Інтеграційні процеси в Центральній Європі

     У товарній структурі імпорту за роки реформ відбулися певні зрушення. Частка продукції машинобудування  і металообробки зросла внаслідок  зростання як інвестиційного попиту, так і імпорту напівфабрикатів  для подальшої переробки та реекспорту. Останній фактор є також важливою причиною активізації імпорту текстилю.

     Стійко  зросла частка імпорту споживчих товарів. Збільшення частки імпорту транспортних засобів пов'язано і з підвищенням внутрішнього попиту, і з розвитком реекспорту до країн СНД. В 1993-1994 роках на нього припадало близько 30% вартості експорту. Якщо на початку реформ він складався переважно з брухту металів і мінеральної сировини, то до середини 90-х років основними ре-експортними товарами стала продукція машинобудування і текстиль, імпортовані до Естонії для переробки та подальшого експорту.

Темпи зростання імпорту значно перевищують темпи зростання експорту в період трансформації економіки. Можна виділити такі причини даної тенденції:

• приплив іноземних інвестицій призводить до зростання попиту на імпорт товарів і послуг інвестиційного призначення;
• підвищення заробітної плати та інших доходів населення в умовах стабільності національної валюти обумовлює збільшення попиту на споживчі товари, причому головним чином зарубіжного виробництва;
• у зв'язку з переорієнтацією зовнішньої торгівлі на західні ринки і зростанням цін на сировинний експорт з Росії в 1992-1993 рр. ціни на імпорт підвищувалися темпами, що перевищували темпи зростання експортних цін, що позначилося на співвідношенні вартісних обсягів імпорту та експорту.

     Внаслідок розриву господарських зв'язків, погіршення умов торгівлі та її переорієнтації на нові ринки і реальному секторі економіки Естонії відбувався глибокий спад.

     Початковий  спад, характерний для всіх країн  з перехідною економікою, в Естонії супроводжувався істотною зміною структури виробництва. Частка послуг у ВВП підвищилася з 38% в 1991 р. до 65% в 1996 р., що було обумовлено меншим спадом у секторі послуг у порівнянні з промисловим виробництвом і більш високими темпами їх зростання. Товарна структура експорту змінилася під впливом попиту і нових виробничих можливостей, що відкрилися завдяки припливу іноземних інвестицій.

     У 1992-1994 рр. обсяг промислового виробництва в Естонії зменшився на 60%. Основними зовнішньоторговельними чинниками було падіння закордонного попиту на вироблену продукцію, несприятлива зміна умов торгівлі і в першу чергу зростання цін на імпортовані сировину та паливо, виникнення торговельних бар'єрів (як тарифних, так і нетарифних) у торгівлі з Росією, посилення конкуренції з боку імпорту.

     У зв'язку з лібералізацією цін і  втратою традиційних ринків збуту  найбільший спад в Естонії був  відзначений у сільському господарстві. У 1990-1995 рр. обсяг виробництва зменшився на 35%. Переорієнтація сільськогосподарського експорту на західні ринки була менш успішною, ніж промислового. На перший план виходили вимоги підвищення якості сільськогосподарської продукції, без чого неможливе зростання експорту в країни ЄС. Серйозною проблемою для сільського господарства була конкуренція з боку імпорту, включаючи постачання сировини для місцевої харчової промисловості. Через відсутність митних зборів, а також субсидування деякими країнами сільськогосподарського експорту аграрна продукція Естонії поступово витіснялася з ринку.

     Однією  з найважливіших складових частин інтеграції Естонії у ЄС була адаптація  законодавства. Напрямки цього процесу  охоплювали практично все правове поле. За цей час докорінні зміни торкнулися економічної, соціальної та політичної сфери життя країни. В економічному плані країні довелося пристосовуватися до нових умов, що створювалися через впровадження загальноєвропейського торгового, фінансового та митного законодавства. За таких обставин ринок країни відкривався для безперешкодного доступу більш конкурентоспроможних товарів з ЄС, але й  Естонія мала змогу просувати свою продукцію на європейські ринки. Реформування законодавства в галузі транспорту та енергетики дозволило включити Естонію у єдину європейську мережу товарообігу. Звісно, що процес адаптації усього правового доробку Європейського Союзу в Естонії триватиме ще не один рік. 
 
 

РОЗДІЛ 3

     ПРБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ  ПОДАЛЬШОГО ІНТЕГРУВАННЯ КРАЇН П’ЯТОЇ ХВИЛІ РОЗШИРЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ 
 

     3.1 Наслідки вступу Польщі до Європейського Союзу 

     Порівняльний  аналіз макроекономічних показників свідчить про те, що у перші роки членства Польщі в ЄС у країні спостерігалося стійке зростання ВВП – у середньому на 5 % за рік, у 2007 році валовий внутрішній продукт Речі Посполитої зріс на 6,8 %, але у 2008 – 5,1%. Тоді як у 2000-2003 роках середньорічне зростання ВВП складало лише 2,7 %. Спад приросту ВВП після 2008 року пояснюється світовою економічною кризою. За цим показником Польща посідає 8 місце серед країн ЄС-10, а темпи зростання її економіки майже удвічі перевищують темпи зростання економіки старих членів ЄС. Це дозволило Польщі скоротити економічне відставання від розвинутих країн Європейського Союзу, ВВП країни на одного мешканця сягнула 48 % у 2007 році від середнього показника по ЄС-15.  

     Рис. 3.1 Приріст ВВП Польщі (2004-2009 рр.) 

     Але все ж таки, темпи зростання  економіки Польщі залишаються не достатньо високими, про що свідчить відставання Речі Посполитої за цим  показником від більшості нових країн-членів ЄС, наприклад, у цей же період зростання ВВП у Прибалтійських країнах сягнуло приблизно 10 %.

     Перш  за все, економіка Польщі зростає  за рахунок збільшення експорту до країн ЄС, притоку прямих іноземних  інвестицій з цих держав та фінансових надходжень із бюджету Європейського  Союзу.

     Зростання експорту стало надзвичайно вагомим  фактором розвитку польської економіки  через те, що приблизно 40 % усієї брутто-продукції, яка виробляється в Польщі, іде на експорт. Експорт країни, починаючи з 2004 року, зростав більш швидкими темпами, ніж імпорт. Це відбувалося, перш за все, за рахунок продукції машинобудування (особливо електроніки та автомобілебудування), меблевої галузі та сільського господарства.

     У 2004-2007 рр. Польща збільшила експорт  сільськогосподарської продукції  на 40 % здебільшого за рахунок поставок до країн ЄС. Особливо суттєво зросли експортні показники м’ясо-молочної галузі. Про покращення ситуації в сільському господарстві країни свідчать і проведені серед польських селян численні опитування, які говорять про покращення їхнього ставлення до ЄС порівняно з періодом напередодні приєднання Польщі до європейської спільноти. У той же час, в останні три роки посилилася поляризація сільськогосподарських підприємств – збільшилася кількість як високоприбуткових, так і збиткових господарств .

     Завдяки вищезгаданим змінам загальний обсяг  польського експорту значно збільшився: з 59,7 млрд. євро в 2004 році до 139,5 млрд. євро в 2009 році. При цьому, незважаючи на значне зростання імпорту (81,2 млрд. у 2005 р., 144,3  млрд. у 2009 р.), негативне сальдо зовнішньоторговельного обороту Речі Посполитої зменшилось (9,8 млрд. євро в 2005 році, 4,8 млрд. у 2009 р.). Зростання експорту за чотири роки майже в 2 рази можна вважати великим успіхом польської економіки. Збільшити експорт Польщі вдалося, перш за все, за рахунок нарощення продажу товарів до країн Європейського Союзу. Так, експорт до 24 країн ЄС зріс із 47,2 млрд. євро в 2004 р. до 67,7 млрд. у 2009 р. і склав 77 % від загального обсягу. Водночас країни ЄС також суттєво наростили експорт товарів та послуг до Польщі: з 48,7 млрд. євро в 2004 році до 62,9 млрд. у 2009 році. Головним торговельним партнером Польщі залишалась Німеччина, на яку припадала майже чверть зовнішнього товарообігу країни.  

Рис. 3.2 Зовнішня торгівля Польщі з країнами ЄС 

     Вступ Польщі до ЄС призвів до значного зростання  притоку іноземних інвестицій, зокрема  і через те, що сам факт вступу країни до ЄС суттєво підвищив інвестиційну привабливість Речі Посполитої. Так, згідно зі звітом агентства Emst&Young, керівники найбільших компаній світу поставили Польщу в ході опитування на 5 місце у світі за рівнем інвестиційної привабливості .

     Якщо  в 2003 році в економіку країни надійшло приблизно 5 млрд. доларів прямих іноземних інвестицій, то в 2005 році ця цифра сягнула 8,3 млрд. дол., 2006 р. – 15,1 млрд., а в 2009 році – 26,21 млрд. дол. Левова частка інвестицій надійшла до Польщі з країн ЄС; так, у 2006 році на ці країни припало 82,7 % від загального обсягу прямих іноземних інвестицій. Головним чином, інвестиції надходили з Німеччини, Великобританії, Нідерландів, Іспанії та Франції. Зокрема на Німеччину в 2004-2007 рр. припала п’ята частина всіх іноземних інвестицій .

       Приток інвестицій з-за кордону  стимулював майже всі галузі  польської економіки, особливо  будівництво, яке переживало на  початку десятиріччя глибоку  кризу (у 2002 році падіння обсягів  до 9 %, 2003 р. – 2,9 %), у 2005 році зростання обсягів будівельних робіт становило 7,5 %, а в 2007 році – досягло рекордних 15,6 % .

     Ставши  повноправним членом Європейського  Союзу, Польща перетворилася на значного отримувача фінансової допомоги з боку організації. Незважаючи на те, що Річ Посполита виплачувала щороку до бюджету ЄС кошти, які дорівнювали приблизно 1 % ВВП країни, вона отримувала щороку кошти, обсяг яких відповідав 1,8 % ВВП країни, тобто країна щороку отримувала з бюджету ЄС 4-5 млрд. євро, а це приблизно відповідає доходам, які Польща має від туризму. При чому в найближчі роки допомога від ЄС має суттєво збільшитися й сягнути суми, еквівалентної 4 % ВВП країни .

     Вступ Польщі до ЄС відкрив перед поляками більше можливостей з точки зору трудової міграції. Якщо в 2004 р. у країнах  ЄС працювало приблизно 650 тис. громадян Польщі, то в 2008 р. вже близько 1 млн. Поляки здебільшого працювали у Німеччині, Великобританії, Ірландії, Голландії, Іспанії, Італії. Щоправда, трудова міграція загострила деякі інші проблеми, наприклад, дефіцит медичного персоналу в країні: щороку майже 5 % лікарів від’їжджали працювати за кордон .

     Вищезгадані зміни в економіці країни надзвичайно  позитивно відбилися на доходах  країни та її мешканців. Так, доходна  частина державного бюджету з 2004 по 2007 рік збільшилась майже в  півтора раза й сягнула 62,4 млрд. євро. При цьому знизився дефіцит бюджету, який у 2007 р. дорівнював 2 % ВВП країни, тоді як у 2005 р. він становив 4,3 % ВВП. Дещо зменшилася внутрішня заборгованість Польської держави: у 2007 р. її сума дорівнювала 44,9 % ВВП країни, у 2005 р. – 47,1 %. Водночас зовнішня заборгованість залишилася на тому ж самому рівні (47 % ВВП). Золотовалютні резерви країни послідовно зростали й сягнули в 2007 році 44,7 млрд євро (2005 р. – 36 млрд євро) .[34]

     Валовий внутрішній продукт на одного мешканця зріс у 2007 р. до 8069 євро, у 2005 р. він становив 6386 євро, а до вступу Польщі в ЄС був  меншим, ніж 6000 євро. Значно зросли доходи населення, наприклад, реальні доходи працівників промисловості країни зросли в 2007 р. порівняно з 2005 р., на 10,5 %.

       Темпи інфляції після вступу Польщі до ЄС  коливалися від 1 % у 2006 р. до 3,5 % у 2009 р. і не були більшими ніж у 2000-2003 рр. Ще більш суттєво зросли реальні доходи населення у перерахунку на долари та євро завдяки зміцненню злотого. Якщо в 2005 р. за 1 долар 3,23 злотого (за офіційним курсом у середньому за рік), то в 2008 р. відповідно – 2,96 злотого. Завдяки цьому середньомісячна заробітна платня працівника промисловості в 2008 р. перетнула позначку в 1000 доларів [34].

     У той же час країна вдало вирішувала одну з найбільш гострих соціальних проблем, яка постала перед Польщею  на початку 90-х років ХХ ст. – проблему безробіття. Рівень безробіття зменшився  з 19,8 % працездатного населення в 2004 р. до 6,5% у 2009 р.

     Зміни, які відбулися в економіці, відчуло  й відповідно оцінило населення  країни. Частка населення, яка позитивно  оцінює членство Польщі в ЄС, постійно зростала. Через два роки після  вступу країни до ЄС 54 % респондентів відповіли, що членство в ЄС принесло країні більше користі, ніж втрат. Це на 15 % більше, ніж напередодні вступу Польщі до ЄС (на початку 2004 р.). Опитування, проведені  в 2007 р., показали, що 87 % поляків підтримують  членство Польщі в ЄС. Згідно з опитуваннями, громадяни Польщі вважають, що найбільшу  користь їх країна як член ЄС має  від відкритих кордонів та можливості легально працювати в країнах  ЄС, доступності фондів ЄС та підтримки  сільського господарства з боку об’єднання.

     Таким чином, приєднання Польщі до ЄС призвело до таких наслідків у соціально-економічній  сфері, як:

• зростання експорту;
• зменшення зовнішньоторговельного дефіциту;
• збільшення припливу прямих іноземних інвестицій, перш за все з країн Європейського Союзу, великих фінансових вливань в економіку країни з боку бюджету Європейського Союзу;
• покращення ситуації в основних галузях економіки країни, зокрема й найбільш проблемних – сільському господарстві й будівництві;
• збільшення кількості трудових мігрантів з Польщі до країн ЄС та притоку додаткових надходжень коштів від них в економіку країни.