнєвої діяльності. Особливостей учнів (психологічно-вікових) і інше. Навчання окремих категорій з обмеженою практичною метою (турпоїздки, вузька спеціалізація).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК Б

Таблиця 2.1

	Англійська мова	Іспанська мова
1 рік навчання	(1 клас) Іменник: множина іменників (закінчення –s; -es). Дієслово: to be, have got; can; Прикметники,  що вказують на розмір і колір. Займенник:  вказівні (this), особові (I, we, you, they), присвійні (my, your, his, her). Числівник: кількісний (1 – 10).	(5 клас) Дієслово: Presente de Indicativo окремих дієслів (лексичний рівень). Дієслова ser, hacer, haber (hay), estar, tener; Стверджувальна форма  наказового способу дієслів у  висловлювання шкільного вжитку Іменник: рід, число, місце в реченні, однина, множина. Прикметник: рід, число, місце в реченні Числівник: кількісні до 20. Займенники: особові, присвійні, питальні Прийменники: місця, напрямку (a, en, de, con, sobre). Артикль: означений, неозначений. Стягнені форми артиклів al, del. Сполучник: y.
2 рік навчання	(2 клас) Дієслово: to be,  have/ have got. Наказовий спосіб дієслів (команди) Іменник: множина іменників Прикметник: якісні, відносні, що вказують на розмір, колір, вік. Прийменник: місця, напрямку (on, in, under, to) Займенник: вказівні (this, that, з іменниками), особові, присвійні. Числівник: кількісні (1−20) Сполучник: but, and	(6 клас) Дієслово: часові форми Presente de Indicativo, Futuro Simple. Зворотні діє- слова. Дієслова індивідуального дієвідмінювання: в Presente de Indicativo.  Іменник: рід, число. Прикметник: рід, число. Прийменник: часу, напрямку, місця. Прислівник: часу, місця. Займенник: особові, присвійні, вказівні. Артикль: (не)означений. Числівники: кількісні від 100 до 1000, порядкові (1°—10°). Сполучники: y(e), pero. Питальні  слова: ¿A dónde?, ¿Quién?, ¿Cuándo?, ¿Por qué?, ¿Qué?, ¿A quién?, ¿Cuánto(s)?, ¿Dónde?, ¿Con quién?, ¿Cómo?, ¿De dónde?
3 рік навчання	(3 клас) Конструкції: There is, there are. Модальні дієслова: can, may, must. Іменник: злічувані, незлічувані, присвійний відмінок. Прикметник: якісні, відносні. Прийменник: місця (on, in, under), напрямку (to), часу (before, after, up, down, over, across)	(7 клас) Дієслово: часові форми дієслів у Presente de Indicativo, Pretérito Perfecto, Futuro Simpleу, Pretérito Indefinido. Зворотні дієслова.  Дієслова індивідуального  дієвідмінювання. Іменник: рід, число іменників. Прикметник: рід, число прикметників, узгодження іменника з прикметником. Прийменник: місця, напрямку, часу. Прислівник: місця, напрямку, часу. Займенник: особові, присвійні, вказівні. Артикль: означений, неозначений. Числівник: кількісні (від 1 до 1000). Порядкові (1°— 20°). Сполучники: y / е — перед словами з i або hi. Безособові  речення.
4 рік навчання	(4 клас) Структура to be going to. Іменник: однина, множина. Прикметник: ступені порівняння Займенники: особові, присвійні, вказівні. Артикль: означений, неозначений. Числівник: 1-100, порядкові числівники. Питальні слова (в складі структур) : What? Where? When? How? How much? How many? Сполучник: then, or, because, but. Безособові  речення: It’s sunny.	(8 клас) Дієслово: Правильні, неправильні форми дієслів у Presente de Indicativo, Pretérito Perfecto, Futuro Simple, Pretérito Indefinido, Pretérito Imperfecto. Іменник: рід, число. Прикметник: рід, число. Прийменник: місця, напрямку, часу. Прислівник: способу дії. Артикль: означений, неозначений. Числівник: кількісні  від 1 000 000. Порядкові (20°—50°). Сполучник: о (u — перед словами на о, ho).
5 рік навчання	(5 клас) Часові форми: Present/Past/ Future Simple; Present Perfect.  Модальні дієслова: can, could, may, must, have to.  Іменник: однина, множина (винятки); присвійний відмінок.  Прикметник: ступені порівняння .  Прийменник: місця, напрямку, часу.  Прислівник: частотні, часу.  Займенник: особові, присвійні, зворотні.  Артикль: означений, неозначений.	(9 клас) Futuro Simple, Participio Pasado, Pretérito Indefinido, Pretérito Pluscuamperfecto. Зворотні дієслова. Іменник: cуфікси -ito, -ita. Прикметник: рід, число. Прийменник: місця, часу, напрямку. Займенник: питальні та окличні займенники. Числівник: Порядкові (50°—100°).

 

  *Кольором  виділено спільні граматичні  теми