Інтеграційні процеси в Центральній Європі

ЗМІСТ 

Вступ…………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Теоретико-методологічні  засади інтеграції.............4

1. Інтеграція як суспільно-географічний процес……………………..…...4
2. Етапи інтеграційних процесів……………………………………………7
3. Показники інтеграції країн ……………………..……………………....10

Розділ 2. Передумови участі Центральноєвропейських країн у європейських інтеграційних процесах………………14

2.1 Передумови інтеграції країн Центральної Європи в Європейський Союз…………………………………………………………………………..14

2. Передумови вступу Республіки Польща до Європейського Союзу…19
3. Трансформація економіки Чехії напередодні вступу до ЄС………….24
4. Передумови вступу Естонії до Європейського Союзу……...……...…29

Розділ 3. Проблеми і перспективи подальшого інтегрування країн п’ятої хвилі розширення Європейського Союзу…………... ……………………………………...34

1. Наслідки вступу Польщі до Європейського Союзу…………………...34
2. Наслідки проведених економічних реформ у Чеській Республіці у зв’язку із вступом країни до ЄС…………………………………………40
3. Позитивні та негативні наслідки вступу Естонії в Європейський Союз……………………………………………………….………………44

Висновки……………………………………………………………………...48

Список  використаних джерел …………………………………........50 
 
 
 
 

ВСТУП 

     Приєднання  до Європейського Союзу є пріоритетом  зовнішньої політики України. У зв’язку з цим досвід наших західних сусідів – країн Центральної Європи, набутий у процесі інтеграції до ЄС на рубежі ХХ-ХХІ століть, є надзвичайно цінним для нашої держави.

     Об’єктом даного дослідження є суспільно-географічні комплекси країн Центральної Європи.

     Предметом є вивчення трансформації суспільно-географічних комплексів країн Центральної Європи, на прикладі Польщі, Чехії та Естонії, в умовах інтеграційних процесів до Європейського Союзу.

     Мета  роботи полягає у дослідженні основних етапів і особливостей інтеграції країн Центральної Європи до Євросоюзу.

     Завдання:

• дослідити теоретико-методологічні засади інтеграційних процесів;
• розглянути передумови вступу країн Центральної Європи до Європейського Союзу;
• визначити основні наслідки, проблеми і перспективи інтеграційних процесів в Центральній Європі.

     Джерельна база представлена роботами Б.Баласса,  П.Тейлора, Т. Парсонса, І. Тінбергена, В.І. Копійки та ін. Основними джерелами стали статті наукових журналів, монографії, підручники. Основу електронних джерел складають статистичні таблиці. Електронні джерела використані для характеристики сучасного стану економіки та побудови графіків.

     Дана курсова робота викладена на 53 сторінках тексту, містить вступ, 3 розділи, 13 рисунків. Опрацьовано 36 джерел інформації. 
 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ  ЗАСАДИ ІНТЕГРАЦІЇ 
 

1.   Інтеграція як суспільно-географічний процес

 

     Однією  з закономірностей світового  розвитку є розгортання інтеграційних  процесів, які посилились на зламі  тисячоліть, поєднуючись одночасно  з дезінтеграційними тенденціями. Значним є вплив міжнародних  інтеграційних процесів на функціонування не лише регіональних міжнародних систем і становлення нового міжнародного порядку, а й окремих суспільств та держав, їхньої внутрішньої політики, на щоденне життя людей.

     Інтеграція  є явищем, що об’єктивно властиве людським спільнотам, і супроводжувала їхній  розвиток від початку існування  людини, виявляючись на різних рівнях суспільної організації - від міжособистісного до міждержавного. В історичному  аспекті первинними були процеси  внутрішньої інтеграції спільнот, які  стали передумовою для зовнішньої інтеграції.

     У загальному розумінні інтеграція (від  лат. слів integer - цілий та integratio - відновлювати, поповнювати) означає - поєднання в ціле окремих частин, елементів, які набувають деяких ознак цілого, а отже функцію систем. Як цивілізаційне явище вона пов’язана з прагненням до впорядкованості суспільних відносин та людського соціуму загалом. Т.Парсонс розуміє інтеграцію як структури та процеси, за допомогою яких відносини між частинами соціальної системи впорядковуються способом, що забезпечує їхнє гармонійне функціонування в системі [25]. Загалом, як системне явище, інтеграція може бути інтерпретована як стан пов’язаності окремих диференційованих частин в ціле, як процес, у результаті якого такий стан досягається, а також як процес входження в систему окремого елемента. І.Тінберген під інтеграцією розуміє “ створення бажаної структури міжнародного господарства через усунення штучних перешкод для оптимальної діяльності та свідомого впровадження всіх елементів координації та уніфікації ”. Підтвердженням є історія формування найпотужнішого на сьогодні інтеграційного об’єднання - Європейського Союзу.

     Інтеграція - це завжди свідома взаємодія елементів, а не однобічні дії. Результатом, наслідком інтеграційних взаємодій  є виникнення цілісності, що має  нові якість та сутність. У процесі  взаємодії відбувається формування інтересів, цілей, які усвідомлюються як спільні для цієї цілісності. В такому сенсі інтеграцію інколи визначають як злиття (Йохан Галтунг). Як бажаний або логічний результат інтеграційного процесу часто розглядають політичне об’єднання. [25]

     У широкому розумінні міжнародну економічну інтеграцію визначають і як відносини, і як процес. Інтеграцію в першому розумінні поняття можна тлумачити як відсутність будь-якої форми дискримінації іноземних партнерів у кожній із національних економік. У такому плані міжнародна економічна інтеграція є вищим рівнем розвитку міжнародних економічних відносин. Як процес інтеграція виявляється в стиранні відмінностей в умовах діяльності економічних суб’єктів — представників різних держав. [12]

     Сучасні міжнародні інтеграційні процеси розвивались  в контексті процесів глобалізації і є одним з її виявів. Тому цивілізаційними і об’єктивними передумовами сучасних інтеграційних  процесів є розвиток міжнародного поділу праці, міжнародної господарської  кооперації і загалом посилення  процесів взаємозалежності та тенденцій  до організованості та впорядкованості  на рівні глобальної світової системи. Існують твердження, що формування зв’язків взаємозалежності в рамках плюралістичної міжнародної системи  є початковим, вихідним пунктом інтеграційних  процесів. Ще одним чинником інтеграційних  процесів закономірно вважають функціонування міжнародних організацій та міжнародних  режимів як центрів міждержавного співробітництва в різних сферах (Д.Мітрані, С.Краснер). Неможливість узгодити в глобальному масштабі світові інтереси та вартості, визначити їхні ієрархії та неможливість домовитись про загальноприйняті способи і засоби їх забезпечення з уваги на гетерогенність (насамперед культурну, цивілізаційну) світової спільноти унеможливлюють формування єдиних глобальних правил гри та єдиних механізмів регулювання. Тому інтеграційні процеси розвиваються в рамках регіональних об’єднань і співіснують з процесами дезінтеграції в інших регіонах планети. Регіональні інтеграційні процеси частково вирішують суперечності між глобальною взаємозалежністю, що вимагає універсалізації та уніфікації, з одного боку, і багатоманіттям інтересів та ідентичностей у світовій спільноті, з іншого.

     Інтеграційні  процеси вимагають координації, узгодження політики та кооперації діяльності в одній чи кількох сферах (секторах) чи політики загалом. Інтеграцію в такому сенсі розглядають як вищу  форму  співробітництва, як  процес, що має  тенденцію до заміни розрізнених  міжнародних взаємодій між незалежними  одиницями, новими широкими об’єднаннями, які наділені мінімальними повноваженнями рішень в одній або кількох  сферах, або в усіх сферах, які  входять до компетенції базових  одиниць. Розвиток інтеграційних процесів, зокрема політичної інтеграції, зумовив розрізнення у літературі таких понять, як співробітництво та інтеграція: інтеграція передбачає інституціоналізацію кооперативних взаємодій, вироблення спільної політики та передачу державами-учасницями спільним інститутам частини суверенітету; співробітництво як координація політик здебільшого не виходить за рамки, окреслені суверенітетом.

     Важливі передумови інтеграційних процесів у сучасному світі пов’язані  і з проблемами безпеки та можливості її реалізації через розширення взаємовигідного  співробітництва. Зокрема, А.Вендт визначає інтеграцію, як таке зближення країн при якому збройні конфлікти стали б неможливими. Отже, інтеграція пов’язана також з прагненням гарантувати безпеку, яка в умовах взаємозалежності та сучасного технологічного розвитку може бути лише колективною, через розширення взаємовигідного співробітництва.

     Отже, міжнародна інтеграція - це об’єктивне, складне й суперечливе явище, що розвивається у протистоянні з  дезінтеграційними тенденціями  у світовій системі,  характеризується процесами об’єднання держав і народів  для спільного розв’язання проблем  та реалізації спільних цілей, супроводжується  посиленням взаємозалежності між ними аж до злиття в єдине ціле, виникненням  спільних інститутів та правових норм, що забезпечують функціональну ефективність. Основними мотивами інтеграційних  взаємодій у сучасному світі  є прагнення забезпечити  добробут, безпеку  та стабільність розвитку суспільства. [18, 20] 
 
 

2.   Етапи інтеграційних процесів

 

     Інтеграція може бути проаналізована з погляду вирізнення етапів чи стадій. Історично інтеграція еволюціонує через кілька основних ступенів кожен з яких свідчить про рівень її зрілості.

     Класичною стала схема етапів інтеграції, запропонована Б.Балассом. Він розрізняє 5 форм інтеграції:

     1) зона вільної торгівлі, де скасовані  тарифи та кількісні обмеження  між країнами-учасницями;

     2) митний союз, де, окрім того, введений  єдиний тариф у торгівлі з  третіми країнами;

     3) загальний ринок, де усунені  торгові обмеження на рух факторів  виробництва; 

     4) економічний союз;

     5) повна економічна інтеграція, при  якій уніфіковані національні  економічні політики засновуються  органами національної влади. [32, c.124]

     При аналізі розвитку західноєвропейської  інтеграції з практичної точки зору виникає суперечність із концепцією Б. Баласса, щодо виділених етапів. Тому, зважаючи на особливості міжнародної інтеграції можна виділити такі стадії інтеграції:

     а) економічна інтеграція (укладення митних, фінансових та інших економічних  договорів), що проходить паралельно з військово-оборонною (проти реальних або вигаданих ворогів); 

     б) відкриття кордонів, встановлення єдиного  громадянства;

     в) делегування і зречення деякої частини  суверенітету на користь наднаціональних  інститутів;

     г) політична інтеграція - укладення  союзних договорів  (конфедеративних  чи федеративних).

     Економічна інтеграція – етап, коли країни ще тільки роблять перші кроки до взаємного зближення, між ними укладаються преференційні торговельні угоди. Вони можуть підписуватися або на двосторонній основі між двома державами, або між вже існуючим інтеграційним угрупованням і окремою країною або групою країн. Відповідно до цих угод країни надають одна одній більш сприятливий режим, ніж третім країнам. Країни переходять до створення зони вільної торгівлі, що передбачає вже повне скасування митних тарифів у взаємній торгівлі товарами і послугами при збереженні національних митних тарифів у відносинах із третіми країнами. У більшості випадків умови зони вільної торгівлі поширюються на всі товари, крім продукції сільського господарства.

     Відкриття кордонів – наступний етап інтеграційного процесу пов'язаний  зі створенням митного союзу – погодженим скасуванням  національних митних тарифів і введенням  загального митного тарифу та єдиної системи нетарифного регулювання  торгівлі відносно третіх держав. Митний союз передбачає безмитну внутрішньо інтеграційну торгівлю товарами та послугами і повну свободу їхнього переміщення усередині регіону. Звичайно митний союз вимагає створення вже більш розвинутої системи міждержавних органів, що координують проведення погодженої зовнішньоторговельної політики. Найчастіше вони приймають форму періодичних нарад міністрів, що керують відповідними відомствами і у своїй роботі спираються на постійно діючий міждержавний секретаріат.